Хижняк Борис

Хижняк Борис народився 12 грудня 1941 р. на степовій Кіровоградщині. Після війни переїхав з матір’ю на Тернопільщину, з якою назавше пов’язав свою долю.
Закінчивши Львівський університет (1967), працював у редакціях районних та обласних газет, молодіжних структурах, тривалий час очолював обласне управління в справах преси та інформації.
Член Національної спілки писмьменників Б. Хижняк в літературу прийшов хоч і з деяким запізненням, але встиг надолужити прогаяне своїми різножанровими творами. Він — автор збірки публіцистики «Прости, Україно» (1995), повістей «Перекотиполе» (1998), «Кукіль» (2000), «Марафон над Дністром» (2001), гостросюжетного роману «Зрада» (2003), дилогії «Подільська притча», романів «Слобідка» (2005), та «Україна» (2006). Як професійний журналіст, часто виступав у газетах «Літературна Україна», «Вільне життя», «Свобода», «Місто» та інших виданнях з актуальними публікаціями на захист української мови, Тернопільської області та України в цілому. Особливою активністю вирізнявся на громадському полі. Був організатором багатьох просвітницьких і доброчинних акцій, допомагав бідним, опікувався тернопільським футбольним клубом «Нива».
Б. Хижняк — один з фундаторів відомого у світі журналу «Тернопіль», що був заснований 1990 року, всеукраїнських премій імені Братів Богдана і Левка Лепких та Іванни Блажкевич, лауреатами яких є цвіт української нації.
Сповнений енергії, він раптом почав відчувати, що згасає. Тож квапився і жити, і творити.
Остання прижиттєва Борисова книжка оповідань етюдів, новел і спогадів «Путівець» (2008) ніби підсумовувала той шлях, той путівець, який Б. Хижняк упродовж свого життя торував до людських сердець. Помер 31 жовтня 2008 р., похований у Тернополі.

Хижняк, Б. Зрада: роман / Б. Хижняк; ред. Б. Мельничук; худ. Я. Омелян. – Тернопіль: Принтер-інформ, 2003. – 324 с.

Роман “Зрада” – соціально-політичний зріз життя багатьох українців, незахищених, упосліджених, ізгоїв своєї держави, в якій правлять вчорашні, експериментують нинішні без серця і душі, в яких ні стиду, ні совісті. І саме найстрашніше – нема Бога. Для них людина – бидло, яке створене для задоволення ненажерливості, примітивних інстинктів, будь-яких забаганок нуворишів, їхнього схибленого розуміння моралі, загальнолюдських цінностей.

 

Хижняк, Б. Перекотиполе: повість / Б. С. Хижняк; ред. Б. Мельничук; худ. Я. Омелян. – Тернопіль.: Тернопіль, 1998 – 217 с.

Повість “Перекотиполе” розповідає про нелегку долю України на шляху до самостійної, незалежної держави, про її друзів і недругів, про тих, хто нерозважливістю, політичною короткозорістю заважає йти вперед, свідомо обкрадає молоду країну, наживається на її бідах.

Хижняк, Б. Подільська притча: Частина перша. Роман Слобідка. Частина друга. Роман Україна / Б. Хижняк; худ. оформл. Я. Омелян; післям. Б. Мельничука. – Тернопіль: Рада, 2005. – 260 с.

Автор у дилогії через долю героїв розкриває трагізм української нації. Головна тема нового твору – реалізація української ідеї.
Роман “Слобідка” – ретроспекція життя українців на обох берегах тихоплинного Збруча у 1941 – 1953 роки. Коричневий фашизм і фашизм червоний вселенськими жорнами скалічили долі людей хліборобського краю, залишили в їхніх душах, в їхніх серцях криваві рубці Факти, змальовані в творі, художньо узагальнені, але реальні, як і реальні герої.
У романі “Україна” – слобідчани, які пережили лихоліття післявоєнних років, та їхні діти й онуки в незалежній державі. Рішуче скинемо підлоту зі свого шляху.

 

Хижняк, Б. Прости, Україно: новели, оповідання / Б. Хижняк; ред. Б. Мельничук; худ.-техн. ред. М. Цибулько. – Тернопіль, 1995. – 324 с.