Гуменюк Марія Володимирівна народилася в селі Іванівна Теребовлянського району Тернопільської області.
Закінчила Чернівецький індустріальний технікум за спеціальністю «технолог кераміки».
Згодом поступила у Тернопільський фінансово-економічний інститут, який закінчила за спеціальністю «економіст промисловості».
У 2004 році у співавторстві із композитором Зіновією Присухіною написала збірку «Співає тихо колискову мати», видану у видавництві «Підручники і посібники», у 2005 році – у цьому ж видавництві вийшла збірка «Дорога додому». Пізніше, у видавництві «Богдан» побачили світ дитячі книжечки: у 2007 – «Мандрівка павучка», «Чарівні промінці», у 2008 – «Осіння вишиванка», у 2012 – «Кругорік» і «Барвистий світ». У видавництві «Лілея» у 2008 – «Відсію з пам’яті кукіль» і у 2010 – «І рани пам’яті ячать». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у 2014 році. Твори її друкувалися у періодичних виданнях у різні роки.
Любов Малецька народилася 12 жовтня 1983 року в селі Загір’я на Зборівщині. У 1990 році пішла до першого класу загальноосвітньої школи села Загір’я, яку закінчила у червні 2001 р. зі срібною медаллю.
У 2008 році закінчила філологічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література».
Працює бібліотекарем Тернопільської міської бібліотеки №4 для дітей. Учасниця Всеукраїнської наради молодих літераторів в м. Ірпінь (2009), лауреат премії ім. Степана Будного (2010), член НСПУ (2013). Друкувалася в періодиці, зокрема в журналі «Літературний Тернопіль», альманасі «Подільська толока». Видала збірку поезій «Останній міф» (2003), «Вузлики нерозгаданого» (2006), «Розсипаний обрій» (2009), «Подих» (2011), «Жменька активованих хвилин» (2015).
АТАМАНЧУК Ольга Іванівна ( 13.02.1984, с. В’язовець Хмельницької область) — українська письменниця, освітянка. Член НСПУ (2017). Лауреат обласної молодіжної літературно-мистецької премії ім. С. Будного (2020, м. Тернопіль).ФБ-сторінка: https://www.facebook.com/profile.php?id=100011185758638
Дитинство пройшло в с. Ришківці (с. Мала Снігурівка) Кременецького району Тернопільської області.
ОСВІТА:
ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ:
У творчому доробку:
Твори друкувала в колективних збірках «Матері», «Подяка Богу», в альманасі «Подільська Толока», журналах «Літературний Тернопіль», «Пізнайко», «Колобочок», «Джміль», «Чорнильна хвиля» тощо.
2020 – “За вагомі досягнення у царині Слова”
Зоряна Юріївна Биндас (нар. 10 лютого 1985, с. Великі Гаї, Україна) — українська письменниця, ведуча, журналістка, блогерка.
Зоряна Биндас народилася 10 лютого 1985 року в селі Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області України.
У дитинстві слухала дідові казки.
Закінчила Великогаївську середню школу зі золотою медаллю, факультет «Комп’ютерних інформаційних технологій» Тернопільської академії народного господарства (нині ЗУНУ). Вже з першого курсу працювала в ЗМІ.
Була рекламною менеджеркою, журналісткою, програмною директоркою радіостанції «Ух-радіо», головною редакторкою інтернет-газети «Погляд», головною редакторкою інтернет-газети «ДОБА», медіатренеркою міжнародного проєкту «Нові медіа» (2014—2016), головною редакторкою ТО «Бюро новин» у Тернопільській регіональній дирекції Суспільного (2017—2018). З лютого 2018 — продюсерка Тернопільської філії НСТУ.
Грала в театрі «Сузір’я».
Пише зі школи. Оповідання з’являлись в газетах «Ровесник», «Вільне життя», «Свобода». Оповідання та есе також були надруковані у виданнях літературних і не дуже: журнали «Жіночі історії», «Дніпро», збірка «Озброєні словом», «Все про бухгалтерський облік» та інших.
Авторка книжок «Безсмертя» та «Трубачі з Підгорбиків».
Пише тексти, які стали піснями тернопільського гурту «Називний відмінок».
Любов Бурак народилася 2 лютого 1972 року в м. Кременець. Читати навчилася рано – в 3 роки. З мамою і бабусею жили незаможно. Із книжок вдома були тільки Біблія, Псалтир і перекидний календар на стіні. Оновлювався лише календар. У 4 роки самотужки записалася в бібліотеку, чим добряче здивувала тутешніх працівників. Нині в домі є велика домашня бібліотека з двох тисяч книг, замість дорогих меблів і телевізора.
Історія Дзвінки Торохтушко почалася у Кременецькій школі №1. Цей псевдонім придумав улюблений вчитель української мови і літератури Володимир Михайлович Мазурчук, підстава – моя балакучість і непосидючість. В дитинстві часто потрапляла у відділок міліції через бійки з хлопцями. Знала там кожен закуток.
У 12 років почала відвідувати гурток юних журналістів, за публікації школярам тоді платили гонорари. Будучи шустрою дівчинкою, почала писати піонерські статті спочатку в кременецьку газету “Прапор перемоги”, потім у тернопільські, збаразькі, шумські, рівненські видання. Однак, згідно з радянськими вимогами, один автор міг публікуватися лише раз в тиждень. Так у пригоді став псевдонім Дзвінки Торохтушко.
Освіту журналіста пробувала освоїти у вищих навчальних закладах, але в 19 років з’явилися своя сім’я, діти, тож навчання залишила. І таки, через виключно лінь, більше не відновила.
Будучи молодою мамою, почала вивчати слов’янські мови. Паралельно вчила польську, чеську, словацьку, хорватську. Близько спілкуючись із римо-католицькими священиками, монахинями, вивчала ці слов’янські мови у живому спілкуванні. Читала тексти в оригіналі. Це пригодилося, зокрема, кілька останніх років заробляє на життя саме з перекладів.
Певний час проживала з родиною на Сході України, у м. Камянське на Дніпропетровщині, потім — у Кам’янці-Подільському. З 2007-го живе у Тернополі.
Остання в часі книга-переклад з російської спільно із Тетяною Комлик (Татуся Бо) – роман “Цинкові хлопчики” Світлани Алексієвич.
З гуртом “ТаРута” познайомилися в 2017, коли хлопці записали пісню з передової. Нею виявилася “Молитва” Дзвінки Торохтушко, яку важко писала у період найзапеклішої оборони Донецького аеропорту. Пізніше відбулися зйомки кліпу, режисер – тернополянин Іван Ясній, співрежисер фільму “Добровольці Божої чоти”.
З чоловіком познайомилися в Кременці на екологічному мітингу 1990-го. Петро тоді був учасником етнокультурного тернопільського товариства “Вертеп”. Навчався у Кам’янці-Подільському на історичному факультеті, там спочатку й жили. У цьому місті Петро вирішив вступити у семінарію.
Як то воно, коли чоловік і сини на війні, а ти сама з трьома дітьми, старими батьками і стовідсотковими комунальними платежами?
Життя дружини священика нічим особливим не відрізняється від життя інших жінок. Натомість, побут дружини капелана таки відмінний. Сини Іван і Мар’ян – в Українській Добровольчій Армії, чоловік о. Петро капеланом.
Автор двох поетичних збірок:
Авторка казки “Світлячок-охоронець” (2015 р.), співавторка книги віршів “Час В” (2015 р.) та “Голос крові” (2015).
Презентація першої прозової книги Дзвінки Торохтушко – роману “Масік” відбулася в 2017 році 17 вересня в рамках Львівського книжкового форуму.
Лариса Дідович (Закітнюк), поетеса, педагог, член Літературного об’єднання освітян Тернопілля, «Відмінник освіти України», «Старший вчитель».
Народилася 19 травня 1960 року в с. Жуківці Лановецького райну на Тернопільщині – в сім’ї, яка боролася за незалежність України (мати – політичний в’язень, провела у тюремних застінках Казахстану й на Уралі вісім років). Закінчила Чортківське педучилище, Тернопільський державний педінститут (нині Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка).
Працює у Лановецькому ЗЗСО №1 ім. Юрія Коваля вчителем початкових класів. Свої твори друкувала у часописі «Голос Лановеччини», альманахах «Освітянська скриня», «Лан», обласній газеті «Свобода».
«Люблю весну» – перша поетична збірка самодіяльної поетеси.
Дідович-Закітнюк, Леся.
“В лісі сталася пригода”, “Коза-мела” [Текст] : драматичні твори для дітей / Л. Г. Дідович-Закітнюк, В. Неручок. — Тернопіль : Осадца Ю.В., 2025. — 32 с.
До книги увійшли драматичні твори для дітей молодшого та середнього шкільного віку, орієнтовані на виховний дискурс загальноосвітніх навчальних закладів, на розширення репертуару самодіяльних театральних гуртків. Запропоновані сценарії будуть корисними учням, які прагнуть успішного засвоєння ключових компетентностей.
Так, драматичний етюд «В лісі сталася пригода» орієнтує учнів початкової школи на дотримання правил безпеки життєдіяльності, на ощадне використання природних ресурсів з розумінням важливості збереження природного середовища. П’єса-казка «Коза-Мела» не залишить байдужими учнів середнього шкільного віку, адже тут йдеться про толерантність та виявлення поваги до інших, про уміння конструктивно співпрацювати, співчувати та діяти в конфліктних ситуаціях.
Автори збірочки, ланівчани Леся Дідович-Закітнюк та Василь Неручок сподіваються, що запропоновані драматичні твори потраплять у поле зору ерудованих фахівців, які вміють заінтригувати шкільну молодь, націлити її на розвиток своїх природних здібностей, на досягнення відчутних успіхів у плані творчої самореалізації.
Дідович-Закітнюк, Леся.
Зернятка любові [Текст] : поезії / Л. Г. Дідович-Закітнюк. — Тернопіль : Осадца Ю.В., 2024. — 48 с. : іл.
«Зернятка любові» – друга книга поезій педагога- новатора, «Відмінника освіти України» Лариси Дідович (Закітнюк). До збірки увійшли твори для дітей молодшого та середнього шкільного віку: пейзажні замальовки, сповнені душевного хвилювання образки та етюди, розвиваючі, повчальні та виховні поезії.
Розрахована на дитячу аудиторію, але буде цікавою вихователям дошкільних закладів, вчителям початкової та середньої школи, а також усім, хто сприймає поезію, як джерело емоційної насолоди та естетичного виховання.
Дідович-Закітнюк, Леся. Люблю весну [Текст] : поетичний дебют / Л. Дідович-Закітнюк ; упоряд. та передм. В. Неручок. — Тернопіль : Осадца Ю.В., 2024. — 56 с. : іл.
«Люблю весну» – дебютна книга поезій педагога- новатора, «Відмінника освіти України» Лариси Дідовим (Закітнюк). До збірки увійшли поетичні твори періоду воєнного лихоліття, зумовленого віроломним нападом імперіалістичної росїї. Ігноруючи міжнародні конвенції, московська орда вдається до військових злочинів та злочинів проти людяності, вбиває мирне населення, перетворює на руїни українські міста і села. Гнівний осуд цих злодіянь читач знайде у заключному розділі громадянської лірики «Земля моя палає у вогні».
Але провідним мотивом збірки є утвердження торжества життєвого оптимізму та людяності, бо саме ними повняться помисли та заповітні мрії вчительки початкових класів, яка понад тридцять років допомагає нашій малечі пізнавати навколишній світ і себе у цьому світі, знайомить молодших школярів із світоглядом українського народу, із правилами етикету, виховує бережливе ставлення до природи, повагу до народних традицій, плекає любов до рідної мови.
Розрахована на широке коло читачів.
Поет, журналіст, кореспондент.
Народився 2 жовтня 1989-го в Тернополі. Навчався у Тернопільській ЗОШ № 27.
у 2011-му закінчив інститут журналістики Київського міжнародного університету.
Віршує з дитинства. Друкувався в альманасі «Подільська толока». Чимало поетичних рядків стали «крилатими фразами», окремі — лягли на музику, учасник багатьох різноформатних літературних і мистецьких фестивалів.
Від 2017-го веде власний поетичний YouТubе-канал. Популяризує симбіоз відео, музики та поетичного слова. Із 2012-го по 2014-й – журналіст телеканалу «ІНТБ».
Від 2017-го і до сьогодні – кореспондент телеканалу «Суспільне Тернопіль».
Бурак, Тарас Васильович. Діалоги тіней… [Текст] / Т. В. Бурак. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2024. — 72 с.
Поетичній збірці простежується дорога чоловіка, який живе в буремний час, у країні, де “на мапі тривог знову колір червоний”. На цьому шляху він веде діалоги тіней із війною, любов’ю, містами, випадковими персонажами, поразками і перемогами та своєю філософією, у яку одразу занурює читача.

Перед тобою збірка листів, які написані, щоб бути почутими. Останній написаний лист автор надсилає невідомому адресату, адже у своїх віршах Тарас Бурак не називає ні імен, ні адрес. Водночас кожен читач впізнає себе у словах, які ми так часто хочемо сказати, але не наважуємося.
Тарас пише так, ніби поруч сидить хтось дуже рідний, ніби час завмер і це якраз той шанс сказати головне. Вірші поета – ніби листи з майбутнього, які отримуєш саме тоді, коли вони найбільше потрібні. Рядки не обіцяють відповідей, але відкривають щось дуже важливе – чесність почуттів, ніжність, відгомін того, що пережив сам. Навіть у найтемніші часи в словах автора можна знайти світло.
Читати цю збірку – це як відкрити конверт із приємним присмаком літа, теплими моментами із минулого, людей, які нам так потрібні і близькі. Це поезія, яка не закінчується останнім рядком, її варто читати без поспіху – до останнього символа. Ця збірка – як послання саме до тебе, бо в кожній строфі може бути щось дуже інтимне, що спонукатиме читача написати власного листа.


«Павутинні шляхи» Тараса Бурака — це більше, ніж просто поетична збірка. Це життєві шляхи, лабіринти людських переживань, рядки, що ведуть читача по дорозі, яка буде знайомою для кожного. Поет майстерно використовує образ павутини, як метафору життя, де «надпрозорі нитки заплітались в густу павутину, ми заплутали в них безперервну дорогу зі слів».
Вірші Тараса Бурака є своєрідним поетичним щоденником, який складається зі спогадів, переживань, надій, глибоких роздумів, кохання, болю, втрат, війни — все це переплетено у павутину життя. Автор запрошує читача пройти цей шлях лабіринтом разом, зануритися в його думки і почуття.


«Дорога» — це не просто поетична збірка, а внутрішня мандрівка людини крізь час, пам’ять і переживання. Це шлях, що не має єдиного напрямку — він розгалужується, губиться, повертає назад і водночас веде вперед.
У своїх віршах автор осмислює життя як безперервний рух: через зустрічі й втрати, надії та розчарування, любов і самотність. Дорога тут постає як символ вибору і змін, як простір, у якому формується людина.
Поезія Тараса Бурака — це своєрідний щоденник душі, де кожен рядок є кроком, кожне слово — слідом. Автор запрошує читача пройти цей шлях разом із ним, відчути ритм дороги й знайти у ній щось своє.
Народилася 11 жовтня 1961 року у місті Синельникове Дніпропетровської області. Довгий час жила і працювала у Криму. Зараз мешкає у Харкові. Має три вищі гуманітарні освіти. Волонтерка.
З 2014 року їздила з гуманітарними місіями у Луганську та Донецьку області задля допомоги добровольчим формуванням і підрозділам ЗСУ. Писати почала ще у дитинстві, але вважала свою творчість аматорством. Війна й окупація рідного Криму стали поштовхом для активної творчості й публікацій. Вважає, що українці не вчать рідну мову, вони її згадують!
Фіналістка на здобуття премії у конкурсі «Коронація слова» у номінації «Інклюзивна література» за оповідання “Заїда”, 2018 рік.
Спеціальна відзнака за найкращий роман («Оскар») на воєнну тематику Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у 2021 році. Лауреатка премії імені Миколи Томенка за найкращу коротку прозу, 2023 рік за книжку “Волонтерські історії 2014-2022”.
Охріменко, Людмила Леонідівна. Муха в окропі на окупованій території [Текст] / Л. Л. Охріменко ; обкл. Н. Шерстюк. — Вид. 3-є, допов. —
Харків : Відкриття, 2023. — 162 с.
Жіночий роман про окупацію. Події відбуваються у Горлівці в 2015 році. Три жінки рятують українських воїнів і дають можливість повернутися на територію, підконтрольну Україні. Роман вдало перебуває на межі між воєнним, жіночим і любовним.
Три подружки, які змалечку довіряли одна одній усі свої секрети, опиняються в окупації у рідній Горлівці. Їхня дружба зазнає випробувань, адже кожна обирає свій шлях.
Головна героїня, лікарка-ветеринар на ім’я Людмила потрапляє у обставини, які позбавляють вибору. Чи допоможуть їй подруги? Чи зможе вона врятувати поранених? Чи допоможе стареньким сестрам Медвинським не втратити родинний скарб? Чи стане у неї сил, щоб врятувати собак, які живуть у її притулку? І зрештою, чи можливо сподіватися на особисте щастя, коли тобі сорок з гаком?
Доля набуває чинності, і люди розкриваються, як мушлі, демонструючи свою сутність.

А ви знаєте, хто такі Люлечки? Ще б пак! Про їхню родину повинні знати всі, хто хоча б раз у житті бачив сновидіння! Так-так, і тато Засинай, і мама Дрімливиця, і старша донечка Сплюха, і її молодша сетсричка Соня, і навіть найменший Сопунець — усі кожного дня дбайливо працюють над виготовленням найяскравіших і найдобріших снів! А якщо вам цікаво познайомитися з ними поближче й дізнатися про неймовірні пригоди Люлечок, мерщій розгорніть цю книжечку, родина дарувальників снів уже зачекалася на знайомство!
Коломієць, Сергій Вікторович.
Молитва матері [Текст] : збірка ліричних творів / С. В. Коломієць. — Житомир : Худяков О. В., 2021. — 72 с. – ISBN 978-617-95001-9-0.
“Молитва матері” — збірка авторських ліричних віршів та оповідань Сергія Коломійця. Автор у драматичній формі відображає доволі складні, а часом трагічні відносини батьків та дітей.