Хмельничанин Євгеній Ролдугін із дитинства займався спортом: дзюдо, футболом, панкратіоном та бразильским джиу-джитсу. Він мав звання кандидата в майстри спорту з панкратіону та греплінгу, був неодноразовим призером чемпіонатів України та Чернівецької області, а також володарем пурпурового поясу з бразильського джиу-джитсу, популяризації та розвитку якого присвятив багато часу.

Після закінчення школи Євгеній продовжив навчання на географічному факультеті Чернівецького національного університету, але  буремні події в державі змусили хлопця змінити студентську аудиторію на поле бою.

Євгеній був учасником Революції Гідності, а коли йому виповнилося 19 років, Росія розпочала війну на сході України, тож із серпня 2014 року брав участь в АТО/ООС. У складі добровольчих батальйонів «Свята Марія» та «ОУН» герой воював під Маріуполем, в районі Павлополя та Сартани, в Пісках, Авдіївці, а також у районі шахти “Бутівка”.

Батьки Євгенія розповідають, що переконати сина не йти на війну було неможливо, адже він завжди вірив у все, що робив.

«Ми йому пояснювали, наскільки це може бути серйозно, наскільки йому буде важко після всього цього адаптуватися, але він казав: «Мамо, я не можу сидіти на дивані і дивитися, що відбувається в моїй країні. Я мушу бути там і маю впливати на історію своєї держави. Ти мене народила воїном, чоловіком, тому я маю захищати свою країну, свій будинок і свою родину». От із такими намірами він пішов на війну. Він розумів, куди іде, але вчинити інакше не міг. Йому виповнилося 19 років 15 серпня 2014 року і 1 вересня він уже був у Маріуполі», – пригадує мама добровольця Олена.

У перервах між ротаціями воїн тренувався, брав участь у змаганнях та завершив навчання в університеті, здобувши диплом бакалавра.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Євгеній зв’язався зі своїми бойовими побратимами і поїхав звільняти Київщину в складі добровольчого батальйону «Братство», у якому був командиром взводу. Згодом «Тунгус» отримав поранення, визволяючи село Нова Басань на Чернігівщині.

Після лікування Євгеній пройшов курси з тактичної медицини і приєднався до лав ЗСУ, де проходив службу в 54-й окремій механізованій бригаді ім. гетьмана Івана Мазепи.

На курсах хлопець зустрів дівчину, в яку закохався. Вона мала великий досвід у тактичній медицині, тож це мотивувало військового бути таким, як кохана, і рятувати життя воїнів.

Згодом «Тунгус» воював на Сіверському напрямку і визволяв Харківщину. Герой загинув 11 вересня 2022 року поблизу Білогорівки на Луганщині, рятуючи поранених побратимів.

Талановитий спортсмен. Воював під Маріуполем, в Пісках, Авдіівці, Опитне, шахта Бутівка… Мав поранення під Києвом в кінці березня 2022 року. Він командував підрозділом батальйону «Братство» і дуже хоробро вів бій, контролював евакуацію своїх поранених бійців та дав вивести себе з пораненням останнім… Дав Оксані Корчинській слово, що обов’язково пройде курси тактичної медицини і зробив це. Врятував життя кількох своїх побратимів… Вивозив з поля бою вкрай важкого пораненого, коли орки розстріляли санітарний автомобіль нашого «Тунгуса»… «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх». Нестерпний біль…», – повідомив про загибель героя у соцмережах лідер добровольчого батальйону «Братство» Дмитро Корчинський.

Євгенію тепер назавжди 27 років. Його загибель стала великою трагедією для батьків.

 

Ролдугін, Євгеній.

     Час відважних [Текст] / Є. Ролдугін ;  обкл. А. Асгардов. — Київ : Видавець Олексій Бешуля, 2023. — 96 с., + 12 с. кольор. вставка. 

Добровольці. Покоління – 2014. Ті, хто повстали не тільки проти євразійських марень московських окупантів, а й проти звичайного плину свого життя. Ті, хто вирішив, що Батьківщина – цінніша за спокійний сон, дрібні принади міського життя, свої кінцівки та й зрештою життя. Ті, хто навчився пити чай під мінометним обстрілом і жартувати під шквальним вогнем.

Автор «Часу відважних» чесно і щиро розкаже, як і навіщо він проміняв спортивне кімоно на бронежилет, а навколофутбольні бійки – на бої сучасної російсько-української війни.

Сергій Ущапівський, сучасний поет та блогер українського походження, автор “Голос душі”. Живе і працює в м. Коростень. Пише під музику життя, з його особливими ямбами та хореями, римою та ритмом, епітетами та метафорами.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ущапівський, Сергій.

     Стихія Любові [Текст] : поезії / С. Ущапівський ;  літ. ред. О. Потаржевська. — Біла Церква : Час Змін Інформ, 2022. — 208 с. 

У час добра і зла є речі, що нас тримають. Відсіюється непотріб. Ми чітко їх бачимо. З болю народжується мужність, із зневіри — надія. І ще дещо. Щось ніжне, як перший погляд матусі на маля. Потужне, як стукіт серця українського воїна перед боєм. Жагуче, мов вітер у її волоссі. Коли все зникає і стає неважливим — залишається вірити лише їй — Любові. Пірнайте у її стихію. Рятуйте і рятуйтеся.

https://www.instagram.com/yuliia_alekseienko/ 

Алексеєнко, Юлія.

     Жовтий слон [Текст] : вірші / Ю. Алексеєнко ;  іл. авт. — Запоріжжя : Просвіта, 2023. — 72 с. : іл. – ISBN 978-966-653-549-1.

“Жовтий слон” – це віршована подорож в казковий світ дитинства, в якому посмішка може надихати, а тепле слово лікувати. Світ з відчуттям ніхних маминих обіймів і ароматом запашних бабусиних оладків.

 

 

 

Шелепало, Олег Олександрович.

     Планета квітів [Текст] : казка / О. О. Шелепало ;  худож. О. Демидова. — Тернопіль : Мандрівець, 2017. — 96 с. : іл.

Далеко-далеко в небі на невеличкій планеті живуть квіти та їхні одвічні вороги-бур’яни. Орхідея, Ромашка, Фіалка, Незабудка разом із друзями цілими днями безтурботно веселяться, а Дурман розважає всіх своїми витівками й жартами.

І ось над Країною Краси, де вони мешкають, нависла смертельна небезпека з боку Країни Бур’янів. Однак від постійних нападів злих Будяків їх хоробро захищають Гладіолуси, а підступні плани Відьомської Мітли розгадує хитрий Мокрий Іван. Захопливі пригоди героїв казки завершуються несподіваною розв’язкою.

 

 

 

 

 

 

Ігнашина, Тетяна.

     Читайликам у зимові свята [Текст] : (вірші для дітей) : для дошк. та дітей мол. шк. віку / Т. Ігнашина. — Київ : Друкарський двір Олега Федорова, 2023. — 56 с. : іл. 

Віршики та казочки письменниці Тетяни Ігнашиної у довгі зимові вечори стануть розрадою для маленьких читайликів. Також ви знайдете тут колядки і щедрівочки, які можна вивчити до різдвяних свят напам’ять.

 

ЛОЦМАН Руслана Олександрівна (17. 07. 1988, с. Матусів Шполянського району Черкаської області) – естрадна співачка, педагог. Кандидат педагогічних наук (2013). Заслужений артист України (2015). Лауреатка Всеукраїнського фестивалю-кон­курсу мистецтв «Боромля» (Суми, 2003; 1-а премія в номінації «ав­торська пісня» та «вокал»), міжнар. конкурсу «Планета юності» (м. Тарту, Естонія, 2008; 1-а премія). Закінчила Київський університет культури і мистецтв (кл. Н. Матвієнко), Нацыональний педагогічний університет (Київ; обидва – 2010), де відтоді й працює викл. кафедри теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв. У репертуарі – українські народні та авторські пісні, зокрема на власні слова («Запалю свічку», «Ой там, на майдані», «Мій лицарю добра», «Комбат Маруся», «Чорнобривці Кобзаря»). Від 2014 провела низку благодій. концертів в рам­ках автор. мист. проекту «Народ­на філармонія», виступаючи у військ. частинах, шпиталях, зоні антитерористичної операції на Східної України. Записала 3 компакт-диски: «Обіймаю Україну!» (2011), «Народна філармонія – Героям України» (2014), «Переможемо з піснею!» (2015).

 

Лоцман, Руслана Олександрівна.

     Писульки від мамульки [Текст] : казки, пісні, вірші, смішнюльки / Р. О. Лоцман ;  ред. авт. — Кам’янець-Подільський : ФОП Буйницький, 2023. — 80 с. : іл.

«Писульки від мамульки» — блог творчої мами, що виховує дітей українською піснею, пише їм нові казки та вірші, а ще встигає зафіксувати словечка-смішнюльки малят. Казочки наповнені українознавчим змістом та спрямовані на виховання кращих моральних якостей особистості.

Олександра Шаповал, авторка сценаріїв коміксів «Ми скоро повернемось», «Дім на долоньках», «Моїми очима», письменниця, популяризаторка дитячого читання, кандидатка мистецтвознавства, мол. наук. співробітниця відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології ІМФУ ім. М.Т. Рильського НАН України.

Юрій Шаповал, художник-ілюстратор, автор візуального рішення коміксів «Ми скоро повернемось», «Дім на долоньках», «Моїми очима», створює концепти комп’ютерних ігор, малює комікси та ілюстрації близько 20 років.

 

 

Шаповал, Олександра.

     Дім на долоньках. Ми скоро повернемося [Текст] : комікс / О. Шаповал, Ю. Шаповал, Акад. укр. преси ;  за заг. ред. О. В. Волошенюк ; сценарій О. Шаповал ; літ. ред. О. Телемко ; худож. Ю. Шаповал ; дит. мал. С. Шаповал ; медіаосвітні елементи О. Волошенюк. — Київ : ФОП Жорін Р.В., 2023. — 32 с. : іл. 

Комікс «Дім на долоньках. Ми скоро повернемося» – медіаосвітнє видання, що в художній формі показує складнощі адаптації родини під час вимушеного переїзду, переживання за рідних і дім, куди ще немає змоги повернутися через війну. У центрі оповіді сімʼя Газдів, яку встигли полюбити читачі першого коміксу «Ми скоро повернемося…».

Пригоди та негаразди вони долають разом, допомагають і підтримують одне одного та мають свій чарівний оберіг. Окрім цікавої історії, комікс розвиває навички критичного оцінювання медіаповідомлень і відповідального ставлення до споживання та поширення інформації.

Шаповал, Олександра.

Дім на долоньках. Ми скоро повернемося [Текст] : комікс / О. Шаповал, Ю. Шаповал, Акад. укр. преси ;  за заг. ред. О. В. Волошенюк ; сценарій О. Шаповал ; літ. ред. О. Телемко ; худож. Ю. Шаповал ; дит. мал. С. Шаповал ; медіаосвітні елементи О. Волошенюк. — Київ : ФОП Жорін Р.В., 2023. — 32 с. : іл. 

Комікс «Дім на долоньках. Ми скоро повернемося» – медіаосвітнє видання, що в художній формі показує складнощі адаптації родини під час вимушеного переїзду, переживання за рідних і дім, куди ще немає змоги повернутися через війну. У центрі оповіді сімʼя Газдів, яку встигли полюбити читачі першого коміксу «Ми скоро повернемося…».

Пригоди та негаразди вони долають разом, допомагають і підтримують одне одного та мають свій чарівний оберіг. Окрім цікавої історії, комікс розвиває навички критичного оцінювання медіаповідомлень і відповідального ставлення до споживання та поширення інформації.

 

Ар­тем на­ро­див­ся у Хмель­ницько­му, але так ста­лось, що нав­чався у ро­сії, звід­ки ро­дом його ма­ма. До Ук­ра­їни по­вер­нувся за­дов­го до по­чат­ку вій­ни, але ще у 2006 ро­ці ви­рі­шив, що жи­ти­ме са­ме тут. Ані ро­дин­ні зв’яз­ки, ані ра­шистсь­ка про­па­ган­да не змог­ли пе­ре­ко­на­ти його в ін­шо­му.

Ар­тем за­роб­ляв на жит­тя не­лег­ко — був різ­но­ро­бом, під­робляв на бу­дів­ниц­тві, про­бу­вав се­бе у під­при­єм­ниц­тві. А ко­ли по­ча­лась ве­ли­ка вій­на, й дня не роз­ду­му­вав, що ро­би­ти да­лі. Вже вве­че­рі 24 лю­то­го ска­зав, що йде во­юва­ти, за­пи­сав­ся до те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни.

Піс­ля пер­ших збо­рів його під­розділ ви­ру­шив на пе­ре­до­ву на До­неч­чи­ну. Бойовий дос­від Ар­те­ма був не­дов­гим, він за­ги­нув на по­чат­ку трав­ня під Слов’янсь­ком. А для Бать­ків­щи­ни цей час був вкрай важ­ли­вим — пер­ші й най­важ­чі мі­ся­ці про­тис­то­ян­ня.

Дов­го Ар­тем був у спис­ку зник­лих без­вісти. Аж че­рез рік ста­ло ві­до­мо, що він за­ги­нув, бо­ро­ня­чи кра­їну.

По со­бі за­ли­шив доб­ру пам’ять і 22 вір­ші, які на­пи­са­ні у різ­ні ро­ки. Ру­ко­пи­си, фо­то си­на зіб­ра­ла ма­ма. А ви­да­ти збір­ку вда­лось зав­дя­ки прог­ра­мі під­трим­ки кни­го­ви­дан­ня та чи­таць­кої куль­ту­ри у Хмель­ницькій місь­кій те­ри­то­рі­аль­ній гро­ма­ді «Щод­ня чи­тай ук­ра­їнсь­кою».

 

     Задоянчук, Артем.

“Я хочу бачити весну…” [Текст] : поезія / А. Задоянчук, Хмельницька міська рада, Упр. культури і туризму та ін. ;  ред. колегія: І.І. Білик, О.Б. Василишина, Т.Ю. Венгрова, А.О. Войтюк, С.В. Сінькова. — Хмельницький : ФОП Сторожук О.В., 2023. — 48 с. 

У виданні зібрані поезії Артема Задоянчука – воїна та поета. Виданням цієї збірки ми вшановуємо пам’ять Героя-хмельничанина, який віддав своє життя за волю та свободу України у російсько-українській війні.

Гресь Світлана Миколаївна – літературний псевдонім Світлана Штатська. Народжена 8 травня 1975 року в селі Двірець Житомирського району Житомирської області в багатодітній сім’ї. Закінчила Державну агроекологічну академію України. У власному доробку має 10 поетичних книг з яких 8 – віршовані твори для дітей.
З червня 2017 року очолює Житомирську обласну організацію Національної спілки письменників України.

Лауреат премії Кабінету Міністрів України «За особливі досягнення молоді у розбудові України» у номінації «за творчі досягнення», лауреат літературно-мистецької премії імені Лесі Українки українського фонду культури, лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу імені Валентина Грабовського, а також переможець інших літературних конкурсів та фестивалів. В 2013 році удостоєна звання лауреата «Гордість міста Житомира» у номінації «Митець року». Її книга віршів для дітей «Ква-сонет» визнана кращою книгою 2013 року у номінації «Світ дитинства».

Світлана Штатська сім років поспіль очолювала обласну літературно-мистецьку студію імені Михайла Клименка.

Вірші Світлани Штатської покладені на музику композиторів І.Островерхого, Л.Бойко, І.Навоєвої, Л.Концевич та записані на 3-х компакт дисках і опубліковані у 4-х збірках пісень «Щасливе свято дітвори», «Жайворонок», «Музичні барви», «Пісні про Житомир».

Штатська, Світлана.

Пухнастий Рудий Вусатий або пригоди мудрого кота [Текст] : казка : для дітей дошк. та мол. шк. віку / С. Штатська ;  худож. О. Андрущенко. — Житомир : ФОП Гембарський О.П., 2023. — 32 с. : іл. 

Це перша прозова книжка письменниці Світлани Штатської створена у співпраці з художницею Олена Андрущенко.
Казкові оповіді для малечі розвивають уяву, логіку, вміння розбиратися у різних життєвих ситуаціях, виховують естетичний смак, сприяють допитливості дитини.
Книжка для дошкільного та молодшого шкільного віку вчить пізнавати та любити природу.