Володимир Барна (1953 р. н.) смт. Товсте (нині Товстенська селищна територіальна громада Чортківського району).

Поет, публіцист, літературознавець, перекладач, громадсько-культурний діяч. Член НСПУ з 1994 року і НСЖУ з 1981 року. Закінчив Товстенську СШ , в 1975 році факультет журналістики Львівського університету. Працював редактором Тернопільського обласного радіо, директором Бюро пропаганди художньої літератури НСПУ. В 1990 – 94 роках – голова Тернопільського обласного і співголова Крайового товариства «Лемківщина», член управи Світової федерації лемків (США, 1993 – 96). 2001 – 2005 роках – голова Тернопільської обласної організації НСПУ. В 2003 році став дипломантом обласної премії ім. В. Вихруща. Твори друкував у періодиці України, Польщі, Росії, Білорусі, Словаччини, США, Аргентини.

    Автор поетичних збірок „ В долонях всесвіту”, „Бескиди”, „Пейзажі душі”, „Моє Опілля”, „Роса на списах трав”, „Сльоза в зіницях неба”, „Янгол слова”, „Храм вічності душі”, книжку публіцистики „Лемківщина у серці моїм”.
Валентина Семеняк-Штангей
Письменниця, фотохудожниця і журналістка Валентина Семеняк (Штангей) народилася на Черкащині у мальовничому містечку Тальному. Дитинство і юність минули в селі Мошурові цього ж району.  Дописувати почала ще в 5-у класі до районної газети «Колос», обласної – «Молодь Черкащини», республіканської – «Зірки». Після закінчення десятирічки студіювала журналістику у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка. Працювати поїхала за направленням в обласну газету м. Херсона – «Наддніпрянську правду». Згодом там одружилась і разом із чоловіком переїхала в Тернопіль.
Працювала в газетах «Вільне життя», «Тернопіль вечірній», «Ровесник», у західноукраїнському представництві канадського журналу «Родина», власним кореспондентом по Тернопільській області у всеукраїнській газеті «Гарт».
Друкувалась у багатьох республіканських виданнях: «Жінка», «Україна», «Березіль», «Літературна Україна», «Патріот України», «Українська газета», «Сільські вісті», «Сільські обрії», «Життя» «Молодь України», тощо. Активно співпрацює з газетами «Україна молода» (м. Київ), «Місто» (Тернопіль), журналом «Будьмо здорові» (м. Київ).
Член Національної спілки журналістів України, обласного літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників.
Лауреат літературного конкурсу гумору та сатири у Філадельфії (США), переможець Всеукраїнського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска, Міжнародного літературного конкурсу «Православна моя Україна» (нагороду отримала у Києво-Печерській лаврі з рук митрополита).
У творчому доробку письменниці – книга для дітей «Пригоди маленького люстерка» (1995), «Чи легко бути мамою?» (2006), «Світ, який люблю» (2007), «Срібна пектораль» (2007), «Спитай у свого Янгола» (2009).
Живе у Великих Гаях  (Тернопільська міська територіальна громада) на Тернопіллі.

   
 Семеняк-Штангей, В. Спитай у свого Янгола. Пригоди незвичайної дівчинки / В. Семеняк-Штангей. — Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2009. – 148 с.
Ця захоплююча книга про пригоди незвичайної дівчинки: вона бачить Тонкий Світ, спілкується з Янголом-охоронцем, котрий через неї
передає людям цікаву інформацію. Таких дітей народилося в останнє десятиріччя на нашій планеті дуже багато. Саме вони — наша надія на майбутнє.
Книга буде цікавою для читачів будь-якого віку.

 

 

 

Семеняк-Штангей, В. Срібна пектораль / В. Семеняк-Штангей; худ. С. Костишин. – Тернопіль: Астон, 2006. – 224 с.

У новій книзі оповідань В. Семеняк-Штангей твори про сили Світла і Темряви, про Добро і Зло, про Життя і Смерть. Мандруючи по далеких і близьких світах, авторка підказує своїм героям шлях до істини, до очищення, до любові. Пектораль – це дорогоцінна металева нагрудна прикраса, яку носили як ознаку влади фараони, первосвященики, римські сановники. Добре відома у скіфів – носіїв давніх культур.
Книга написана для широкого кола читачів.

 

 

 

 

Семеняк-Штангей, В. Світ, який люблю / В. Семеняк-Штангей; худ. О. Семеняк. -Тернопіль: Астон. 2006. – 72 с.

Кожен вибирає свою дорогу до вершини пізнання. В одних вона легка, пряма і без вибоїн, але довга-предовга… В інших – звивиста, заплутана, затаєна, але стрімка і коротка. Це притаманно як життєвим колізіям, так і творчим пошукам.
Твори написані своєрідними віршами, у яких незвичний розмір та відсутнє римування. Це не верлібри, але й не проза. Можливо, ви не завше будете погоджуватися з такою формою викладу, але поетеса шукає і тут свій шлях. Добрий він чи ні – покаже час, бо ніхто не має права зупинити ходу Слова й Думки. Тому хочеться побажати автору і вам, шановні читачі, спільно долати оту крутизну помислів заради сходження до світлого Духовного Пошуку. Воно цього вартує! Щасливої дороги!


Семеняк-Штангей, В. Чи легко бути мамою? / В. Семеняк-Штангей. — Тернопіль: Горлиця, 2005. — 52 с.

Всі ми родом з Дитинства. Діти – це пряме віддзеркалення своїх батьків. А батьки для дітей — це розкрита книга, яка щодня в них на очах і яку вони щодня “читають” і, мимоволі стають схожими на них.
Як знайти оту одну-єдину “доріжку” до Серця своєї дитини, аби ніколи не втратити її на енергетичному рівні…
Авторка книги ділиться з читачем власним життєвим досвідом.


 

Семеняк-Штангей, В. Сила ангельської пір’їни. Акварельна матриця. – Тернопіль: Астон, 2010. – 304 с.

    «Сила ангельської пір’їни» – це дивовижна книжка, яка написана у неповторній манері, яка притаманна лише перу В. Семеняк-Штангей, яка багато подорожує світами (Індія, Тибет, Канада, Німеччина, Австрія, Румунія, Польща, Болгарія, Латвія, Казахстан, Росія). Можливо, вона переверне чийсь світогляд, комусь відкриє новий погляд на світ і себе в ньому, а комусь допоможе заповнити прогалини тими коштовними камінцями знань, яких сьогодні багатьом з нас бракує в особистому «духовному разку намиста». Кожний знайде в ній багато… про самого себе.

 

 

 

 

 

 

 
 Семеняк-Штангей, В. Писана торба (а в тій торбі…): оповідання та інша дещиця / Валентина Семеняк-Штангей. — Тернопіль: Астон, 2012. — 116 с.
Містичні оповідання, які пропонує письменниця В. Семеняк-Штангей у своїй новій книзі «Писана торба» (а в тій торбі…) — це дорога до… самого себе. Це світ не матеріальної природи, а духовної.
Твори дуже актуальні сьогодні, у час Великого Переходу: з Епохи Риб в Епоху Водолія (Золотий вік).
Книга написана для широкого кола читачів.

 

Семеняк, В. Великі пригоди маленького люстерка / Валентина Семеняк; худ. Т. Осіпова. – Вид. 2-ге, змін. і допов. – Тернопіль: Горлиця, 2013. – 24 с.: іл.

Книга пронизана невидимими променями Світла, Любові, Добра.
Навчає маленьких читачів любити світ і робити добрі справи.

 

 

 

 

 

 

 


Семеняк, В. Хто забув усмішку?: казка: [для дітей дошк. і шк. віку] / В. Семеняк; худож. Т. Осіпова. – Тернопіль: Тернограф, 2014. – 16 с.: іл. – ISBN 978 – 966 – 457 – 235 – 1.

Разом з Усмішкою, Бджілкою Миркою та іншими персонажами маленькі слухачі зануряться у багатогранний світ емоцій та роздумів про важливість усмішки в нашому житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Семеняк, В. Булочка для… Бога: духовні оповідки / Валентина Семеняк; світлини автора. – Тернопіль: Горлиця, 2015. – 48 с.

“Булочка для… Бога” – таку назву має нова книга тернопільської письменниці і журналістки Валентини Семеняк, яка вийшла друком у тернопільському видавництві “Горлиця”


     Семеняк, В. М. Об’явник: роман / В. М. Семеняк. – Тернопіль: Астон, 2016. – 184 с.
Семеняк, Валентина. Бурмотійко і Даринка : казка : для дітей дошк. та шк.віку / В. Семеняк ; худож. Л. Носихіна. — Тернопіль : Джура, 2017. — 24 с. : іл. – ISBN 978-966-185-152-7.
«Бурмотійко і Даринка» – дитяча книжка із динамічним сюжетом, головна ідея якого – завжди творити добро. Ключовими образами книги є образи казкових персонажів – Бурмотійка та Даринки. Видання насичене й образами-символами – чарівної квітки, торбинки, свистульки, Сонячної Брами, а проілюстроване художником і дизайнером Лесею Носихіною.

 

 

 

 


 Семеняк, Валентина. Баба Сяба : оповідання : для дітей дошк. та шк.віку / В. Семеняк ; худож. Л. Носихіна. — Тернопіль : Джура, 2018. — 22 с. : іл. – ISBN 978-966-185-160-2.

Тернопільська письменниця Валентина Семеняк презентує добре, веселе, повчальне оповідання. На прикладі головного героя дітлахи навчатимуться важливій рисі характеру: як не боятися казати правду за будь-яких обставин. Написане для дітей дошкільного та шкільного віку, буде корисним для батьків і педагогів.

 

 

 

 

 

 

Семеняк, Валентина.
На скрижалях часу  : оповідання / В. Семеняк ; обкл. О. Жук. —Тернопіль : Джура, 2019. — 304с. : іл.

 

До нової книги української письменниці Валентини Семеняк увійшли оповідання, написані упродовж десяти років. ЯскравіЮ майстерно виписані, колоритні національні типажі, щира українська мова. Спрагла деша знайде для себе метафізичні прозрінняю
Книга буде цікавою для широкого кола читачів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Семеняк, Валентина.

Хто загубив усмішку? [Текст] : казка : для дітей дошк. та шк. віку / В. Семеняк ;  худож. Л. Носихіна ; екслібрис Є. Удіна. — Дрогобич : Коло, 2020. — 24с.

Виявляється коли довго гратися у комп’ютерну гру, то це може набриднути Усмішці і вона… втече з обличчя. Саме так і сталося з головною героїнею казки «Хто загубив Усмішку?» – дівчинкою Яринкою. Про пригоди Яринчиної Усмішки – на сторінках цієї книги. Усмішка – це візитівка нашої Душі. Усміхаючись, наповнюємо довколишній простір Світлом Любові та Добра. У новій книжці тернопільської авторки знайдете відповіді на запитання: чому не можна ображатися, гніватися, заздрити, лінуватися.
Написана для дітей дошкільного та шкільного віку і буде корисною батькам і педагогам.

 

 Микола Тарновський народився 1 січня 1895 р. в с. Коцюбинці, Гусятинського району (нині Васильковецька сільська територіальна громада Чортківського району), в бідній селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у сільській школі. На п’ятнадцятому році життя в пошуках кращої долі виїхав у США. Працював на заводах та фабриках Нью-Йорка і Детройта, брав участь у робітничому русі. Самотужки здобув освіту. Кілька років редагував сатиричний журнал “Молот”, згодом був співредактором газети “Українські щоденні вісті”. У 1959 р. повернувся на батьківщину. Цього ж року був прийнятий до Спілки письменників України.
Друкуватися почав у 1915 р. Згодом став відомим пролетарським поетом. Можливо, сьогодні він би й відрікся від своїх поглядів на світ і суспільство, але, перебуваючи в Америці й до останніх днів свого життя ненавидів систему, в якій меншість купається в розкошах за рахунок сліз і горя мільйонів. Микола Тарновський завжди мріяв про щасливу і вільну Україну, але не лише в голослівних заявах. Характерним переломом для всієї його творчості є роман у віршах “Емігранти” (1958). Адже вони також були різні. Одні, як і він, залишали рідні краї в пошуках шматка хліба. Інші втікали від кривавого сталінсько-беріївського режиму. А були й такі, які за “шмат гнилої ковбаси” продалися фашистським окупантам і разом з ними зникли світ за очі, уникаючи гніву і справедливої помсти народу.
Микола Тарновський за 60 років своєї творчої діяльності написав низку книг віршів, поем і публіцистичних творів.
Назвемо лише деякі з них – це “Патріоти” (1918), “Шляхом життя” (1921), “В коридорах вічності” (1926), “Вітаю тебе, Україно” (1960), “З далекої дороги” (1961), “З бурхливих літ” (1965), “Мости над океанами” (1967), “У дружбі непорушній” (1975), “Півстоліття за океаном” (1979), “До ясних берегів” (1980), кілька книг спогадів про пережите. Після 1979 р. він майже не писав, бо важко хворів. Помер М. Тарновський 20 червня 1984 р. в Києві.

Тарновський, М. М. Бурхливий плин: поезії / М. М. Тарновський; ред. Г. П. Коваль; худ. Д. Д. Грибов. – К.: Радянський письменник, 1973. – 126 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тарновський, М. М. Вибране / М. Тарновський; передм. В. Козаченка. – К.: Дніпро, 1984. – 261 с.

Художнє обдаровання відомого українського поета (1895— 1984) відкрилося в юнацькі роки в час перебування в Америці і змужніло, коли він переїхав до Радянської України. «Вибране» — це правдиве свідчення і про капіталістичниіі спосіб життя, і про духовну окриленість людини соціалістичного суспільства. Про поневіряння української трудової еміграції в Північній Америці розповідається у віршованому романі «Емігранти».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тарновський, М. М. Емігранти: віршований роман / М. М. Тарновський; ред М. Д. Томенко; худ. В. М. Дозорець. – К.: Дніпро, 1970. – 206 с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Тарновський, М. М. з далекої дороги / М. М. Тарновський. – К.: В-цтво худ. л-ри, 1961. – 486 с.

Книга «З далекої дороги» є вибраним з творів українського письменника М. Тарновського, який після довгих, складних років життя в Америці повернувся на рідну Україну. Розділ збірки «За океаном» та віршований роман «Емігранти», по суті, — історія життя тих знедолених українців, котрі, втікаючи від злиднів і голоду в цісарській Західній Україні, подалися в пошуках кращої долі за океан до Америки. Та капіталістичний «рай» виявився для простого трудівника пеклом; каторжанська праця, знущання визискувачів, всюдисуще безправ’я, демагогія і обман — ось чим зустріла емігрантів чужина. Хоч в ранніх поезіях Тарновського подекуди звучить туга за батьківщиною, але вже в цей період з’являється віра в робітничий клас, у ті сили, що перемогли і творять нове життя на омріяній рідній землі. І ось письменник повернувся додому; новий світ, нові горизонти розкрились перед ним. Поезії цього часу (розділ «На рідній землі») — захоплена, радісна пісня про людей радянських, про життя Соціалістичної Батьківщини.

 

 

 

 

 

 

Тарновський, М. М. Мости над океанами: поезії / М. М. Тарновський; ред. С. С. Зінчук; худ. Л. М. Хараборська. – К.: В-цтво худ. л-ри, 1967. – 147 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тарновський, М. М. У дружбі непорушній: вибрані поезії / М. М. Тарновський; ред. Р. С. Малахова; худ. Є. І. Муштенко. – К.: Дніпро, 1975. – 166 с.

Орест БЕРЕЗОВСЬКИЙ (народився 21 серпня 1941 р. в с. Грабовець, Тер­нопільського району (нині Великогаївська сільська територіальна громада Тернопільського району) – лікар- хірург; науковець, літератор, громадський діяч. Кандидат медичних наук (1969р). Закінчив Тернопільський медичний інститут (1963р, нині ТДМУ). Працював шкарем-хірургому Козлівській райлікарні (1963-1964рр. \ Тернопільській лікарні№ 1 (1970-1974рр.); згодом – асистент, від 1985року донині – доцент кафедри травматоло­гії тц ортопедії ТДМУ. 1-й заступник голови облорганізації Українського ліїсарського товариства, іїіїціатор побудови церков у селах Білоскірка і Застав ’є Тернопільського району Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. моног­рафій, зокрема Іммобілізація; компресія і дистракція в прак­тичній травматології та орто­педії” (Т., 2000р.), навчальних посібників; має 38 патентів на винаходи; видав романи “Інтернаймичка” (2004, 2005, 2009 рр.), “Європа-центр 1941-1957рр. ”(2007, 2008рр.), “Рожевий дурман” (2008р.), йССтрах як норма”, “Фальшиві зорі”(обидва – 2012 р-Х книгу’ спогадів “В лабіринтах медицини, або 50років лікарської практики” (2013 р.).

 Березовський О. Європа-центр (1941-1957): роман / Орест Березовський. – Вид 2-ге – Тернопіль: Терно-граф, 2009. – 356 с.
    Розповідь ведеться у формі хронологічно поєднаних новел з воєнного та не менш драматичного повоєнного життя українців – корінної центральноєвропейської нації, зокрема, її “дітей війни”. Історичні події та долі людей різного віку розглядаються через призму національно-визвольних рухів тих часів. Політичні утиски чужинців і свавілля посадовців-яничар деформують світогляди і душевні почуття головних героїв. Зневір’ям і страхом просякнуте все суспільство. Вважаючи всіх завойовників паліями та вбивцями, а їхніх партійних, расових та класових вождів і полководців – хворими на душогубство маніяками, автор відстоює філософію глобального гуманізму. Для широкого кола читачів. Книга видана в авторській редакції.

 

 Арсен Паламар народився 18 червня 1936 р. у м. Копичинці (нині Копичинецька міська територіальна громада Чортківського району) на Тернопіллі. Письменник, публіцист, педагог. Закінчив Чернівецький університет (1959, нині національний університет). Працював у школах Луганської, Донецької, Тернопільської областей, у редакціях тернопільських газет “Ровесник”, “Вільне життя”, “Свобода”, “Тернопіль вечірній”, керівником прес-служби Тернопільської облдержадміністрації.
Член Національних спілок письменників (2000) та журналістів України (1972). Помер 9 квітня 2021р., похований в Тернополі.
Видані книги: Морально-етичні: “Етика – молодим” (1985), “Мудрость общения” (Москва, РФ, 1990), публіцистичні: “Життя наше дурне” (1995), “Третя руїна” (1999), “Деградація” (2004), “Чи ми, українці, одної крові” (2008).

Паламар, А. О. Етика — молодим: правила доброго тону / А. О. Паламар; худ. О. О. Міхнушев. — К.: Молодь, 1985. — 264 с.: іл.Книга присвячена морально-етичному вихованню молодої людини. Культура поведінки, етика, тактовність, на жаль, ще не завжди бувають нормою нашого повсякдення. У книжці подано правила поведінки в найрізноманітніших ситуаціях. Бесіду побудовано на прикладах із життя.

 

Василь Ярмуш (15. 09. 1940, с. Острів, Тернопільського району (нині Великоберезовицька селищна територіальна громада Тернопільського району) – 22. 09. 1976, там само) – поет, працівник культури. Закінчив факультет журналістики Львівського університету . Від 1962 – завідуючий клубом у родинному селі. Вірші публікував із 1959 в обласній та республіканській періодиці; позаштатний кореспондент обласної молодіжної газети “Ровесник”. 1970 при редакції тернопільської районної газети “Шляхом Ілліча” (нині “Подільське слово”) організував і очолив літературно-мистецьку студію “Розмай”. 1967 Ярмуша заарештували органи КДБ; конфіскували 22 зошити з віршами (не повернули), кореспонденцію; за кілька діб – звільнений. Автор збірок поезій “‘Казка про тебе” (1972), ”Граніт і полум’я” (1977), збірок віршів для дітей “Над Серетом” (1988), “Допоки я живу” (1994; Я. – добірка з 20 віршів за назвою “Зійшла в полях озимина”), “Мелодії, освячені любов’ю” (збірка пісень), “Україно моя барвінкова” (обидві – 2000; упоряд. К. Ярема), “Правди святе зерно” (2003, упоряд. Я. Гевко; всі кн. – Тернопіль). 1996 на Тернопільському державному телебаченні створено хронічко – документальний фільм “Я відшукаю папороті цвіт” (сценарій – Я. Гевко, І. Дем’янова); про Ярмуша видано повість К. Яреми “Життя, мов спалах зорі” (2000). У родинному селі іменем Ярмуша названо вулицю, кімнати-музеї Ярмуша діють у Тернопільській ЗОШ № 8 (1990), Острівській ЗОШ (2000).

Ярмуш, В. Граніт і полум’я: поезії / В. Ярмуш. – К.: Рад. письменник, 1977. – 54 с.

Це друга поетична збірка  поета з Тернопільщини. Вона присвячена нашим сучасникам—воїнам, що прийняли естафету від воїнів-батьків і здійснюють їхні заповіти. Чимало віршів у збірці про велич і красу рідної країни, про дружбу та кохання.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ярмуш, В. Казка про тебе: поезії / В. Ярмуш. – Львів: Каменяр, 1972. – 41 с.

Патріотичний обов’язок перед Вітчизною, праця в ім’я комуністичного прийдешнього, морально-етичні питання — все це визначило тематичне коло інтересів першої збірки поета, багатогранність і душевне багатство її ліричного героя.
Поезії приваблюють тонким ліризмом, цікавими образними та інтонаційними знахідками автора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ярмуш, В. Над Серетом: поезії / В. Ярмуш. – Тернопіль, 1998. – 24 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ярмуш, В. Правди святе зерно:    поезії.  — Тернопіль: Джура, 2003. -164с.

Внутрішній світ людини з непохитною вірою у справедливість, добро, любов до ближнього свого і справді синівські почуття до Вітчизни — складові творчості Василя Ярмуша, який продовжив традиції кращих поетів України.

 Борис Щавурський народився 3 жовтня 1963 р. у с. Кип’ячка Тернопільського району (нині Великогаївська сільська територіальна громада Тернопільського району). Поет, літературознавець, редактор. Член НСПУ (1994). Премія імені Степана Будного (1994). Закінчив філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (1984, нині ТИПУ). Від 1986 – вчитель української мови та літератури в селах Багатківці, Трудове (нині Могильниця) Теребовлянського, Козівка Тернопільського районів. Від 1989 – асистент кафедри української літератури Тернопільського національного педагогічного університету, від 1997 – редактор, старший редактор видавництва “Навчальна книга – Богдан”. Член літературного гурту “Західний вітер” (1992). Укладач книг “Улюблені афоризми для розуму і серця” (2006), “Улюблені вірші про кохання” (у 2-х кн., 2007), співредактор енциклопедичного довідника “Зарубіжні письменники” (т. 1 – 2005; т. 2 – 2006).
Видані книги: “Мідяки” (1992), “Правий берег сумної ріки” (1994), “Мідяки, спроба вибраного” (2000), “Вірші срібні та золоті” (2003).


Щавурський, Б. Вірші срібні та золоті / Борис Щавурський.—Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003.— 80 с.

 

Петро Тимочко народився 1 серпня 1925 р. у с. Івачів Долішній, Тернопільського району (нині Білецька сільська територіальна громада Тернопільського району). Поет, перекладач, драматург, публіцист, громадський діяч. Лауреат премій ім. Братів Богдана і Левка Лепких, ім. У. Самчука, ім. М. Рильського. Нагороджений орденом “За заслуги III cт.”. Член НСПУ (1990). Переможець обласного конкурсу “Голос серця” (1997). 1938-43 рр. – навчався в українській гімназії товариства “Рідна школа” в Тернополі. 1943-1944 – доброволець дивізії “Галичина”, учасник боїв під м. Броди (Львівська область), потрапив у радянський полон. 1944-47 – в’язень фільтраційних таборів ГУЛАГ на території Підмосковського вугільного басейну, художник-оформлювач агітаційних транспарантів у таборі поблизу станції Узлова (нині Тульська область). До 1956 працював на копальнях Забайкалля робітником, завідувачем майстерні рудника та гірничим майстром (нині обидва – РФ). Після звільнення повернувся в м. Тернопіль. Закінчив гірничий факультет Всесоюзного політехнічного інституту в м. Москва (1961, нині РФ). Працював майстром, інженером у кар’єрах і на будовах Тернопільської області. Перші публікації поезій П. Тимочка – у журналі “Дорога” (1942, Львів). Він – перекладач із німецької, російської, польської, чеської та інших мов. Перші переклади поезій польських і німецьких авторів опубліковані у журналах “Всесвіт” і “Жовтень” (нині “Дзвін”), колективних збірниках та періодичних виданнях. Голова Тернопільської організації НСПУ (1992-98). Від 1997 – член редколегії газети “Соломія”.
Помер 26 лютого 2005 р., похований в м. Тернопіль.
Видані книги:
Книги перекладів: Ян Кохановський “Поезії”” (1980), Й. В. Гете “Невгасима любов”, Г. Сакс “Вибрані твори” (обидві – 1997), поезії: “На канадській землі” (1991), “Рідний клин” (1994), “Із болем у душі”, “В стрімкім потоці часу і подій” (обидві – 1995), “Премудрість Божу в собі шукаю” (1996), драматично-поетична трилогія: “Трагедія зради або Українська трагедія”, “Пекельний суд” та “День перемоги” (1993-94); “Із вічності у вічність” (2000), автобіографічна повість “Роздуми над пережитим” (2001); збірка фейлетонів та есе “Мовчати було негоже” (2003).

 

 

Тимочко, П. Із болем у душі: поезії / П. Тимочко; худож.оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Каменяр, 1995. -198 с.

Збірка поезій Петра Тимочка пронизана болем за долю Батьківщини, за наш український багатостраждальний народ, за рідну мову.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тимочко, П. Мовчати було негоже / Петро Тимочко. – Тернопіль: Горлиця, 2003. -231 с.

“Мовчати було негоже” — книга тернопільського письменника і публіциста Петра Тимочка, в якій зібрані друковані в різних періодичних виданнях та досі неопубліковані статті про громадське та суспільне життя кінця XX початку XXI століть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тимочко, П. С. На канадській землі: поезії / Петро Тимочко. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991. – 45 с.

У вересні 1991 року виповнилося 100 літ, відколи на заморській канадській землі появилися перші поселенці з України. Нині нащадки гнаних бідою мандрівників є повноправними громадянами багатої держави, в добробут якої вклали чимало важкої праці. Прочитавши вірші, що входять до цієї збірки, кожна вдумлива людина пройметься почуттям пошани до українців за океаном, котрі в п’ятому-шостому поколінні не втратили свого національного обличчя. Знайде читач у ній також рядки, написані далеко від рідного краю як відгук на бурхливі відроджувальні події 1989 року на Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тимочко, П. Пекельний суд: пілітично-драматична поема-містерія. День Перемоги: драматична бувальщина / П. Тимочко; ред. І. Зелена. – Тернопіль: Збруч, 1994. – 96 с.

Драматичні твори «Пекельний суд» та «День перемоги» — друга і третя частини своєрідної драматичної трилогії, яку започаткував нещодавно опублікований твір «Трагедія зради або українська трагедія». У них розкривається проблема тоталітаризму у тому жахливому вигляді, якого він прибрав у двадцятому столітті.

 

 

 

 

 

 

 


 

Тимочко, П. С. Рідний клин: поезії / П. Тимочко; ред Д. А. Головко. – К.: Український письменник, 1994.— 110 с.

Петро Семенович Тимочко — поет за покликанням. Гірничий інженер за фахом, він — майстер у царині поетичного перекладу. Впродовж усього свого свідомого життя пише й власні твори.
Теми віршів збірки, дещо запізнілої поетичної публікації, — окреслюють життєвий шлях поета, його дороги і мрії, філософське осмислення нашого буття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Тимочко, П. Роздуми над пережитим / Петро Тимочко. – Тернопіль: Горлиця, 2001. – 620 с.

Книга «Роздуми над пережитим» — мемуарно-публіцистична оповідь з медитативними рефлексіями письменника-галичанина, якому судилось жити у двадцятому, найжахливішому для українського люду, столітті. Автор, свідомий того, що книга буде сприйнята читачами по-різному, наважився на її публікацію з надією допомогти перш за все нашій молоді збагнути своє минуле і не забувати тої тяжкої науки, яку старші покоління отримали під чужинецькими окупаціями та звироднілими тоталітарними режимами. Бо хто не пам’ятає минулого, не вартий майбутнього.

 

 

 

 

 

 

 


Тимочко, П. Трегедія зради або українська трегедія / Петро Тимочко; худ. М. Б. Цибулько; ред. Л. І. Гудована. – Тернопіль: Книжк.-журнал.  ви-цтво Тернопіль, 1993. – 46 с.

Читач добре знає Петра Тимочка як перекладача. Вірші з першої збірки «На канадській землі» пройняли кожного своїм мелодійним стилем, душевним болем за свій український народ.
Пропонуємо на суд глядача його нову працю—трагедію. Нас протягом віків звинувачували в зраді. Та ми нікого не зраджували, лише самих себе. Нехай же ця драма відкриє людям очі, хто є хто і якими ми повинні бутй, щоб Україна наша, нині як те немовля, що спинається на свої такі ще хиткі ніжки, міцно утвердилася на землі.

Мар’яна Рудакевич народилася 24 серпня 1986 p. у с. Почапинці Тернопільського району (нині Підгороднянська сільська територіальна громада Тернопільського району) Тернопільської області. Поетка. У 1992 році почала навчатися у Почапинській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку не встигла закінчити. Паралельно навчалася в хоровій школі “Зоринка” і танцювальному ансамблі “Червона калина”. У 1996 році Мар’яна пішла у другий клас Тернопільської музичної школи № 1 по класу бандури, яку закінчила на “відмінно” в 2001 році. Восени 2001 року почала друкувати свої вірші, а в 2002 році стала членом літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України. Активно співпрацювала з тернопільськими друкованими органами: районною газетою “Подільське слово”, обласною – “Вільне життя”, газетою Тернопільської єпархії УГКЦ “Божий сіяч”, а також радіоредакціями Тернополя.
27 травня 2003 року трагічно загинула за нез’ясованих обставин. Мар’яна Рудакевич прийнята в члени Національної спілки письменників України (2004, посмертно). Лауреат премії ім. С. Будного (2004, посмертно). На приміщенні Почапинської школи відкрито меморіальну таблицю М. Рудакевич (2007).
Видані книги: “Сонячна симфонія” (2004, 2009).

 

 

 

 

 

 

Рудакевич, М. Сонячна симфонія: поезія та проза Мар’яна Рудакевич. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. —240 с.
Денис Лукіянович народився 13 вересня 1873 року в селі Городниця Гусятинського району (нині Гусятинська селищна територіальна громада Чортківського району) Тернопільської області у родині богослова за освітою та вчителя за фахом. Навчався у Станіславській гімназії. Денис був активним, радикально настроєним гімназистом. Організував таємний гурток «Поступ», за що 1890 року його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном.
1900 року закінчив юридичний факультет Львівського університету, 1907 року — філософський факультет Чернівецького університету.
Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. 1905 року редагував журнал «Дзвінок».
Після Другої світової війни — доцент кафедри української літератури у Львівському університеті.
Денис Лукіянович помер 28 січня 1965 року у Львові на 92-му році життя.
Як прозаїк Денис Лукіянович дебютував 1889 року оповіданням «Сабашева вечеря».
1895 року вийшла збірка «Новели» — невелика за обсягом книжка, яка містила 5 новел психологічного плану. Наступного року письменник опублікував цикл образків «Мої проходи». Друга збірка Дениса Лукіяновича — «Ескізи та оповідання» (1897) — теж об’єднала малу прозу.
1899 року вийшла книга «Багнітки», де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям.
У творчому доробку Лукіяновича є твори й великої форми — дилогія з двох повістей «За Кадильну» (1902) та «Від кривди» (1904), роман «Філістер» (1909).
Про повість «За Кадильну» Іван Франко писав, як про «цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном».
Популярним серед сучасників був роман Лукіяновича «Філістер», підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений «пані Марії Грушевській», дружині Михайла Грушевського. Цей багатопроблемний твір про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому — живий відгомін політичних подій у Галичині кінця 19 — початку 20 століття, зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 року, студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. Фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.
Денис Лукіянович — автор низки творів стрілецької тематики. Герої цих творів шукають шляхів до січових стрільців, прагнуть стати під стяг Вільної України: збірка «Під свій прапор» (1917); «Але не просто народжений» (1925); дев’ять оповідань збірки «Я — з більшістю» (1934 та 1935).
Після 1946 року Лукіянович виступав як публіцист, критик,мемуарист. У творах торкався, зокрема, й теми німецької окупації Галичини часів Першої світової війни (оповідання «Люська» та «Куна»). Не уникав у ці роки кон’юнктурності, пишучи про «возз’єднання» Західної та Радянської України («Друга присяга», «Незабутні дні»).
1956 року вийшла біографічна повість «Франко і Беркут», у центрі якої — молодий Іван Франко. Автор літературно-критичних праць про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської. 

 

Лукіянович, Д. Вибрані твори / Д. Лукіянович; ред. О. А. Підвишинська; худ. С. П. Савицький. – К.: Дніпро, 1973. – 235 с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лукіянович, Д. Я. Повісті / Д. Я. Лукіянович; редкол.: В. І. Данканич та ін.; авт. вступ, ст. І. О. Денисюк; худож. оформл. К- І. Суєвалової. – Львів: Каменяр, 1990. – 215 с.: портр.— (Бібліотека Карпати)

До книги входять повісті відомого українського письменника «За Кадильну» та «Франко і Беркут». Перша з них, за визначенням І. Я. Франка,— «цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю» в умовах Австро-Угорської імперії. Друга— біографічний твір, у центрі якого — юний Іван Франко.