Петро Шпорчук народився 5 вересня 1942 року в с. Великі Мацевичі на Хмельниччині.
Закінчив Яворівську школу художніх ремесел Львівської області та Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Член національної спілки художників України, Заслужений художник України.
Автор повісті «Ірреальні марева», тринадцяти оповідань, які вийшли збіркою «Подільські жолоби», романів «Фатум», «Феєрія холодних гам», «Осіння віхола».
Шпорчук, П. Осіння віхола: роман / Петро Шпорчук. – Тернопіль: Терно-граф, 2010 – З12 с.; іл.
Мар’ян Ковач через багато років зустрічає кохання своєї юності, і, з притаманною художникам емоційністю, знову поринає у вир почуття. Жанна відповідає взаємністю. У кожного за плечима свій життєвий досвід. Обом судилося немало випробувань на життєвому шляху. Світогляд, спосіб життя й світосприйняття митця і бізнесменки не співпадають. Чи вдасться їм поєднати свої долі? Адже творчість і бізнес дуже далекі одне від одного. Про їхні непрості стосунки йдеться в романі.
Шпорчук, П. Феєрія холодних гам / Петро Шпорчук. – Тернопіль: Принтер-Інформ, 2006 – 332 с.
“Феєрія холодних гам” – захоплююча розповідь про художника, який формувався, як митець, в епоху соціалізму. В період складних політичних, економічних умов, падіння моральних принципів у суспільстві, розгулу злочинності, відсутності замовлень при зміні формацій на зламі тисячоліть головний герой намагається усвідомити процеси, визначає тверду громадянську позицію, як патріот своєї держави і як митець. Автор, як художник, володіє темою, будує цікавий сюжет, переплітаючи реальні події з фантастичною віртуальністю. Сюжет напружений і легко читається. Головний герой веде читача у світ митця, який глибоко переживає зміни, суперечливо включається й відображає сучасні ритми нових суспільних стосунків, по-філософськи переосмислюючи події.
Євген Іванович Шморгун (нар. 15 квітня 1940 р., с. Новожуків, Рівненська область) – письменник, видавець, краєзнавець, громадський діяч.
Закінчив Дубенське медучилище, Рівненський педінститут. Працював фельдшером, журналістом, керівником Рівненського обласного літоб’єднання і відповідальним секретарем Рівненської організації Національної спілки письменників України. Багато пише для дітей та юнацтва.
Лауреат премій імені Лесі Українки, Володимира Кобилянського, Валер’яна Поліщука. Автор роману „Сніги непочаті” про середньовічну Волинь, повістей на античну тематику, оповідань та віршів про природу і рослинний світ Рівненщини.
Літературну діяльність розпочав на початку сімдесятих років, коли в журналі “Барвінок” з’явилося його оповідання “Грім”. Невдовзі виходять книжки для дітей: “Зелені сусіди” (1978), “Що шукала білочка”, “Дивосил-зілля” (1980), “Що сказав би той хлопчик” (1981), “Де ночує туман” (1984).
У 1989 р. львівське видавництво “Каменяр” випустило збірку “Вогник-цвіт”, а видавництво “Веселка” – повість про Гомера “Дорога до Іліона”.
Євген Шморгун разом з відомим травознавцем на просторах Полісся виявив рідкісні рослини, позначивши на карті місця, де вони збереглися, аби забезпечити їх захист. З подорожніх нотаток складалися книги, серед яких –„Мова зела” (про рослинну символіку України).
У 2007 р. у видавництві “Азалія” (Рівне) налагоджено випуск тритомника вибраних творів Є.Шморгуна. У 2008 році з’явився 3 том його творів. /1 том(486 стор.) базується на 7 книгах: “Забуті боги предків”, “Мова зела”, “Зелені сусіди”, “Ключ-трава”, “Казочки-розказочки”, “Тиха радість”; 2 том( 571 стор.) включає повісті “Дорога до Іліона”, “Не повтори мене”, роман “Сніги непочаті”, п’єсу “Кличу живих”, есе “Шість століть Велигорських”/.
Як редактор видавництва „Азалія” благословив у світ книги кількох десятків авторів,зокрема і молодих, відкрив нові імена на літературній карті області.
Був серед засновників літературно-краєзнавчого журналу „Погорина”, що його випускає Рівненська письменницька організація.
Як голова редакційно-видавничої групи з випуску серії книг „Реабілітовані історією” підготував понад 30 книг і брошур про складні сторінки в історії Західної України, долю маловідомих борців за незалежність України.
Шморгун, Є. І. Твори в трьох томах. Том 1 / Є. І. Шморгун. – Рівне: Азалія, 2007. – 488 с.
До першого тому творів українського письменника Євгена Шморгуна ввійшли оповідання із книг «Забуті боги предків», «Мова зела», «Зелені сусіди»,«Ключ-трава», «Тиха радість» та інших. Окремі оповідання відомі читачам із шкільних підручників.
Народився 10 червня 1951 року під волоським горіхом у Холодному Яру (село Ганжалівка Лисянського району Черкаської області). 1963 року родина переїхала до міста Звенигородка, де 1968-го закінчив середню школу зі срібною медаллю. Того ж року вступив на філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, де завершив навчання 1973-го. Водночас навчався (за обміном студентів) на філологічному факультеті Єреванського державного університету – студіював вірменську мову й літературу.
Після навчання рік працював науковим співробітником Центрального державного історичного архіву. Відтак довший час займався журналістикою, завідував відділом прози в журналах «Ранок» та «Дніпро». На порі становлення нашої незалежності у 90-х роках був прес-секретарем Української республіканської партії. Тривалий час перебував на творчій роботі, обіймав посади головного редактора видавництва «Дніпро» та заступника голови Національної спілки письменників України.
Василь Шкляр – член НСПУ, член Асоціації українських письменників, лауреат багатьох престижних літературних премій, володар гран-прі Всеукраїнських конкурсів на кращий роман «Золотий бабай» та «Коронація слова», лауреат премії «Золоте перо», міжнародної премії «Спіраль століть», австралійської премії «Айстра», премії Ліги українських меценатів «Ярославів Вал» та ін. Улюблена літературна відзнака Шкляра – «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів».
2011 року Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка присудив Василеві Шкляру цю найвищу літературну нагороду за роман «Чорний Ворон» («Залишенець»), однак письменник відмовився отримувати премію на знак протесту проти перебування на посаді міністра освіти українофоба Табачника.
Згодом у Холодному Яру вперше в нашій історії автору «Чорного Ворона» було вручено Народну Шевченківську премію. Грошовий еквівалент нагороди – 260 000 грн. письменник переказав у фонд екранізації роману «Чорний Ворон».
Друкувати свої твори почав ще школярем, з 1967 року. Окремими виданнями вийшли книжки прози «Перший сніг» (1976), «Живиця» (1982), «Черешня в житі» (1983), романи «Праліс» (1986), «Ностальгія» (1989), «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003), «Залишенець» («Чорний Ворон», 2009) та ін.
Сьогодні Василя Шкляра називають батьком українського бестселера. Кожен його роман викликає неабиякий резонанс у суспільстві. Тираж «Чорного Ворона» уже сягнув за 150 тисяч. Культовий роман «Ключ» нещодавно витримав десяте видання. Постійно перевидаються романи «Елементал», «Кров кажана».
Письменник володіє вірменською мовою, свого часу активно займався художнім перекладом. Розголосу набула його інтерпретація першого варіанту повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», за що «удостоївся» брутальної критики тодішнього російського посла Віктора Черномирдіна.
Твори Василя Шкляра також перекладено багатьма мовами, зокрема англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською та ін.
У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди.

«Заячий костел» – новий роман відомого українського письменника Василя Шкляра, який занурює читачів у складний й болісний період європейської історії.
У центрі сюжету книги – історія старого Йонаса, який живе на хуторі посеред лісу. У ті часи, коли він зустрічається зі старим другом, вони згадують бувальщину, сповнену надій, втрат та боротьби. Колись Йонас, як і багато його земляків вірив, що німецькі війська допоможуть відродити незалежну Литву, проте після невиправданих сподівань, полону та нелюдської каторги на Донбасі, він вирішується втекти, сподіваючись подолати шлях додому.
Під час цієї подорожі Йонас зустрічається з українськими партизанами з ОУН-УПА та розуміє, що боротьба його народу за свободу переплітається з долями українців, які також не схиляються перед радянським режимом. Разом із волинськими повстанцями він вирушає у Литву, але врешті залишається сам. Його шлях крізь пастки й засідки – це подорож віри, витривалості й надії, яка жевріє завдяки богу пращурів…
Роман «Заячий костел» зацікавить тих, хто хоче зануритися в цікавий та інтелектуальний сюжет, що порушує чимало історичних тем, а також тих, кого цікавить боротьба різних народів проти тоталітаризму. Ця історія – це більше, ніж просто казка для дорослих; це філософська подорож крізь війну, втрати й пошуки національної та особистої ідентичності.
Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя. Але бурхливий 1919 рік — один із найдраматичніших в історії України — покликав її до боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона — отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис «Смерть ворогам України!». Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує їй щире кохання і шанс зберегти життя…
Шергей Григорій Платонович (07. 08. 1958, с. Кордишів Шумcького р-ну) – режисер-постановник, мистецтвознавець, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (2005). Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України (2005). Депутат Тернопільської міської ради (від 2006). Закінчив Київський інститут культури (1992, нині нац. університет культури і мистецтв). Працював у Тернопільському обласному науково-методичному центрі народної творчості: методист, заступник директора, директор центру. Співорганізатор конкурсів аматорського мистецтва і фестивалю молодої режесури “Тернопільські театральні вечори” (1990, 1991, 1993).
Режисер-постановщик масових заходів, спів-реж. Всеукраїнського свята народної творчості «Співоче поле-90», марш-парадів духовних оркестрів 1989 – 94, свят стрілецької слави у с. Розгадів Зборів, р-ну, в смт Козова і м. Тернопіль; автор-постановщик музичних програм обласної філармонії за творами Лесі Українки, «Гуморина-96» та ін. концертних програм. З 1992 по 1995 рр. – начальник Тернопільського обласного управління культури. 1995-98 рр. – головний режисер Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії. Автор циклу передач «Театральні нотатки», телефільму про народного артиста України В. Ячмінського, передач про історичні пам’ятки Тернопільщини. Від 1997 – організатор і співзасновник ПП «Центр міжнародних культурних ініціатив», який сприяв гастролям митців Тернопільщини у країнах Європи. 2000-07 – директор Тернопільської обласної філармонії: організував симфонічний і камерний оркестри, чоловічий вокал, квартет, поповнив молодими виконавцями камерний хор і ансамбль «Надзбручанка», сприяв виступам у Тернополі митців світового рівня – Н. Візаллі, Л. Вітошинського, Л. Дичко, Б. Которовича С. П’ятнички, М. Стеф’юк, В. Форгеля та ін. Від березня 2007 р. – начальник управління культури і мистецтв Тернопільської ОДА.
Шевченків, М. Бог і Шевченко: Як розуміти імена Божі та віру поета? (філософсько-християнська інтерпретація) / М. Шевченків. – Жовква: Місіонер, 2014. – 448 с. + 4 с. вкл. – ISBN 978-658-325-6.
Нова книга автора – результат багаторічного дослідження проблематики цієї теми. Його завданням було переосмислити значення Бога у творчості Тараса Шевченка і довести, що Всевишній постає у його віршах не якимось аморфним поняттям, а реальним, істинним Господом, у що щиро вірив поет. Слово «Бог» згадується у Кобзарі 35 разів.
Лідія Шевело (Худаш Лідія Сергіївна) – кандидат педагогічних наук, доцент, людина різнобічних захоплень та інтересів. Народилася 15 лютого 1927року у м.Дубровиця Рівненської області. Дитинство та юність пройшли на Дубровиччині. Закінчила Львівський педагогічний інститут, аспірантуру при Київському НДІ педагогіки, її перу належать шість монографій з методики викладання української літератури в школі, обрядовості, понад сорок наукових статей із розмаїтої тематики, що розкриває народні традиції, уявлення, світогляд, сімейний побут. Автор восьми поетичних збірок: “Росинка”(1985), “Дивокрай – Полісся” (990), “З поетичного щоденника” (1990), “З народник витоків” (1992), “Таїна богині Флори” (1995), “Сповідь душі” (1997), “Нероздільне” 0999), “Барвисте диво нашої землі” (2001). та трьох пісенників: “Голос мого Полісся” 0999), композитор Галина Мартиненко; “З глибини серця” (2001), композитор Віра Євтушек; “Рослинні голоси” (2005), композитор Віра Євтушек.
Шевело, Л. Барвисте диво нашої землі: вірші: [для дітей мол. та сер. шк. віку] / Львівське крайове т-сто “Рідна школа; Лідія Шевело; іл. А. Стешка. – Львів: СПОЛОМ, 2001. – 72 с.: іл., портр.
До нової збірки увійшли поезії, покладені на музику із збірки “Таїна богині Флори”; вірші про пори року із збірки “Росинка” і неопубліковані твори. Поєднання у збірці поезії, музики і графічних малюнків сприятиме естетичному, свідомому сприйманню і глибшому пізнанню дітьми рослинного розмаїття, викличе потребу бережливого ставлення до барвистого дива нашої землі.

передм.: П. Красюк, П. Демиденко. – Л.: Кобзар, 2006. – 199 с.: портр.
У другий том “Вибране” увійшли поезії відомої української поетеси Лідії Шевело, лауреата літературної премії “Гілка золотого каштана” із збірок “Таїна богині Флори”, “Барвисте диво нашої землі”, адресованих дітям молодшого і середнього шкільного віку. Вагомим доповненням є пісенник “Рослинні голоси”, де поезії із збірок покладено на музику композитором Вірою Євтушек. А також сценарії театралізованих тематичних дитячих ранків “Цілющі трави гомонять”, “Тополенька, її друзі — захисники у недузі”, “Овочевому роду нема переводу”, автором яких є Лідія Шевело.
Шевело, Л. Рослинні голоси: пісенник / Лідія Шевело; Віра Євтушек. – Львів: Українські технології, 2003. – 100 с., ноти.
“Рослинні голоси” — це пісенник, присвячений дивовижному світові рослин, що прийшов до дітей завдяки натхненній співпраці відомої української поетеси Лідії Шевело і талановитого львівського композитора Віри Євтушек. Ці твори розкривають перед юними виконавцями та їх слухачами таїну цілющих рослин, вчать їх гордитися рідною землею, любити і оберігати природу, бути спостережливими і допитливими.
Шевело, Л. Таїна богині Флори: вірші для дітей мол. та серед. шк. віку / Лілія Шевело; передм. М. Хоросницької; іл. А. Стешка; післям. В. Панасюк. – Львів: Каменяр, 1995. – 107 с.: іл.
До нової книги сучасної української поетеси ввійшли вірші, адресовані дітям молодшого і середнього шкільного віку. Об’єднані в чотири тематичні розділи: “Цілющі трави гомонять”, “Зелені обереги”, “Овочевому роду нема переводу”, “Загадки і здогадки”, – наповнені своєрідним баченням навколишнього світу і тонким ліризмом, вони вчать маленьких читачів любити природу, все суще на планеті Земля.
Марія Іванівна Чумарна (Чепурко; 19 серпня 1952, село Рекшин Бережанського району Тернопільської області) — українська поетеса, педагог, журналіст, громадсько-культурна діячка. Член Національної спілки письменників України. Засновниця авторської українознавчої школи.
1975 року закінчила філологічний факультет Львівського університету. У місті Збараж працювала вчителем, літературним працівником і завідувачем відділу листів районної газети, керувала літературною студією «Заспів». Працювала журналістом у місті Сколе Львівської області.
У Львові працювала в обласній організації товариства книголюбів, у редакціях багатотиражної газети, заводського радіомовлення у виробничому об’єднанні «Мікроприлад».
Від 1991 року засновниця та директор Приватної авторської школи Марії Чумарної. У 2000—2006 роках була директором авторської школи «Тривіта». Від 2006 року працює редактором і ведучою авторських програм «Літературний Львів» і «Феномен України» на Львівському телебаченні.
Науковий керівник освітньо-методичного центру «Родина» (1991). Член жіночої асоціації «Взаємодія» (1998) і Ради Всеукраїнського товариства імені Григорія Ващенка (від 2000 року).
Автор поетичних збірок «Сонячна музика» (1982), «Земля між вогнями» (1986), «З глибин» (1991), «Стрітення» (2000), «Вихід» (2002).
Автор наукових розвідок «Педагогіка любові», «Мандрівка в українську казку» та «З початку світу. Україна в символах»; афоризмів «Думки навздогін».
Лауреат літературної премії «Благовіст» (2005).
Чумарна, М. Сходження 6 поезії / Марія Чумарна ; худож. оформ. М. Чипурко. – Львів : Апріорі, 2011. – 95 с. : іл. – ISBN 978-617-629-033-9


Дарія Дмитрівна Чубата (з дому — Кащишин; нар. 27 липня 1940, м. Тернопіль, Україна) — український лікар-терапевт, громадська діячка. Членкиня НСЖУ (2003). Депутат Тернопільської обласної ради (1998—2002, 2002—2006). Відмінник охорони здоров’я УРСР (1980). Дружина Олега Чубатого.
Авторка книг, публіцистичних статей у пресі, регіонального збірника «Тернопілля», автор і співавтор понад 50 науково-практичних праць. На вірші Дарії Чубатої написали музику пісень композитори Микола Болотний, Іван Виспінський, Ігор Вовчак, Василь Дунець, Юрій Кіцила, Зіновія Присухіна та інші; окремі поезії Микола Кривецький переклав мовою есперанто.
Чубата, Д. Трилисник. – Тернопіль : Терно-граф, 2001.
Чубата, Д. Камертон чистих дум. – Тернопіль : Терно-граф, 2001.
У новій книжці відомої тернопільської просвітянки, лікаря терапевта і лікаря-організатора охорони здоров’я вищої категорії, “Відмінника охорони здоров’я”, поетеси, володаря орденів “Князя Ярослава Мудрого V ст.”, “За заслуги ІІІ ст.”, “За заслуги ІІ ст.” Дарії Чубатої вміщено публіцистичні статті, літературознавчі розвідки про славних українських державотворців, про сучасне життя тернополян, громадських організацій, драмтеатру, філармонії, бібліотек… Подані вірші-посвяти авторці та її власні. Описано пережите авторкою, пропущені крізь її серце події нинішнього Тернопілля та України.
Книга розрахована на небайдужих читачів до рідної землі, її історії, культури, мови.
Народився у 1974 році с. Озерянка Тернопільської області. Закінчив Тернопільський педінститут. Емігрував у Канаду, став бізнесменом. Приїхав у Канаду маючи 400 доларів у кишені (і то позичених), без знання англійської, без права на роботу – і зумів піднятися, сам побудував своє життя. Написав книгу для дітей і дарую бібліотеці, бо вірю і багато людей, читачів кажуть мені, що книга добра, цікава, навіть незвичайна. Нехай вона допомагає дітям бути кращими, допомагає їм у житті.
Чорнописьки
В даному виданні яскраво описується незвичайна природа, дитина підштовхується до спілкування з нею, піклування про неї.
Дана книга багаторазово проходила вичитку зусиллями кількох редакторів, готувалась саме для дітей.
Використано декілька видів шрифтів та накреслень, застосовувались шрифтові виділення. Оригінальні ілюстрації.
Марта Чопик народилася 13 лютого 1933 року в с. Сонтків Яслівського повіту Краківського воєводства (Польща). Згодом батько з сім’єю повернувся із заробітків у рідний Болехів на Івано-Франківщині.
Закінчила Київський державний педагогічний університет ім. М. Драгоманова. Працювала логопедом в Тернопільській обласній дитячій клінічній лікарні.
Є авторкою книг для дітей: «Бабця не спала – казку складала» (1995), «Хто у небі скуба гуси» (1996), «Гарні діти в мами-квочки» (1997), «А що бачать очка» (1998), «В комарика скрипка є» (2000), «Колобок» (2001), «А чому пада дощик» (2002), «Зернятко» (2003). У співпраці з О. Я. Аркушою та Н. Я. Свєрчевською у 2004 році видала книгу «Абетка. Круговерть навколо А та … Я».
Ліричні твори Марти Чопик вийшли в світ у двох авторських збірках: «Це потрібно мені для життя» (1995) та «Чом в душі вогонь не гасне» (1999).
Марта Чопик захоплюється художньою аплікацією, витинанками, паперовою пластикою. У травні 1998 року відкрита перша її персональна виставка аплікацій, організована обласним центром народної творчості. Неодноразово її твори були на виставках у Тернополі, Бережанах, Болехові, Києві.
Часто свої вірші Марта Чопик читала у програмі УТ-1 “Надвечір’я”. У кінці 2002 року знімальна група програми побувала у Тернополі. Після цього на телеекранах з’явилася передача “В гостях у Марти Чопик”.
Марта Чопик – лауреат літературно-мистецької премії ім. І. Блажкевич (2001), є членом обласного літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації НСПУ.
В теперішній час виховує п’ять онуків, робить витинанки, аплікації, пише вірші.

Біда навчить [Текст] : музична казка (за мотивами Лесі Українки) / М. Чопик, В. Войнарський ; іл.
Книжка «Біда навчить», створена за мотивами однойменної казки Лесі Українки, — вже третій музичний твір Марти Чопик після «Колобка» та «Рукавички». Як відомо, це казочка про маленького горобчика, який хотів понад усе стати розумним і просив усіх, хто йому зустрічався, повчити розуму. Врешті він сам осягнув, що глузд приходить тоді, коли стикаєшся з проблемою особисто.
Талановита тернопільська поетка, автор яскравих дитячих збірок Марта Чопик зуміла донести до дитячих сердець на прикладі горобчика бажання вчитись і стати розумним, а не менш обдарований композитор Володимир Войнарський створив музику для цієї казки.
Видання розраховане на дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку.
Чопик, М.Т. День почався на зорі / М.Т.Чопик. – Тернопіль: Лілея, 2009. – 56 с.
Чопик, М.Т. У піднебессі синім. / Марта Чопик; ілюстр.: В. Стецюк, Н. Романкевич; муз. В. Войнарського. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2008. – 48 с.: іл.
«У піднебессі синім» – нове поетичне слово до маленьких «чомучиків» і їхніх батьків, мовлене талановитою тернопільською поетесою Мартою Чопик. Кожна сторінка цього літературно-художнього видання дивує читачів добрими, світлими малюнками і, звичайно, чудовими творами – віршами, піснями, загадками, небилицями, побрехеньками. Вони не лише забавляють та розважають малечу, але й допомагають пізнати підсоння, зокрема, дізнатися, які тварини та рослини нас оточують, у якій почерговості змінюють одна одну пори року, як бути самому собі синоптиком.
До створення книги долучилися також Володимир Войнарський, директор Великобірківської музичної школи, який частину віршів поклав на музику, та Віктор Стецюк, відомий ілюстратор дитячих книжок.
Чопик, М. Пахне радістю земля / Марта Чопик. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2006. – 28 с.
У книжечці веселі, ліричні вірші для дітей про ворону та жабку, черепаху та горобчика, мильну бульку та дощик, навіть про футбол.
У цій книжечці – лічилки та загадки, небилиці та навіть пісеньки, музику до яких написав композитор Володимир Войнарський. Вони також про те, що оточує нас, про маленькі радощі, якими повниться наша земля. Варто лише уважно придивитися. У цьому юним читачам та їхнім мамам і татам, бабусям і дідусям допоможе книжка Марти Чопик «Пахне радістю земля». Книжка доповнена аплікаціями авторки.
Радійте, усміхайтеся і творіть!
Чопик, М. Сто загадок / Марта Чопик. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2005. – 64 с.
З цією книжечкою Ти, маленький друже, помандруєш рідною землею по лісах, полях, побуваєш у садочку і в городі своєї бабусі, у космічному просторі. Там побачиш різні дива. Чи впізнаєш ти їх? Сподіваюся, що впізнаєш.
Щоправда, ця книжечка не проста: мусиш добре подумати, виявити свою кмітливість, щоб розв’ язати загадку-задачу чи знайти відповідь на дотепне запитання.
А якщо ти вивчиш напам’ять загадки, які тобі найбільше сподобалися, то зможеш перевірити спостережливість та кмітливість своїх друзів.
Чопик, М. Колобок: музична казка. / Марта Чопик, Володимир Войнарський. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2005. – 44 с.
Автори музичної казки «Колобок» продовжують традиції творення музики для дітей.
Віршований текст казки «Колобок» пронизаний любов’ю до української землі, рідної мови, традицій та шаною до маленької душі.
Органічно вплітає свою власну музичну думку до поетичного тексту самобутній музикант Тернопілля Володимир Войнарський. В музиці автора відсутні штучність і надуманість, а притаманні щирість вислову, простота, ясність музичного мислення, доступність, художня образність.
Як слово, так і музика мають своїм праджерелом українську народно-пісенну творчість. Ми переконані в тім, що творчий тандем Марти Чопик та Володимира Войнарського ще принесе нам не одну зустріч з цікавими художніми образами, з казковими героями, які ввійдуть в кожну оселю та знайдуть відгук в душах маленьких українців.
Чопик, М. Веселі нотки: пісенний збірник / Марта Чопик, Володимир Войнарський. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2004. – 40 с.
Таїна народження поетичного слова і таїна народження музики, об’єднавшись, сплели цілу низку дитячих пісень, подарували нам неповторний, радісно-непосидючий світ дитинства.
Автори чуйно й пластично наповнили твори виразною мелодикою, створюючи підрунтя для виховання і розвитку у дітей безцінного естетичного відчуття. Завдяки найпростішим елементам метрики, пружній та точній ритміці, пісні формують у дітей виконавчу впевненість. І зміст, і музичне втілення чарують індивідуальністю стилю, поетичністю, естетичною вишуканістю; «дитяча» простота і лаконізм пісень приховують емоційну насиченість, довершеність форми та життєву мудрість .
…У пісень, як і у людей, свої долі, свої біографії. І якщо пісні висловлюють щирі почування, то долі у таких пісень – щасливі, а біографії – довгі. То ж хочеться побажати, щоб пісні, представлені у цьому збірнику, знайшли прихильність у душах маленьких виконавців, їх вихователів та батьків, і мали щасливу долю, як все істинно натхненне і правдиве.
Чопик, М. Зернятко: розмальовка: для мол. шк. віку / Марта Чопик; худ. Ігор Зіліневич. – Збараж: Обрій, 2003. – 48 с.
Із золотих промінчиків сонця, із цвіту латаття, із співу соловейка складена ця весела книжечка. В ній ви, любі діти, зустрінете і коника-стрибунця, і веселого когутика, і непосидющу жабку Гапку. Ви побуваєте і на уродинах маленьких їжачків, збиратимете з Їжаком-татом червоні маки та сині волошки для їжачихи-мами, будете рятувати білочку в час пожежі… Вас чаруватиме зимова краса. Ви відчуєте урочистість свят-вечора із сяйвом білої свічки, із запахом сіна та куті, із тихою молитвою…
І на хатку,
На місток
І на мою ручку?
– Щоб вмитись, онучку.
Марта Чопик А що бачать очка?: вірші для дітей / Марта Чопик; іл. Б. Дурда. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1998. – 68 с.
А що бачать очка?
Синю блакить неба, барвисті килими квітів, білий пухнастий сніг, щиру, добру усмішку рідних, друзів та багато іншого, цікавого.
І всю цю Божу благодать авторка цієї книжечки закликає любити і шанувати.
Чопик, М. Гарні діти в мами-квочки. / Марта Чопик; худ. Роксолана Гнатюк; ред. Т. Тарасенко. – Тернопіль: ЛіЛЕЯ, 1997. – 44 с.
«Гарні діти в мами-квочки» – третя книжечка творчого дуету Марти Чопик та Роксолани Гнатюк.
Діти, які мають перші два видання «Бабця не спала – казку складала» та «Xтo у небі скуба гуси», знають напам’ять і люблять чи не кожен віршик. Бо розповідається у цих віршиках абсолютно про все: хробачків, бешкетників, уколи, котиків та песиків, їжачків, іграшки, школу, дощик і навіть про болото.
Словом, про все, що нас оточує, про те, що близьке кожному – великому і малому.
Чопик, М. Хто у небі скуба гуси: вірші для дітей. / Марта Чопик; худ. Р. Гнатюк. – Тернопіль, ЛІЛЕЯ, 1996. – 44 с.
Вже довго іде життєвою дорогою п. Марта Чопик. Зустрілась їй молоденька художниця Роксолана Гнатюк. Сподобалось п. Марті, як малює Роксолана, а Роксолані – як п. Марта пише. Почалась у них співпраця. У 1995 р. видали книжечку «Бабця не спала – казку складала». А тепер – ось цей дарунок.
Автори шлють вам, маленькі читачі, вітання, посміхаються до вас і презентують книжечку-розмальовку «Хто у небі скуба гуси».
Чопик, М. Бабця не спала – книжку складала: вірші для дітей. / Марта Чопик; худ. Р. Гнатюк. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1995. – 48 с.
Книжечку Марти Чопик треба читати всією сім’єю.
Вона сповнена родинного тепла, добра і радості, і є неповторним поглядом на світ очима дітей.
Ці вірші вчать спостерігати, думати, фантазувати, а розмальовування ілюстрацій дасть змогу дитині взяти участь в процесі творення, дасть змогу доторкнутися серцем до чистого і доброго.
У віршах Марти Чопик є багато порад і на випадок, коли каша не їсться, і не п’ються ліки, і коли пустують діти.
Гадаємо, що ця книжечка стане добрим другом для малят і корисним помічником для їх люблячих батьків.
«Кажуть, що посеред нас…» — ще одна книжечка відомої дитячої поетеси Марти Чопик. Кожен вірш сповнений щирою любов’ю, теплом, добротою та гумором, неповторною мелодикою, що передає багатство української мови і силу слова. Прості та доступні до читання і сприйняття, ці вірші є глибокими за змістом та суттю, спонукаючи маленьких читачів пізнавати навколишній світ в усій його красі, мислити і творити. Хлопчики та дівчатка мають нагоду передати власні емоції, розмальовуючи рисунки, якими оздобила вірші художниця Наталія Кордуба. Вміщено у книжці і пісеньки на слова Марти Чопик. Композитори Володимир Войнарський та Марина Пігович підібрали до них веселі та запальні нотки, які без сумніву сподобаються малечі.
Чопик, М. Рукавичка: стара казка на новий музичний лад / Марта Чопик, Володимир Войнарський. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2012. – 48 с.
Для вихователів дошкільних закладів, вчителів, студентів, батьків.
Чопик, Марта Теодорівна.
Чом в душі вогонь не гасне? [Текст] : поезії / М. Чопик ; фот. П. Олійника, О. Нищоти. — Тернопіль : Збруч, 1999. — 128с.