Зарівна Теодозія

Теодозія Зарівна народилася 22 червня 1951 року Чортківського району Тернопільської області України.

Закінчила філологічний факультет Львівського університету (1973), Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого(1979, нині університет театру, кіно і телебачення).

Від 1973 року — працювала вчителькою у селах Джурин і Джуринська Слобідка Чортківського району; від 1979 року — завідувачка репертуарної частини Київського академічного драматичного театру ім. І. Франка; від 1993 року — коментаторка, старша редакторка Національної телерадіокомпанії України.

Від 2014 року — головна редакторка журналу «Київ».

Авторка і ведуча багатьох циклових літературних та культурологічних програм («Літературна студія», «Основа», «Спочатку було слово», «Не хлібом єдиним…» тощо).

Учасниця міжнародних літературних фестивалів: Бішкек (2008), Софія (2013), Кишинів (2014), Кременець (2014), Брно-Оломоуц-Прага (2016), Познань (2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022), Вільнюс (2017) та міжнародної наукової конференції у Брно (2015), Січан (2019).

Переклала для київських театрів п’єси Артура Міллера («Всі мої сини»), Браяна Фріла ( «Танці на Луназу», «Переклади»), Дональда Черчілла («Декоратор»), Вєслава Мисливського («Реквієм для господині»), Душана Ковачевича («Радован ІІІ»).

Переклала книгу поезій Джіді Мадзя «Вогонь і слова» (2020) а також вірші більше сорока польських поетів.

Її твори перекладалися на англійську, німецьку, португальську, іспанську, македонську, польську, чеську, румунську, грецьку, італійську, бенгальську.

 

 

Зарівна, Теодозія.

Вербова дощечка [Текст] : роман / Т. Зарівна ;  худож. Т. Семенова ; обкл. Г. Бурма ; фот. П. Зарівний. — Київ : contrabanda, 2008. — 294 с. 

Як вижити жінці у чоловічому світі ? Чи згодна вона платити те, чого від неї вима­гають? І чим загрожує її бунт? На ці пи­тання роман не дає відповіді. Бо відповідь конкретна у кожному випадку, як кон­кретними є долі трьох героїнь твору, котрі складають історію роду впродовж кількох десятиліть. Історію, що писалася у глухих селах та хуторах, у боях та кри­ївках, у столичних офісах та мандрівках Україною. Вона має право бути прочита­ною.