Віра Клименко – дитяча письменниця. Проживає в місті Києві. Працює учителем математики в СШ №16 Оболонського району столиці. Своїх учнів педагог вчить шукати золотий перетин чи золоту пропорцію, яка характеризує гармонійність не лише в математиці, фізиці, біології, астрономії та інших науках, але й у житті.
Клименко, В. Веселі каруселі. – Тернопіль : Джура, 2012.
Серія «Віршики для маленьких сонечок».
Вірші для малечі. Цікаві та веселі віршики, яскраві ілюстрації та багато пізнавального — і малят просто не відірвати!
Клименко, В. Про все на світі : вірші для дітей / Віра Клименко ; худож. Ольга Оснач – Тернопіль : Джура, 2011. – 32 с. : іл.
“Хочуть завжди малі діти
Знати про усе на світі…
…Все розкажуть вам, малята,
В книжці вірші-веселята.”
Ця книжечка — теж маленька скарбничка, у якій зібрані яскраві. цікаві, легкі для запам’ятовування вірші. Вони допоможуть маленким читачам збагатити свою мову та уяву про навколишній світ, полюбити його.
Народилася 4 листопада 1981 року в с. Старий Яричів, Львівської області, Кам’янка-Бузького району.
З 18 серпня 2004 року працює редактором у літературній частини театру ім. М. Заньковецької. Співпрацює з більшістю ЗМІ міста Львова та зокрема театральними й літературними виданнями cтолиці. Захоплюється – сучасною українською та зарубіжною літературою, цікавими фільмами з неординарними сюжетами, музикою.
— Казка народжується таємничо… Коли падає перший сніг і ти, наче дівчисько, ловиш сніжинки на рукавичку, щоб роздивитися візерунки… і тоді пишеш казку про малого ельфа; казка пишеться меланхолійно, коли ти готуєш Святу вечерю і спостерігаєш, як збирається родина за столом (історія про різдвяну фею); вона пишеться кумедно, коли донька раптом вигукує про безлад у кімнаті брата й говорить: «Мамо, а придумаймо казку про нечемного хлопчика, який був нечупарою» (і тоді з’являється розповідь про Василька і гумки, які від нього втекли)…
Кічура, Леся володимирівна. Добрі мамині казки : для дітей дошк. і мол. шк. віку / Л.В. Кічура ; іл. Н. Малько. — Львів : СПОЛОМ, 2017. — 60с.
Кічура, Леся. Добрі мамині казки. Магія Різдва / Л. Кічура ; іл. К. Чепели. — Львів : СПОЛОМ, 2018. — 60с.

Ви тримаєте в руках незвичайну книгу. На її сторінках – двадцять дві мегапопулярні казки найкращої казкарки Львівщини Лесі Кічури.
2017 року стартував соціально-книжковий проєкт авторки «Добрі мамині казки», саме відтоді й казкопригоди почали захоплювати серця маленьких читачів не лише в Україні, а й у всьому світі. Упродовж останніх чотирьох років казки з цієї збірки виходили у різних книгах казкарки – загальним накладом понад 30 тисяч примірників (!!!).
Звісно ж, авторка додала до цієї книги свою першу в письменницькій творчості казку «Турботлива корівка». Її написала для кількамісячного сина ще далекого 2005 року. В липні 2006-го ця казкопригода перемогла на конкурсі від журналу «Твой малыш». Кількома роками пізніше цю ж історію розмістив на своїх сторінках всеукраїнський журнал «Малятко». За цю публікацію авторка навіть отримала свій перший казкарський гонорар!
Відкриває збірку хітова казка «Як Бог немовлят роздавав». Саме завдяки їй про творчість Лесі Кічури довідалися українці всього світу, адже сумарно в інтернеті цю казку переглянуло понад 2,5 млн (!!!) користувачів!
Вам сподобаються коротенькі й повчальні казки, які з легкістю запам’ятають і неодмінно полюблять ваші дітки. Кожна історія з цієї чарівної книги написана милозвучною українською мовою. А неперевершені 40 розмальовок від київської художниці Катерини Іванової стануть запорукою веселого та незабутнього проведення часу.

Ти тримаєш у руках шосту книгу лауреатки премії імені Наталі Забіли (2020 р.), письмен ниці й казкарки Лесі Кічури. Упродовж останніх трьох років її казкові збірки посіли особливе місце на книжкових полицях української малечі та, зокрема, в серцях юних читачів.
Лесині казки особливі всім: героями, сюжетами, мораллю, підходом до написання. А ще авторка обожнює дітей (має власних трійко), тож кожна казкоісторія просто випромінює любов до маленького читайлика. Завдяки інтернету та соціальним мережам казки «найкращої львівської казкарки» роз’їхалися всім світом туди, де живуть українці.
У книзі ти знайдеш добрі та проникливі казки про два мамині серця і першого янгола, про сніг, який викрали злі тролі, про малого дракончика, який шукав свою маму, про курочку, яка мріяла знести яєчко, котре стане великодньою писанкою. Запам’ятається тобі й винятково львівська казка про старенький трамвай, бо місто Лева годі уявити без цього різновиду транспорту. Історія про принцесу-невидимку не залишить байдужим жодного читача, а морська казка про порятунок океану вкотре примусить задуматися, як же важливо дбати про чистоту своєї планети. Заради дитячої творчості авторка розмістила на сторінках своєї книги десятки чарівних розмальовок, тож кожного героя ти зможеш розфарбувати на свій смак, а неперевершені ілюстрації відомої київської художниці Вікторії Дунаєвої роблять цю книгу неймовірно приємною для читання.
(12 червня 1948, с. Вовча Гора Хмельницького району — 28 квітня 2005, м. Тернопіль) — український лікар, поетка. Член Національної спілки письменників України (2003).
Вірші писала ще в шкільні і студентські роки, але серйозно зайнялась поезією, як захворіла. Була членом обласного літературного об’єднання «Сонячні кларнети» при обласній організації НСПУ, друкувалася в обласних газетах «Ровесник» «Вільне життя» «Русалка Дністрова», «Селянська доля», «Свобода», журналах «Тернопіль», і «Радянська жінка». На її становлення як поетеси мав великий вплив Борис Демків.
Кірик-Радомська,Людмила. Химерна доля : вибрані твори / Л. Кірик-Радомська ; ред. П. Козловський ; худож. оформ. Н. Мельничук.– Тернопіль : Терно-граф, 2007. – 328с.
Кірик-Радомська,Людмила. Неспокій : поезії / Л. Кірик-Радомська ; худож. М. Б. Цибулько ; рец. Р. Т. Гром’як – Тернопіль : Збруч, 2005. – 86с.
Кірик-Радомська,Людмила. Наодинці із собою : поезії / Л. Кірик-Радомська ; – Тернопіль : Поліграфіст, 1999. – 86с.
Кірик-Радомська Л. Казка про Капкана-Іклана і хоробрих друзів. Кілька днів літа : оповідання / Л.Кірик-Радомська. – Тернопіль : Збруч, 2000. – 72с.
Народився 11 жовтня 1953 року в с. Чернихівці Збаразького району Тернопільської області. Закінчив Вижницьке училище прикладного та декоративного мистецтва, Тернопільський приладобудівний інститут(нині ТНТУ ім. І. Пулюя). Працював художником у Тернополі в об’єднанні “Ватра та ПМП “Юлія”.
Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. Голова Тернопільського обласного літературного об’єднання при ТОО НСПУ (від 1998).
Автор збірок гумору та сатири “Граннувель. Велика новина” (1993), “Кому дулярів”(1995), “Секс, як кекс” (1997), “Стоп, Європа”(2000), “Голоблі на Європу”(2003), “Бомба Нострадамуса”(2007), “Віват, Америко!”(2010), “Галопом не по європах”(2014).
Кіпибіда, Зіновій.
Центик до копійочки : гумор, сатира / З. М. Кіпибіда ; Терноп. обл. організація Нац. спілки письменників України. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — 116 с.
У своєму черговому виданні автор засобами сатири та гумору дошкульно, іронічно висміює наші повсякденні життєві негаразди, вміло мережить пародії на вірші колег-поетів.


Голоблі на Європу [Текст] : [сатира] / З. Кіпибіда ; ред. В. Кравчук. — Тернопіль : Лілея, 2003. — 108 c. : іл.
Збірка «Голоблі на Європу» відомого тернопільського письменника та журналіста Зіновія Кіпибіди — це гостра сатирично-гумористична хроніка, що відображає суспільно-політичні реалії перехідного періоду в Україні. Автор майстерно поєднує в книзі сатиричну прозу, пародії, народні усмішки та влучні анекдоти, створюючи іронічний портрет тогочасної дійсності.
Народилася 20 червня 1994 року в Тернополі де і проживає. Навчається в Ліцеї Галицького інституту ім. В. Чорновола. Мріє стати журналістом.
Вона не за літами впевнена. Впевнена у своїх вчинках, правильності розмірковувань, реальності мрій. Настя живе і творить за Божими заповідями, нормами християнської моралі, чітко розмежовує добро, зло і байдужість.
У наполегливому прагненні Насті до самоствердження, пошуку свого місця на теренах журналістики та літератури – запорука того, що авторка не зупиниться на досягнутому, ще наполегливіше працюватиме над Словом.
Це – перша збірка поезій дев’ятикласниці з Тернополя. Її вірші приваблюють органічною правдивістю, щирістю, бажанням запросити читачів у високий храм істинної духовності, любові до рідного народу, України.
Качан Анатолій Леонтійович народився 16 січня 1942 року в с. Гур’ївка, Новоодеського району на Миколаївщині. Дитячі роки минули в сусідньому селі Новопетрівському, середню школу закінчив у селі Засілля Жовтневого району. Після школи працював монтером радіовузла, брав участь у передачах місцевого радіомовлення. На той період припадають його перші журналістські та літературні спроби. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, захистивши дипломну роботу про українську новелістику 20-х років. Після закінчення ВНЗ (1965) вчителював у містечку Вилкове, що розкинулося в дельті Дунаю, був військовослужбовцем у Криму, кореспондентом молодіжної газети, редактором видавництва «Маяк» в Одесі. Друкуватися почав у студентські роки. З 1971 року живе в Києві. Протягом тривалого часу очолював літературні відділи у дитячих журналах «Піонерія» (тепер «Однокласник»), «Барвінок», «Соняшник», республіканське літературне об’єднання школярів «Первоцвіт», а в газеті «Вечірній Київ» у роки її найвищої популярності вів сторінку дитячої творчості «Кораблик», яка згодом переросла в самостійне видання «Я Сам/Сама». Працював також на державній службі в Міністерстві України у справах преси та інформації та Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1995 – 2003). З 2004 року – голова творчого об’єднання дитячих письменників Київської організації НСПУ. Член редколегії журналу Спілки українських письменників Словаччини «Дукля» (м. Пряшів). Заслужений працівник культури України (2001). За роботу з розвитку творчих здібностей юних талантів має відзнаку «Відмінник народної освіти» (1988), медалі імені А. С. Макаренка та «Будівничий України». За підсумками Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна» (2008) нагороджений орденом «За розбудову України» ім. М. Грушевського.
Друкуватися почав у 1962 році. Його поезія органічно споріднена з дитячим фольклором.
Автор збірок поезій “Джерельце” (1975), “Ворота міста” (1977), “Берегові вогні” (1979), “Колос наливаеться” (1981), “Зелений промінь” (1983), “Прощання з літом” (1992), “Живу я біля моря” (1992). За збірку поезій “До синього моря хмаринка пливе” (2002) був відзначений літературною премією ім. Лесі Українки. За систематизацію і популяризацію творчої спадщини Бориса Нечерди, а також за книгу власних віршів «Чари ворожбита» відзначений літературною премією імені Бориса Нечерди (2005). Лауреат літературної премії ім. Миколи Трублаїні (1982), лауреат приватної літературно-мистецької премії Володимира Рутківського «Джури» (2014).
А. Качан є автором проекту «Не вмирає душа наша» (К.: 2002) – збірника матеріалів до 40-річчя від дня заснування Шевченківської премії, упорядником книг вибраних творів М. Вінграновського (К.: Дніпро, 2004), Б. Нечерди (Одеса: Маяк, 2004), що вийшли в серії «Бібліотека Шевченківського комітету».
Разом зі своїм племінником О. Зубовим, міжнародним гросмейстером, багаторазовим чемпіоном м. Миколаєва з шахів, був ініціатором проведення в місті корабелів Першого в Україні (2002) та Другого (2011), пам’яті М. Вінграновського, турнірів шахопоезії.
У переліку творчих здобутків письменника – добірки поезій, що увійшли до шкільних підручників і посібників, численні публікації в зарубіжних виданнях, пісні, написані у співавторстві з відомими українськими композиторами, статті та інтерв’ю з проблем дитячої літератури.
Член Національної Спілки письменників України (1979).
Качан, А. Листи з осіннього саду: лірика, ігрова поезія / Анатолій Качан; худож. Кость Лавро. — К.: Веселка, Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2013. — 64 с.: іл. — (Українській дитині).
Нині, кажуть, «не модно» читати поезію… Але ж у житті вона є!
У настроях, що раптом накочуються на тебе, й спонукають то сміятися, то сумувати, то замріяно вдивлятися у тихий снігопад за вікном чи шелепання літнього дощу.
Поезія постійно живе поруч!
У раптом поміченій красі довколишнього чи чарівній усмішці дівчинки за сусідньою партою, у захваті від пережитої пригоди чи втомі від випадкової прикрості… У диві та радощах словограїв і в ніжній прозорості перших освідчень… У щирості почуттів і раптових прозріннях… У всьому, що робить наше життя – ЛЮДСЬКИМ!
Тому тобі варто знайти справжню Поезію і вже ніколи з нею не розлучатися.
Сподіваюся, ця збірочка віршів, написаних зі щирою любов’ю Анатолієм Качаном та чудово проілюстрована Костем Лавром, відкриє тобі шлях до чистих джерел поетичного світу.
Кардаш, М. Від вічного – вічне : вірші / Микола Кардаш. – Тернопіль : Збруч, 2010. – 63 с.
Народився 27 квітня 1950 року у селі Забір’я Жовківського р-ну Львівської обл.
У 1967 році закінчив Гійченську середню школу.
Журналіст, публіцист, поет, з 1980 року член Національної спілки журналістів України. У 1972 році закінчив факультет журналістики Львівського університету, нині – національний університет, у 1987 р. – відділення журналістики Київської ВПШ.
Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2005 р.). У 2007 році став дипломантом Всеукраїнського конкурсу “Соціальний журналіст”.
Із 1972 р. працює у тернопільських газетах: у газеті “Ровесник” – кореспондент, завідувач відділу, відповідальний секретар; у газеті “Вільне життя” – власкор, оглядач; у газеті “Рідне село” облспоживспілки – кореспондент.
Із березня 1992 р. Михайло Іващук працює у редакції тернопільської обласної газети “Свобода”: відповідальним секретарем-літредактором, оглядачем, нині – завідувач відділу роботи рад і держадміністрацій.
Автор нарисів і статей в обласній і республіканській періодиці, колективних збірниках.
Михайло Іващук – автор поетичної збірки “День лише вдосвіта досконалий” (2003 р. “Воля”), книги життєвих спостережень “Сюжети про людські стосунки” (2008 р. “Збруч”), “Все повертається…” (2009 р. “Збруч”).

Іващук, М. Г. Сюжети про людські стосунки: із книги життєвих спостережень / М. Г. Іващук. – Тернопіль : Збруч, 2008. – 208 с.
„Сюжети про людські стосунки” – друга книга Михайла Іващука, однією із головних творчих тем якого є людина і її світ, увага до того, як ми живемо і спілкуємося, чого прагнемо і як співставляємо себе з іншими, як розуміємо чийсь біль і тривогу, особисті уподобання, як маємо навчитися бути спостережливими і відповідальними за тих, хто нам
Книга складена в основному із авторських спостережень, які були надруковані в тернопільській обласній газеті „Свобода” протягом кількох останніх років під рубрикою „Людські стосунки” і мали читацький резонанс.
Видання розраховане на школярів, студентів, усіх молодих людей, батьків, вчителів і вихователів, які чи не найперше мають бути проповідниками гармонійного міжлюдського спілкування, прагнути наповнювати його взаєморозумінням, людяністю, благородством, терпимістю, поміркованістю і на головний кут усіх стосунків ставити повагу, гідність і достоїнство людини.
Журналіст наважився на особливу публічність: спогади, присвячені пам’яті вчителя, вперше були надруковані на сторінках тернопільської обласної газети «Свобода» під заголовком «Я за все вдячний тобі, моє непокірне в розмові слово». Автор зауважує: «Те, що я пережив, можливо, і для інших буде цікавим чи повчальним…»
У форматі окремого видання спогади,що їх автор доповнив новими деталями, озаглавлені «Повість про непокірне слово…». Михайло Іващук, який володіє життєвим досвідом та оптимізмом, на прикладі свого життя показує: із непокорою слова можна у значній мірі впоратися, якщо дуже прагнути цього, знати, як краще подолати цю непокору, і водночас мати велику силу волі відмовитися від того, що не дає шансів на поліпшення мови…
Але наскільки болючою є кожна фізична вада зокрема? Колись, в одному із журналістських відряджень, авторові випало побувати у сім»ї, до якої прийшла справжня людська драма: троє дітей є незрячими від народження, для них очі і руки – це мама… Саме незрячість визнана у світі найважчою патологією…
Привертають увагу у книжці і полемічні замітки «Уроки про людські стосунки», у яких автор розмірковує про вдячність, доброту, повагу до старших, наслідування інших, покору, інтуїцію. Журналіст пише про те, що все повертається, зауважує, що приказку «Муж і жона – одна сатана…» не завжди слід сприймати образливо…
Вміщено також рецензії на попередню книжку Михайла Іващука «Сюжети про людські стосунки».
Книга розрахована на всіх, хто прагне гармонійного людського спілкування.
Іващук, Михайло.
День лише вдосвіта досконалий : поетична зб. / М. Іващук ; 
Хоча окремі вірші у збірці і пориваються до суспільного, але більшість звернута до особистого того, що оточує і зобов’язує до моральної і духовної роботи.
Євген Тадейович Зозуляк народився 25 квітня 1943 року на хуторі Кругла поблизу с. Бурдяківці Борщівського району Тернопільської області. Навчався у Збризькій початковій, Бурдяківській семирічній та Скала-Подільській середній школах, на факультеті журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка. З 1967 по 2009 рр. працював журналістом у газетах «Надзбручанська правда», «Русалка Дністрова», «Вільне життя». У 1993 році видав першу збірку поезій «Материзна». Відтак з-під його пера побачили світ книжки «Соло для камерного хору», «Годинник любові», «Голуб і поет», «Політ світлячка у темряві», «П’ять пелюсток». Також є членом Національної спілки письменників України, членом Національної спілки журналістів України, лауреат Всеукраїнського літературно-мистецької премії імені Братів Лепких.
Зозуляк, Євген.
Пілігрим [Текст] : поезії / Зозуляк ; літ. ред. Н. Гаврішко ; худож. М. Пилипович. — Тернопіль : Воля, 2009. — 116 с.
Переважна більшість віршів цієї збірки народжувались під час мандрівок поета до рідних місць. Звідси й назва книжки. Писались вони то у вагоні приміського поїзда, то в автобусі чи в тісненькому бусі буквально на коліні. Дата і назва населеного пункту під віршем означають час і адресу, де й коли у творі було поставлено кінцеву крапку. У поезіях читач знайде не тільки подорожні враження, у них – розмаїття думок, тем, образів, що схвилювали серце поета і влились рядками замилування природою рідного краю, роздумами про його давнє минуле та непросте сьогодення.

Ярослав Васильович Злонкевич – композитор та пісняр, випускник 1974 року Тернопільського музичного училища ім.Соломії Крушельницької. Митець добре відомий в Борщівськіому краї та багатьох областях України своїми музичними творами – ліричної, патріотичної, духовної та інвалідної тематики, і є заступником голови осередку “Служба спілкування між інвалідами Тернопільщини”.
Особливістю композиторського профілю пісняря Ярослава Злонкевича є оригінальна трансформація українських національних джерел та їх органічне вплетення у професійну музичну творчість.
В його творчому доробку є пісенна збірка ” Доля судила жити з піснею” та друкується друга “На крилах надії” в яких налічується 250 музичних творів, серед них є “Посвята інвалідам” , “Бо ти в мене є!”, “Любов батьківська”, “Пісня про пісню”,”Люди в білих халатах”. Зреалізувати цей творчий задум композитора-пісняра уможливила співпраця з поетами-інвалідами: Ольга Михальчук, Анна Дущак, Наталя Коломієць, поетами: журналіст Євген Зозуляк, медик Ірина Чуйко та виконавцями співаками: Юрій Буховський, Віталій Свирид, Сергій Дерій, Марія Кашуб’як, Віра та Микола Тесля…
Злонкевич, Я. Живу тобою Україно!: пісенна збірка / Я.В. Злонкевич. – Тернопіль: Терно-граф, 2016.-148с.
Творчий доробок композитора Ярослава Злонкевича назернений авторськими пісенними збірками «Доля судила жити з піснею» та «На крилах надії» і становить понад чотириста пісень на слова українських поетів Олександра Астаф’єва, Марії Баліцької, Григорія Вишневого, Анатолія та Володимира Вихрущів, Олега Германа, Миколи Дзудзели, Ганни Дущак, Євгена Зозуляка, Володимира Коломійця, Наталії Коломієць, Ганни Костів-Гуски, Богдана Лепкого, Богдана Мельничука, Ольги Михальчук, Бориса Олійника, Дмитра Слижука, Володимира Хом’яка, Олександри Черватюк, Ірини Чуйко та інших майстрів поетичного слова.
Пісенні твори Ярослава Злонкевича звучать у виконанні відомих вокалістів — Миколи Блаженка, Романа Бойка, Володимира Вермінського, Андрія Гамбаля, Сергія Дерія, Ольги Добрянської, Івана Равлюка, Бориса Репки, Віталія Свирида; народної дитячої хорової капели «Зоринка»; вокальних ансамблів «Аура», «Більчанки», «Козацьке джерело» та інших виконавців і музичних колективів.