Ольга Атаманчук народилася 13 лютого 1984 року на Хмельниччині. Дитинство промайнуло у селі Ришківці Лановецького району, що на Тернопіллі. Навчалася у Педагогічному ліцеї м. Тернополя, а згодом на фізико-математичному факультеті ТНПУ ім. В. Гнатюка. Магістр педагогічної освіти, працює вчителем. Автор поетичних збірок “Вплету любові стрічку у мереживо життя” (2014 р.), “Нізвідки чекаю дива” (2015 р.), “Дегустую мить” (2020 р.).
Веселі віршики про дітлахів, звірят і птахів даруватимуть кожному читачеві гарний настрій, навчатимуть робити добро, любити природу, радіти спілкуванню з довкіллям.
Атаманчук, Ольга Іванівна. Вплету любові стрічку у мереживо життя [Текст] : збірка поезій / О. І. Атаманчук ; ред. В. Кравчук ; іл. авт. — Тернопіль : Крок, 2014. — 64 с. : іл.
Атаманчук, Ольга Іванівна. Нізвідки чекаю дива [Текст] : лірика / О. І. Атаманчук ; передм. В. Кравчука. — Тернопіль : Терно-граф, 2015. — 56 с.

Атаманчук, Ольга Іванівна. Дегустую мить [Текст] : поезії / О. І. Атаманчук ; передм. Л. М. Малецька ; літ. ред. Б. Мельничук ;В. Кравчук ; худож. оформ. авт. — Тернопіль : Бескиди 2021, 2020. — 124 с. : іл.

Атаманчук, Ольга. Амальгама тиші [Текст] : поезії / О. Атаманчук ; літ. ред. В. Кравчук ; худож. оформ. О. Атаманчук. — Тернопіль : Ваша Друкарня, 2025. — 80 с. — Автограф авт. Скільки відтінків, загадок чи почуттів можуть таїтися в солодкому, затишному, а часом і зловісному безгомінні! Книга пропонує читачам поринути в таку багатогранну суміш гіркоти війни та незламності духу, життєдайної любові та буревіїв емоцій, котрі заримовані в тишу (а чи ураган?) слова.
Для широкого читацького кола.


#Віршоквіти [Текст] : інтерактивна книга / О. Атаманчук ; літ. ред. Л. Малецька ; іл. створено з використанням ШІ . — Тернопіль, 2026. — 24 с. : іл.
Сучасна, ігрова збірка віршів про квіти, природу та красивий світ довкола. Завдяки інтерактивному формату книжка не лише знайомить дітей із римами та рослинним світом, а й залучає їх до активного читання через завдання, ігри чи пошукові елементи. Використання ШІ-ілюстрацій додає виданню сучасного візуального стилю, що легко привертає увагу юних читачів.
Олекса́ндр Григо́рович Аста́ф’єв (псевдонім — Олесь Нічлава; 10 серпня 1952, мис Лазарєва Хабаровського краю Росії) — український поет, критик, літературознавець, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1992). Доктор філологічних наук (1999). Професор (1999).
Народився в сім’ї репресованих. Дитинство пройшло в селі Вовківці Борщівського району Тернопільської області.
1980 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України.
Працював завідувачем редакції видавництва «Каменяр» (1980–1981) у Львові, кореспондентом газети «Зірка» (1981–1982), викладачем кафедри української літератури Ніжинського педагогічного університету (1986–2001).
У 1999 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію «Лірика української еміграції: Еволюція стильових систем».
Нині — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Батько українського письменника Анатолія Дністрового. Чоловік науковця, публіциста і громадської діячки Марії Астаф’євої.
Поетичним творам Астаф’єва притаманні емоційна насиченість, самобутність художніх засобів, різноманітність форм.
Перекладає поетичні твори з французької, польської, чеської, болгарської, російської, білоруської мов.
Астаф’єв, Олександр.
Коли люди стають деревами : проза та есеїстика / О. Астаф’єв ; ред. М. Грицишина ; мал. Д. Кушнір ; З. Кушнір. — Київ : Логос, 2019. — 536с.

Оригінальні за задумом, глибокі за філософським змістом, вони приваблюють тонким психологізмом, іронією, добрим знанням людини і культури.
Астаф’єв, Олександр.
Трагічна помилка небес : лірика / О. Астаф’єв ; ред. Т. Березяк ; післямова Р. Радишевського ; худож.ред. В. Жигун. — Київ : Наш Формат, 2016. — 624с. : іл.

Астаф’єв, Олександр.
Орнаменти слова: розвідки,статті,рецензії / О. Астаф’єв ; упоряд. М. Зимомря ; післямова М. Зимомря ; худож.оформ. В. Зимомря ; І. Зимомря ; обкл. О. Лазебний. — Київ-Дрогобич : Посвіт, 2011. — 408с. : іл
Книжка містить статті із загального та порівняльного літературознавства, історії українського письменства, а також рецензії на дослідницькі праці, що побачили світ на зламі ХХ ст. – початку ХХІ ст.
Видання розраховане на широке коло читачів, а саме літературознавців, учителів, студентів, гуманітарних факультетів, усіх, хто цікавиться питаннями мистецтва словесності.
Астаф’єв, Олександр.
Горіхові револьвери : лірика / О. Астаф’єв ; післямова Р. Радишевського. — Київ : Логос, 2018. — 446с.
До нової книги ввійшли твори, написані впродовж 2016-2017 років. У них порушено вічні проблеми: буття, смерть, кохання, творчість. На переконання автора, буття не обмежується життям, його складником є також смерть, навіть не власна, а швидше “буття у смерті”.
Поезіям притаманні філософсько-інтелектуальна наповненість, медитативність, глибокий ліризм, сугестивність, пограничне емоційне переживання явищ.
Астаф’єв, Олександр.
Львів. До запитання : вірші,поема / О. Астаф’єв. — Київ : Акцент, 2008. — 95с.
У своїй новій книзі автор актуалізує вічні питання: що лежить в основі взаємин поета з міським культурним середовищем. Чим зумовлена можливість екзистеційного переживання Міста в собі? Як визначити присутність міста в менталітеті людини? Місто живе в душі поета, в його біографії і долі, присутнє в його особистісній пам’яті. Місто зв’язане з різноманіттям суб’єктивних сприймань культурно-історичних і міфологічних контекстів міського буття і є своєрідним музеєм пам’яті…
Астаф’єв, Олександр.
Каталог речей : вірші,переклади,переспіви / О. Астаф’єв. — Київ : Акцент, 2008. — 302с
Поетичні збірки О.Астаф’єва (“Листвяний дзвін”, 1981, “Заручини”, 1988, “Слова, народженні снігами”, 1995 “Зблизька і на відстані”, 1996, 1999, “На київськім столі”, 2005, “Близнюки мої, очі”, 2007) стали помітним явищем в українській поезіїї другої половини ХХ ст., вони отримали широкі відгуки в метрополії і за кордоном. Критика відзначила, що О.Астаф’єв – “поет, дуже сучасний за своїм темпераментом, світобаченням і реакцією на дійсність “світлою і чистою образністю” (І. Качуровський), “серед літераторів свого покоління він має яскраво виражену, лише йому притаманну художню манеру”, його твори приваблюють “мистецькою відграненістю, високою культурою слова, глибиною думки” (В. Забаштанський), вони “багаті стилістично, тонально, тематично, змістовні і різноманітні, вказують на розкотистий поетичний талант та філософічність узагальнень” (Р. Кухар), а переклади “зроблені дбайливо, з любов’ю і розумінням” (І. Дзюба).
До книги увійшли твори і переклади 2001-2006 років, київського періоду в житті автора.
Астаф’єв, Олександр.
Сухі дощі: вірші,поеми / О. Астаф’єв ; мал. Д. Кушнір ; З. Кушнір. — Київ : Логос, 2019. — 492с. : іл.
У новій книзі завдяки проникливості, яскравій образності і художній майстерності автор відтворює правдиву картину епохи. Герой його творів відчуває себе сполучною ланкою між минулим, теперішнім і майбутнім, національною і світовою культурою. Міф, інтертекст і реальність постають у нерозривному цілому, щоб повніше і рельєфніше відвторити моральний ідеал, утвердити невичерпне багатство духовних сил людини.
Astafiew, Oleksandr.
Slowa, urodzony snitgem / O. Astafiew ; пер.з укр. T. Karabowich ; W. Paszkowska, I. Rudenko. — Lublin, 2017. — 114c.
Антощак Микола Володимирович – поет. Член Запорізького обласного літературного об’єднання ім. М. Гайдабури (від 2010 р.). Народився 11 квітня 1990 року в м. Бердянськ Запорізької області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №16 І-Ш ступенів (2007). Нині – студент Бердянського державного педагогічного університету. Свої твори друкував у журналах “Махаон”, “Хортиця” (Запоріжжя), “Перевал” (Івано-Франківськ), “Світовий екологічний журнал” (Канада), альманахах “Автограф”, “Вітрила”, “Живі перлини”, “Пошук”, газетах “Університетське слово”, “Південна зоря”, “Азовський вісник”, у збірнику “Тарас Григорович Шевченко у моєму житті” та ін. Автор першої поетичної збірки “Великдень нашої любові” (2012). Учасник Всеукраїнської наради молодих літераторів у Будинку творчості письменників “Ірпінь” НСПУ (2011). “Воістину люблю” – нова книга М. Антощака, видана за фінансової підтримки Президена України як фант молодим письменникам у 2012 році.
Антощак, М. В. Воістину люблю: поезії / М. В. Антощак. – Тернопіль: Терно-граф, 2012. – 124 с.
У збірці поезій “Воістину люблю” молодого автора Миколи Антощака із Бердянська Запорізької області розкриваються почуття любові до рідного краю, матері-України. Вірші озиваються відкритістю, одкровенням, почуттям вдячності близьким та рідним людям.
Молодий поет намагається висповідатися перед читачами за пережите і переболіле. Поезія його безпосередня, щира і відкрита. Тематика творів різноманітна — від патріотичної до інтимної лірики.
Книга розрахована на масового читача.
Андрушків Богдан Миколайович – народився 19 червня 1947, с. Метенів Зборівського району Тернопільської області — український письменник, економіст, громадський діяч. Доктор економічних наук (1991), професор (1993). Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Член Академії економічних наук України (1993) та Міжнародної АРН (1997). Дійсний член Української екологічної академії наук (1995) та Міжнародної академії економічних наук (1997). Член, віце-президент Української академії економічної кібернетики (1998). Член Національної спілки письменників України (1996).
До 70-річчя Богдана Андрушківа член Національних спілок письменників і журналістів України Михайло Лозован та член Національної спілки журналістів України Надія Моховик видали книжку «Крила в польоті, або Немає так, щоб добро зло не перемогло!» (Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. —

Андрі́єнко Ві́ктор Микола́йович (19 вересня 1959, Запоріжжя) — український актор та режисер театру та кіно, сценарист, письменник, продюсер, каскадер, Заслужений артист України. Член Спілки театральних діячів України. Найбільш відомий за телепрограмами «Шоу довгоносиків» та «Велика різниця».
У 1980 році закінчив Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого (клас професора Ставицького).
Віктор Андрієнко має численні роботи у театрі, кіно і на телебаченні. З 1978 року працював в кіно каскадером та актором. Знявся більш ніж в 100 фільмах і серіалах.
Андрієнко, Віктор.
Легенди Чарівнолісся [Текст] / В. Андрієнко, О. Шульга ; худож.-іл. О. Осипчук. — Київ : Гамазин, 2020. — 132 с. : іл. – ISBN 978-966-279-169-3.

Чернихівський, Г. І. Улас Самчук: сторінки біографії: монографія / Г. І. Чернихівський. – Тернопіль: Збруч, 2005. – 245 с.
Монографія «Улас Самчук: сторінки біографії» — перше синтетичне дослідження життєпису видатного прозаїка XX ст., редактора, видавця, публіциста, громадсько-політичного діяча. Уродженець славнозвісного Дерманя на Волині майже 60 літ жив в еміграції, останні 39 — у Торонто (Канада).
Теличин, Д. Блиск і біль землі галицької: вірші / Д. Теличин. – Тернопіль: Принтер-інформ, 2002. – 151 с.
Теличин, Д. Вікно в пережите: вірші / Д. Теличин. – Тернопіль: Збруч, 1997. – 110 с.
Теличин, Д. Остання свічка: фрагменти одного життя / Д. Теличин. – Тернопіль: Принтер-інформ, 2002. – 71 с.
Теличин, Д. І. Троянда на снігу: поезії. – Тернопіль: Терно-граф, 2006. – 208 с.
Теличин, Д. Я вас люблю: інтимна лірика / Д. Теличин. – Тернопіль: Збруч, 2003. – 198 с.
Роман Пінь (псевдонім – Р. Черемшина; 02. 01. 1941, с. Цебрів, Зборівського району (нині Озернянська сільська територіальна громада Тернопільського району) – 17. 11.1988, м. Тернопіль) – літератор, журналіст, краєзнавець. Член НСЖУ. Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1965, нині нац. ун-т). 1960-65 працював у колгоспі в родинному селі. У Тернополі: кореспондент обласної молодіжної газети “Ровесник”, завідувач відділу культури міськвиконкому, від 1972 – заступник голови виконкому міської ради депутатів трудящих, 1983-88 – заступник голови обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури. Автор збірок поезій “Орбіта” (1979), “Замріяне сонечко” (1984), текстів путівників “Тернопіль” (1974, 1979), краєзнавчих статей. Записував приказки, народні пісні, що зберігаються у ДАТО. Співініціатор відродження святкувань “Івана Купала” і “Тернопільської зими”.
.jpg)
Пінь, Р. І. Орбіта: поезії. / Р. І. Пінь. — Львів: Каменяр, 1979.— 50 с.
«Орбіта» — перша збірка поета, в якій оспівуються творчі будні людей, їх високі моральні принципи, любов до Батьківщини. Деякі твори присвячені спадкоємності поколінь, продовженню героїчних традицій в наші дні. Глибоким почуттям пройняті вірші про матір, рідне село, про трудівників колгоспних ланів. Автора хвилюють проблеми збереження миру на землі, дружби народів. Поезіям притаманні ліризм, мелодійність, безпосередність світосприймання.
Петро Медведик (22. 10. 1925, с. Жабиня, Зборівського району (нині Васильковецька сільська територіальна громада Чортківського району) – літературознавець, фольклорист, етнограф, бібліограф, мистецтвознавець. Дійсний член НТШ (1998). Почесний член ВУСК (1996). Лауреат премій: Тернопільської обласної ім. В. Гнатюка (1989), республіканських ім. М. Чубинського (1992), ім. Братів Лепких(1999). Член Львівської комісії Міжнародної асоціації бібліографів-українців. Закінчив український відділ філологічного факультету (1952) і аспірантуру Львівського університету (нині нац. ун-т). Учителював у школах сіл Велика Плавуча (Козівського району, 1950-51), Старий Тараж (Кременецького району, 1951-52), Кобзарівка (Зборівського району, 1952-58) і Великий Глибочок (Тернопільського району, 1959-86). Одночасно 1980-85 викладав український фольклор та педагогічну практику в Тернопільському педагогічному інституті (нині ТНПУ). Від 1985 – старший науковий співробітник меморіального музею С. Крушельницької в с. Біла Тернопільського району. Основні книги: “Літературна карта Тернопільщини” (1959), “Використання краєзнавчого матеріалу на уроках у 8-10 класах” (1958), “Іван Франко і літературна Тернопільщина” (1963), “Катерина Рубчакова” (1989), “Літературно-мистецька і наукова Зборівщина: Словник біографій визначних людей” (1998), “Моє рідне Опілля: Історично-культурний нарис с. Жабиня та його околиць на Зборівщині” (2003). Зібрав, упорядкував і видав фольклорні збірки “Пісні Тернопільщини” (К., 1989, вип. 1; 1993, вип. 2; співавтор С.. Стельмащук), “Євшан-зілля: Легенди та перекази Поділля” (1992), “Народні пісні з села С. Крушельницької (1993), “Казки Західного Поділля: Антологія” (1994), “Село Жабиня на Зборівщині: Весілля. Народні звичаї та обряди” (1996), зб. творів Г. Савчинського, зб. “Віночок Соломії Крушельницької (1992). Автор статей у зб. “Мар’ян Крушельницький”, “Лесь Курбас. Спогади сучасників” (обидва – 1969), “Лесь Курбас. Статьи и воспоминания” (Москва, 1987), “Театральна Тернопільщина: Бібліографічний покажчик” (2001) та ін. У “Записках НТШ. Праці Музикознавчої комісії” (1993, 1998) надрукував дослідження Медведика “Діячі української музичної культури: Матеріали до біо – бібліографічного словника)”. Опублікував статті, зібрав і видав спомини про багатьох українських письменників, композиторів, акторів, режисерів, художників. Автор понад 800 статей в УРЕ, УЛЕ, ЕСУ, ТЕС, “Словнику художників України” (1973), “Шевченківському словнику” (т. 1- 2; 1976-77), енциклопедії “Мистецтво України” (1995, т. 1), довідниках “Митці України” (1992) і “Мистецтво України” (1997) та ін. енциклопедичних виданнях. Уклав і опублікував покажчики “Бібліографія фонозаписів музичних творів, художнього читання, драматичних вистав на тексти І. Франка та за мотивами його життя і творчості. 1910-1913” (1977), дискографії тв. М Лисенка, К. Стеценка, Лесі Українки. Співупорядник біо-бібліографічних покажчиків, публікацій про життя і творчість П. Загребельного, С. Крушельницької, К. Рубчакової, Д. Січинського, Я. Струхманчука.
Медведик, П. К. Іван Франко і літературна Тернопільщина / П. К. Медведик, І. С. Михайлюк. – Львів: Видавництво Львівського університету, 1963. – 75 с.
Ще кілька перлинок з життя і діяльності Івана Франка зібрані клопітливими літературознавцями. В них читач побачить любов великого Каменяра до трудового народу, зв’язки письменника з прогресивними літераторами, митцями та інтелігенцією Тернопільщини.
У книжечці вміщено ілюстрацію – пам’ятник друга Івана Франка, вмдатної укрваїнської співачки Соломії Крушелиницької.
Михайлюк, І. С. Іван Франко на Збаражчині / І. С. Михайлюк, П. К. Медведик. – Збараж: Медобори, [?]. – 16 с.
Медведик, П. Село Жабиня на Зборівщині: весілля, народні звичаї та обряди / П. Медведик. – Тернопіль: Лілея, 1996. – 221 с.
Цей фольклорно-етнографічний збірник “Весілля. Народні звичаї та обряди” є другою частиною історичного нарису “Село Жабиня на Зборівщині”. Багатий пісенний матеріал та етнографічні описи в ньому зібрані від старших віком мешканців і представлені так, як вони відбувалися у 1909 – 1949 роках. Збірник завершується народними мелодіями та примітками до них. Він є цінним посібником з народознавства.
До виданого вперше в сучасній Україні збірника творів Романа Завадовича (1903 – 1985), якого свого часу назвали князем української дитячої літератури, увійшли його кращі поезії. Вони згруповані за кількома тематичними розділами і допоможуть виховати дітей у любові до Бога й України, у повазі до батьків та школи, в пошанівку до природи, розумними, добрими, чесними.
До виданого вперше в сучасній Україні збірника творів Романа Завадовича (1903 – 1985), якого свого часу назвали князем української дитячої літератури, увійшли його кращі поезії. Вони допоможуть виховати дітей у любові до Бога й України, у повазі до батьків та школи, в пошанівку до природи, розумними, добрими, чесними.
Завадович, Р. Карпатський чарівник: казка / Р. Завадович. – Видавничий комітет творів Романа Завадовича в Чікаго, 1980. – 23 с.
Вже сама назва казки – Карпатський чарівник – викликає в уяві красу й захоплення не тільки в ти, що в тому прекрасномк краї виросли, а у тих, хто вже з оповідань чули чи на малюнках бачили ту красу.
Той не диво, що саме в тому чарівному куточку української землі жив собі чарівник, що творив дивовижні чуда. І творив він їх з допомогою незвичайної мудрости, якої він уже навчився у природи. Але як саме він тієї мудрости набув, то вже вам не скажемо. Ви про це довідаєтесь, коли прочитаєте цю казочку.
Завадович, Р. Пригоди гномика Ромтомтомика / Р. Завадович. – Тернопіль: Збруч, 2003. – 40 с.