Збірки поезій „Чотири струни”, „У дзеркалі плуга”, „Міра болю”. Збірка п’єс „Три листки з літопису”, драми „Ой Морозе, Морозенку”, „Легенда Тернового поля”, „Василько – князь Теребовлянський”.
.jpg)
Крупа, Левко
Марева легке крило: вибрані поезії / Л, Крупа; упоряд. Наталії Дащенко, Марії Крупи. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. — 256 с.
До видання увійшли знакові, художньо й естетично вартісні, тематично суголосні сучасному читачеві вірші, вибрані зі збірок «Чотири струни» (1986), «У дзеркалі плуга» (1990), «Міра болю» (1998). Окремо представлено досі не публіковані твори, написані в різні роки, зокрема сонети, вірші для дітей тощо.
«Вибране» Левка Крупи являє собою своєрідний часовий зріз творчості поета, засвідчує її неперервність, окреслює тематичну та жанрову палітру. У рядках віршів читач знайде те, що завжди знав, але чим поет все-таки зумів вразити.
Крупа, Л. М.
У дзеркалі плуга: поезії / Л. М. Крупа.— К: Рад. письменник, 1990. — 102 с.
Вірші другої збірки поета відзначаються глибиною почуттів, розмаїттям тем і ритмів. Поет засвідчує: ми відповідальні за все — за порослі байдужістю руїни Чигирина й Теребовлі, за роз-грузлу дорогу до села, за кожну загублену в полі зернину.
У сконденсованому слові непідробно звучить любов автора до рідної землі, до людей, котрі а діда-прадіда орали, засівали й боронили її. Ця тема домінує у вінку сонетів «У дзеркалі плуга», окремих віршах циклу «У тіні Вавеля», у пейзажній, філософській та інтимній ліриці.
Свіжість поетичного образу, барвистість мови, пісенність багатьох віршів — характерні ознаки цієї поетичної збірки.
.jpg)
Качурівський, Р. М. Голос провесни: поезії / Р. М. Качурівський. — Львів: Каменяр, 1984.—83 с.
У новому поетичному збірнику український поет оспівує красу рідного краю, закоханих у свою професію хлібодарів, звертається до історії народу. Автор розкриває багатий внутрішній світ людини — творця духовних І матеріальних цінностей, славить непідробну людську радість і любов.
Дячун, В. Коагула: вірші / Володимир Дячун; худ. О. Дмитрів. – тернопіль: Лілея, 1995. – 54 с.
Дячун, В. Маскарон: вірші / В. Дячун. – Тернопіль: Воля, 2003. – 212 с.
Нова книга Володимира Дячуна – своєрідний театр творчого експерименту, в якому під масками з іронічною, часом глузливою, посмішкою приховуються людське страждання і біль, невтоленні пошуки сенсу буття.
.jpg)
Дячун, В. Неориверси: неоригінальні версифікаційні вправи / В. Дячун. – Тернопіль: Рада, 2007. – 212 с.
До книги увійшли твори, написані в новому столітті, у новому тисячолітті (2000-2003 рр.): така от неориверсивна спроба.
Дячун, B. K. Кирило Стефанія: сузір’я двох сонць / Володимир Дячун. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2012. — 144 с.
Світлій пам’яті тата й мами – Кирила і Стефанії.
Демчишин, І. Треба жити: поезії / І. Демчишин. – Тернопіль: Джура, 1998. – 102 с.
“Треба жити” – третя збірка українського поета Івана Демчишина.
Вірші відверті, волелюбні і наступальні. Поет розмовляє з нами мовою простого народу, відчуваючи його радощі і болі, щоб читач з хвилюванням і любов’ю сприйняв клопіткий і багатоликий світ життя.
Голосом свого сумління автор торкається теми релігії і розвиває почуття кохання.
Ігор Петрович Бережний (нар. 10 березня 1976, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області) — український поет. Лауреат літературної премії імені С. Будного (2003).
Закінчив філологічний факультет Тернопільського педагогічного університету.
Викладає українську мову та літературу у Вищому професійному училищі № 10 м. Тернополя.
Твори друкував у всеукраїнській та обласній пресі. У 2003 р. брав участь у всеукраїнській нараді молодих літераторів у м. Ялта (Крим).
Автор збірок поезій «Силуети кам’яних дерев» (2001), «Тінь і кара» (Т., 2007).
.jpg)
Бастюк, Б. І.
Вдома: поезії / Б. І. Бастюк.- К.: Рад. письменник, 1987. – 71 с.
Друга збірка поета розкриває насамперед тему синівської любові до рідного дому, до землі, яка уособлює образ Батьківщини. Автор за допомогою невеликого за обсягом, але місткого за суттю вірша веде довірчу розмову з читачем: то соціальну, то інтимно-ліричну, то гумористичну.
Бастюк, Богдан
Для дорогої родини: сатира та гумор. Випуск 1 / Б. Бастюк. — Тернопіль: Джура, 1999. — 48 с.
До цієї невеличкої гумористично-сатиричної книжечки увійшли твори, у яких автор об’єктами критичного розвінчування обирає ті недоліки і явища, що заважають нам у житті: байдужість, пасивність, бездіяльність, брак єдності, теледурман, на який більшість із нас витрачають дорогоцінний час, безхребетність і захланність, схиляння перед чужими сумнівними цінностями.
Майже всі твори входять до репертуару популярного в Україні актора — переможця та призера кількох республіканських та міжнародних конкурсів гумору й сатири Гриця Драпака, з яким автор співпрацює уже кілька років.
Бастюк, Б.
Сміхомаргіналії: поезії / Б. Бастюк. — Тернопіль: Джура, 2001. — 312 с.
До вибраного віршованого гумору й сатири відомого в Україні (і не тільки) сміхованця Богдана Бастюка увійшли кращі твори з попередніх книжок: «Сільська аеробіка», «Сто мініатюр», «На кривому цвяшку», «Для дорогої родини», «Сертифікат на… кріп».
Від сатиричної мініатюри до літературної пародії, через байку, переспів, коломийку — такий творчий діапазон талановитого автора, який у переважній більшості своїх творів живиться невичерпними жартами неповторного галицького сміху.
Бастюк, Б.
Сто мініатюр: поезії / Б. Бастюк. – Збараж: ПеГаС, 1992. – 35 с.
Бастюк, Б. І.
Трава у профіль: поезії / Б. І. Бастюк.— Львів: Каменяр, 1990.— 87 с.
Спонукою для кожного вірша українського поета є сучасні події, конфлікти, ідеї, переживання. Твори збірки яскраво вимальовують соціальне середовище, в якому перебуває ліричний герой, його громадянську позицію. Поет-лірик вміє виявити глибокі порухи людської душі, яка чутливо реагує на все, що відбувається в світі, і все зважує мірою справедливості, краси й добра.
Червоною ниткою через твори проходить заклик до “розпорошених” по цілому світу євреїв навернутись.
Агнон, Ш. Й. Новеллы / Ш. Й. Агнон; перев. с иврита . – М.: Мосты культуры, 2008. – 542 с.
В этот сборник включены рассказы и новеллы, представляющие творчество израильского писателя-классика, Нобелевского лауреата Шмуэля Йосефа Агнона (1888— 1970). Одни из них ранее публиковались в русском переводе, другие появляются на русском впервые.
Степан Чарнецький (псевд.: Анчар, Хома Брут, Тиберій Горобець, Терентій Капець,І. Левицький, Стефан Орлин, Данило Пятка, Терзит, Стефан Чар, Чацький, Остап Шандура, Шманківський Ст., Шманковецький, С.; 21. 01. 1881, с. Шманьківці, нині Чортківського району (нині Заводська селищна територіальна громада Чортківського району) – 01. 10. 1944, м. Львів) – поет, перекладач, журналіст, фейлетоніст, театрально-музичний критик, актор, режисер, громадський діяч. Член СПУ (1939). Від 1895 навчався в м. Львів: у гімназії та реальній школі, від 1900 – на інженерному факультеті Вищої політехнічної школи (нині нац. ун-т “Львівська політехніка”). Театральний референт, режисер і художній керівник театру товариства “Руська бесіда” (весна 1913-серпень 1914), із яким гастролював на Тернопільщині, Львівщині, Прикарпатті, поставив у ньому “Украдене щастя” І. Франка (1907), “Чорна Пантера і Білий Ведмідь” В. Винниченка, “Дядя Ваня” А. Чехова та ін.; переклав для театру п’єсу “Марія Магдалина” Х.-Ф. Геббеля, лібрето опер “Фауст” Ш. Гуно, “Мадам Батерфляй” Дж. Пуччіні, “Кармен” Ж. Бізе, оперети “Орфей у пеклі”‘ Ж. Оффенбаха. Редактор часописів “Український голос” (1915), “Український вістник”, член редколегії журналів “Шляхи” (1915-17), “Життя і мистецтво” (1920) Співавтор слів пісні “Ой у лузі червона калина…” (1913).Автор поезій, фейлетонів, памфлетів, літературно-мистецьких статей, нарисів із історії галицького театру, рецензій, мистецьких портретів, спогадів про О. Мишугу, О. Нижанківського і Д. Січинського, I. Франка. Вийшли збірки поезій “В годині сумерку” (1908), “В годині задуми” (1917), “Сумні ідем” (1920), збірник прозових новел і фейлетонів “Дикий виноград” (1921), “Квіти й бодяче” (1922; обидві з підзаголовком “Нариси й замітки з дороги життя”; під псевд. Тиберій Горобець), книги “Нарис історії українського театру в Галичині” (1934). Першим повністю переклав українською і видав поему А. Міцкевича “Конрад Валленрод”; автор перекладів польською мовою творів українських авторів. 26. 05. 1991 в родинному селі поета відкрито пам’ятник (скульп. І. Мулярчук).