Ситнік Віоліна
Віоліна Вікторівна Ситнік, народилася 15 серпня 1986, проживає в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.
За освітою – викладач української мови та літератури. Працює журналістом в одній із міських газет, а також займає пост заступника редактора першого кам’янецького літературно-мистецького альманаху «PHOENIX». Входить до команди авторів першого українодівочого сайту позитивного настрою «Каралєвна».
Письменниця та затята книголюбка. Має низку публікацій у різноманітних друкованих та електронних виданнях, як-от: газети «Зоря Прикарпаття», «Життя», «Життя.Історії», «Експедиція ХХІ», «Кам’янецький часопис «Ключ», «Гарний настрій», «Духовність»; журнали: «Мистецькі грані», «Коліжанка»; веб-журнал «Світ Фентезі»; альманах: «Скіфія-2013-Літо», «PHOENIX»; антології: «Антологія сучасної новелістики та лірики України – 2013». Одна зі співавторок поетичних збірок «ТиЖДень» (2013 р.) та «Мережані кор@лі» (2014 р.). У 2014 р. увійшла до когорти авторів «Теплої серії» видавництва «Брайт Стар Паблішинг». Двічі одержала заохочувальну премію в літературному конкурсі «Витоки» (2012 і 2013 рр.) та стала переможцем (І місце в прозовому жанрі) Всеукраїнського конкурсу ім.Леся Мартовича (2014 р.) .
Захоплюється слов’янською міфологією, народними традиціями та віруваннями, ось саме тому частенько з-під її пера народжуються оповідання в жанрі українського фентезі; інща частина творчого доробку – це гострі соціально-побутові тексти. Звісно, не обходиться й без оповідань про кохання. Наразі Віоліна Ситнік пробує себе в ролі авторки гумористичних творів і працює над укладанням власної збірки оповідань, яку планує незабаром видати.
821(477)
С41
Ситнік, Віоліна
Маски чужих ролей [Текст] : повість / В. Ситнік. — Київ : Академія, 2022. — 160 с. – ISBN 978-966-580-650-9.
Денис, Ярина, Іванка та Єгор дуже різні, але є між ними й спільне: усі вони — не ті, за кого себе видають.
Денис ріс без батька і тепер шукає його серед перехожих. Нещасний випадок звів його з Яриною, у яку він закохався, та їм не бути разом. І не з їхньої вини.
Іванка змушена перейти до іншої школи, швидко здобуває там популярність і стає відомою блогеркою. Але ніхто й не здогадується про справжнє життя інста-діви.
На перший погляд здається, що в Єгора життя — як із обкладинки глянцю. А з’ясувалося, що він самотній у холодній розкоші особняка, у якому ніхто нікого не любить.
Усім їм важко зрозуміти себе і знайти свій шлях. Вони помиляються і побоюються, що колись їх таки викриють. Зустрічі зі своєю реальністю не вдалося уникнути нікому з них.