.jpg)
Володимир Погорецький народився 30 березня 1967 p. у с. Полівці Чортківського району(нині Білобожницька сільська територіальна громада Чортківського району). Поет, письменник, громадський діяч. Член Національних спілок письменників (2008) та журналістів України (2009). Засновник, видавець, головний редактор літературно-мистецького журналу “Золота Пекгораль” (2007), упорядник літературного альманаху “Сонячне гроно”. У 1985-87 pp. проходив військову службу на території Афганістану, нагороджений орденом “За заслуги III ст.”. Навчався в Івано- Франківських медичному (нині медична академія) і Теологічному інститутах. Живе й працює у м. Чортків.
Видані книги:
“Спалах сльози” (1994), “Великодні дзвони”, “Афганський синдром”, “До стіп Зарваницької Матері Божої” (усі – 2003), “На крилах молитви до Погонської Матері Божої” (2004), автор-упорядник мартиролога “Книга пам’яті. Афганістан (1979-1989). Тернопільська область” (2002, перевид. 2004), “Під крилом вечірньої зорі” (2006), “На призьбі літа” (2007), “Обпалені війною” (2009), “Шураві” (2010), історико-краєзнавчий путівник “Чортківщина” (2007).
Погорецький, В. Афганський синдром: повість / Володимир Погорецький. — Тернопіль: Джура, 2003. – 76 с.
Повість «Афганський синдром» — це погляд безпосереднього учасника на безглузду і криваву війну в Афганістані. Це розповідь про те, що автор побачив, пережив, перепустив крізь серце і свідомість. Так за що ж гинули українські хлопці на чужині? і хто спокутує ці гріхи? чи можна одрятувати душу, що набула синдрому під назвою «афганський»? — запитує і намагається дати відповідь у цій книзі Володимир Погорецький.
Для усіх зацікавлених читачів.
Погорецький, В. Великодні дзвони: поезії / Володимир Погорецький. – Тернопіль: Джура, 2003. – 44 с.
У поетичній збірці Володимира Погорецького «Великодні дзвони» переплелися війна і кохання, гіркі думки і зачарування красою світу, глибока віра в Творця. Автор бачив «земне пекло» — афганську війну. І та війна уже ніколи не покине його сни і свідомість.
Із прагнення виповісти у слові свою душу, із гострої потреби висповідатися перед Богом, світом, людьми і народжена поезія Володимира Погорецького.
Погорецький, В. До стіп Зарваницької Матері Божої: нарис / Володимир Погорецький; ред. Б. Бастюк. — Тернопіль: ТАЙП, 2003. – 48 с.
У своїй новій прозовій книзі “До стіп Зарваницької Матері Божої” письменник Володимир Погорецький звертається до подій, які пов’язані з чудотворною іконою Зарваницької Матері Божої.
Доробок письменника є ще однією творчою цеглинкою, вміло покладеною у духовну будову Зарваницької святині.
Погорецький, В. Книга пам’яті. Афганістан (1979-1989). Тернопільська область / Володимир Погорецький. – Тернопіль: Джура, 2002. – 80 с.
«Книга пам’яті» увіковічнює імена молодих хлопців з Тернопільщини, які загинули під час війни в Афганістані.
Автор-упорядник, який сам є учасником бойових дій, згадує про трагічні події минулої війни, подає спогади рідних та друзів, цитати, уривки з листів.
Книга застерігає і ставить багато запитань, відповіді на які дасть час та історія.
Погорецький, В. Книга пам’яті. Афганістан (1979—1989). Тернопільська область / Володимир Погорецький. – Тернопіль: Воля, 2004. — 88 с. (+ вкладка 16 с.).
“Книга пам’яті” увіковічнює імена молодих хлопців з Тернопільщини, які загинули під час війни в Афганістані.
Автор-упорядник, який сам є учасником бойових дій, згадує про трагічні події минулої війни, подає спогади рідних та друзів, цитати, уривки з листів.
Книга застерігає і ставить багато запитань, відповіді на які дасть час та історія.
Погорецький, В. Обпалені війною (1979 – 1989) / В. Погорецький. – Тернопіль: Астон, 2010.
Балюк, Л. В. Диво для Попелюшки: оповідання / Л. В. Балюк. – Тернопіль: Терно-граф, 2005. – 48 с.Перша збірка молодої авторки Лесі Балюк “Диво для Попелюшки” засвідчує про прихід в українську літературу талановитої письменниці. Її оповідки і новелети – про життя людей і реалії дійсності, які наповнюють щоденні вияви героїв книги. Прозаїку вдається глибоко і осмислено передати не лише думки і прагнення сучасників, але й розкрити психологію їхніх вчинків. А це, без сумніву, схвилює і зацікавить читача.
Балюк, Л. В. Зі знаком поклику: поезії / Леся Балюк; худ. Х. Левицька. – Тернопіль: Терно-граф, 2012. – 104 с.: іл.
Друга поетична збірка талановитої авторки Лесі Балюк “Зі знаком поклику” розкриває глибинні переживання жінки, її вболівання та осмислення своєї причетності до творення сонячного і світлого у царині Слова. Молода поетеса намагається висповідатися в особливий спосіб за усе пережите, перебуте, перейдене у цьому нелегкому житті. І тут вона звертається не лише до традиційної форми віршування, але й освоює формалістичні новації вільного вірша.
Обшарська, Р. Арія синички: оповідання / Раїса Обшарська. – Збараж: Обрій, 2003. – 111 с.Молода проза Раїси Обшарської наскрізь пронизана щирістю і довірливою простотою. Герої творів живуть серед нас, радіють і сумують, проходять крізь ряд життєвих колізій і перипетій. їм ж притаманне все буденне і земне.
Обшарська, Р. В. Мелодія літньої ночі: сучасні українські пісні / Р. В. Обшарська; В. І. Лазаренко. – Тернопіль: СорокА, 2006. – 20 с.
Обшарська, Р. В. У міжгір’ї буття: поезії / Раїса Обшарська. – Т.: Сорока, 2006. – 64 с.
Для творчого стилю поетеси характерні межова щирість, вишуканість жанрових форм і широта філософських узагальнень. Все у неї пропущене крізь серце, все зігріте вогнем любові й душевних переживань.
У світі Раїси Обшарської немає місця для зла і заздрості, підступу і неправди. Це світ чистий, як доглянуте польове джерело, лагідний, як осінній сонячний промінь, відкритий і привітний, як усмішка здорової дитини. У цьому світі легко і просто, в нього так радісно входити і так легко перебувати, його не хочеться покидати.
Обшарська, Р. В. Я розкажу Вам про Любов [Звукозапис]: збірка віршів / Раїса Обшарська. – Тернопіль: ТроЛіс, 2004.
Лепкий, Б. Вибрані твори: прозові твори в 3-х томах. Т.1 [Мотря. Сотниківна] / Б. Лепкий. – Тернопіль: Збруч, 2оо5. – 350 с.
Книгу знаного українського письменника Богдана Лепкого (1872— 1941) склали два його твори, об’єднані спільними темами державницької діяльності гетьманів, боротьби козацтва за волю українського народу.
«Мотря» започатковує цикл повістей «Мазепа», про що детальніше йдеться в передмові (видавництво планує випустити ці повісті протягом найближчого часу). У центрі твору — кохання дочки генерального судці Кочубея і гетьмана Івана Мазепи. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
«Сотниківна» розповідає про дещо раніший період в історії України — час, коли гетьманом був Іван Виговський; зокрема, про битву козацького війська під його орудою з московськими полками 1659 року біля Конотопа.
Обидва твори подані за першодруками ( відповідно 1926 і 1927 рр.); тексти опубліковані (на основі видань «Мотря» («Каменяр», 1991, редактор Д. Сапіга) і «Вибрані твори» Б. Лепкого, т. 2 («Наукова думка», 1997, упорядник Ф. Погребенник, редактори В.Коваленко і В.Береговий) за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних та стилістичних особливостей мови автора.
Лепкий, Богдан
Вибране: оповідання, спогади / Б. Лепкий; передмова М. М. Ільницького. -Львів: Світ, 1990.—184 с.
У книгу увійшли довго і несправедливо замовчувані твори письменника (оповідання, спогади), які сьогодні відновляють справжню картину літературного процесу минулих десятиліть.
Лепкий, Б. Казка мойого життя: повість / Б. Лепкий. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 1999. – 299 с.
Запропонована нашим сучасникам повість Богдана Лепкого “Казка мойого життя” виходить у повному обсязі вперше в Україні окремою книжкою. Написана на схилі життя після трагічної втечі Богдана Лепкого з улюбленої “Богданівки” в чарівному живці “Черче”, з рідного краю, до якого не було вороття, “Казка мойого життя” — це зворушливе повернення в дитинство, де “колисав мою колиску вітер рідного Поділля”, в юність у Бережанах. З такою тремтливою ніжністю до рідної природи, рідного люду, найближчого свого оточення, для яких прагнув здобути чарівну квітку щастя все своє невтомне життя, описав Богдан Лепкий захоплення тендітного хлопчика Білим Світом, жагу пізнання його найпотаємніших, загадкових аспектів настільки щиро і безпосередньо, що мимоволі стаєш учасником тих давноминулих, але таких близьких серцю кожного з нас подій!
Нарешті вона стає доступною українському читачеві, який зможе поринути в опоетизовану автором ідилію інтелігентської сім’ї в галицькій провінції початку XX ст.
Лепкий, Б. Казки / Б. Лепкий; іл. В. Дунаєвої. — К.: Школа, 2007. — 192 с: іл. — (Хрестоматія школяра).
До видання увійшли твори Богдана Лепкого (1872-1941) – талановитого українського письменника, літературознавця, видавця, творчість якого довгий час замовчувалася. Книжка стане в пригоді вчителям та учням — до неї вміщені казки «Цвіт щастя», «Мишка», мемуари «Казки мого життя», рекомендовані шкільною програмою з української літератури, а також прислужиться тим, хто глибше і досконаліше хоче пізнати творчість Богдана Лепкого.
Лепкий, Б. С. Твори: поезія, оповідання і нариси, історичні повісті. В 2 т. Т. 1 / Б. С. Лепкий; упоряд., авт. передм. та приміт. М. М. Ільницького. – 862 с: портр.
Богдан Лепкий (1872—1941)—талановитий поет, прозаїк, перекладач, критик та історик літератури, видавець, педагог — професор Ягеллонського університету. Всюди відома пісня «Чуєш, брате мій…» написана на його слова.
На початку творчого шляху належав до групи «Молода Муза»; він — автор реалістичних оповідань, цікавих історичних повістей, трилогії про Мазепу.
До першого тому ввійшли найповніша добірка поезій, оповідання, історичні повісті.

Костів-Гуска, Г. Голгофа: поезії / Г. Костів-Гуска.— Тернопіль: Джура, 2001. — 56 с.
У книжці поетеси — суто людське розуміння Господніх страждань і усвідомлення величності Воскресіння, творче, глибоке співпереживання хресних мук Спасителя. І найголовніше — вміння професійно і талановито передати все це у Слові.
Костів-Гуска, Г. М. Нічлава: поезії / Г. М. Костів-Гуска. — К.: Рад. письменник, 1985. — 94 с.
Збірці української поетеси характерний взаємозв’язок особистого, інтимного та високих громадських ідеалів, а також залюбленість у рідне Прикарпаття, річку Нічлаву. Тема природи присутня майже в кожному вірші, навіть коли це рядки про труд чи справжнє почуття кохання.
Костів-Гуска, Г. Страсна дорога: поезії / Г. Костів-Гуска. — Тернопіль: Джура, 2001. — 164 с.
Страсний шлях України до своєї волі і незалежності, хресна путь на Голгофу Ісуса Христа, притягальна, живильна сила Давидових псалмів, данина шани великим постатям української культури, життєва дорога окремої творчої особистості — теми дев’ятої книжки відомої української поетеси.
Ганна Костів-Гуска. Червоні кетяги калини: вибране / Г. Костів-Гуска.— Тернопіль: Джура, 2006. — 332 с.
Це дванадцята книга відомої української поетеси із Тернопільщини — найкраще, найдобірніше зерно, зібране за тридцять років її творчої праці.
У книжці вміщено кілька нових віршів.
Костів-Гуска, Г. М. Цвіте біля хати калина: поезії / Г. Костів-Гуска.- Тернопіль: Тернопіль,1993.— 96 с.
Ця збірка — третя книжка члена Спілки письменників України Ганни Костів-Гуски, яка нині живе і працює в місті Борщеві на Тернопільщині. Раніше у Києві побачили світ збірки поезії «Автограф вірності» (1978) і «Нічлава» (1985). До нової книжки увійшли вірші, написані протягом останніх років, а також ті, які з відомих причин авторка не змогла подати до попередніх видань.
Костів-Гуска, Г. Цей тихий сум вечірнього вікна / Г. Костів-Гуска. — Тернопіль: Джура, 2002. — 84 с.
Одвічна жіноча таїна любові, ледь прикрита вересневим серпанком відцвітаючих айстр, щемливим смутком бабиного літа — про це у десятій книжці Ганни Костів-Гуски.
Ковальчук Петро Іванович (27. 03. 1931, с. Вовківці, нині Дністрове Борщівcького району (нині Мельнице-Подільська селищна територіальна громада Чортківського району) – 25. 02. 1995, м. Заліщики) – письменник, журналіст. Член НСЖУ (1970), НСПУ (1995). Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957, нині нац. ун-т), факультет журналістики ВПШ у м. Київ (1965). Вчителював, від 1957 – інспектор райвно, відповідальний секретар районої газети в смт. Мельниця-Подільська Борщівського району, кореспондент газети “Надзбручанська правда” в м. Борщів. 1965-75 – редактор районної газети “Колос” в м. Заліщики, від 1975 – власкор обласної газети “Вільне життя”. Автор романів “Листи до живих” (ж. “Жовтень”. – 1972. – № 1,2; окремо вид. 1988) і “Ростиславичі” (1993; 2-а ч. незавершена, вийшла 1998 під назвою “Отрок князя Василька”), “Полювання на дика” (неопублікована), повісті “Тридцять дев’ятий” (1979), п’єс “Ніч перед визволенням” (1984) та “Дмитро Горицвіт”, нарисів і статей. На будинку в Заліщиках, де жив Ковальчук, відкрито меморіальну таблицю (1995); про нього створено телевізійний документальний фільм “Сонцелюб з-над Дністра” (2001; режисер Я. Гевко), дружина Петра Ковальчука видала однойменну книгу (Т., 2002).
Ковальчук, П. І. Листи до живих: роман / П. І. Ковальчук. – Львів: Каменяр, 1988. – 275 с.У романі українського автора розповідається про революційні події у Західній Україні 20-30-х років. Центральне місце у творі займає розповідь про комуністичну партизанську групу “Червона дванадцятка”, яка діяла на території сучасної Тернопільщини.
Зозуляк Євген Тадейович (25. 04. 1943, х. Кругла, нині не існує, територія належить до с. Бурдяківці Борщівського району (нині Скала-Подільська селищна територіальна громада Чортківського району) – журналіст, письменник. Член НСПУ (1996). Член НСЖУ (1980). Обласний журналіст, премія ім. М. Костенка (1994). Премія ім. Братів Лепких (2004). Закінчив Львівський університет (1983, нині нац. ун-т). Кореспондент районної газети “Надзбручанська правда”, власкор газети “Вільне життя”, редактор відділу газети ” Русалка Дністрова “. Нині – оглядач “Вільного життя”. Літературні твори опубліковані у журналі “Тернопіль”, газеті “Літературна Україна”, “Патріот Батьківщини”, місцевій періодиці, альманасі “Вітрила”, збірці “День поезії – 1967”; у перекладах італійською мовою в Італії, російською – у РФ. есперанто – в Україні. На тексти 3озуляка написали музику М. Болотний, І. Вовчак. Я. Злонкевич, В. Сорока. Автор поеми “Соло для камерного хору” (1995), збірка поезій “Материзна” (1993). “Годинник любові” (1997), “Голуб і поет”. “Політ світлячка у темряві” (обидві – 2003; усі – Т.).
Зозуляк, Є. Годинник любові: поезії / Є. Зозуляк. – Тернопіль: Поліграфіст, 1997. – 128 с.
Поезії нової збірки тернопільського поета – це хвилююче освідчення в любові матері, коханій жінці, квітці, росині, рідній Україні… Вони лягали на папір упродовж кількох десятиліть і нині, зібрані у книгу, творять бентежний хронопис високих почуттів “Годинника любові” – поетового серця.
Зозуляк, Є. Материзна: поезії / Є. Зозуляк. – Тернопіль: Тернопіль, 1993. – 122 с.Структура багатьох поезій відзначається особливим образним світобаченням.
Аcтаф’єв Олександр Григорович (10. 08. 1952, мис Лазарева Хабаров, краю, нині РФ) – поет, літературознавець, публіцист. Д-р філол.. н. (1999), проф.. (1999). Член НСПУ (1992). Лауреат літературних премій ім. Б. Грінченка (1995) та М. Коцюбинського (2000). Народився в сім’ї репресованих на засланні. 1952-69 проживав у с. Вовківці Борщівського району (нині Борщівська міська територіальна громада Чортківського району). Закінчив СШ у Борщеві (1969), Український поліграфічний інститут у Львові (1980). 1970-79, 1981-85 працював у Тернополі; 1980-81 – завідувач редактора львівського видавництва “Каменяр”; 1986-2001 – викладач кафедри української літератури у м. Ніжин, педагогічного інституту (нині університет). 1996-98 читав лекції у Варшавському університеті. Від 2001 – професор кафедри теорії літератури і компаративістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Автор збірок поезій “Листяний дзвін” (Л., 1981), “Заручини” (К., 1988), “Слова, народжені снігами” (Ніжин, 1995), “Зблизька і на відстані” (Ніжин, 1999). Видав монографії, гол. чином про творчість поетів української діаспори: “Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського” (1994), “Апокаліпсис Євгена Маланюка” (1997; обидві – Ніжин), “Лірика української діаспори: еволюція стильових систем” (1998), “Художні системи українського зарубіжжя” (2000; обидві – К.) та ін., опублікував низку статей в українських і зарубіжних виданнях. Упорядник і редактор антологій “Поети “Нью-Йоркської групи” та “Празька школа” (2003; обидві – X.). Помер 29 жовтня 2020 р.
Астаф’єв, О. Г. Заручини: вірші, поема / Г. О. Астаф’єв. – К.: Молодь, 1988. – 64 с.
У своїй другій книзі молодий поет намагається безпосередньо і довірлило говорити про ті явища і поняття, які глибоко хвилюють його сучасників. Більшості віршів притаманні емоційна насиченість і самобутність виражальних засобів.
Астаф’єв, О. Г. Листвяний дзвін: поезії / Астаф’єв О. Г. – Львів: Каменяр, 1981. – 63 с., портр.
Вірші першої поетичної збірки Олександра Астаф’єва утверджують цінність людського життя, впевненість у торжестві прекрасного на землі, мають чіткі соціальні орієнтири. Книга привертає увагу місткими образами, пошуком сміливої метафори.
Астаф’єв, О. Ніжинські гримаси: памфлети / Г. О. Астаф’єв, М. М. Астаф’єва. – Ніжин, 1994. — 114 с.
Ця книга — гостра публіцистична відповідь на реакційні, негативні тенденції у національній культурі, що нерідко маскуються, приховують свою нікчемність під гаслами добра і справедливості. Чому сьогодні, у пору розбудови України як незалежної демократичної держави, наш етнос відроджується неймовірно важко, а його життєдайні джерела не сповна використовуються? До чого призвели надмірне адміністрування і жорстка бюрократія? Чому прокомуністична преса вперто перекручує історію? Кому вигідно відроджувати міфи семидесятилітньої давності? З якої причини не реалізуються Закон про мови, закон «Про свободу совісті та релігійні – організації?» Яким чином відреставрувати зруйновані храми, повернути людям історичну пам’ять? Звідки беруться у мистецтві халтура і коньюнктура? Ось далеко не повне коло проблем, які порушують автори.