Ольга Атаманчук народилася 13 лютого 1984 року на Хмельниччині. Дитинство промайнуло у селі Ришківці Лановецького району,  що на Тернопіллі. Навчалася у Педагогічному ліцеї м. Тернополя, а згодом на фізико-математичному факультеті ТНПУ ім. В. Гнатюка. Магістр педагогічної освіти, працює вчителем. Автор поетичних збірок “Вплету любові стрічку у мереживо життя” (2014 р.), “Нізвідки чекаю дива” (2015 р.), “Дегустую мить” (2020 р.).

 

 

 

 

Атаманчук, О. Як весна : вірші: [для ст. дошк. мол. шк. віку] / Ольга Атаманчук; іл. Ольга Атаманчук. – Тернопіль: Горлиця, 2016. – 20 с.: іл.

Веселі віршики про дітлахів, звірят і птахів даруватимуть кожному читачеві гарний настрій, навчатимуть робити добро, любити природу, радіти спілкуванню з довкіллям.

 

 

 

 

 

 

 



Атаманчук, Ольга Іванівна. Вплету любові стрічку у мереживо життя [Текст] : збірка поезій / О. І. Атаманчук ; ред. В. Кравчук ; іл. авт. — Тернопіль : Крок, 2014. — 64 с. : іл. 

Життя мережить наші долі то ниточками радості, то суму і тривоги. Можливо ці віршовані рядочки комусь подарують крихточку тепла і любові. Для широкого коал читачів.

 

 

 

 

 

 

 

Атаманчук, Ольга Іванівна. Нізвідки чекаю дива [Текст] : лірика / О. І. Атаманчук ; передм. В. Кравчука. — Тернопіль : Терно-граф, 2015. — 56 с. 

Нова поетична збірка молодої поетеси з Тернопілля наскрізь лірична. Вірші огранені чуттєвістю власного світосприйняття, притаманного жінці-матері, спонукаючи читача до роздумів, запрошують у світ образності, щирого кохання.
На сторінках книжки знакові твори громадянського звучання. Для широкого кола.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Атаманчук, Ольга Іванівна. Дегустую мить [Текст] : поезії / О. І. Атаманчук ; передм. Л. М. Малецька ; літ. ред. Б. Мельничук ;В. Кравчук ; худож. оформ. авт. — Тернопіль : Бескиди 2021, 2020. — 124 с. : іл.

Чи може мить перетворитись в напій, котрий можна дегустувати вічність, усвідомлюючи при цьому насолоду й цінність життя?..
Книга пропонує поетичні замальовки всього того, що наповнює чаші людських доль.
Для широкого читацького загалу.

 

 

 

 

Атаманчук, Ольга. Амальгама тиші [Текст] : поезії / О. Атаманчук ;  літ. ред. В. Кравчук ; худож. оформ. О. Атаманчук. — Тернопіль : Ваша Друкарня, 2025. — 80 с. — Автограф авт. 

Скільки відтінків, загадок чи почуттів можуть таїтися в солодкому, затишному, а часом і зловісному безгомінні! Книга пропонує читачам поринути в таку багатогранну суміш гіркоти війни та незламності духу, життєдайної любові та буревіїв емоцій, котрі заримовані в тишу (а чи ураган?) слова.

Для широкого читацького кола.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Атаманчук, Ольга.

#Віршоквіти [Текст] : інтерактивна книга / О. Атаманчук ; літ. ред. Л. Малецька ; іл. створено з використанням ШІ . — Тернопіль, 2026. — 24 с. : іл. 

Сучасна, ігрова збірка віршів про квіти, природу та красивий світ довкола. Завдяки інтерактивному формату книжка не лише знайомить дітей із римами та рослинним світом, а й залучає їх до активного читання через завдання, ігри чи пошукові елементи. Використання ШІ-ілюстрацій додає виданню сучасного візуального стилю, що легко привертає увагу юних читачів.

Олекса́ндр Григо́рович Аста́ф’єв (псевдонім — Олесь Нічлава; 10 серпня 1952, мис Лазарєва Хабаровського краю Росії) — український поет, критик, літературознавець, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1992). Доктор філологічних наук (1999). Професор (1999).
Народився в сім’ї репресованих. Дитинство пройшло в селі Вовківці Борщівського району Тернопільської області.
1980 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України.
Працював завідувачем редакції видавництва «Каменяр» (1980–1981) у Львові, кореспондентом газети «Зірка» (1981–1982), викладачем кафедри української літератури Ніжинського педагогічного університету (1986–2001).
У 1999 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію «Лірика української еміграції: Еволюція стильових систем».
Нині — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Батько українського письменника Анатолія Дністрового. Чоловік науковця, публіциста і громадської діячки Марії Астаф’євої.
Поетичним творам Астаф’єва притаманні емоційна насиченість, самобутність художніх засобів, різноманітність форм.
Перекладає поетичні твори з французької, польської, чеської, болгарської, російської, білоруської мов.

 

Астаф’єв, Олександр.
Коли люди стають деревами  : проза та есеїстика / О. Астаф’єв ; ред. М. Грицишина ; мал. Д. Кушнір ; З. Кушнір. — Київ : Логос, 2019. — 536с.

До книги ввійшли нові прозові та есеїстичні твори, а також частина тих, що були вміщені на інтернет-сайтах, опубліковані у періодиці або в попередніх книгах автора.
Оригінальні за задумом, глибокі за філософським змістом, вони приваблюють тонким психологізмом, іронією, добрим знанням людини і культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Астаф’єв, Олександр.
Трагічна помилка небес  : лірика / О. Астаф’єв ; ред. Т. Березяк ; післямова Р. Радишевського ; худож.ред. В. Жигун. — Київ : Наш Формат, 2016. — 624с. : іл.

Гіпнотична поезія автора ніби сама по собі “тече” з-під його пальців, творить свої образи, зокрема казкові й міфічні, що відходять від звичних стереотипів і стандартів; це стихійна сила, що продирається зі сфери несвідомого і передає розклад людини з дійсністю, стурбованість і страждання, потребу жертовного подвигу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Астаф’єв, Олександр.
Орнаменти слова
: розвідки,статті,рецензії / О. Астаф’єв ; упоряд. М. Зимомря ; післямова М. Зимомря ; худож.оформ. В. Зимомря ; І. Зимомря ; обкл. О. Лазебний. — Київ-Дрогобич : Посвіт, 2011. — 408с. : іл

Книжка містить статті із загального та порівняльного літературознавства, історії українського письменства, а також рецензії на дослідницькі праці, що побачили світ на зламі ХХ ст. – початку ХХІ ст.
Видання розраховане на широке коло читачів, а саме літературознавців, учителів, студентів, гуманітарних факультетів, усіх, хто цікавиться питаннями мистецтва словесності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Астаф’єв, Олександр.
Горіхові револьвери : лірика / О. Астаф’єв ; післямова Р. Радишевського. — Київ : Логос, 2018. — 446с. 

До нової книги ввійшли твори, написані впродовж 2016-2017 років. У них порушено вічні проблеми: буття, смерть, кохання, творчість. На переконання автора, буття не обмежується життям, його складником є також смерть, навіть не власна, а швидше “буття у смерті”.
Поезіям притаманні філософсько-інтелектуальна наповненість, медитативність, глибокий ліризм, сугестивність, пограничне емоційне переживання явищ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Астаф’єв, Олександр.
Львів. До запитання : вірші,поема / О. Астаф’єв. — Київ : Акцент, 2008. — 95с.

У своїй новій книзі автор актуалізує вічні питання: що лежить в основі взаємин поета з міським культурним середовищем. Чим зумовлена можливість екзистеційного переживання Міста в собі? Як визначити присутність міста в менталітеті людини? Місто живе в душі поета, в його біографії і долі, присутнє в його особистісній пам’яті. Місто зв’язане з різноманіттям суб’єктивних сприймань культурно-історичних і міфологічних контекстів міського буття і є своєрідним музеєм пам’яті…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Астаф’єв, Олександр.
Каталог речей : вірші,переклади,переспіви / О. Астаф’єв. — Київ : Акцент, 2008. — 302с

Поетичні збірки О.Астаф’єва (“Листвяний дзвін”, 1981, “Заручини”, 1988, “Слова, народженні снігами”, 1995 “Зблизька і на відстані”, 1996, 1999, “На київськім столі”, 2005, “Близнюки мої, очі”, 2007) стали помітним явищем в українській поезіїї другої половини ХХ ст., вони отримали широкі відгуки в метрополії і за кордоном. Критика відзначила, що О.Астаф’єв – “поет, дуже сучасний за своїм темпераментом, світобаченням і реакцією на дійсність “світлою і чистою образністю” (І. Качуровський), “серед літераторів свого покоління він має яскраво виражену, лише йому притаманну художню манеру”, його твори приваблюють “мистецькою відграненістю, високою культурою слова, глибиною думки” (В. Забаштанський), вони “багаті стилістично, тонально, тематично, змістовні і різноманітні, вказують на розкотистий поетичний талант та філософічність узагальнень” (Р. Кухар), а переклади  “зроблені дбайливо, з любов’ю і розумінням” (І. Дзюба).
До книги увійшли твори і переклади 2001-2006 років, київського періоду в житті автора.

 

 

 

 

 

 

Астаф’єв, Олександр.
Сухі дощі: вірші,поеми / О. Астаф’єв ; мал. Д. Кушнір ; З. Кушнір. — Київ : Логос, 2019. — 492с. : іл. 

У новій книзі завдяки проникливості, яскравій образності і художній майстерності автор відтворює правдиву картину епохи. Герой його творів відчуває себе сполучною ланкою між минулим, теперішнім і майбутнім, національною і світовою культурою. Міф, інтертекст і реальність постають у нерозривному цілому, щоб повніше і рельєфніше відвторити моральний ідеал, утвердити невичерпне багатство духовних сил людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

Astafiew, Oleksandr.
Slowa, urodzony snitgem / O. Astafiew ; пер.з укр. T. Karabowich ; W. Paszkowska, I. Rudenko. — Lublin, 2017. — 114c.

 

     Антощак Микола Володимирович – поет. Член Запорізького обласного літературного об’єднання ім. М. Гайдабури (від 2010 р.). Народився 11 квітня 1990 року в м. Бердянськ Запорізької області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №16 І-Ш ступенів (2007). Нині – студент Бердянського державного педагогічного університету. Свої твори друкував у журналах “Махаон”, “Хортиця” (Запоріжжя), “Перевал” (Івано-Франківськ), “Світовий екологічний журнал” (Канада), альманахах “Автограф”, “Вітрила”, “Живі перлини”, “Пошук”, газетах “Університетське слово”, “Південна зоря”, “Азовський вісник”, у збірнику “Тарас Григорович Шевченко у моєму житті” та ін. Автор першої поетичної збірки “Великдень нашої любові” (2012). Учасник Всеукраїнської наради молодих літераторів у Будинку творчості письменників “Ірпінь” НСПУ (2011). “Воістину люблю” – нова книга М. Антощака, видана за фінансової підтримки Президена України як фант молодим письменникам у 2012 році.

 

 

Антощак, М. В. Воістину люблю: поезії / М. В. Антощак. – Тернопіль: Терно-граф, 2012. – 124 с.

У збірці поезій “Воістину люблю” молодого автора Миколи Антощака із Бердянська Запорізької області розкриваються почуття любові до рідного краю, матері-України. Вірші озиваються відкритістю, одкровенням, почуттям вдячності близьким та рідним людям.
Молодий поет намагається висповідатися перед читачами за пережите і переболіле. Поезія його безпосередня, щира і відкрита. Тематика творів різноманітна — від патріотичної до інтимної лірики.
Книга розрахована на масового читача.

Андрушків Богдан Миколайович – народився 19 червня 1947, с. Метенів Зборівського району Тернопільської області — український письменник, економіст, громадський діяч. Доктор економічних наук (1991), професор (1993). Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Член Академії економічних наук України (1993) та Міжнародної АРН (1997). Дійсний член Української екологічної академії наук (1995) та Міжнародної академії економічних наук (1997). Член, віце-президент Української академії економічної кібернетики (1998). Член Національної спілки письменників України (1996).
До 70-річчя Богдана Андрушківа член Національних спілок письменників і журналістів України Михайло Лозован та член Національної спілки журналістів України Надія Моховик видали книжку «Крила в польоті, або Немає так, щоб добро зло не перемогло!» (Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. —

 

 

Андрушків, Б. М. Спостереження художника за життям [Текст] : новели, етюди, замальовки, афористика / Богдан Андрушків ; [Нац. спілка письменників України, Тернопіл. обл. орг.]. – Тернопіль : Терно-граф, 2016. – 143 с. 
    У книзі очима автора, засобами художнього слова розкрито проблеми становлення людини в умовах формування державності та економіки, моралі й духовності у їхньому взаємозв’язку та під різними кутами зору. До кожного з розділів у формі авторських відступів запропоновано влучні коментарі, афоризми й трактування до них на фоні сьогоднішньої соціально-економічної ситуації в Україні. Процеси, події, явища, учасником яких був Богдан Андрушків, спроектовано на пересічну особу українського суспільства. Новели, етюди, замальовки народилися у результаті спостереження за життям. Концентровано із застосуванням афористичної мудрості, подекуди у саркастично-гумористичній формі, щиро без виправдань автор пояснює свою поведінку у різні періоди життя. З позиції духовності шляхом оповідок дає своєрідні пояснення психологічної, економічної, політичної криз і стабілізації суспільних процесів у країні. Видання розраховане на широкий читацький загал і буде цікавим для тих, хто знає автора, особисто спілкувався з цією непересічною людиною.

Андрі́єнко Ві́ктор Микола́йович (19 вересня 1959, Запоріжжя) — український актор та режисер театру та кіно, сценарист, письменник, продюсер, каскадер, Заслужений артист України. Член Спілки театральних діячів України. Найбільш відомий за телепрограмами «Шоу довгоносиків» та «Велика різниця».
У 1980 році закінчив Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого (клас професора Ставицького).
Віктор Андрієнко має численні роботи у театрі, кіно і на телебаченні. З 1978 року працював в кіно каскадером та актором. Знявся більш ніж в 100 фільмах і серіалах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Андрієнко, Віктор.
Легенди Чарівнолісся [Текст] / В. Андрієнко, О. Шульга ;  худож.-іл. О. Осипчук. — Київ : Гамазин, 2020. — 132 с. : іл. – ISBN 978-966-279-169-3.

Ви чули про Чарівнолісся? Казкову країну, що її вигадав письменник, актор і режисер Віктор Андрієнко? Якщо не чули, то скоро почуєте й навіть побачите, бо про цю країну він зараз знімає художній фільм. Ну а поки зустрічайте книжку, яка розповідає про карколомні пригоди хлопчика Марека та його друзів Воїна й мольфара Базіки. І звісно, куди без прекрасної дами, тобто дівчинки Олесі. Тільки разом вони зможуть врятувати Чарівнолісся від Морока, його слуги Злидня та армії мерців. Так що не марнуй часу, а мерщій розгортай книжку і – за пригодами!

Гаврило Чернихівський народився 28 вересня 1936 р. у с. Плесківці Зборівського району (Тернопільська міська територіальна громада) в багатодітній селянській родині. Літератор, краєзнавець, історик.
Закінчив школу в с. Кобзарівка (колись Обаринці) в 1953 р., історичний факультет Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1958, нині національний). Учителював у ЗОШ с. Добриводи Збаразького та с. Горинка Кременецького районів. Викладач історії України у Кременецькому педінституті у 1963-1969 рр. (нині ТНПУ). Із 1969 р. у Кременецькому краєзнавчому музеї: ст. науковець, заввідділом, провідний спеціаліст. Експозиціонер трьох залів музею, створив 10 музеїв на громадських засадах, двом із яких (Плоске і Крижі) надано звання “народні”.
Автор експозиції двох літературно-меморіальних музеїв: У. Самчуку в с.Тилявка Шумського та О. Неприцькому-Грановському у с. В. Бережці Кременецького районів. Видрукував понад 350 наукових праць, зокрема 28 про М. Драгоманова як історика України. Учасник багатьох міжнародних наукових конференцій як в Україні, так і поза її межами. Написав десятки рецензій на книги багатьох авторів. Редактор 7 книг, унікального видання “Українські колядки і щедрівки”, що має 130 творів з нотами на чотири голоси.
Заслужений працівник культури України (2007), член НСПУ (2005), НСКУ (1992), редколегій журналу “Тернопіль”, ТЕС, товариства “Український історик”. Почесний член товариства “Просвіта” ім. Т.Шевченка, НТШ, Почесний громадянин м. Кременець.
Нагороджений почесною відзнакою “За досягнення в розвитку культури та мистецтва” (2004), медалями “Ветеран праці” (1984), “Захисник Вітчизни” (2002), “60 років Перемоги у ВВ війні” (2005), “Лідер України” (2004).
Лауреат премій ім. професора В.Антоновича в галузі краєзнавства і охорони пам’яток історії і культури (1997), Братів Богдана і Левка Лепких (2002), міжнародної – родини Воляників-Швабінських (фундація УВУ, Нью-Йорк, 2004). Надрукував понад тисячу популярних статей з питань літературо-, крає- та музеєзнавства у різних засобах масової інформації. Автор кількох сотень віршів. Написав музику до 20-и тво¬рів на власні слова та на вірші М. Рильського, М. Хоросницької, 3. Кучерявої, Л. Тараненко, Є. Плужника, М. Луківа. З його ініціативи у Кременці встановлено 32 меморіальні таблиці визначним діячам минувшини, перейменовано 56 вулиць.
Видані книги:
“Олександр Неприцький-Грановський: життя і творчість” (1996), “Серця клич” (1996), “Портрети пером” (2001), “Оксана Лятуринська: життя і творчість” (2002), “Улас Самчук: сторінки біографії” (2005), “Галина Гордасевич: життя і творчість” (2010, разом з В. Адамович).

Tobd

 

Чернихівський, Г. І. Улас Самчук: сторінки біографії: монографія / Г. І. Чернихівський. – Тернопіль: Збруч, 2005. – 245 с.

Монографія «Улас Самчук: сторінки біографії» — перше синтетичне дослідження життєпису видатного прозаїка XX ст., редактора, видавця, публіциста, громадсько-політичного діяча. Уродженець славнозвісного Дерманя на Волині майже 60 літ жив в еміграції, останні 39 — у Торонто (Канада).

У пропонованій праці висвітлюється його життя на тлі епохи, в якій він жив і творив.
Книга ілюстрована багатьма світлинами. Подана велика бібліографія, яка має понад шістсот позицій.

 

 Данило Теличин народився 9 квітня 1947 р. у с. Осташівцях Зборівського району (нині Озернянська сільська територіальна громада Тернопільського району) Тернопільської області. Поет, публіцист, журналіст, редактор.
Закінчив Осташівську восьмирічну та Озернянську середню школи. Професію журналіста здобув у Львівському державному університеті ім. І. Я. Франка (1972, нині – національний університет).
Працював кореспондентом, заввідділом, відповідальним секретарем, редактором тернопільської молодіжної газети “Ровесник” (1966-1983), відповідальним секретарем обласної газети “Вільне життя” (1983-2008). Автор понад триста публікацій у пресі. Упорядкував книгу Л. Овсяної “Я вже не усміхнуся так” (2004). Член Національних спілок журналістів (1980) і письменників України (2003). Нагороджений золотою медаллю української журналістики (2009).
Помер 12 жовтня 2010 р., похований у м. Тернопіль.
Видані книги:
“Вікно в пережите” (1997), “Блиск і біль землі галицької” (2002), “Остання свічка” (2002), “Я вас люблю” (2003), “Крутизна” (2005), “Троянда на снігу” (2006), “Пригорща вечірньої роси” (2006).
 

 

Теличин, Д. Блиск і біль землі галицької: вірші / Д. Теличин. – Тернопіль: Принтер-інформ, 2002. – 151 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теличин, Д. Вікно в пережите: вірші / Д. Теличин. – Тернопіль: Збруч, 1997. – 110 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теличин, Д. Остання свічка: фрагменти одного життя / Д. Теличин. – Тернопіль: Принтер-інформ, 2002. – 71 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теличин, Д. І. Троянда на снігу: поезії. – Тернопіль: Терно-граф, 2006. – 208 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теличин, Д. Я вас люблю: інтимна лірика / Д. Теличин. – Тернопіль: Збруч, 2003. – 198 с.

 

 Роман Пінь (псевдонім – Р. Черемшина; 02. 01. 1941, с. Цебрів, Зборівського району (нині Озернянська сільська територіальна громада Тернопільського району) – 17. 11.1988, м. Тернопіль) – літератор, журналіст, краєзнавець. Член НСЖУ. Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1965, нині нац. ун-т). 1960-65 працював у колгоспі в родинному селі. У Тернополі: кореспондент обласної молодіжної газети “Ровесник”, завідувач відділу культури міськвиконкому, від 1972 – заступник голови виконкому міської ради депутатів трудящих, 1983-88 – заступник голови обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури. Автор збірок поезій “Орбіта” (1979), “Замріяне сонечко” (1984), текстів путівників “Тернопіль” (1974, 1979), краєзнавчих статей. Записував приказки, народні пісні, що зберігаються у ДАТО. Співініціатор відродження святкувань “Івана Купала” і “Тернопільської зими”.

Пінь, Р. І. Замріяне сонечко: вірші / Р. І. Пінь. – Київ: Веселка, 1984. – 11 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пінь, Р. І. Орбіта: поезії. / Р. І. Пінь. — Львів: Каменяр, 1979.— 50 с.

«Орбіта» — перша збірка поета, в якій оспівуються творчі будні людей, їх високі моральні принципи, любов до Батьківщини. Деякі твори присвячені спадкоємності поколінь, продовженню героїчних традицій в наші дні. Глибоким почуттям пройняті вірші про матір, рідне село, про трудівників колгоспних ланів. Автора хвилюють проблеми збереження миру на землі, дружби народів. Поезіям притаманні ліризм, мелодійність, безпосередність світосприймання.

 

Петро Медведик (22. 10. 1925, с. Жабиня, Зборівського району (нині Васильковецька сільська територіальна громада Чортківського району) – літературознавець, фольклорист, етнограф, бібліограф, мистецтвознавець. Дійсний член НТШ (1998). Почесний член ВУСК (1996). Лауреат премій: Тернопільської обласної ім. В. Гнатюка (1989), республіканських ім. М. Чубинського (1992), ім. Братів Лепких(1999). Член Львівської комісії Міжнародної асоціації бібліографів-українців. Закінчив український відділ філологічного факультету (1952) і аспірантуру Львівського університету (нині нац. ун-т). Учителював у школах сіл Велика Плавуча (Козівського району, 1950-51), Старий Тараж (Кременецького району, 1951-52), Кобзарівка (Зборівського району, 1952-58) і Великий Глибочок (Тернопільського району, 1959-86). Одночасно 1980-85 викладав український фольклор та педагогічну практику в Тернопільському педагогічному інституті (нині ТНПУ). Від 1985 – старший науковий співробітник меморіального музею С. Крушельницької в с. Біла Тернопільського району. Основні книги: “Літературна карта Тернопільщини” (1959), “Використання краєзнавчого матеріалу на уроках у 8-10 класах” (1958), “Іван Франко і літературна Тернопільщина” (1963), “Катерина Рубчакова” (1989), “Літературно-мистецька і наукова Зборівщина: Словник біографій визначних людей” (1998), “Моє рідне Опілля: Історично-культурний нарис с. Жабиня та його околиць на Зборівщині” (2003). Зібрав, упорядкував і видав фольклорні збірки “Пісні Тернопільщини” (К., 1989, вип. 1; 1993, вип. 2; співавтор С.. Стельмащук), “Євшан-зілля: Легенди та перекази Поділля” (1992), “Народні пісні з села С. Крушельницької (1993), “Казки Західного Поділля: Антологія” (1994), “Село Жабиня на Зборівщині: Весілля. Народні звичаї та обряди” (1996), зб. творів Г. Савчинського, зб. “Віночок Соломії Крушельницької (1992). Автор статей у зб. “Мар’ян Крушельницький”, “Лесь Курбас. Спогади сучасників” (обидва – 1969), “Лесь Курбас. Статьи и воспоминания” (Москва, 1987), “Театральна Тернопільщина: Бібліографічний покажчик” (2001) та ін. У “Записках НТШ. Праці Музикознавчої комісії” (1993, 1998) надрукував дослідження Медведика “Діячі української музичної культури: Матеріали до біо – бібліографічного словника)”. Опублікував статті, зібрав і видав спомини про багатьох українських письменників, композиторів, акторів, режисерів, художників. Автор понад 800 статей в УРЕ, УЛЕ, ЕСУ, ТЕС, “Словнику художників України” (1973), “Шевченківському словнику” (т. 1- 2; 1976-77), енциклопедії “Мистецтво України” (1995, т. 1), довідниках “Митці України” (1992) і “Мистецтво України” (1997) та ін. енциклопедичних виданнях. Уклав і опублікував покажчики “Бібліографія фонозаписів музичних творів, художнього читання, драматичних вистав на тексти І. Франка та за мотивами його життя і творчості. 1910-1913” (1977), дискографії тв. М Лисенка, К. Стеценка, Лесі Українки. Співупорядник біо-бібліографічних покажчиків, публікацій про життя і творчість П. Загребельного, С. Крушельницької, К. Рубчакової, Д. Січинського, Я. Струхманчука.

 

Медведик, П. К. Іван Франко і літературна Тернопільщина / П. К. Медведик, І. С. Михайлюк. – Львів: Видавництво Львівського університету, 1963. – 75 с.

Ще кілька перлинок з життя і діяльності Івана Франка зібрані клопітливими літературознавцями. В них читач побачить любов великого Каменяра до трудового народу, зв’язки письменника з прогресивними літераторами, митцями та інтелігенцією Тернопільщини.
У книжечці вміщено ілюстрацію – пам’ятник друга Івана Франка, вмдатної укрваїнської співачки Соломії Крушелиницької.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Михайлюк, І. С. Іван Франко на Збаражчині / І. С. Михайлюк, П. К. Медведик. – Збараж: Медобори, [?]. – 16 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Медведик, П. Село Жабиня на Зборівщині: весілля, народні звичаї та обряди  / П. Медведик. – Тернопіль: Лілея, 1996. – 221 с.

Цей фольклорно-етнографічний збірник “Весілля. Народні звичаї та обряди” є другою частиною історичного нарису “Село Жабиня на Зборівщині”. Багатий пісенний матеріал та етнографічні описи в ньому зібрані від старших віком мешканців і представлені так, як вони відбувалися у 1909 – 1949 роках. Збірник завершується народними мелодіями та примітками до них. Він є цінним посібником з народознавства.

 

Роман Завадович (псевдонім – Роман зі Плавної. Фортіссімо, Роляник, Володимир Переіславець, М. Маморський, М. М. та ін.; 18. 12. 1903, с. Славна, Зборівського району (нині Зборівська міська територіальна громада Тернопільського району) – 31. 05. 1985, м. Чикаго, США) – письменник, журналіст, редактор, культурно-освітній діяч, педагог. Надзвичайний професор мови та літератури Українського католицького університету в Римі. Почесні грамоти за творчу працю для української молоді (1960), “Українця року” (1978), медальхрест за літературну працю на користь української визвольної ідеї. Дитинство минуло у селах Плісняни, Присівці (нині Зборівського району) та Ремезівці (нині Золочівського району Львівської області). Навчався у гімназіях Золочева, Перемишля й Тернополя (1920-23). Студіював в Українському таємному університеті у Львові, від 1925 вивчав славістику у Львівському університеті. Займався культурно-освітньою працею у селах Золочівщини. Від 1937 – співробітник журналу для дітей “Малі друзі” (м. Львів). 1939-41 – учитель у середньої школи в Золочеві. 1944 виїхав до Німеччини. Співзасновник Об’єднання працівників дитячої літератури (1947). 1949 емігрував до США. Від 1954 – член редакційної колегії журналу для дітей “Веселка”. Дебютував у літературі 1920. Твори публікував у журналах “Дажбог”, “Дзвони”, “Літературно-науковий вісник”, “Молода Україна” (всі – Львів), “Сонечко”, “Юні друзі” (Лондон), “Євшан-зілля” (Торонто), “Мій приятель” (Вінніпег), “Овид”, “Церковний вісник” (обидва – Чикаго), “Вільне слово” (Сідней) та ін., у газетах, календарях, альманахах. Автор книг “Рицар Лесь” (1924), “Казка про царе¬вича Івана” (1925), “Через файку” (1927), “На дворі царя Гороха” (1935), “Пісня про княжу Україну” (1938), “Чародійні музики” (1943), “Казка-вигадка смішна про ведмедя-ласуна” (1947). “Хлопці з зеленого бору” (1948), “Діва Марія допомогла” (1951), “Кобзарева гостина” (1956). “Марушка Чепурушка і Лесь Побігдесь” (1969) і “‘Карпатський чарівник” (1980) та ін., виданих у Львові, Вінніпезі, Джерсі-Сіті, Кракові, Мюнхені, Нью-Йорку, Реґенбурзі, Торонто, Чикаго – всього 50. Редактор книжок у видавництві М. Денисюка в Чикаго, редактор мови журналу “Овид”, “Церковник”, “Лікарський вісник”, “Інформаційний вісник” та ін. періодичних видань. “Пригоди гномика в Ромтомтомика” перевиданий у Тернополі 1995 і 2003, “Гоца Драла”-2004. 2001 і 2003 тернопільські видавництва “Економічна думка ” і “Збруч ” випустили вибрані твори 3авадовича за казкою “Пригоди гномика Ромтомтомика” у Тернопільському театрі актора і ляльки поставлений (1995) спектакль “Добродушко”. З нагоди 90-річного ювілею Романа Завадовича його ім’я присвоєно Зборівській гімназії.

Роман Завадович Вибрані твори: поезії. –  Т. 1 / Р. Завадович. –    Тернопіль: Економічна думка,  2001.     – 397 с.

До виданого вперше в сучасній Україні збірника творів Романа Завадовича (1903 – 1985), якого свого часу назвали князем української дитячої літератури, увійшли його кращі поезії. Вони згруповані за кількома тематичними розділами і допоможуть виховати дітей у любові до Бога й України, у повазі до батьків та школи, в пошанівку до природи, розумними, добрими, чесними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Завадович, Р. Бог і Україна: поезії / Р. Завадович. – Тернопіль: Збруч, 2001. – 397 с.

До виданого вперше в сучасній Україні збірника творів Романа Завадовича (1903 – 1985), якого свого часу назвали князем української дитячої літератури, увійшли його кращі поезії. Вони допоможуть виховати дітей у любові до Бога й України, у повазі до батьків та школи, в пошанівку до природи, розумними, добрими, чесними.

 

 

 

 

 

 

 

 

Завадович, Р. Гоца Драла: казкові пригоди пари гномиків / Р. Завадович. – Тернопіль: Збруч, 2004. – 126 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завадович, Р. Карпатський чарівник: казка / Р. Завадович. – Видавничий комітет творів Романа Завадовича в Чікаго, 1980. – 23 с.

Вже сама назва казки – Карпатський чарівник – викликає в уяві красу й захоплення не тільки в ти, що в тому прекрасномк краї виросли, а у тих, хто вже з оповідань чули чи на малюнках бачили ту красу.
Той не диво, що саме в тому чарівному куточку української землі жив собі чарівник, що творив дивовижні чуда. І творив він їх з допомогою незвичайної мудрости, якої він уже навчився у природи. Але як саме він тієї мудрости набув, то вже вам не скажемо. Ви про це довідаєтесь, коли прочитаєте цю казочку.

 

 

 

 

 

 

 

 

Завадович, Р. Пригоди гномика Ромтомтомика /  Р. Завадович. – Тернопіль:   Збруч, 2003.   – 40 с.