Тихолоз Богдан Сергійович — український літературознавець, франкознавець; директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка (з 2017 р.); публіцист, блоґер, співавтор науково-просвітницького інтернет-проекту ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE © (разом із Наталею Тихолоз). Кандидат філологічних наук (з 2003 р.), старший науковий співробітник (з 2010 р.), доцент (з 2011 р.). Доцент кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (з 2006 р.). Член Національної спілки журналістів України (з 2011 р.), Наукового товариства імені Шевченка (з 2016 р.), Міжнародної ради музеїв (ICOM) (з 2018 р.). Голова Асоціації музеїв Івана Франка (з 2018 р.). Почесний громадянин міста Винники (2019).
Tykholoz, Bohdan.
FRANKO von A bis Z [Текст] / B. Tykholoz, N. Tykholoz ; graphisches design R. Romanyschyn, A. Lesiw. — Lwiw : Staryj-Lew-Verlaq, 2016. — 64p.
Tykholoz, Bohdan.
FRANKO from A to Z [Текст] / B. Tykholoz, N. Tykholoz ; graphic design R. Romanyshyn, A. Lesiv. — Lviv : The Old Lion Publishing House, 2016. — 64p.
Народився 11 січня 1979 року в с. Ясіня Рахівського району Закарпатської області.
Освіту здобув у Житомирському військовому інституті радіоелектроніки ім. С. П. Корольова (2001 р., спеціальність – «Радіоелектронні комплекси, системи та засоби озброєння та військової техніки») та Київському національному лінгвістичному університеті (2002 р., спеціальність – «Філолог, вчитель англійської мови та зарубіжної літератури»).
Професійне становлення: офіцер Збройних Сил України, підполковник. Кандидат технічних наук (2005 р.). Старший науковий співробітник. З 2006 р. – на військовій службі в Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного (викладач, науковий співробітник). Написав понад 100 наукових і навчальних праць (у співавторстві).
Бібліографія: збірки поезій «Весняні коловороти» (2009, ілюстрації Олени Грінчук), поеми «Гуцульське повстаннє» (2013, ілюстрації Надії Кінаш), збірки новел «Словодієм» (2013, ілюстрації Наталії Гаврилко), «Донецький аеропорт» (2014, ілюстрації Софії Солтівської), збірок поезій і перекладів «Бахчисарай. 2021» (2015, білінгвальне, співавтори: Сеяре Кокче, Maye Safet; ілюстрації: Муса Бекір, Катерина Зайко, Надя Кінаш, Муксум Шерфедин) і «Вогнити! Вижити! Перемогти!» (2016, ілюстрації Катерини Зайко), «Лісові хлопці» (2016, антологія).
Лауреат премії імені Богдана Хмельницького за збірку віршів “Вогнити! Вижити! Перемогти!”
Тимчук, Володимир. Вогнити! Вижити! Перемогти! / В. Тимчук ; худож. оформ. К. Зайко. — 7-ме вид. (скор. версія). — Львів : Астролябія, 2017. — 40с.
Данило Теличин Ілліч народився 9 квітня 1947 р. у с. Осташівцях Зборівського району (нині Озернянська сільська територіальна громада Тернопільського району) Тернопільської області. Поет, публіцист, журналіст, редактор.
Закінчив Осташівську восьмирічну та Озернянську середню школи. Професію журналіста здобув у Львівському державному університеті ім. І. Я. Франка (1972, нині – національний університет).
Працював кореспондентом, заввідділом, відповідальним секретарем, редактором тернопільської молодіжної газети “Ровесник” (1966-1983), відповідальним секретарем обласної газети “Вільне життя” (1983-2008). Автор понад триста публікацій у пресі. Упорядкував книгу Л. Овсяної “Я вже не усміхнуся так” (2004). Член Національних спілок журналістів (1980) і письменників України (2003). Нагороджений золотою медаллю української журналістики (2009).
Помер 12 жовтня 2010 р., похований у м. Тернопіль.
Видані книги:
“Вікно в пережите” (1997), “Блиск і біль землі галицької” (2002), “Остання свічка” (2002), “Я вас люблю” (2003), “Крутизна” (2005), “Троянда на снігу” (2006), “Пригорща вечірньої роси” (2006).
Теличин, Д. І. Троянда на снігу: поезії / Данило Теличин; фотогр.: Б. Приймака, В. Бурми, К. Теличин, автора книги. – Тернопіль: Терно-граф, 2006. – 208 с.: фотогр.
ТАРАСЮК НАДІЯ ЙОСИПІВНА (14.03.1983, С. ВЕЛИКІ ВІКНИНИ ЗБАРАЗЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ) – ПЕДАГОГ, ПОЕТ, УЧАСНИЦЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ОБ’ЄДНАННЯ ПРИ ОБЛАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НСПУ. ЧЛЕН НСЖУ (2010). ПОЧЕСНА ГРАМОТА НСЖУ (2014). ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКА ПРЕМІЯ ІМЕНІ СТЕПАНА БУДНОГО (2017).
Надія Тарасюк народилась 14 березня 1983 р. в селі Великі Вікнини Збаразького району Тернопільської області. Закінчила філологічний факультет ТНПУ ім. Володимира Гнатюка. Надія живе і працює у с. Великі Вікнини Збаразького району. За фахом – вчитель української мови і літератури, також – зарубіжної літератури. Член крайового об’єднання при ТОО НСПУ (2008), НСЖУ (2010). Редактор шкільної газети, літературно-журналістського гуртка «Сонячний зайчик і Ко».

Нова збірка творів молодої поетеси з Тернопілля пронизана ліризмом. Через призму власного світобачення, торкаючись багатьох тем, автор запрошує у світ її величності Поезії з усією свіжістю образів і метафор.
Народився 13 травня 1928 року в с. Романівка Теребовлянського району Тернопільської області в сім’ї тригектарного господарства відомого шевця, скрипаля. Українець. П’ять класів НСШ закінчив відмінником. 6-7 клас закінчив у Теребовлі в колишній гімназії. У 1959 р. закінчив СШ №1 в м. Тернополі. А у 1988 р. організував Громаду Подільського краю Тернопільщини. Має понад 120 публікацій в пресі. В січні 1992 р. видавав часопис “Громада”, був його редактором. В 2002 р. видав книжку ” З плеяди великих” про братів-художників, Михайла і Тимофія Бойчуків. Приналежить до Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). Поет, громадський діяч.
Субчак, А. М. В степу Панталиха / А. М. Субчак. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2009 – 12 с.
Субчак, Антін.
Безнадія : поезії / А. Субчак ; обкл. Я. Котиса. — Тернопіль : Лілея, 2010. — 132 с
В цій книжці відсутня брехня, як і в двох попередніх:
“З плеяди великих”, “Терниста доля” та “Безнадія”.
Боже, а де надія?
Субчак, Антін
Терниста доля : поезії, сонети, історико-політична проза / Антін Субчак ; обкл. В. Стецюка. — Т. : Лілея, 2009. — 224 с. : фот.
Іван Стронський народився “там, де Дністер хвильне пір’я чистить” – у с. Виноградне Заліщицького району на Тернопіллі в родині селян-колгоспників. Життєва дорога стелилася нелегко. Здобувши середню освіту, працював і на колгоспному полі, і в заводському цеху, і на громадській роботі, і… нелегальним заробітчанином за межами України. Та завжди наснажувало, додавало сил рідне слово. Був членом Всеукраїнського літоб’єднання “Відлуння”, яке діяло при кабінеті молодого автора Спілки письменників України в Києві, та тернопільських “Сонячних кларнетів”. Поезії друкував у періодиці – журналах “Ранок”, “Тернопіль”, “Київ”, колективних збірниках “Живий дощ”, “Відлуння”. Автор трьох збірок поезій і ряду пісень, створених у творчій співпраці з П. Бубряком та В. Салевичем.
Стронський, І. А. Вірші глухонімого / Іван Стронський; худ. В. Якубовський. – Тернопіль: Горлиця, 2009. – 32 с.: іл.
«Вірші глухонімого» – третя подорож у поетичний світ Івана Стронського – поета із Заліщицької землі, дві перші: «Таріль соняху» – 1993 р., «Провіяні зерна» 1999 р. знайшли своїх прихильників і стали бібліографічною рідкістю.
Стронський, І. А. Зоряні литаври: поезії / Іван Стронський. – Чернівці: Друк Арт, 2011. – 176 с.
Нова збірка автора, написана впродовж усього творчого періоду, захоплює своєю щирістю, ліризмом і мелодійністю, філософським баченням і розумінням життя. Книга не залишить байдужим жодного читача.

«Щодо моїх літературних вправ, – зізнається автор, – то редакціям здебільшого смакували крилаті фрази на кшталт «учіться у класиків». Учився. Може, завдяки цьому з’явилося чимало віршових гуморесок і віршових мініатюр у журналах «Вітчизна», «Україна», «Перець», колективному збірнику «Веселий ярмарок», інших виданнях, у низці інших журналів та газет. У 1971 році вийшла друком колективна книжка «Ой під вишнею» з моєю участю, а в 1999-му у видавництві «Дніпро» вийшла «приватна» книжка «Чужа сорочка». А ще маю дві книжки віршів для дітей. У цьому благенькому доробку одна «авантюрна» публікація у великій добірці московської «Литературной газеты», приуроченій відкриттю з’їзду тоді ще радянських письменників України, та зовсім приємна участь в антології гумору Черкащини «Перепустка в безсмертя» (2005). А ще 2011 року вийшла збірка сатири і гумору «Реінкарнація». У найближчих планах видати одну-другу книжечку для дітей. Ну, а там, як мовиться, поживем – пожуєм».
Стрекаль, В. Дарую вам тепло: вірші: [для дошк. та мол. шк. віку] / Володимир Стрекаль; худож. В. А. Дунаєва. – К.: КИТ, 2016. – 111 с.: іл.
Стрекаль, В. С. Абетка-дивина: для дошк. та мол. шк. віку / Володимир Стрекаль; худож. В. А. Дунаєва. – К.: Кит, 2016. – 32 с.: іл.
Стрекаль, В. С. Небесна мандрівка: казки / Володимир Стрекаль; худож. В. А. Дунаєва. – К.: Кит, 2016. – 64 с.: іл.
Стрекаль, В. С. Сонячний соняшник: вірші для дітей / Володимир Стрекаль. – К.: Видавець Карпенко В. М., 2015. – 64 с.: іл.
Стрекаль, В. С. Сорочі новини: вірші для дітей про тварин і птахів: [для дошк.та мол. шк. віку] / Володимир Стрекаль; худож. В. А. Дунаєва. – К.: Кит, 2015. – 64 с.: іл.
Сороколіт Іван Михайлович народився 12 травня 1926 року в с. Олександрівна Тростянецького району Вінницької області.
Пережив разом з сім’єю Голодомор 1932-33 років.
З квітня 1944 року брав участь у Великій Вітчизняній війні, яку закінчив у Німеччині. Має бойове поранення. Служив у групі радянських військ у Німеччині до 1952 року. Удостоєний бойових нагород.
Після демобілізації трудову діяльність почав завідуючим клубом с. Клювинці Гусятинського району Тернопільської області.
Після закінчення Тернопільської сільськогосподарської ніколи но підготовці голів колгоспів у м. Кременець, у березні 1956 року в числі «тридцятитисячників» був направлений головою колгоспу в с. Котівка Гусятинського району Тернопільської області, де пропрацював на чолі господарства до 2010 року, тобто 54 роки. Прийнявши весною 1956 року відстале господарство з великими боргами перед державою, з 15 карбованцями на поточному рахунку, з наявними 37 головами корів та 86 головами свиней, без жодної зернини насіння у засіках, за роки керівництва вивів його у передове підприємство Всесоюзного масштабу.
Завдяки вмілому і грамотному керівництву І.М. Сороколіга за цей період невеликий відстаючий колгосп перетворився у розвинуте, високотехнологічне сільськогосподарське підприємство. Господарству присвоїли звання «Колгосп високої культури землеробства», у ньому було збудовано і діяв новий тваринницький комплекс по вирощуванню нетелей на 7000 голів. Щільність поголів’я худоби в колгоспі «Маяк» складала 120 голів на 100 га сільськогосподарських угідь. Господарство постійно перебувало в лідерах по врожайності сільськогосподарських культур у районі та області. Засаджено і вирощено 17 га хвойного лісу, споруджено ставків загальною площею 118 га, збудовано підземну водопровідну мережу для зрошування полів на площі 1000 га. За вагомі досягнення у сільськогосподарському виробництві та соціально-культурному розвитку колгосп неодноразово нагороджувався Всесоюзними та республіканськими нагородами, часто заносився на Дошку Пошани на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства в м. Москві.
І.М. Сороколіт поряд з виробничими питаннями велику увагу приділяв соціально-культурному будівництву в тих дев’яти населених пунктах та чотирьох сільських радах, що знаходилися на території колгоспу. За його рахунок було вперше в Гусяпінському районі прокладено 26 км магістрального газопроводу-відводу до с. Котівка і газифіковано, що дало можливість подальшої газифікації третини району.
За роки керівництва І.М. Сороколіта в населених пунктах збудовано гри будинки культури,три школи, два адміністративних будинки, житловий будинок на 36 квартир, фельдшерсько-акушерські пункти, три дитячі садки, одну церкву, прокладено дороги з твердим, а в с. Котівка з асфальтним покриттям.
За досягнення у роботі І.М. Сороколі гу в 1977 році присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці, крім цього він нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами «Знак Пошани», орденом Великої Вітчизняної війни, орденом «За мужність», дванадцятьма медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Зараз перебуває на заслуженому відпочинку.
Сороколіт, І. М. Поле мого життя: спогади / І. М. Сороколіт. – Тернопіль: Терно-граф, 2013. – 224 с.: іл.
У пропонованій читачам книзі спогадів автор ніби розстеляє на полі рушник свого непростого життя, увінчаного Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці.
Розповідаючи про себе, про друзів, про час і свій нелегкий шлях, І. М. Сороколіт аналізує, спонукає до роздумів щодо суті буття людини на землі.
Ім’я викладача Теребовлянського коледжу культури і мистецтв, талановитого педагога Василя Івановича Сороки знане багатьом шанувальникам музичного мистецтва не лише на Тернопільщині, а й далеко поза її межами.
Його багатогранна творча діяльність склала доробок, який нараховує більше сотні музичних творів різних жанрів та стильових спрямувань.
А все розпочиналося ще в юнацькі роки, коли після закінчення дитячої музичної школи №1 м. Тернополя Василь Сорока вступив на відділ народних інструментів Тернопільського державного музичного училища імені Соломії Крушельницької(клас баяна Юрія Валентиновича Максема) й спробував перших азів самостійної композиторської творчості. Щоденні вправляння на баяні породили в його ліричній душі не лише жагу до засвоєння творів української та світової класики, а й вміння самому творити музику.
Спочатку це були аранжування народних пісень для баяна, а потім з’явилися й пісенні твори. Згодом перші захоплення творити музику переросли у професійну потребу, що стало способом його творчого життя.
Перший вокальний твір, що мав назву “Акація” (вірші Володимира Маленького), був написаний у 1968 році й опублікований в Гусятинській районній газеті “Прапор комунізму”. Публікація окрилила молодого композитора й надихнула на подальші творіння.
Невдовзі з’являється збірка “Вибрані твори та обробки українських народних пісень для баяна та акордеона”, у 2003 році – збірка вокальних творів “Калиновий цвіт”, а через деякий час – видання власних творів та етюдів для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв І-ІІ рівня акредитації “Сходинки до майстерності”.
Василь Сорока також є автором музики до казок Богдана Мельничука “Скарби Довбуша”, “Котигорошко та Шапочка в горошок”, казки-п’єси для дітей “Пташиний ранок”(Ткачук-Гнатович Т.М.)
У 2010 році видано пісенник для дітей молодшого шкільного віку “Україну вітаю зі святом!”. На вірші В. Залізного побачила світ збірка “Пісенний зорецвіт”, а у 2015 році – методична розробка з теорії музики “Вивчаємо інтервали”.
У коло його поетичних інтересів увійшли такі поети, як Володимир Вихрущ, Василь Ярмуш, Ярослав Павуляк, Євген Зозуляк, Богдан Мельничук, Антон Гриб, Дмитро Чередниченко та ін.
Власне широкий спектр поетичних творів й робить багатоманітною творчу скарбницю музичних напрацювань композитора Василя Сороки, заслуженого працівника культури України.
Сорока, Василь.
Мелодії душі : зб. вокальних творів різножанрової тематики на слова українських поетів / В. І. Сорока ; передм. О. С. Смоляк ; ред. П. Козловський ; муз. ред. М. Мечник ; набір нот В. Градовий. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — 92 с.
До збірки увійшло понад шістдесят різнохарактерних вокальних творів. Це – авторські композиції, твори духовної тематики, патріотичні, ліричні жартівливі пісні та романси.
Видання адресоване викладачам і студентам вищих та середніх навчальних закладів, керівникам ансамблів, хорів, учителям музики загальноосвітніх шкіл, усім шанувальникам української пісні.
Довгошия Тарас — слухач Малої академії наук, член Спілки обдарованої молоді України. Посів третє місце на Міжнародному конкурсі українознавства, організованому Науково-дослідним інститутом українознавства Міністерства освіти (2007). Публікувався у газетах «Галицький вісник», «Високий замок», журналі «Золота Пектораль», історико-культурологічному виданні «Експедиція XXI». Учасник міжнародної культурологічної конференції «Погір’я Судетське-Східні Карпати. Польсько — український кульгурний діалог» у місті Кудова-Здруй (Польща, 2009). Стипендіат премії ім. В. Барвінського.
Довгошия, Т. Борщівська чорна сорочка: навчально-методичний посібник / Тарас Довгошия.- Харків: Оберіг, 2012.- 40 с.
| У представленому навчально-методичному посібнику подано матеріали з історії борщівської чорної сорочки, описано основні закономірності побудови, колористики та техніки вишивання, подані деякі матеріали про культурну спадщину українського народу. Також у доступній формі представлені вправи з техніки вишивання, що допоможе ефективно навчитися вишивати. Посібник також містить унікальні кольорові композиційні зразки вишивки борщівської чорної сорочки. Книга розрахована на вчителів образотворчого мистецтва, методистів, керівників художніх гуртків, студій, студентів спеціальностей художньо-мистецьких дисциплін різних навчальних закладів. |