Леся Любарська
Леся Любарська – письменниця, журналістка, педагог, культурно–громадська діячка, просвітянка.
Членкиня НСЖУ (2006), Асоціації українських письменників (2009), НСПУ (2010).
Леся Михайлівна народилася 13 червня 1964 року в місті Борщів (нині Борщівська міська територіальна громада Чортківського району) Тернопільської області.
Навчалася в середній школі № 2 в рідному місті. У 1986 році закінчила педагогічне училище в місті Великі Луки (нині Псковської області, РФ). У 2009 – історичний факультет Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, де вивчала історію, політологію, міжнародні відносини.
Працювала операторкою локаторної станції в ЗС України, вихователькою в дитячому садочку в Борщеві, нині – на творчій та громадській роботі.
Заступниця голови Тернопільської обласної громадської організації «Берег Єднання» ім. Романа Шухевича. Голова Борщівської районної громадської організації інвалідів «Тепло сердець», літературно-мистецького об’єднання «Ліра», прес-секретарка при церкві Петра і Павла. Діяльна в «Просвіті» та обласному товаристві «Бойківщина», член осередку Українського козацтва ім. Д. Байди-Вишневецького та обласного товариства ім. Б. Лепкого. Ім’я Лесі Любарської – у книзі «Золота еліта Тернопілля».
Організаторка концертів пам’яти Небесної сотні в Борщеві й Тернополі, вечорів пам’яти лікаря та поета Івана Чонки, встановлення йому пам’ятної дошки на будинку в Тернополі на проспекті Степана Бандери (відкрита й освячена 4 вересня 2018 року), де він проживав.
Авторка 18 поетичних збірок, з яких 8 – для дітей, нарису про життя Романа Шухевича, пісенників, публікацій у пресі. Започаткувала видання літературно-мистецького альманаху «Краю мій Борщівський, краю стоголосий».
Співпрацювала та співпрацює із 40 композиторами, зокрема, з Лесею Горлицькою (Мацьків), Леонідом Міллером, Богданом Іваноньківим, Іваном Островерхим, Олександром Смиком, Зеновією Присухіною, Кузьмою Смалем. Деякі пісні відзначені на всеукраїнських фестивалях, зокрема, «Кущ молодої калини» (музика З. Присухіної, виконував Сергій Дерій) зайняла третє місце на центральному радіо у передачі «Хіт-забава».
15 листопада 2013 року в Бучацькому районному будинку культури відбувся творчий вечір Лесі Любарської (на базі Народного літературно-музичного театру «Муза», режисер Світлана Дем’янчук), в якому взяли участь Іван Чонка, Леся Горлицька, Юрій Футуйма, Зоряна Вовк.
Поетичні збірки :
«Цвітуть сади на Україні» (2006),
«Стигла вишня» (2007),
«Пора калинового цвіту» (2010),
«Душі моєї джерело» (2012),
поема «Інакше жити він не вмів» (2012),
«Ангел кохання» (2012),
«Причастя» (2012),
«Був 2014…» (2018),
«Осене моя барвиста» (2018).
Пісенник
«Мелодія вечірньої зорі» (2016).
Книги для дітей :
«Прокидайся, квітонько» (2007),
«Ісус в моєму серці» (2007),
«Бджілка-трудівниця» (2008),
«Загадки» (2008),
«І марить весною земля» (2008).
Дитячі пісенники :
«Кольорові стрічки» (2010),
«Срібний голосочок» (2019).
Нариси :
«Роман Шухевич. Життя на вівтарі свободи» (2007).
«Моєї юності театр» (2018).
Упорядниця 9-ти колективних збірок, зокрема «Відлуння Майдану» (2014).
Відзнаки :
Членкиня НСЖУ (2006), Асоціації українських письменників (2009), НСПУ (2010).
Леся Михайлівна народилася 13 червня 1964 року в місті Борщів (нині Борщівська міська територіальна громада Чортківського району) Тернопільської області.
Навчалася в середній школі № 2 в рідному місті. У 1986 році закінчила педагогічне училище в місті Великі Луки (нині Псковської області, РФ). У 2009 – історичний факультет Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, де вивчала історію, політологію, міжнародні відносини.
Працювала операторкою локаторної станції в ЗС України, вихователькою в дитячому садочку в Борщеві, нині – на творчій та громадській роботі.
Заступниця голови Тернопільської обласної громадської організації «Берег Єднання» ім. Романа Шухевича. Голова Борщівської районної громадської організації інвалідів «Тепло сердець», літературно-мистецького об’єднання «Ліра», прес-секретарка при церкві Петра і Павла. Діяльна в «Просвіті» та обласному товаристві «Бойківщина», член осередку Українського козацтва ім. Д. Байди-Вишневецького та обласного товариства ім. Б. Лепкого. Ім’я Лесі Любарської – у книзі «Золота еліта Тернопілля».
Організаторка концертів пам’яти Небесної сотні в Борщеві й Тернополі, вечорів пам’яти лікаря та поета Івана Чонки, встановлення йому пам’ятної дошки на будинку в Тернополі на проспекті Степана Бандери (відкрита й освячена 4 вересня 2018 року), де він проживав.
Авторка 18 поетичних збірок, з яких 8 – для дітей, нарису про життя Романа Шухевича, пісенників, публікацій у пресі. Започаткувала видання літературно-мистецького альманаху «Краю мій Борщівський, краю стоголосий».
Співпрацювала та співпрацює із 40 композиторами, зокрема, з Лесею Горлицькою (Мацьків), Леонідом Міллером, Богданом Іваноньківим, Іваном Островерхим, Олександром Смиком, Зеновією Присухіною, Кузьмою Смалем. Деякі пісні відзначені на всеукраїнських фестивалях, зокрема, «Кущ молодої калини» (музика З. Присухіної, виконував Сергій Дерій) зайняла третє місце на центральному радіо у передачі «Хіт-забава».
15 листопада 2013 року в Бучацькому районному будинку культури відбувся творчий вечір Лесі Любарської (на базі Народного літературно-музичного театру «Муза», режисер Світлана Дем’янчук), в якому взяли участь Іван Чонка, Леся Горлицька, Юрій Футуйма, Зоряна Вовк.
Поетичні збірки :
«Цвітуть сади на Україні» (2006),
«Стигла вишня» (2007),
«Пора калинового цвіту» (2010),
«Душі моєї джерело» (2012),
поема «Інакше жити він не вмів» (2012),
«Ангел кохання» (2012),
«Причастя» (2012),
«Був 2014…» (2018),
«Осене моя барвиста» (2018).
Пісенник
«Мелодія вечірньої зорі» (2016).
Книги для дітей :
«Прокидайся, квітонько» (2007),
«Ісус в моєму серці» (2007),
«Бджілка-трудівниця» (2008),
«Загадки» (2008),
«І марить весною земля» (2008).
Дитячі пісенники :
«Кольорові стрічки» (2010),
«Срібний голосочок» (2019).
Нариси :
«Роман Шухевич. Життя на вівтарі свободи» (2007).
«Моєї юності театр» (2018).
Упорядниця 9-ти колективних збірок, зокрема «Відлуння Майдану» (2014).
Відзнаки :
- літературна премія ім. Мирона Утриска (Львівщина, 2008, 2010),
- лавреатка Всеукраїнського конкурсу «Барви життя» (Київ, 2010),
- ювілейна медаль до 20-річчя Незалежності України (Борщів, 2011),
- лавреатка I Всеукраїнського фестивалю «Неспокій серця» в номінації «Поезія» (2011),
- лавреатка Всеукраїнського фестивалю «Червона калина» за пісенні тексти (Тернопіль, 2013),
- медаль «25 років Незалежності України» (2016),
- лавреатка конкурсу «Українська мова – мій вічний оберіг» (2016),
- дипломантка Всеукраїнського фестивалю «Цвіт вишиванки» (2017),
- відзнака Тернопільської міської ради (2017),
- кавалер ордена княгині Ольги III ст. (2017).
***
Садовська, Г. Премії – творцям культури : [у День Державного прапора України вручили обл. премії у галузі культури] / Г. Садовська // Вільне життя плюс. – 2019. – 30 серп. – С. 1 : фот.