Гермаківський Іван
Гермаківський Іван Михайлович, народився на Хмельниччині в селянській сім’ї . Після закінчення Чернівецького університету викладав українську мову і літературу та німецьку мову у Мельнице-Подільській середній школі на Тернопіллі. Згодом працював редактором районної газети, заступником і редактором обласного часопису “Вільне життя”, власним кореспондентом “Сельськой жизни”, провідним науковим редактором Обласної Книги Пам’яті.
З студентських літ захопився народною творчістю, сільськими звичаями і обрядами. З допомогою своїх вихованців – учнів середньої школи зібрав понад тисячу народних пісень, прислів’їв і приповідок, частина яких була опублікована в журналах “Народна творчість та етнографія” і “Жовтень”.
Іван Гермаківський – автор збірок нарисів і оповідань “Бджоли носять пергу”, “Дружби глибоке коріння”, “Гонам зеленіти”, романів “Віхолою розметані”, “У пазурах білої смерті”, ” І ніколи не загине”, “Колотнеча”, першої книги трилогії “Шипуни” “Предтеча”, збірок документальних повістей і нарисів “Непокора””, “На чатах волі”, “Ярилове чересло”, “Нам перелоги орать”.
Іван Гермаківський – член Національної Спілки письменників України, лауреат літературно-мистецьких премій імені Уласа Самчука та імені братів Легких.
Гермаківський, Іван.
Шипуни : роман-трилогія. Кн.2 : У полисках зорі / І. Гермаківський ; худож. оформ. Я. Омелян. — Тернопіль : Лілея, 2003. — 200с.
У романі «У полисках зорі», що з другою книгою трилери «Шипуни», зображено подальше життя прикарпатського села Зеленой Гути, зокрема, поневіряння Бартка і Василя Шипунів, яких доля суворо випробовує на тілесну і духовну міць.
Бартко Шипун прибуває з Берліна на рідну землю у відпустку і сміливо стає на захист своїх земляків, зневажених і упосліджених совєтскою владою. Повернувшись до Німеччини, в окупаційну зону, для завершення служби, активно утверджує в армійському середовищі високі засади гуманізму. Віддає прегарній дівчині Гайде честь та шану, але не більше – в його ж бо серці живе мужня повстанка Ксеня…
Василь Шипун, ройовий УПА, полонений і запроторений енкаведистами на каторгу, також береже в душі світлий образ повстанської зв’язкової і кладе собі за мету знайти її в дикій глушині Сибіру. Мужній повстанець тікає з концтабору і з допомогою чукчів, які рятують його, покаліченого і голодного, від карателів, виходить на слід Ксені.
Чи поєднають вони свої гарячі серця?…