Мистецький альбом «Народне мистецтво Марії Примаченко»
До 115-річчя від дня народження української майстрині народного декоративного розпису (в рамках віртуального проєкту «Мистецька галерея портретів»).
Марія Оксентіївна Примаченко (Приймаченко) – художниця, творчість якої – прекрасне, дивовижне, утаємничене, і до кінця незбагненне явище, – упродовж майже століття привертає до себе увагу шанувальників мистецтва, дослідників, художників, культурологів, мистецтвознавців. Жінка з нелегкою долею, малописьменна, була визнана зіркою першої величини у «Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва» (Белград, 1984 р.). Наївне мистецтво – річ не така вже й наївна. В сучасному енциклопедичному словнику цей термін тлумачать так – стиль творчості самодіяльних художників, які не отримали професійної освіти.
Марія народилася в 1908 році у затишному будиночку в селі Болотня, що на Київщині. Народившись зимної днини, цій дівчинці судилося своїм даром зігріти весь світ. В родині Примаченко було багато творчих людей. Батько дівчинки, Оксентій Григорович, був теслею-віртуозом. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. Бабуся – талановитою писанкаркою. Дівчинка із захватом спостерігала, як звичайні речі в руках її рідних набували краси. Разом із мамою Марійці подобалося працювати з тістом: в маленьких ручках швидко формувалися досконалі вареники, пиріжки, медівники. Любила Марія оздоблювати і святкові короваї чи калачі.
Ще маленькою Марія тяжко захворіла на поліомієліт. Через недугу вона не могла працювати у полі й змушена була залишатися на самоті. Рятуючись від страшної хвороби, Марійка почала малювати. Спочатку в своїй уяві, а згодом – у лініях та кольорі вона створювала чудовий світ. Серйозно малювати Примаченко почала в 17-річному віці.
«Починалося все це так, – згадувала художниця. – Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всілякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…». Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Дивувалися, радили вчитися.
Цікаво, що загалом художниця була малоосвіченою: через хворобу вона пройшла лише чотири роки навчання. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям. Зате Примаченко однаково вправно малювала обома руками.
Вперше Марію Примаченко відкрили під час «кампанії пошуку народних талантів» у 1936 році.
Певну художню освіту Марії Оксентіївні вдалося отримати завдяки Тетяні Флорі, київській мисткині. Вона помітила її талант і в 1930-х роках запросила Примаченко в експериментальні майстерні, що працювали в Київському музеї українського мистецтва. У 1936 році експериментальну майстерню реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила.
В Києві Марія Оксентіївна створила ряд видатних акварельних малюнків із зображенням фантастичних звірів і птахів, ілюстрацій до байок. Її прийняли до Спілки художників України.
Окрім живопису, були в Марії Примаченко й інші захоплення. Багато часу приділяла вона вишиванню, якому, вочевидь, навчилася у матері. Творчо експериментувала в кераміці. У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва зберігаються її чудові керамічні глечики й тарелі цього періоду. Марія Примаченко також виявила свій талант у галузі керамічної скульптури. На жаль, зберігся лише один витвір у цьому жанрі – «Крокодил». Крім того, художниця працювала у галузі книжкової ілюстрації, оформлені нею дитячі книжки виходили на початку 70-х років у видавництві «Веселка».
1936 рік став знаковим у кар’єрі художниці. Тоді відбулася Всеукраїнська виставка народного мистецтва, де експонували її «Звірів з Болотні». Примаченко нагородили дипломом першого ступеня. Її роботи ввійшли до складу значних виставок радянського мистецтва, які демонструвалися у Польщі (Варшава) та Китаї (Пекін). Талант художниці визнаний у світі. А сама Марія Оксентіївна жила у тихому поліському селі Болотня і була невіддільна від нього.
Художниця Примаченко постійно вчиться у рідної поліської природи. У її картинах знаходять втілення ще язичницькі образи фантастичних чудовиськ і птахів. «Я люблю малювати, як люди працюють у полі, як молодь йде, немов мак цвіте, – зізнавалася художниця. – Я люблю все живе, люблю малювати квіти, різних птахів і лісових звірів. Одягаю їх у народний одяг, і такі веселі вони в мене…» (із газетної статті М. Михайлова).
Нерідко та чи інша композиція народжувалася уві сні, а потім, вранці або вдень, малювалася на папері. Вона дивовижно об’єднала у своїй творчості малюнок і живопис. Родзинка картин Примаченко – підписи-примовки. Їх вона писала і римувала сама або адаптувала народні приказки під сюжет своєї картини
«Звірина серія» у малярстві Примаченко – явище унікальне, що не має аналогів ані у вітчизняному, ані у світовому мистецтві. Химерні звірі – дивовижний витвір уяви художниці.
Захоплюючись малярством Марії Примаченко, цивілізована Європа запрошувала її на виставки. Світ побачив такі твори, як «Чорний звір», «Синій лев», «Звір у золотих чоботях», «Пес у картузі», «Русалки танцюють», «Золоті ягоди» тощо. В 1937 році її роботи експонувалися на Міжнародній виставці в Парижі, де Марія Примаченко отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами мистецький світ.Серед тих, хто познайомився з живописом художниці, були – Пабло Пікассо, Марк Шагал, Луї Арагон. Її твори з незмінним успіхом експонувалися на виставках у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Музеї почали купувати роботи художниці. Марк Шагал так захопився її творчістю, що сам почав малювати дивних істот, схожих на звірів, зображених Марією.
По поверненню з Києва до рідного села на початку 1940-х Примаченко залишається там назавжди. Друга Світова війна на деякий час змусила художницю забути про творчість: разом із односельчанами та усією країною вона переживає труднощі воєнного лихоліття. На фронті гине її чоловік, так і не побачивши свого сина Федора, що народився у 1941 році. У повоєнний період художниця постійно жила у Болотні, перетворивши батьківську хату на майстерню. 1950 роком датовано вишиті нею панно «Пави у винограді» на голубому тлі, на коричневому – «Дві яблуні», а також розписи: «Два Одуди в квітках», «Квітки українські».
Після війни на кілька десятиліть про неї ніби забули. І тільки в 1960-х роках знову віднайшли – спочатку мистецтвознавець та кінодраматург Григорій Мєстєчкін, а згодом журналіст Юрій Рост, що вивів Примаченко на всесоюзні шпальти «Комсомольської правди».
У 1966-му Марія Примаченко стала лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка за цикл робіт «Людям на радість», а згодом отримала звання Заслуженого діяча мистецтв та Народного художника.
Марія Примаченко у молодості та в зрілому віці із сином
У 1986 році Примаченко разом з усіма переживала чорнобильську катастрофу. Рідне село знаходиться у тридцятикілометровій зоні Чорнобиля. Художниця створює вражаючу чорнобильську серію, що розійшлася по світу.
Марія Оксентіївна працювала до останніх днів свого життя.
Останні роки життя через тяжку недугу художниця не підводилася з ліжка, але навіть у такому стані вона малювала. Марія Примаченко померла 18 серпні 1997 року на 89-му році життя і похована на цвинтарі рідного села Болотня. Земля прощалася з Марією, зібравши найкращі квіти, встеливши ними своїй дочці останню путь до небес.
Мисткиня залишила нам безцінний спадок, що викликає особливі асоціації, роздуми, долучає глядача до казки, її глибинного поетичного світу з одкровеннями та загадками. Її малярські традиції у родині продовжував син Федір – Заслужений художник України (1941–2008), онуки також малюють.
Використані джерела:
Марія Приймаченко біографія. URL: https://dovidka.biz.ua/mariya-priymachenko-biografiya (дата звернення: 10.01.2024).
Марія Приймаченко: «Літа мої молодії, прийдіть до мене…» URL: https://old.honchar.org.ua/p/mariya-pryjmachenko-lita-moji-molodiji-pryjdit-do-mene/ (дата звернення: 10.01.2024).
ТЕТЯНА АСАДЧЕВА Фантастичні звірі Марії Примаченко, які підкорили світ : де побачити. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/61254/ (дата звернення: 10.01.2024).
Використана література з фонду сектора естетичного виховання ТОБД:
Примаченко, Марія. Дарую вам сонце : кат. вист. : колекція Запоріз. худож. музею / Марія Примаченко. – [Б. м.] : Родовід, 2008. – 227 с. : іл.
Приймаченко, М. А. Марія Приймаченко : альбом / авт.-упоряд. Н. Велігоцька / М. А. Приймаченко. – Київ : Мистецтво, 1994. – 132 с.
Рубан, Марія. Марія Примаченко : [для дітей мол. та серед. шк. віку] / М. Рубан ; худож. О. Марчишина. – Київ : Агенція «ІРІО», 2020. – 128 с. : іл. – (Видатні українці. Люди, які творили історію).
Тараторіна, Світлана. Оця Марія звірів малювала / С. Тараторіна ; іл. Н. Левицька. – Київ : Видавництво для дітей, 2020. – 68 с. : іл.