Волотовська Наталія Володимирівна (12.08.1984, м. Тернопіль) – лікар, художниця, літераторка, композитор, співачка. Дочка С. Лукащук-Федик. Премія ім. І. Блажкевич (2000). Ґран-прі (1996, живопис), 1-і премії міжнародного фестивалю дитячого мистецтва “Чарівна книжка” (1997, 1998, живопис, графіка); 1-а премія і стипендія всеукраїнського огляду- конкурсу “Нові імена України” (1998, живопис); всеукраїнські премії,- грамоти, дипломи. Закінчила ТНЕУ (2006), ТДМУ (2007). Автор книжок для дітей “Наталчина абетка” (1998), збірки поезій “Слово кришталеве”, “Розп’яття українського вікна” (обидві – 2002), “Дзвенить віків коштовне скло…” (2003), “Іван Горбачевський. Спроба життєпису в прозі та віршах” (2004); видання “Дорога до вічності” (2007), “Мільйони їх, мов колосків на ниві”, “Пелюстка в сонячній росі” (обидві – 2008), “Берегиня” (2009); 30 наукових праць на медичні та економічні теми. Твори опубліковані у ЗМІ, збірки і альманахах. Вірші Волотовської поклали на музику М. Віятик, Л. Міллер, Р. Рудий та ін. Створила більше 50 живописів, і графічних робіт; виставки в містах Київ (1998-99), Дніпропетровськ, Тернопіль; персональна – у Тернополі (2004). Проілюстровані власні збірки й книги місцевих авторів, навчально-методичні видання.

«Чарокрил» – це унікальний збірник з 19 казок та оповідань про наших пернатих друзів. І не просто птахів, а рідкісних. Тих, що живуть в горах, на полях і навіть на воді.
Відшукай птаху за її пером на форзаці, поринь у крилаті подорожі, навчись берегти природу разом з історіями сучасних українських письменників.
Ярослава Йосипівна Штокало, у шлюбі Пархомчук (нар. 26 квітня 1949, с. Хоростець Козівського району Тернопільської області, Україна) — українська журналістка, публіцистка, літераторка. Член НСЖУ (1981). Заслужений журналіст України (2016).
Закінчила факультет журналістики Львівського університету (1974).
Працювала у редакціях козівської районної газети «Радянське слово», керівниця школи журналістської майстерності; від 1981 — відповідальна секретарка, завідувачка відділу листів у редакції бережанської районної газети «Нове життя»; 1992—2011 — кореспондентка обласної газети «Свобода», вела при редакції студію юних журналістів, від липня 2011 — власна кореспондентка газети «Вільне життя плюс» по Козівському, Бережанському і Підгаєцькому районах.
Співавторка історично-мемуарного збірника «Бережанська Земля» (т. 2, 1998; т. 3, 2006), авторка новел, видрукованих у всеукраїнських виданнях, нарисів, статей та інших публікацій.
Авторка книги нарисів «Снилося жито хлопчині… (Т., 2010).
Має журналістські відзнаки і премії, зокрема:

І щодень воскресала духом [Текст] : в пам’ять Оксани Максимишин / Я. Штокало-Пархомчук ; літ. ред. Ж. Пархомчук-Романюк. — Тернопіль : Бескиди, 2020. — 100 с.+ 8 с. фот.
Книга «І щодень воскресала духом», автором і упорядником якої є журналістка Ярослава Штокало-Пархомчук, присвячена пам’яті журналістки, поетки, письменниці та навчительки Оксани Максимишин із села Голгоча, що на Підгаєччині. Господь подарував їй талант, однак обділив здоров’ям – інвалід із десяти років, ця жінка мужньо несла свій хрест: трудилася в поті чола – писала, багато писала, а свої знання, як керівник гуртка «Словограй», передавала учням Голгочанської школи.
Сподіваємося, що спогади друзів Оксани, гуртківців, а також деякі твори письменниці, опубліковані в цьому збірнику, з інтересом прочитає кожен.
Видання здійснене з ініціативи Лесі Максимишин-Слободянюк та при фінансовій підтримці Івана Максимишина й Підгаєцької районної ради (голова Ірина Баран).
Авторка висловлює вдячність також Надії Волинець, Ірині Баран, Ользі Похиляк, Світлані Пилипишин, Марії Шпак.
Тамара Ткачук – поетеса, прозаїк, педагог, перекладач, громадська діячка.
Член Спілки слов’янських письменників України (2021). Вчитель вищої категорії (2010), старший вчитель (2015). Нагороджена дипломом фестивалю літературної творчості «Весняні вітрила» (2011-2013, 2016),
«Хоровод дружби» (2018), лауреат конкурсів «Смарагдовий Дюк», «Осінь у Верзулі».
Народилася 27 червня 1954 р. у м. Рені на Одещині. Закінчила Ренійську середню школу № 6 (1971), факультет іноземних мов Ізмаїльського державного педагогічного інституту (1976, нині – університет). Від 1976 – працювала вчителем іноземних мов Датинської СШ Ратнівського району Волині, від 1980 – ум. Рені на Одещині: вчитель іноземних мов СШ № 6, 1984 – екскурсовод, гід-перекладач Клубу інтернаціональної дружби моряків, від 1995 р. і понині – вчитель іноземних мов загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ст.
Свої твори друкувала у збірниках «Дунайська ліра», «Дунайський берег» (2012), «Муза душі», «Зірки Бесарабії» (Канада).
Авторка збірок віршів «Божий скарб душі» (2021), «Горит отчизны свет», «Берег детства» (обидві – 2022), книги прози «Огни родного города», «Дорогами судьбы» (обидві 2023).
«Станіслав Топала – вірний син України» – нова книга письменниці.

Станіслав Топала – вірний син України [Текст] : проза / Т. Ткачук ; ред. В. Барна ; обкл. М. Юрків. — Київ : Бескиди, 2023. — 31 с. : 8 с. фот.
Книга «Станіслав Топала – вірний син України» членкині Спілки слов’янських письменників України, поетеси і прозаїка Тамари Ткачук, присвячена пам’яті уродженця м. Рені Одещини, воїна ЗСУ Станіслава Топали, який героїчно загинув у м. Маріуполь під час російсько-української війни.
Авторка розповідає про короткий життєвий та бойовий шлях вірного сина України, героя своєї школи № 1, свого рідного міста Рені на Дунаї, своєї кревної Батьківщини.
Мілян Михайло — поет, педагог, науковець, менеджер, кандидат фізико- математичних наук, доцент, Член Міжрегіональної спілки письменників, Асоціації поетів-ронделістів України, учасник Костянтинівського міського літературного об’єднання «Дзеркало». Переможець, лауреат і дипломант міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсів «Талановитий Я», «Причал на Поштовій», «Русский стиль», «Поетичний рушник», «Поетичний десант у Слов’янську», «Чатує в століттях Чернеча гора» та інших.
Свої твори публікував в альманахах «Зоряна криниця», «Медобори», «Лава», «Крилате сузір’я», «Житомир ТЕМ», «Скіфія», колективник збірках «Літературна мозаїка», «Алалград», «Дякую, мамо, тобі за життя», «От сердца — к сердцу. Від душі — до душі» та інших.
Автор поетичних збірок «Судьбе навстречу», «Союз души, ума и чувств», «Осознание», «Оселя душі».
«Вогонь життя» — нова збірка талановитого поета з Донеччини.
Мілян, Михайло.
Вогонь життя [Текст] : вірші / М. Мілян ; ред. В. Барна ; обкл. М. Юрків. — Київ : Бескиди, 2021. — 128 с.
Нова поетична збірка віршів «Вогонь життя», літератора Михайла Мідяна, який живе і творить на Донеччині, засвідчує творче зростання автора у царині Поезії.
Основні теми книги – любов до рідної землі, до кревної України, осягнення глибокої філософії буття та людського кохання – звучать по особливому злободенно і сучасно. Поет послуговується як звичайними римованими поезіями, так і складними формами, зокрема ронделем та сонетом, а також мініатюрами.
Анатолій Васильович Горовий (народився 1 травня 1951 в селі Йосипівка на той час Узинського, а нині Білоцерківського району Київської області) — український історик, прозаїк і поет, художник, педагог.
З козацького роду Горових, які отримали шляхетство наприкінці XVII ст.
Закінчив Городищенську середню школу № І ім. Т. Г. Шевченка, в 1969–1974 вчився на історичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, отримав диплом історика, викладача історії та суспільствознавства.
Працював вчителем у школах, профтехучилищах, вихователем, референтом з методичної роботи Всеросійського товариства «Знання», в міському клубі туристів — інструктором зі спелеотуризму.
В 1990-ті був одним із тих, хто започаткував Києво-Печерський гуманітарний колегіум, і став його першим ректором. Створив творче об’єднання «Отава», на початку XXI ст.
Працював на посаді старшого наукового співробітника Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
З 2019 року працює у відділі бібліотечних комунікацій Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих міста Києва.
Автор двох прозових книг: «Доки шабля в руці» — химерна повість для дітей та дорослих та «Аліпій — перший руський іконописець» — повість про події XII ст. У 2009 р. вийшла збірка поезій «Там, за обрієм, коротка мить».
У 2008 відбулися перші персональні виставки живописних робіт А. Горового. Пише в стилі експресіонізму.
А. Горовий — один із творців принципів сучасної музейної педагогіки. Автор ідеї сприйняття молодим поколінням музейних парадигм через власні творчі зусилля.
У 2009 р. за сценарієм А. Горового «Стріла заздрощів» був знятий експериментальний художньо-документальний фільм про лікаря-ченця Агапіта. В цьому фільмі А. Горовий зіграв головну роль.
Починаючи з 2009 р. за сценарієм Анатолія Горового та режисера Богдана Браги на телеканалі «ГЛАС» вийшли документальні фільми:
У 2014 вийшла друком книжка Анатолія Горового «Забутий митрополит Сильвестр Косов».

Осяяні очі осіннього птаха [Текст] : поезії / А. Горовий ; ред. Р. Кухарук. — Вінниця : ТВОРИ, 2021. — 36 с.
Ковальчук Микола Федорович народився 03.01.1949 р. в с. Дудин Бродівського р-ну Львівської обл. — архітектор, краєзнавець, поет, громадський діяч. Член НАСАУ (1983), почесний член Всеукраїнського т-ва «Просвіта» (1998), член Всеукраїнської спілки краєзнавців (2001),
Наукового т-ва ім. Т. Шевченка (2006), лауреат Тернопільської обласної премії в галузі культури, номінація публіцистика ім. Я. Стецька (2020). Закінчив архітектурний ф-т Львівського сільськогосподарського інституту (1974). Працював (1974-2009) головним архітектором району, начальником відділу містобудування та архітектури Теребовлянської РДА. Від 2009 р. — головний архітектор проекту Теребовлянського РКП «Архпроектсервіс».
М. Ковальчук — автор книг: «Теребовлянський замок» (Львів: «Каменяр», 1997), «Степан Мохнацький — священик, патріот, громадянин» (Тернопіль: «Джура», 2005), «Теребовлянщина ХІ-ХХ ст. Влада і суспільство. Особи. Історичні події. Факти.» (Тернопіль: «Тернограф», 2015), низки статей у краєзнавчих збірниках і періодиці. Член редколегій: «Історія міст і сіл Теребовлян-

Магія сонета [Текст] : поезії / М. Ковальчук ; в авт. ред. ; обкл. О. Капусти. — Вид. повторне, допов. і випр. — Тернопіль : Джура, 2023. — 144 с.
«Магія сонета» — повторне, доповнене і виправлене видання автора. Представлені в класичній сонетній формі поезії різні за змістом і настроєм. Тут оспівування краси рідної землі і навколишнього світу, величі людського духу і любові до жінки, філософські роздуми про плинність і неповторність життя, таємниці природи і Всесвіту.

Білий пелікан і бурхливе море [Текст] / М. Головенко. — Тернопіль : Бескиди, 2020. — 116 с.
Микола Головенко — тернопільський автор, який у своїй четвертій роботі «Білий пелікан і бурхливе море» через незвичні діалоги незвичних героїв змалював незвичний світ.
Орест Іванович Березовський — лікар, винахідник, доцент Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського.
Автор двох монографій з питань хірургічного лікування травм, близько 50 винаходів, а також низки романів на особливо актуальні теми сучасності та історії України: «Інтернаймичка» (2004, 2005, 2009, 2012); «Європа — центр» (2007, 2009); «Рожевий дурман» (2008); «Заплутані крила» (2010); «Кожному своє» (2011); «Страх як норма» (2012).
Березовський, Орест.
Інтернаймичка. Дочка чи пасербиця Європи? [Текст] : роман / О. Березовський ; літ. ред. Н. Дащенко, Б. Мельничук ; худож. оформ. С. Демчак. — Вид. 4-те, випр. і допов. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2012. — 416 с.
Автор розкриває одну з найболючіших тем нашого гіркого сьогодення — проблему масового закордонного заробітчанства українців, зокрема українських жінок. У цікавій художньо-публіцистичній формі він намагається проникнути у психологію подружжя, яке опиняється на грані соціальної загибелі, однаково співчуваючи жінці, котра від’їжджає у примарливе закордоння, і чоловікові, який залишається у вельми неви- значеній ситуації, що принижує його гідність та сиротить дітей, адже ні евро, ні долари не замінять їм матері. З граничною об’єктивністю і співчуттям висвітлено події з життя героїв драми, що у фіналі переростає в неочікувану та страшну в своїй правдивій потворності трагедію.

Кожному своє… Центр Європи (1972-1981) [Текст] : роман / О. І. Березовський ; літ. ред. Б. Мельничук ; обкл. С. Демчак. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2011. — 256 с.
У четвертому романі циклу «Європа-центр» автор змальовує Україну в часи горезвісної «епохи застою», зокрема, так званого «розвиненого соціалізму». Основна увага зосереджена на особистому житті, соціальній психології та творчій праці молоді в умовах морально-політичної деградації великоімперської держави, котра не зацікавлена і не здатна забезпечити ні духовно-національні, ні матеріально-побутові, ні навіть найнеобхідніші сексуальні потреби своїх громадян.

Європа-центр (1941-1957) [Текст] : роман / О. Березовський ; обкл. В. Зацної. — Вид. 2-ге, випр. і допов. — Тернопіль : Терно-граф, 2009. — 356 с.
Розповідь ведеться у формі хронологічно поєднаних новел з воєнного та не менш драматичного повоєнного життя українців – корінної центральноєвропейської нації, зокрема, її “дітей війни”. Історичні події та долі людей різного віку розглядаються через призму національно-визвольних рухів тих часів. Політичні утиски чужинців і свавілля посадовців-яничар деформують світогляди і душевні почуття головних героїв. Зневір’ям і страхом просякнуте все суспільство. Вважаючи всіх завойовників паліями та вбивцями, а їхніх партійних, расових та класових вождів і полководців – хворими на душогубство маніяками, автор відстоює філософію глобального гуманізму.
Павшок Іванна Романівна.
Народилася 21 червня 2004 року в селі Садки Заліщицького району Тернопільської області в селянській сім’ї.
В 2011 році пішла в перший класЗОШ 1-3 ступенів с. Садки.
На даний час навчається в 10 класі.
Займається в шкільній літературній студії “Первоцвіт”.
Павшок, Іванна.
Коли говорить серце, розум мовчить [Текст] : повість / І. Павшок. — Тернопіль : Бескиди, 2019. — 96 с.
Теодозія Зарівна народилася 22 червня 1951 року Чортківського району Тернопільської області України.
Закінчила філологічний факультет Львівського університету (1973), Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого(1979, нині університет театру, кіно і телебачення).
Від 1973 року — працювала вчителькою у селах Джурин і Джуринська Слобідка Чортківського району; від 1979 року — завідувачка репертуарної частини Київського академічного драматичного театру ім. І. Франка; від 1993 року — коментаторка, старша редакторка Національної телерадіокомпанії України.
Від 2014 року — головна редакторка журналу «Київ».
Авторка і ведуча багатьох циклових літературних та культурологічних програм («Літературна студія», «Основа», «Спочатку було слово», «Не хлібом єдиним…» тощо).
Учасниця міжнародних літературних фестивалів: Бішкек (2008), Софія (2013), Кишинів (2014), Кременець (2014), Брно-Оломоуц-Прага (2016), Познань (2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022), Вільнюс (2017) та міжнародної наукової конференції у Брно (2015), Січан (2019).
Переклала для київських театрів п’єси Артура Міллера («Всі мої сини»), Браяна Фріла ( «Танці на Луназу», «Переклади»), Дональда Черчілла («Декоратор»), Вєслава Мисливського («Реквієм для господині»), Душана Ковачевича («Радован ІІІ»).
Переклала книгу поезій Джіді Мадзя «Вогонь і слова» (2020) а також вірші більше сорока польських поетів.
Її твори перекладалися на англійську, німецьку, португальську, іспанську, македонську, польську, чеську, румунську, грецьку, італійську, бенгальську.
Зарівна, Теодозія.
Вербова дощечка [Текст] : роман / Т. Зарівна ; худож. Т. Семенова ; обкл. Г. Бурма ; фот. П. Зарівний. — Київ : contrabanda, 2008. — 294 с.
Як вижити жінці у чоловічому світі ? Чи згодна вона платити те, чого від неї вимагають? І чим загрожує її бунт? На ці питання роман не дає відповіді. Бо відповідь конкретна у кожному випадку, як конкретними є долі трьох героїнь твору, котрі складають історію роду впродовж кількох десятиліть. Історію, що писалася у глухих селах та хуторах, у боях та криївках, у столичних офісах та мандрівках Україною. Вона має право бути прочитаною.