Астаф'єв О. Г.

Астаф’єв Олександр

Олекса́ндр Григо́рович Аста́ф’єв (псевдонім — Олесь Нічлава; 10 серпня 1952, мис Лазарєва Хабаровського краю Росії) — український поет, критик, літературознавець, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1992). Доктор філологічних наук (1999). Професор (1999).
Народився в сім’ї репресованих. Дитинство пройшло в селі Вовківці Борщівського району Тернопільської області.
1980 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України.
Працював завідувачем редакції видавництва «Каменяр» (1980–1981) у Львові, кореспондентом газети «Зірка» (1981–1982), викладачем кафедри української літератури Ніжинського педагогічного університету (1986–2001).
У 1999 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію «Лірика української еміграції: Еволюція стильових систем».
Нині — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Батько українського письменника Анатолія Дністрового. Чоловік науковця, публіциста і громадської діячки Марії Астаф’євої.
Поетичним творам Астаф’єва притаманні емоційна насиченість, самобутність художніх засобів, різноманітність форм.
Перекладає поетичні твори з французької, польської, чеської, болгарської, російської, білоруської мов.

Астаф’єв, Олександр.
Коли люди стають деревами  : проза та естеїстика / О. Астаф’єв ; ред. М. Грицишина ; мал. Д. Кушнір ; З. Кушнір. — Київ : Логос, 2019. — 536с.

До книги ввійшли нові прозові та есеїстичні твори, а також частина тих, що були вміщені на інтернет-сайтах, опубліковані у періодиці або в попередніх книгах автора.
Оригінальні за задумом, глибокі за філософським змістом, вони приваблюють тонким психологізмом, іронією, добрим знанням людини і культури.

Астаф’єв, Олександр.
Трагічна помилка небес  : лірика / О. Астаф’єв ; ред. Т. Березяк ; післямова Р. Радишевського ; худож.ред. В. Жигун. — Київ : Наш Формат, 2016. — 624с. : іл.

Гіпнотична поезія автора ніби сама по собі “тече” з-під його пальців, творить свої образи, зокрема казкові й міфічні, що відходять від звичних стереотипів і стандартів; це стихійна сила, що продирається зі сфери несвідомого і передає розклад людини з дійсністю, стурбованість і страждання, потребу жертовного подвигу.

Астаф’єв, Олександр.
Орнаменти слова: розвідки,статті,рецензії / О. Астаф’єв ; упоряд. М. Зимомря ; післямова М. Зимомря ; худож.оформ. В. Зимомря ; І. Зимомря ; обкл. О. Лазебний. — Київ-Дрогобич : Посвіт, 2011. — 408с. : іл

Книжка містить статті із загального та порівняльного літературознавства, історії українського письменства, а також рецензії на дослідницькі праці, що побачили світ на зламі ХХ ст. – початку ХХІ ст.
Видання розраховане на широке коло читачів, а саме літературознавців, учителів, студентів, гуманітарних факультетів, усіх, хто цікавиться питаннями мистецтва словесності.

Астаф’єв, Олександр.
Горіхові револьвери : лірика / О. Астаф’єв ; післямова Р. Радишевського. — Київ : Логос, 2018. — 446с. 

До нової книги ввійшли твори, написані впродовж 2016-2017 років. У них порушено вічні проблеми: буття, смерть, кохання, творчість. На переконання автора, буття не обмежується життям, його складником є також смерть, навіть не власна, а швидше “буття у смерті”.
Поезіям притаманні філософсько-інтелектуальна наповненість, медитативність, глибокий ліризм, сугестивність, пограничне емоційне переживання явищ.

Астаф’єв, Олександр.
Львів. До запитання : вірші,поема / О. Астаф’єв. — Київ : Акцент, 2008. — 95с.

У своїй новій книзі автор актуалізує вічні питання: що лежить в основі взаємин поета з міським культурним середовищем. Чим зумовлена можливість екзистеційного переживання Міста в собі? Як визначити присутність міста в менталітеті людини? Місто живе в душі поета, в його біографії і долі, присутнє в його особистісній пам’яті. Місто зв’язане з різноманіттям суб’єктивних сприймань культурно-історичних і міфологічних контекстів міського буття і є своєрідним музеєм пам’яті…

Астаф’єв, Олександр.
Каталог речей : вірші,переклади,переспіви / О. Астаф’єв. — Київ : Акцент, 2008. — 302с

Поетичні збірки О.Астаф’єва (“Листвяний дзвін”, 1981, “Заручини”, 1988, “Слова, народженні снігами”, 1995 “Зблизька і на відстані”, 1996, 1999, “На київськім столі”, 2005, “Близнюки мої, очі”, 2007) стали помітним явищем в українській поезіїї другої половини ХХ ст., вони отримали широкі відгуки в метрополії і за кордоном. Критика відзначила, що О.Астаф’єв – “поет, дуже сучасний за своїм темпераментом, світобаченням і реакцією на дійсність “світлою і чистою образністю” (І. Качуровський), “серед літераторів свого покоління він має яскраво виражену, лише йому притаманну художню манеру”, його твори приваблюють “мистецькою відграненістю, високою культурою слова, глибиною думки” (В. Забаштанський), вони “багаті стилістично, тонально, тематично, змістовні і різноманітні, вказують на розкотистий поетичний талант та філософічність узагальнень” (Р. Кухар), а переклади  “зроблені дбайливо, з любов’ю і розумінням” (І. Дзюба).
До книги увійшли твори і переклади 2001-2006 років, київського періоду в житті автора.

Астаф’єв, Олександр.
Сухі дощі: вірші,поеми / О. Астаф’єв ; мал. Д. Кушнір ; З. Кушнір. — Київ : Логос, 2019. — 492с. : іл. 

У новій книзі завдяки проникливості, яскравій образності і художній майстерності автор відтворює правдиву картину епохи. Герой його творів відчуває себе сполучною ланкою між минулим, теперішнім і майбутнім, національною і світовою культурою. Міф, інтертекст і реальність постають у нерозривному цілому, щоб повніше і рельєфніше відвторити моральний ідеал, утвердити невичерпне багатство духовних сил людини.