ВАВРОВИЙ Юхим Андрійович
ВАВРОВИЙ Юхим Андрійович (справжнє – Виливчук; 31. 03 (12. 04). 1890, с. Попівці, Кременецького району (нині Кременецька міська територіальна громада Кременецького району) – 03. 12. 1970, с. Новий Кокорів, того ж району) – поет, фольклорист. Від 1907 жив у Києві. Від 1911 друкувався в газетах і журналах “Огни”, “Маяк”, “Громада”, “Слово”, “Згода”, “Печатное слово”. 1913-14 – секретар і фактично редактор журналу “Печатное слово”. 1930-40-і Вавровий тричі ув’язнювала радянська влада. Від 1950 – на засланні у Красноярському краї. Звільнений влітку 1953; 1956 реабілітований 1960-і підготував до друку збірку поезій “Вогні горять”, однак вона не була видана. Кілька його віршів надруковані в газеті “Літературна Україна”, збірка “Поезія” та інші. У незалежній Україні твори Ваврового опубліковані в обласних і республіканських періодичних виданнях, вийшла його книга “Наче скошений цвіт…” (Кременець, 1994). 1995 вс. Попівці та с. Новий Кокорів на будинку, де жив поет, встановлені пам’ятні таблиці. Рукописна спадщина Ваврового зберігається у фондах Кременецького краєзнавчого музею.