Мосендз Леонід
(20 вересня (2 жовтня) 1897 Могилів-Подільський, Подільська губернія, Російська імперія - 14 жовтня 1948 (51 рік) Бльоне, Швейцарія)
Відомий український поет, прозаїк, есеїст, гуморист (спільно з Ю. Кленом – під псевдонімом Порфирій Горотак).
Леонід Мосендз народився в м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця. 1915 р. закінчив у Вінниці вчительську семінарію. У роки Першої світової війни перебував у російській армії, потім вступив до війська УНР. Після поразки УНР емігрував. З польської Ченстохови у 1922 р. переїхав до Чехословаччини, де 1923/24 p. закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах. 1928 р. одержує тут диплом інженера-технолога й залишається в УГА асистентом.
У 1931 р. він захищає докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працює в лабораторіях. У час пробудження Закарпаття Мосендз у 1937/38 p. викладає в Державній академії в Сваляві; а після окупації Закарпаття переїжджає до Братислави. У 1945 р. виїздить до Австрії. У м. Інсбруку Мосендз подружив з Ю. Кленом (О. Бургардтом), із яким разом 1947 р. видав (під спільним псевдонімом Порфирій Горотак) збірку пародійних віршів «Дияволічні параболи».
У 1946 р. тяжко хворий на сухоти переїжджає до Швейцарії, де в м. Бльонау 1948 р. помирає, похований там же. Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми («Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948), три збірки новел й оповідань («Засів», «Людина покірна», «Відплата») і роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).
