Іван-Марко Лобунь – поет, місцевий філософ та вчитель української мови та літератури у Буглівській ЗОШ І-ІІІ ст. Тернопільської області.
Автор літер(а)турного проекту: [село / нове тисячоліття], «Равликовий вирій», збірок поезій «Пташина планета людей» (2002), «Глеки дерев» (2006), книги «Рожеві слоники мережі» та кількох книг «альтернативних уроків». Автор книжки «Бедрик. Книга для читання у 1-4 кл». Співукладач мистецького альманаху «Лан. Ланівеччина творча».
Лобунь, І. Глеки дерев. – Тернопіль, Терно-граф : 2015.
Катерина Лісницька(справжнє Глух Марія Миколаївна) – народилася 24 грудня 1998 року у с. Конюхи Козівського району Тернопільської області. Випускниця Конюхівської ЗОШ І-ІІІ ст., член Крайового літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України.
“Лю(в)бити” – перша книга молодої талановитої літераторки.
Лісницька, К.
Лю(В)бити : оповідання, поезії / К. Лісницька ; ред. В. Барна ; худож. Р. Паробочий ; обкл. М. Насипана ;. — Тернопіль : Терно-граф, 2016. — 96 с. : іл.
Лисий Степан Гнатович народився 4 червня 1940 р., у с. Вербовець, нині Лановецького району – журналіст, літератор. Член НСЖУ (1983), обласної літературної премії ім. В. Вихруща (2002). Закінчив Кременецький лісотехнічний технікум (1957), Вищу партійну школу в м. Київ (1972). Працював інженером, кореспондентом газет у Кемеровській області (нині РФ). Від 1965 р. – на Тернопільщині: кор.-організатор Лановецького радіомовлення, від 1975 р. – головний редактор облтелерадіокомітету, його голова, заступник редактора газети “Вільне життя”. 1986-95 рр. – голова обласного комітету охорони державних таємниць у пресі, згодом – заступник навчання обласного управління у справах преси та інформації. Нариси, статті опубліковані в українській та російській періодиці, добірки віршів – у щоквартальниках “Поезія-70”, “Поезія-71”, альманасі “Вітрила-?!”, журналах “Дніпро”, “Україна”, “Тернопіль” та ін.
Автор збірки поезій “Дим золотого перетину”, “Байдина стріла” (обидві вийшли 2004).
Лисий, С. Трой-зілля / Степан Лисий. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. — 144 с.
У царстві зелен-розмаю верб, пастівнів та прикісків, серед тружденних наділів, моргів і десятин дід «гладив риб золотих-колоски у пшеничнім прибої». У старій вітцівській хаті — «храмі снів», на подушці із сон-травою, «в сповитку і пісень, і скрипок» стала колисковою співана- переспівана «по цей бік гора». А перед тим — купіль-хлюпання в нецьках відваром ромашки і м’яти. На додаток до святкового «ароматизатора» — вистеленій на долівці лепехи…
Так на Святу Трійцю починався для автора цей казковий світ родовідних традицій — клечанням і трой-зіллям.
Лисий, С. Г. Паралелі оріїв: вірші / Степан Лисий. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. — 112 с.
У новій, третій збірці — своєрідній поетичній тетралогії — автор продовжує осмислювати далеку минувшину і сучасні реалії після багатовікового потопту чорнобрового цвіту на чорноземних просторах праукраїнського хліборобського материка, його вулканічні виверження пісень, цивілізаційних міграцій , і осявань, і руйновищ, коли на сторінках степів писались скрижалі вольності зеленою кров’ю зернин і рабською мозолястою сукровицею, щоб врешті сталось оте, пророче «німим отверзуться уста», а нині збулось повнотою страждань і щастя Симоненківське, Василеве пророкування, що нагадує старозавітне, апокрифічно-ангельське сурміння: «Народ мій є! В його волячих жилах козацька кров клекоче і гуде».
Лисий, С. Г. Байдина стріла: вірші / Степан Лисий. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 112 с.
Щемливий біль, неначе від уціленої в груди Байдиної стріли, за призабугу козацьку славу із притлумленим духом свободи — на стежках Хортиці, полинна гіркота від покинутих і забур’янених рідних ланів, де блукають сирітками по рушниках споришів дитячі спогади, — такі резонатори-голосники нової збірки Степана Лисого, до якої увійшло майже сто віршів, написаних недавно і тридцять літ тому.
Лисий, С. Г. Ой ти, гора… / Степан Лисий; мал. Л. Нейтарка. – Збруч,- 2010,- 184 с.: іл.
Чотири речі оті дивовижні, не пізнані до кінця:
якого Господнього дня створено стихію води?
як пройти попід веселкою, аби торкнутися небесних просвітлень?
непрочитані сувої долі і познаки попереджень, що приходять у видіннях снів;
справжня історія великомучеництва України.
Чотири речі оті – неначе гори з чотирма крутизнами. Усе життя притягують, та не кожна доступна.
Спробуймо, долаючи разом з автором, хоч одну дослідити…
Лисий, С. Г. Дим золотого перетину / Степан Лисий; передм. П. Сороки. – Тернопіль: Рада, 2004. – 64 с.
Світлі бризки із співзвучних глибин – з дитинства, просвітлена задума осінніх замилувань і вічні питання- відповіді душевних поривів, де біль і сумнів пережитих сучасних протиріч – усе це вмістила збірка поезій, що так довго шукала стежину до читача.
Керівник народного аматорського ансамблю народних інструментів Тернопільського обласного методичного центру народної творчості.
Лещишин, О. Ти знов прийшла…: поезії/ Олексій Лещишин; передм. П.Сорока.-Тернопіль:Терно-граф,2016.-80с.
О. Лещишин слово пропускає крізь душу, зігріває його своїм вогнем, віддає йому частку самого себе. За його власним зізнанням, журба і радість в нього скроплені сльозами. (П. Сорока).
Леонтьева, У. Офисенок Роди: волшебство начинается / Ульяна Леонтьева и Евгений Игумнов; худ. З. Григорьев. — СПб.: Реноме, 2010. — 176 с.
Наталія Петрівна Лазука (нар. 21січня 1978, с. Ромашівка, Україна) — українська журналістка,
телеведуча, редакторка, поетка, письменниця, блогерка, модельєр, художниця-самоучка.
Наталія Лазука народилася 21 січня 1978 року в селі Ромашівка Чортківського району Тернопільської області в родині завідувача ферми і бригадира Петра і кіномеханіка Ольги.
Поетична натура відкрилася ще у початкових класах. Вже тоді пробувала римувати. У підлітковому віці цілими днями малювала ікони і портрети.
У листопаді 1987 року з батьками і сестрою Любою переїхали до сусіднього села Ридодуби. У новій школі проявила себе швидким читанням вголос і вмінням малювати.
Закінчила Ромашівську (1987), Ридодубівську (1993) та Косівську (1995) середні школи; Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти (1996, вивчала польську мову та зарубіжну літературу), курси електронно-обчислювальних машин Гусятинського коледжу ТНТУ (1998), курси крою і шиття Тернопільського професійно-технічного училища № 3 (2000, нині вище професійне училище сфери послуг та туризму), Тернопільський національний педагогічний університет (2007, спеціальність — історія і правознавство).
Працювала редактором видавництва «Джура» (2001), радіожурналістом Тернопільської державної телерадіокомпанії (2001—2008); в газеті «Подільське слово» (2005), від 2008 — на тернопільському телебаченні: ведуча програм «Долі людські», «Ранок з ТТБ», «Абетка гурмана».
У липні 2020 року Наталію звільнили із ПАТ «НСТУ» «Тернопільська регіональна дирекція». Журналістка з цим не погодилася і подала позов до суду.
Публікується у «Газеті по-українськи» і журналі «Країна» (від 2005).
Лазука Л. Готика вітру. Кохання@весна.крапка.nеt / Люба Лазука, Наталя Лазука; ред. Б.Бастюк. – Тернопіль: Крок, 2011. – 56 с.
Сергій Лазо народився 26 липня 1953 року в м. Житомирі. У 1974 році закінчив філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту ім. І. Франка. Викладав мову та літературу, працював в закладах культури м. Тернополя. Потяг до літератури давній. Пише українською та російською мовами. Перша публікація у журналі «Смена» (№15, серпень 1983р).
Автор поетичних збірок: “Динамит” (1992), “Провинция” (1993), ”Прямо в сердце” (1997), “Дождь под деревьями”(1999), ”Разлуки, встречи, расстоянья” (2001), “До и после” (2002), “Ти подобаєшся мені” (2003), “Магія кружіння” (2004), “Ты Та” (2007), «Майстри часу та ще чогось» (2011). Широко знаний поет-пісняр. Лауреат фестивалів «Шлягер» та «Пісенний вернісаж». Його перу належать такі відомі твори, як «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені», «Афіни-Київ-Істанбул», «Вперше», «Не йди» та багато іншіх. Серед виконавців пісень автора заслужені і народні артисти УкраЇни: В.Зинкевич, Т.Повалій, В.Павлик, О.Пекун, І.Бердей,дует І.Братущик та О.Хома, Н.Сумська, Гайтана тощо.Творчий доробок С.Лазо доповнюють музичні твори, в яких він не тільки автор, але й виконавець. Дискографія налічує п’ять дисків: “Другой играет джаз” (2000р.), “Роковая женщина”(2001р.), “Квіти кохання” (2002р.), “Влюблённое лето”(2007р.) музичний додаток до книги «Майстри часу та ще чогось» (2011).. Різні жанри, широка музична палітра — від віршів та бардівської пісні до джазу. Пісні автора звучали на дитячому “Євробаченні” (2006) та “Слов’янському базарі” (2007), у багатьох телевізійних та радіо проектах, на міжнародному фестивалі «Джаз Без». Автор широко концертує, презентує свої книги та музичні проекти, залучає до виступів відомих акторів, артистів, письменників, видавців, виступає на книжкових ярмарках, на творчих вечорах, географія яких давно перетнула кордони України.
Сергій Лазо плідно співпрацює з театром. За пропозиціями режисерів та авторів він написав багато пісенних текстів, музики, різних за формою та жанром, до п’єс С.Кичигіна та Б.Харитонова “Таємниці південних морів”, Б.Антківа (за романом Р.Іванчука “Мальви”) “Яничари”, Л.Крупи “Василько — князь Теребовельський”, В.Канівця “Шлюб за оголошенням”, М.Старицького “За двома зайцями”. Цей матеріал побачив світ на сценах драмтеатрів Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Кривого Рогу.
У 1988 році С.Лазо заявив про себе як драматург — в Тернопільському обласному театрі відбулася прем’єра п’єси «Вікторина». Драматичні твори автора вийшли книжкою “Ми так любили “Бітлз” (2003), а в 2006 році в альманасі “Сучасна українська драматургія” (випуск 2) надруковано мюзикл “Оце життя!”, створений за мотивами творів Д.Стейнбека. В його житті драматургія тісно пов’язана з журналістикою, в періодиці надруковано цикли статей про театр, музику, роздуми про творчість. Готуються до друку нові книги поезії та прози.
З 2008 року Сергій Лазо перекладає поезії з російської та польської мов (Бахит Кенжеєв, Віра Павлова, Болеслав Лесьмян, Шота Іаташвілі) , публікує їх у періодиці. В 2009 році дебютує як прозаїк — журнал “Дніпро” друкує роман “Концерт”, який стає фіналістом конкурсу “Євроформат” видавництва “Альтерпрес” і в 2010 році виходить окремою книжкою.
С.Лазо – член Національної спілки письменників України та спілки журналістів.
Лазо, С. Майстри часу та ще чогось: поезії / Сергій Лазо; упорядн. вид. “Ірма”; худ. оформ. Д. Кріль. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2011. – 144 с. – (дод. диск).
Парадоксальність і метафора, іронія й філософський погляд на життя, відвертість та ліризм, нескінченна спрага кохання.
Нова книга Сергія Лазо оригінальна як за змістом, так і за формою. Збірник охоплює нові вірші автора, переклади творів Бахита Кенжеєва (Нью-Йорк), Віри Павлової (Москва), Шота Іаташвілі (Тбілісі) й класика польської романтичної поезії Болеслава Лесьмяна. Звуковий формат – диск із віршами, піснями у виконанні Сергія Лазо, а також відомих акторів, співаків, серед яких Віктор Павлик, Гайтана, Наталя Сумська, гурти С.К.А.Й і ManSound. Окраса видання – гравюри львівської художниці Данути Кріль.
Мирослав Ярославович Лазарук народився 13 жовтня 1956 року в селі Королівка під Кломиєю, що на Прикарпатті, у сім’ї робітника і колгоспниці. Згодом сім’я повернулася до с. Перерова – родинного гнізда, звідки його мати була вивезена на Сибір у 1946 році за участь в оунівському підпіллі. Після закінчення Корницької десятирічки М. Лазарук поступає на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка, а по його закінченні їде на роботу в чернівецьку молодіжну газету «Молодий буковинець». Крім журналістської роботи, він обіймав посаду начальника управління культури і мистецтв Чернівецької облдержадміністрації. Нині працює директором Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка та очолює квартальник «Буковинський журнал».
Мирослав Лазарук – автор поетичних книг «Коломия» (1988), «Покрова» (1993), «Ночі з амазонкою» (1996), «Містечкові містерії» (2001), «Пантір» (2006), прозових – «Птах самотній» (1996), «Збирачі маку»(1999), «Лепра – Інавгурація»(2006), есеїстичних – «Микола Вінграновський. Степовий Сварог»(2009), «Через терни до любови»(2009), п’єс «Видіння судної ночі»(2001) та «Дуель у божевільні»(2007).
Творчість М. Лазарука відзначена різноманітними міжнародними та всеукраїнськими преміями, зокрема, літературно-мистецькою премією імені Івана Нечуя-Левицького, міжнародною – «Карпатська корона», імені Дмитра Загула, Сидора Воробкевича та іншими. Він – заслужений діяч мистецтв України.
Лазарук, М. Містечкові містерії: поезії, поеми / Мирослав Лазарук. – Чернівці: Молодий буковинець, 2001. – 96с.
У новій книжці поезій та поем український письменник з Чернівців Мирослав Лазарук заглиблюється до витоків духовності сучасної людини, яка живе на зламі тисячоліть. Чи готова вона до нових випробувань? Чи знайде душевну рівновагу в бурхливому плині катаклізмів? Водночас «Містечкові містерії» продовжують пошуки попередніх збірок «Коломия», «Покрова», «Ночі з амазонкою».
У 1989 р. М. Лазарович із відзнакою закінчив інститут і разом із дружиною був направлений на роботу до Кременця, де працював викладачем суспільних дисциплін та головою студентського профспілкового комітету педагогічного коледжу ім. Т. Шевченка. З 1995 р. працює викладачем кафедри українознавства Тернопільської академії народного господарства (ТАНГ). У березні 1996 р. став кандидатом історичних наук, а у 1998 р. здобув наукове звання доцента. Упродовж 2005—2008 рр. очолював кафедру українознавства Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ). У 2014 р. захистив докторську дисертацію; нині — доктор політичних наук, професор кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства ТНЕУ.
2006 р. Миколу Васильовича нагороджено Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, а 2009-го йому присвоєно почесне звання Заслужений працівник освіти України.
Лазарович, М. “Як з Бережан до кадри січовики манджали…”: Збройна бородьба Українських Січових Стрільців проти російських загарбників на Бережанщині ( друга половина 1916 – середина 1917р.)/ Лазарович.-Тернопіль: Джура, 2016.-72с.
У моннографії на основі широкого кола опублікованих та архівних матеріалів визначеноголовні принципи й умови організації леґіону Українських Січових Стрільців, його завдання у Першій Світовій війні. Прослідковано етапи збройної бородьби, яку УСС впродовж другої половини 1916 – середини 1917 р. вели проти російських загарбників на Бережанщині, та події, пов’язані з ворожою окупацією краю. Здійснено короткий аналіз процесу становлення стрілецтва як національної військово-політичної інформації, що поряд із воєнними діями активно займалася ідейно-політичною працею, основних напрямків культурно-мистецької і просвітницької діяльності УСС, їх впливу на формування та поглиблення національної свідомості українського суспільства.
Лазарович, Микола.
Нарис історії Українських січових стрільців [Текст] : 110-річчю відзначення року легіону УСС на Прикарпатті присвячується / М. Лазарович ; упоряд. серії І. Монолатій. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2024. — 158 с. — (УСС. 1914 — 2024 рр.). — В оформ. обкл. використано мал. стрільця УСС Осипа Сорохтея. – ISBN 978-966-668-609-4(№ 3).
У книжці досліджено причини, передумови й наслідки зародження українського стрілецького руху в Галичині, його мету, ідеологічні та програмні засади, а також форми й методи діяльності товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», стрілецьких гуртків. Визначено принципи та ідейні основи організації легіону/полку Українських січових стрільців на початку Першої світової війни, його завдання, особовий склад, етапи збройної боротьби проти московитських загарбників. Проаналізовано процес становлення стрілецького легіону/полку як національної військово-політичної формації, що поряд із воєнними діями активно провадила ідейно-політичну працю. Значну увагу приділено суспільно- політичній мобілізації стрілецтва в контексті революційних подій у Наддніпрянщині 1917-1918 рр. Визначено роль і значення УСС у Листопадовій національно-демократичній революції 1918 р.
Іван Михайлович Кушнір народився 25 серпня 1957 року в подільському селі Крогулець, що на Гусятинщині.
Після закінчення Нижбірківської середньої школи вступив до Чортківського медичного училища. З 1979 року – студент Чернівецького медичного інституту.
З 1986 року працює лікарем в Яблунівській медичній амбулаторії.
У 2012 році побачила світ перша поетична збірка п. Івана «Подільський жайвір».
Іван Кушнір – автор відомої української пісні «Мамо моя, мамо моя, голубко сива», а також пісні «Берегиня», що стала славенем української діаспори у Словенії.
Пан Іван, як справжній син українського народу, щиро вірить у щасливе майбутнє нашої неньки-України, і саме ця тема є основною у його другому творчому доробку під назвою «Там, де Нічлави рідні береги…»
