Зіновій Кіпибіда народився 11 жовтня 1953 р. у с. Чернихівці Збаразького району (нині Збаразька міська територіальна громада Тернопільського району). Літератор, журналіст, художник. Закінчив Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва (1974, нині коледж), Тернопільський приладобудівний інститут (нині – ТНТУ ім. І. Пулюя). Працював художником у НВО “Ватра”, ПМП “Юля”.
Голова літературного об’єднання при ТОО НСПУ (1998-2010). Член Національних спілок журналістів (1983) і письменників України (2003). Нині приватний підприємець.
Видані книги: “Велика новина” (1992), “Кому дулярів” (1996), “Секс, як кекс” (1997), “Stop Європа” (2001), “Голоблі на Європу” (2003),” Бомба Нострадамуса” (2007), “Віват, Америко!” (2010).

 

 

 


Кіпибіда, З. М. Віват, Америко!: гумор і сатира; пародії; народні усмішки./ З.М. Кіпибіда; післямова І. Демчишин. – Тернопіль: Терно-граф, 2010. – 104 с.У новій збірці члена Національної спілки письменників України Зіновія Кіпибіди “Віват, Америко!” представлені прозові та поетичні твори гумору і сатири, а також народні усмішки, пародії, анекдоти. їм характерна індивідуальна мова персонажів із використанням лексики місцевого люду Тернопілля. Вона відзначається актуальністю піднятих гострих соціальних проблем та своєрідністю їх інтерпретації автором.
Різножанрова палітра збірки репрезентована у чотирьох розділах: “Національна обуза”, “Те саме вар’ятство”, “Як з цапа молока” та “Постскриптум”.

 

 

 

 

 

 

 

Кіпибіда, З. Гран Нувель / З. Кіпибіда. – Тернопіль: Ватра, 1993. – 56 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіпибіда, З. Голоблі на Європу / З. Кіпибіда. – Тернопіль: Лілея, 2003. – 108 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіпибіда, З. Кому дулярів / З. Кіпибіда; ред. Б. Новосядлий. – Тернопіль: Чумацький шлях, 1996. – 72 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіпибіда, З. Секс як кекс / З. Кіпибіда; ред. В. Кравчук; худ. оформл. Н. Самборська. – Збараж: Медобори, 1997. – 94 с.

 

ВАВРОВИЙ Юхим Андрійович (справжнє – Виливчук; 31. 03 (12. 04). 1890, с. Попівці, Кременецького району (нині Кременецька міська територіальна громада Кременецького району) – 03. 12. 1970, с. Но­вий Кокорів, того ж району) – поет, фоль­клорист. Від 1907 жив у Києві. Від 1911 друкувався в газетах і журна­лах “Огни”, “Маяк”, “Громада”, “Слово”, “Згода”, “Печатное слово”. 1913-14 – секретар і фактично редактор журналу “Печатное слово”. 1930-40-і Вавровий тричі ув’язнювала радянська влада. Від 1950 – на засланні у Красноярському краї. Звільнений влітку 1953; 1956 реабілітований 1960-і підготував до друку збірку поезій “Вогні горять”, однак вона не була видана. Кілька його віршів надруковані в газеті “Літературна Україна”, збірка “Поезія” та інші. У незалежній Україні твори Ваврового опубліковані в обласних і республіканських періодичних виданнях, вийшла його книга “Наче скошений цвіт…” (Кременець, 1994). 1995 вс. По­півці та с. Новий Кокорів на будинку, де жив поет, встановлені пам’ятні таблиці. Рукописна спадщина Ваврового зберігається у фондах Кременецького краєзнавчого музею.
  Іван Горбатий народився 18 липня 1934 р. в селі Заруддя на Збаражчині (нині Збаразька міська територіальна громада Тернопільського району). Навчався в місцевій семирічній школі, згодом у Колодненській середній школі, яку закінчив 1953 р. Цьому ж року вступив до філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Через матеріальну скруту, перевівся зі стаціонарного на заочне навчання.
З 1954 р. по 1957 р. проходив дійсну військову службу на Кавказі. Після звільнення в запас завідував читальнею, клубом у рідному селі Заруддя.
Рано почав друкуватися в журналах: «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Прапор», «Україна», «Ранок».
У 1959 р. переїхав із сім’єю до Тернополя Роботу журналіста поєднував із навчанням в університеті, яке завершив у 1967. Того ж року мала вийти перша збірка поезвй «Мередіан долі», проте через позитивні рецензії Горбатого на «Собор» Олеся Гончара збірка так і не вийшла.
Разом з В. Маняком, Б. Мельничуком, В Тимченком І. Горбатий — автор розділу про Тернопільську область у книзі-меморіалі «Вінок безсмертя» (К.: Політвидав України,1987).
У співавторстві з Богданом Мельничуком у книзі «Дзвони пам’яті» опублікував (1990) уривки з документальної повісті «Лелеки над колисками» про трагедію під час Другої світової війни у с. Молотків Лановецького району.
30 червня 1990 р. стався нещасний випадок — невправний велосипедист збив поета з ніг, а 2 липня І. Горбатий помер.
Працював у газеті «Вільне життя» літературним редактором. Не зважаючи на важку хворобу серця, погодився стати відповідальним секретарем першої в Україні обласної організації Товариства української мови ім. Т. Шевченка, підтримував Народний Рух України, «Меморіал».
Горбатий Іван Романович — автор численних публікацій у періо¬диці України, поезій у колишніх збірках «Ніжний кремінь» (1989) і «Допоки я живу» (1994). 1998 вийшла його збірка віршів «На вістрі сльози».
У 1994 р. в Києві у видавництві «Український письменник» вийшла спільна посмертна збірка І. Горбатого і Василя Ярмуша «Допоки я живу».
Перше окреме видання поезій Івана Горбатого «На вістрі сльози» побачило світ у 1998 р.
Обласна організація Національної Спілки письменників України одноголосно І. Горбатого прийняла в свої члени (посмертно). У рідному селі поета, Зарудді, на приміщені школи 10 листопада 1995 р. відкрито меморіальну дошку-барельєф.

Горбатий, І. Р., Ярмуш В. І. Допоки я живу: поезії / І. Р. Горбатий, В. І. Ярмуш. – К.: Український письменник, 1994. – 95 с.
Це посмертна збірка двох талановитих українських поетів з Тернопільщини. Трагічна життєва крапка до часу перетнула їхні творчі біографії, проте не знищила чесного сліду на землі. Продовження поетичного буття — книга, в якій уміщено найкраще з ненадрукованої спадщини незабутніх наших сучасників.

 

 

 

 

 

 

 

 

Горбатий, І. На вістрі сльози: поезії / І. Горбатий. – Тернопіль: Джура, 1998. – 166 с.

Благодатна волинська земля подарувала Україні багатьох славетних письменників.
У сузір’ї перших величин – Іван Горбатий, яскравий промінь долі якого трагічно обірвався.
Перед Тобою, шановний читачу, твори цього самобутнього, непересічного поета.
“На вістрі сльози” зорить його душа, болить немеркнуче слово.

 

 

 

 

 

 

 

 

Горбатий, І. Розвидень: поезії / І. Горбатий; упоряд. В. Кіріндась; ред. В. Барна. – Тернопіль: Горлиця, 2003. – 94 с.

До поетичної книжки «Розвидень» Івана Горбатого увійшли вірші, написані у 60-70-х роках XX століття. Проте, основні теми збірки – любов до кревної землі, до святої України, осягнення глибокої філософії буття і людського кохання- звучать по-особливому злободенно і сучасно на порозі III тисячоліття. Висока світла поезія Івана Горбатого хвилююча і неповторна.

 

Василь Фольварочний (30. 01. 1941, с. Нападівка Лановецького району (нині Борсуківська сільська територіальна громада Кременецького району) – поет, прозаїк, драматург, громадський діяч. Член НСПУ (1969), член НСТДУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2001). Ордени “За заслуги” 3-го ступеня, рівноапостольних Кирила і Мефодія (обидва – 2006), почесні відзнаки “Знак пошани” (1986), “Будівничий України'” (2001). Премії Всесоюзного конкурсу за кращу п’єсу (1977), літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича (2000). Навчався у Чернівецькому університеті (від 1958), закінчив Львівський університет (1963). Друкувати літературні твори почав 1960. Автор збірок поезій “Тривога” (1966), “Ростуть сини” (1967), “Досвіток” (1968), “Уроки вірності” (1976), “Течія” (1982), “Родовід” (1992), “Поезії” (2000), “Соняшник на балконі”, прозових книг “Сонце в зернині” (1972), “Цілюща вода” (1976), документальних творів “Під зорями братерства” (1975), “Земля Жижиянових правнуків” (1980); романів “Сказ”, “Обірвані струни” (обидва – 2004), “Чорний бумер”(2006), п’єс “Складна гама” (1968), “Друге цвітіння” (1969), “Екзамен на зрілість” (“Жива вода”; 1974), “Не проспати роси” (1976), “Вода з отчої криниці” (1978; 1983 поставили у Тернопільському обласному музично-драматичному театрі), “Травнева музика” (1979), “1 прийде день”, “Світлиця для прийдешнього”, “Дитячі забави” (1988), “Богдан” (2003), “Петлюра”, “Доки море перелечу” (обидві – 2005), “Пастка” (2006) збірок п’єс “Пересолений мед”, “Спокуса” (обидва – 2000) та ін.

 

 

Василь Фольварочний Обірвані струни: роман / В. Фольварочний. — К.: Фенікс, 2004. — 280 с.

«Обірвані струни» — роман про сучасне міське, зокрема, столичне життя. Головний герой — художник, який силою характеру уберіг свій талант від кон’юнктури. Він малював вічне, яке завжди викликало захоплення,— храми Києва і увічнював ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Це твір про складні перипетії людського буття, перемоги й поразки, про чистоту і бруд, підступність і безпорадність… Автор показав людей, які, будучи поставленими життям на одну стартову лінію, добігають до фінішу кожен по-своєму, з різним багажем і на різній швидкості. Але отой фініш (смерть), що зрівнює усіх — усіх і вирізняє за ознаками честі і совісті. Бо незалежно від того, ким ти був на світі (основне — яким був!),— пам’ять лишається саме такою, на яку ти заслужив за життя на землі.

 

 

 

 

 

 

 

Фольварочний, В.І. Пересолений мед: комедії / В. Фольварочний. — Чернівці: Зелена Буковина, 2000. — 360 с.

До збірника комедійних драматичних творів Василя Фольварочного «Пересолений мед» увійшли п’єси, написані як нещодавно, так і раніше, що засвідчують високий професіоналізм автора, володіння багатьма жанрами (від водевілю до трагікомедії), тонке відчуття сучасності, гостру реакцію на виразки суспільства і людської сутності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Василь Фольварочний СИМОН ПЕТЛЮРА: історичний роман. Книга 1. Стриножені коні / В. Фольварочний. — Тернопіль: Джура, 2009. — 304 с.

«Стриножені коні» – перша книга з циклу історичних романів «Симон Петлюра», що відображає родовід та витоки формування характеру легендарного героя, чиє ім’я стало символом боротьби за створення незалежної української держави в ряду за Хмельницьким та Мазепою, а петлюрівщина – слідом за мазепинщиною, предтечею бандерівщини, які відвойовували самостійність України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Василь Фольварочний СИМОН ПЕТЛЮРА: історичний роман. Книга 2. На приспаному вулкані / В. Фольварочний. — Тернопіль: Джура, 2009. — 331 с.

“На приспаному вулкані” – друга книга циклу історичних романів “Симон Петлюра”, що охоплює період революційного передгроззя в житті одного із легендарних диригентів української революції, який усвідомив необхідність будити українську націю для здобуття своєї незалежної держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фольварочний, B.I. Соняшник на балконі: вибрані поезії \ В. Фольварочний. — К.:  Мейкер, 2005. — 104 с.

Книга вибраних поезій відомого українського поета, прозаїка, драматурга, заслуженого діяча мистецтв України складається з окремих творів про обпалене війною дитинство, про щиру любов до овдовілої матері, трагічну історію рідного народу. Філософська та інтимна лірика засвідчують своєрідний чистосердний голос поет: який не губиться в багатоголосі сучасної української літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фольварочний. В.І. Спокуса: драми / В. Фольварочний. — Чернівці: Зелена Буковина, 2000. — 272 с.

До збірника п’єс Василя Фольварочного «Спокуса» увійшли як драми, що мали сценічне втілення багатьма театрами України (“Вода з отчої криниці” пройшла понад півтори тисячі разів і її побачило до мільйона глядачів), так і зовсім нові твори, які порушують актуальні проблеми сьогодення.

Тамара Гнатович народилася 6 лютого 1958 року в селі Передмірка Лановецького району (нині Борсуківська сільська територіальна громада Кременецького району) Тернопільської області.
Нині працює завідувачкою сектору науково-технічної бібліотеки Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
Лауреат премії журналу «Літературний Тернопіль» в номінації  «Поезія» (2011) та обласної премії в галузі культури (номінація  «Література для дітей та юнацтва – імені Іванни Блажкевич») за 2014 рік.
В творчому доробку збірки поезій «Симфонія любові» (2007 р.), «Спішу» (2008 р.), «Розхитаю дорогами обрій» (2010 р.), книжечок віршів для дітей  «У бабусинім дворі» (2010 р.), «Жива вода-водиченька» (2010 р.), «Вірші про найкращі пори: від ніжинки до комори» (2012 р.), віршованих казок «Про пригоди в синіх водах» (2014 р.), «Таємнича місія» (2015 р.), «Казка про Добрика» (2015 р.), віршованих казок-п’єс для дітей «Пташинний ранок» (2011 р.) «Числа, цифри, цифренята» (2013 р.), «Ось такі пригоди у саду і на городі» (2016 р.), «Листівки Миколаю» (2016 р.), по-мистецькому альманасі «Подільська толока»; співавторка багатьох колективних збірок.

Публікацій в районній та обласній пресі,  журналі «Літературний Тернопіль», літератур
Ткачук-Гнатович, Т. Поезії / Тамара Ткачук-Гнатович; ред. В.Кравчук. – Тернопіль: [Джура; Терно-Граф], 2010. – 108 с.

Зі своїми новими думками, надіями і пориваннями автор спішить до вас, прагне достукатись до Ваших спраглих душ, доторкнутися до сердець і найпотаємніших почуттів.

 

 

Тамара Ткачук-Гнатович. Розхитаю дорогами обрій. /Поезії/. Тернопіль: ТзОВ „Терно-граф“. — 2010. — 80 с: іл.

Ткачук-Гнатович, Т. М. Пташиний ранок: казка-п’єса для дітей / ТамараТкачук-Гнатович; муз. В. Сорока. — Тернопіль-Харків: Ранок, 2012. — 32 с., ноти. — (Музична казка).Посібник пропонує черговий дарунок для дорослих і малят — нову музичну казку. Її можна поставити як на шкільній сцені, так і у дитячому садочку. Адже взаємодопомога, дружба, підтримка потрібні як у казці, так і в житті.
Для вчителів, педагогічних працівників ДНЗ, керівників шкільних театральних гуртків.

 

Ткачук-Гнатович, Т. Жива вода-водиченька: вірші для дошк. та мол. шк. віку / Тамара Ткачук-Гнатович; худ. С. Костишин; ред. В. Кравчук. – Тернопіль: Терно-граф, 2010 – 28 с.; іл.

Дорогі дітки, батьки, дідусі, бабусі і всі, хто в руках тримає цю книжечку, запрошую Вас заглянути у навколишній, незвичайний і прекрасний світ природи, який нас оточує, додає сил і забирає в обійми усмішок, мрії і тепла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Ткачук-Гнатович, Т. у бабусинім дворі: вірші для дітей ст. дошк. віку. / Тамара Ткачук-Гнатович; худ. С. Костишин; ред. В. Кравчук. – Тернопіль: Терно-Граф, 2010. – 16 с.

Найдорожчій, найдопитливішій, найкрасивішій, наймилішій, найрозумнішій і найдобрішій малечі, яка любить своїх рідних, близьких, навколишню природу, тварин, птахів, хоче про все знати і завжди сприймає поради старших друзів, дослухається до народних прикмет і вірувань. Саме для них ця книга – найкращий друг і порадник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ткачук-Гнатович, Т. Поезії / Тамара Ткачук-Гнатович; ред. В.Кравчук. – Тернопіль: [Джура; Терно-Граф], 2010. – 108 с.

Зі своїми новими думками, надіями і пориваннями автор спішить до вас, прагне достукатись до Ваших спраглих душ, доторкнутися до сердець і найпотаємніших почуттів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ткачук-Гнатович, Т. Вірші про найкращі пори: від сніжинки до комори: для дітей мол. шк. віку / Тамара Ткачук-Гнатович; худ. С. Костишин. – Тернопіль: Терно-граф, 2012-80 с.: іл.

Дорогі діти і дорослі читачі!
Звертаюсь до Вас із найщирішими словами подяки за те, що Ви придбали цю книжечку і запрошую доторкнутися душею до нашої мальовничої природи з її неповторною чистотою, нев’янучою красою, незвичайними дивами, адже – лише від всіх нас залежить побачити, оцінити, зберегти цю велич.
З повагою автор.

 

 

 

 

 

 

 

 


Ткачук-Гнатович Т. М. Про пригоди в синіх водах: віршована казка. / Т. М. Ткачук-Гнатович — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — 24 с. – ISBN 978-966-457-220-7.

Нова віршована казка „Про пригоди в синіх водах“ Тамари Ткачук-Гнатович — це надзвичайно захоплююча і цікава подорож героїв у підводне царство, де відбувається битва за найвищі людські цінності Добро, Дружбу, Справедливість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Ткачук-Гнатович Т. М. Таємнича місія: Віршована казка / Т. М. Ткачук-Гнатович; худож. С. Костишин. – Тернопіль: Терно-граф, – 2015. – 16 с.: іл. – ISBN – 978 – 966 – 457 – 234 – 4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


​Гнатович, Тамара Михайлівна.
Сію, сію, посіваю… [Текст] : віршовані казки-п’єси : [для дітей мол. шк. віку] / Т. М. Гнатович ; ред. Б. І. Мельничук ; обкл. С.А.Костишин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2019. — 56 с.

      Автор багатьох віршованих творів для дітей цього разу з пошаною і трепетом у серці доторкається до нашого найбільшого багатства – до зерна, з якого випікаємо хліб.
Для вчителів, педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів, керівників шкільних театральних гуртків.

 

 Любов Гонтарук народилася 21 вересня 1947 p. у с. Великий Кунинець Збаразького району (нині Вишнівецька селищна територіальна громада Кременецького району). Письменниця, педагог. Закінчила Горинську ЗОШ Кременецького району, біологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (1972, нині – національний університет ім. В. Гнатюка). Вчителювала у Збаразькій школі-інтернаті. Член Національної спілки письменників України з 1999 р.
Видані книги:
“Джерело” (1992), “Білий день” (1993), “Сім хвилин” (1994), “Подив” (1995), “Над Гнізною” (1996), “Вибране” (1997), “Червоний кінь” (1999), “Дружба впродовж вісімнадцяти років” (2002), “Ксенія” (2003), “Самотнє літо” (2004), “Моя Софія” (2005), “Ніколи більше. NEVER – MORE” (2006), “Напередодні…”, “Антологія любові” (обидві – 2007), “Колір любові”, “Ріка любові” (обидві – 2008), “Млин”, “Слово” (обидві – 2009), “Підкова”, “Криниця”, “Жива Вощина” (усі -2010).
Гонтарук, Л.  Дружба впродовж вісімнадцяти років: спогади про незабутнього Олеся Терентійовича Гончара / Л. Гонтарук. – Тернопіль: Джура, 2002. – 64 с. “Дружба впродовж вісімнадцяти років” — нова книжка сучасної української поетеси, члена Національної Спілки письменників України, автора семи книг — Любові Гонтарук.
“Я дякую Вам, Любо, за Вашу вірність, вісімнадцять років щирої приязні! Це вже немало! Скільки води збігло… А тоді, у Збаражі, в 1977 році Ви, Любо, чимось виділялися з усіх, хто був на зустрічі. Я Вас запримітив”. О. Гончар.

 

 

 

 

 

 

 

 

Любов Гонтарук Ксенія: поезії / Л. Гонтарук; ред. В. Гнатюк. – Тернопіль: Джура, 2003. – 172 с. 

«Ксенія» — книжка сучасної української поетеси, члена Національної Спілки письменників України, автора восьми книг — Любові Гонтарук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Любов Гонтарук Червоний кінь: поезії / Л. Гонтарук; ред. В. Кравчук. – Тернопіль: Джура, 1999. – 92 с.

«Червоний кінь» – збірка сучасної української поетеси, члена Національної Спілки письменників України Любові Гонтарук.
Світла сповідь чутливої жіночої душі переривається то схлипом ностальгії, то щемливою тугою за чимось близьким і водночас далеким. Автор розкошує в очікуванні дива, бавить око мінливими напівтонами, чарує своєрідним баченням світу, переживає і співпереживає.
Море – безкрає і бентежне, манливе і спокусливе, співзвучне настрою поетеси, присутнє ледь не в кожному її вірші.
Символічно, що ця збірка – сьома за рахунком у доробку Любові Гонтарук. Дотепер вийшли друком «Джерело» (Київ, «Радянський письменник»), «Білий день» (Львів, «Каменяр»), «Сім хвилин» (Київ, «Український письменник»), «Подив» (Львів, «Каменяр»), «Над Гнізною» (Збараж, «Медобори»), «Вибране» (Львів, «Каменяр»).

 

  Богдан Мельничук народився 2 серпня 1952 р. у с. Молотків Лановецького району (нині Лановецька міська територіальна громада Кременецького району) Тернопільської області. Письменник, редактор, журналіст, краєзнавець. Заслужений діяч мистецтв України (2008). Лауреат всеукраїнських літературно-мистецьких премій ім. І. Блажкевич (1994), Братів Богдана та Левка Лепких (2000), У. Самчука (2002), ім. Ірини Вільде (2008, м. Львів), ім. Г. Сковороди (2010) та обласних премій ім. С. Дністрянського (2003), ім. В. Вихруща (2002). Друга і третя премії Всеукраїнського конкурсу “Коронація слова-2010”. Член Національних спілок журналістів (1980), письменників, краєзнавців України, Наукового товариства ім. Т. Шевченка (всі – 1998). Почесний краєзнавець України (2008). Медаль ВУТ “Просвіта” “Будівничий України” (2008). Почесний знак НСЖУ (2009). Закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1974, нині – національний університет). Працював у редакціях Лановецької районної газети, газет “Вільне життя” і “Тернопіль вечірній” (обидві – м. Тернопіль), у Державному архіві Тернопільської області, був на громадській роботі. Згодом – головний редактор Тернопільського обласного управління у справах преси та інформації (1989-1993), видавництва Тернопільського національного економічного університету “Економічна думка” (1998-2003), літературно-мистецької і культурологічної газети “Русалка Дністрова” (від 1992 донині) і журналу “Тернопіль” (від 1994), “Літературний Тернопіль” (від 2008).
Від 2003 р. донині – заступник голови редакційної колегії “Тернопільського Енциклопедичного словника”, його головний науковий редактор. Видав 25 своїх книг драматургії, прози й поезії. Автор і співавтор 18 краєзнавчих книжок, у т. ч. “Тернопіль. Що? Де? Як?” (1989), “Біль і пам’ять Молоткова” (1990), “Тарас Шевченко на Тернопільщині” (1990, 1998, 2007), “Шляхами Богдана Хмельницького на Тернопільщині” (1991), “За рідний край, за нарід свій…”(1993), “Шляхами стрілецької слави” (1995), “Симон Петлюра і Тернопільщина” (2009), “Ярослав Стецько. Великий син Тернопілля: Життєвий шлях провідника ОУН”, “Від Маківки до Стрипи” (обидві – 2010), 17 п’єс та інс¬ценізацій, поставлених у Тернопільському академічному, Львівсько¬му (м. Дрогобич) і Рівненському обласних музично-драматичних та інших театрах, сотень статей, нарисів, рецензій, пісень. Вистава “Мазепа, гетьман України” (сценічний варіант Б. Мельничука за творами Б. Лепкого, Дніпропетровський музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка) нагороджена міжнародною премією ім. П. Орлика (1995). Серед вистав за п’єсами Б. Мельничука – “Соломія Крушельницька”, “Вісьта-вйо” за мотивами стрілецького гумору, інсценізації творів Р. Завадовича, П. Загребельного, Б. Лепкого. Укладач і редактор понад 500 книжок, у т. ч. творів С. Балея, братів Богдана й Олександра Барвінських, В. Будзиновського, В. Вихруща, О. Назарука, М. Стахіва.
Про життєвий і творчий шлях письменника розповідає книга І. Бандурки “Чотири вежі Богдана Мельничука” (Т., 2002).
Видані книги:
“Медузи” (новели, 1997), “Ранок. Чий?”, “О, Над’я!”, або Греки приїхали” (новели, обидві – 1998), “Вибрані новели” (1999), збірка новел “Професор і бичок Бамбурка”, “Нові й старі вірші”, “Нові новели” (всі – 2002), “Крапелини” (2000), “Крапелини-плюс” (2000, 2002), “Нові крапелини” (2002; обидві – вірші з паралельним перекладом мовою есперанто), новели “Скрипка від старого” (2004), вірші “Ваша Пресвітлосте, Дамо…” (2005), нові новели “Яр” (2007), “Зламані мальви”, “Суд без суду”, “Сад любові” (пісні), “Козацькі вітрила”, “Зек, Вождь і Гарсіа Лорка” (усі – 2010).
Автор і співавтор 24 книг драматургії, прози й поезії, 14 краєзнавчих книжок, 16 п’єс та інсценізацій, сотень статей, нарисів, рецензій, пісень.
Укладач і редактор понад 300 книжок.
 

Мельничук, Б. Кава на лезі шаблі: п’єси / Богдан Мельничук. – Тернопіль: Воля, 2011. – 432 с.

Збірник, що завершує чотиритомник драматичних творів Б. Мельничука, склали ориґінальні п’єси та інсценізації тернопільського письменника, які він створив одноосібно чи у співавторстві. Вони призначені для постановки у професійних драматичних, музично-драматичних театрах, театрах ляльок, а також можуть бути використані в художній самодіяльності, зокрема у школах. Окремий розділ, як і в попередніх трьох томах, — радіоп’єси (автор – лауреат всеукраїнських конкурсів радіоп’єс).

 

 

 

 

 

 

 

 

   
Мельничук, Б.  Пригоди Гномика Чарлі:  казка / Б. Мельничук, Г. Шулим. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2013. — 60 с.

Мельничук, Б. Актор і блазні: п’єси / Б. Мельничук. – Тернопіль: Воля, 2009. – 419 с.Збірник склали кращі оригінальні п’єси та інсценізації, майже всі з яких поставлені на сценах театрів України. Окремий розділ – радіоп’єси, котрі прозвучали в ефірі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Богдан Мельничук – письменник, редактор, журналіст, краєзнавець: бібліографічний покажчик /  Тернопільська обласна бібліотека для молоді; Державний архів Тернопільської області; уклад.: Л. Марченко, О. Фецьо, І. Грицишин, О. Крива. – Тернопіль: Воля, 2009. – 360 с. -(Корінь і крона).

У бібліографічному покажчику зафіксовані основні публікації знаного тернопільського письменника, редактора, публіциста і краєзнавця, заслуженого діяча мистецтв України Богдана Мельничука, а також подано перелік видань, що він редагував, основну літературу про нього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мельничук,  Б. Довга дорога в короткий день: п’єси / Б. Мельничук. – Тернопіль: Воля, 2010. – 415 с.

Збірник склали оригінальні п’єси тернопільського письменника та його інсценізації за прозовими і віршованими текстами відомих авторів. Переважна більшість цих драматичних творів поставлена на сценах театрів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мельничук, Б. Крапелини плюс: поезії / Б. Мельничук. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 135 с.

До цієї книжки члена Національної Спілки письменників України Богдана Мельничука увійшли його мініатюри з видань “Крапелини” і “Крапелини – 2”, а також нові поезії. Вміщені тут твори – це крапелини почуттів, роздумів, філософських узагальнень, гумору. Іронії, ато й сарказму. А ще – крапелини добра, радості, сміху, печалі, в яких і складається наше життя.
Переклад з української мовою есперанто здійснив відомий в Україні та за її межами активіст есперантського руху Микола Кривенький, у творчому доробку якого є кілька подібних видань.
Цю книжку тернопільського письменника склали його нові новели на сучасну тематику. Вони відрізняються динамічністю і несподіваністю сюжетів, умінням автора чітко окреслити характери, точно помітити колоритні деталі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Мельничук, Б. Нові новели / Б. Мельничук. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 108 с.

Цю книжку тернопільського письменника склали його нові новели на сучасну тематику. Вони відрізняються динамічністю і несподіваністю сюжетів, умінням автора чітко окреслити характери, точно помітити колоритні деталі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мельничук, Б. Реквієм для кларнета без оркестру: п’єси / Б. Мельничук. – Тернопіль: Воля, 2010. – 407 с.

Збірник склали оригінальні п’єси та інсценізації тернопільського письменника, що їх він створив одноосібно чи у співавторстві. Більшість із них поставлені в театрах України.

 Іван Гнатюк народився 27 липня 1929 р. в с. Дзвиняча Кременецького повіту Волинського воєводства Збаразького району (нині Вишнівецька селищна територіальна громада Кременецького району) Тернопільської області у бідняцькій селянській сім’ї. Батько клав печі по довколишніх селах, а мати була ткачкою — ткала на замовлення полотно та рядна.
Восени 1944 р. батько майбутнього письменника був мобілізований до Радянського війська і в останній день Берлінської битви загинув, залишивши дружину з чотирма неповнолітніми дітьми.
Ставши напівсиротою, Іван Гнатюк по закінченні сільської школи вступив до Кременецького педагогічного училища, але на початку другого курсу навчання був раптово заарештований. По дорозі до в’язниці він утік і невдовзі подав документи в Бродівське педучилище, що на Львівщині. Проте 27 грудня 1948 p. його знову було заарештовано і після чотиримісячного слідства засуджено за зв’язок з Організацією Українських Націоналістів на 25 років неволі з відбуванням покарання в спецтаборах так званого Берлагу на Колимі.
Спершу відбував покарання у концтаборі Аркагала, в якому десять років перед тим загинув відомий український поет Михайло Драй-Хмара. Маючи непокірну вдачу, Іван Гнатюк не міг довго протриматися на одному місці: табірна адміністрація намагалася чимскоріш позбутися такого в’язня. За сім років, прожитих на Колимі, йому довелося побувати у багатьох концтаборах: в Аляскітово, Дебіні, де містилася центральна колимська лікарня для зеків, на Холодному, Дніпропетровському, імені Бєлова та імені Матросова, з якого 6 лютого 1956 р. він був звільнений «на основании определения Магаданского облсуда от 10 ноября 1955г. как страдающий тяжелым недугом».
Політичних в’язнів, звільнених із-за грат за станом здоров’я, випускали на волю лише за умови, що хтось із рідних через союзне Міністерство внутрішніх справ давав письмову згоду взяти приреченого на своє утримання як інваліда і доглядати до самої смерті. Таку довідку-згоду дала Іванові Гнатюку його майбутня дружина, з якою він після її звільнення з концтабора випадково познайомився у 1954 році. Одначе, коли І. Гнатюк приїхав до Борислава, де вона мешкала, органи Держбезпеки буквально вигнали його за межі Західної України, мотивуючи своє рішення тим, що в сусідній Угорщині неспокійно (це ж був 1956 рік!).
Два роки поневіряння в несприятливих для хворих на сухоти південних степах, куди І. Гнатюк переїхав до своєї матері, злидні та моральне пригнічення не могли не позначитися на його здоров’ї. Побачивши очевидну приреченість вчорашнього політв’язня, підтверджену головним лікарем Миколаївської обласної тублікарні, органи Держбезпеки дозволили йому повернутися з дружиною та двома немовлятами до Борислава. Та Іван Гнатюк вмирати не квапився. Навпаки: важко хворий, він, як і в сталінських концтаборах на Колимі, де потай писав «захалявні» вірші, знову береться за перо. І творчість додає йому сил боротися із важкою недугою. Тим паче коли його вірші стали з’являтися на шпальтах газет та журналів.
Проте друга книжка «Калина» (1966) принесла авторові більше лиха, ніж радощів. На одному із засідань ЦК комсомолу України вона була визнана націоналістичною, і це, безумовно, позначилося на подальшій долі її автора. Коли ж І. Гнатюка того року було прийнято до Спілки письменників, тодішній секретар Львівського обкому партії Маланчук на зібранні письменників-комуністів заявив, що не простить їм того, що вони «контрабандою прийняли націоналіста до Спілки». Звичайно, Іван Гнатюк зразу потрапив у неласку власть імущих чиновників од літератури, і лише завдяки своїй наполегливості заявляв про себе то публікацією віршів у періодиці, то невеличкою книжечкою, як правило, немилосердно кастрованою цензорами різних мастей. За два з половиною десятки років він видав (разом із трьома перевиданнями) п’ятнадцять збірок поезій, які були замовчані критикою. Публікував вірші у місцевій газеті «Нафтовик Борислава».
Останніми роками українські художньо-літературні журнали та письменницька газета стали щедро друкувати його вірші, писані в колимських концтаборах. 1990 р. вони видані окремою книжкою — «Нове літочислення». Помер 5 травня 2005 р.

 

Гнатюк, І. Ф. Благословляла мати на дорогу: вірші та поеми: для серед. та ст. шк. віку / І. Ф. Гнатюк; худож. оформл. З. О. Васіної. – К.: Веселка, 1994. – 95 с.: іл.

Поетична сповідь про святі почуття до Матері, яка серцем супроводила хресний хід Івана Гнатюка, не залишить байдужим того, хто розгорне цю книжку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гнатюк, І. Вибрані вірші та поеми/ І. Гнатюк. – Львів: Червона калина, 1995. – 669 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гнатюк, І. Ф. Нове літочислення: вірші та поеми / І. Гнатюк. – К.: Радянський письменник, 1990. – 199 с. 

Поетові ще у молодому віці довелося зазнати поневірянь по сталінських таборах,— там по-справжньому і задумався над силою поетичного слова і сам почав писати вірші… Ставши відомим поетом, Іван Гнатюк і далі дбає про високу майстерність, наповнює кожен рядок громадянською пристрастю.
Твори збірки перейняті болем за понівечені людські долі у часи тяжких репресій та бездушного застою, за Чорнобиль, за втрату дорогоцінних моральних якостей та національної гідності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гнатюк, І. Ф. Хресна дорога: вірші та поеми / І. Гнатюк; В. І. Міщенко. – К.: Український письменник, 1992. – 189 с.

Книжка відомого українського поета, що прийшов до літератури крізь сталінські тюрми та колимські концтабори, Івана Гнатюка — це хресна дорога і його самого, і всього українського народу, болем якого автор живе ще з дитинства.
Чимало віршів та поема «Голгофа» писані 35—40 років тому за колючими дротами, що згодом сплелися в терновий вінок чорнобильської трагедії.
Завершує книжку поема «Золотоверхий собор» — гнівний осуд московсько-більшовицького вандалізму і тиранії.

 Юрій Матевощук (1991) народився в м. Ланівці  (нині Лановецька міська територіальна громада Кременецького району) Тернопільської області. Поет, есеїст, перекладач, засновник поетичного конкурсу «Dictum» та «Поетичного вільного мікрофону», координатор літературної студії «87» імені Юрія Завадського, організатор багатьох мистецьких заходів.
Автор книжки «Прототип» (2011). Переклав українською книжку польського письменника Корнеля Філіповича «Провінційний романс».
Переможець батлу «Слухай» (2012, Тернопіль) та поетичного конкурсу в рамках мистецького фестивалю «Taburetka ArtSkin» (2013, Київ), друге місце у рейтингу поетів семінару творчої молоді НСПУ у Ворзелі (2013), друге місце у конкурсі «Гайвороння» (2014), фіналіст XII фестивалю «Молода республіка поетів» в рамках Львівського Форуму Видавців (2012). Фіналіст IV західноукраїнського поетичного батлу (2012). Увійшов до відеоантологій «Римовані міста» (2012) та «Провесінь Тернопілля»(2012). Учасник багатьох літературних фестивалів.
Упорядник антології літературної студії «87». Тексти публікувалися в антологіях «87» (2009 та 2012), «Говорить майдан» (2014), «Подільська толока»(2013 р.), «Золота пектораль» (2013) та ін.
На вірші «Префіксоване єство» у 2012-у та «Вдих» у 2013-у роках були відзняті відеопоезії.
Член НСПУ з 2014 року.

Матевощук, Ю. Прототип: вірші / Юрій Матевощук; іл.  О. Яцула. – Тернопіль: Крок, 2011. – 98 с.: іл. – (Покоління 87).

Чергова книга тернопільського літературного покоління 87, надзвичайно сильна стилем і формальним втіленням. Юрій Матевощук – поет, який витримав напади своїх колег та залишився на стежці традиційної для української поезії форми. Його римований та ритмізований поетичний текст демонструє добре володіння цією технікою. Образи повнозвучні, густі, часто так ускладнені, як це властиво молодому енерґійному стилю. Це перша окрема книга поета, проте вже не перша добірка, яка могла потрапити до рук читата. Юрій Матевощук став співавтором книги “Відчути небо” добіркою “Прерії”.

Результат пошуку зображень за запитом
Матевощук, Ю. Метрополь / Юрій Матевощук. – Тернопіль: Крок, 2014. – 212 с.: іл.

 

  Зоряна Замкова народилася 6 грудня 1970 р. в смт., нині м. Ланівці (нині Лановецька міська територіальна громада Кременецького району), шо на Тернопільщині. Закінчила Тернопільську ЗОШ №12, факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка (1988). Працювала в редакції тернопільської районної газети “Подільське слово”, в обласній раді профспілок. Тепер головний спеціаліст управління в Тернопільській області.
Періодично друкувалася в пресі. Авторка збірки поезій “Фрески собору видінь” (Тернопіль: Джура, 2002), “Клопоти з ідеалом” (Тернопіль: Підручники і посібники. 2004). Член НСПУ.


Замкова, З. [поезія] / Зоряна Замкова // Подільська толока: альманах. — Тернопіль: Лілея, 2004. — С. 31-33.

Зоряна Замкова // Літературне Тернопілля 1984 – 2007 рр.: антологія. – Т., 2007. – С. 256-267.