Торохтушко Дзвінка (Бурак Любов)
Любов Бурак народилася 2 лютого 1972 року в м. Кременець. Читати навчилася рано – в 3 роки. З мамою і бабусею жили незаможно. Із книжок вдома були тільки Біблія, Псалтир і перекидний календар на стіні. Оновлювався лише календар. У 4 роки самотужки записалася в бібліотеку, чим добряче здивувала тутешніх працівників. Нині в домі є велика домашня бібліотека з двох тисяч книг, замість дорогих меблів і телевізора.
Історія Дзвінки Торохтушко почалася у Кременецькій школі №1. Цей псевдонім придумав улюблений вчитель української мови і літератури Володимир Михайлович Мазурчук, підстава – моя балакучість і непосидючість. В дитинстві часто потрапляла у відділок міліції через бійки з хлопцями. Знала там кожен закуток.
У 12 років почала відвідувати гурток юних журналістів, за публікації школярам тоді платили гонорари. Будучи шустрою дівчинкою, почала писати піонерські статті спочатку в кременецьку газету “Прапор перемоги”, потім у тернопільські, збаразькі, шумські, рівненські видання. Однак, згідно з радянськими вимогами, один автор міг публікуватися лише раз в тиждень. Так у пригоді став псевдонім Дзвінки Торохтушко.
Освіту журналіста пробувала освоїти у вищих навчальних закладах, але в 19 років з’явилися своя сім’я, діти, тож навчання залишила. І таки, через виключно лінь, більше не відновила.
Будучи молодою мамою, почала вивчати слов’янські мови. Паралельно вчила польську, чеську, словацьку, хорватську. Близько спілкуючись із римо-католицькими священиками, монахинями, вивчала ці слов’янські мови у живому спілкуванні. Читала тексти в оригіналі. Це пригодилося, зокрема, кілька останніх років заробляє на життя саме з перекладів.
Певний час проживала з родиною на Сході України, у м. Камянське на Дніпропетровщині, потім — у Кам’янці-Подільському. З 2007-го живе у Тернополі.
Остання в часі книга-переклад з російської спільно із Тетяною Комлик (Татуся Бо) – роман “Цинкові хлопчики” Світлани Алексієвич.
З гуртом “ТаРута” познайомилися в 2017, коли хлопці записали пісню з передової. Нею виявилася “Молитва” Дзвінки Торохтушко, яку важко писала у період найзапеклішої оборони Донецького аеропорту. Пізніше відбулися зйомки кліпу, режисер – тернополянин Іван Ясній, співрежисер фільму “Добровольці Божої чоти”.
З чоловіком познайомилися в Кременці на екологічному мітингу 1990-го. Петро тоді був учасником етнокультурного тернопільського товариства “Вертеп”. Навчався у Кам’янці-Подільському на історичному факультеті, там спочатку й жили. У цьому місті Петро вирішив вступити у семінарію.
Як то воно, коли чоловік і сини на війні, а ти сама з трьома дітьми, старими батьками і стовідсотковими комунальними платежами?
Життя дружини священика нічим особливим не відрізняється від життя інших жінок. Натомість, побут дружини капелана таки відмінний. Сини Іван і Мар’ян – в Українській Добровольчій Армії, чоловік о. Петро капеланом.
Автор двох поетичних збірок:
- “Заквітну деревієм” (1993),
- “Звуки та знаки” (1994).
Авторка казки “Світлячок-охоронець” (2015 р.), співавторка книги віршів “Час В” (2015 р.) та “Голос крові” (2015).
Презентація першої прозової книги Дзвінки Торохтушко – роману “Масік” відбулася в 2017 році 17 вересня в рамках Львівського книжкового форуму.