Бурак Тарас
Поет, журналіст, кореспонтент
Народився 2 жовтня 1989-го в Тернополі. Навчався у Тернопільській ЗОШ №27.
у 2011-му закінчив інститут журналістики Київського міжнародного університету.
Віршує з дитинства. Друкувався в альманасі «Подільська толока». Чимало поетичних рядків стали «крилатими фразами», окремі – лягли на музику, учасник багатьох різноформатних літературних і мистецьких фестивалів.
Від 2017-го веде власний поетичний YouТubе-канал. Популяризує симбіоз відео, музики та поетичного слова. Із 2012-го по 2014-ий – журналіст телеканалу «ІНТБ».
Від 2017-го і до сьогодні – кореспондент телеканалу «Суспільне Тернопіль».
Бурак, Тарас Васильович. Діалоги тіней… [Текст] / Т. В. Бурак. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2024. — 72 с.
Поетичній збірці простежується дорога чоловіка, який живе в буремний час, у країні, де “на мапі тривог знову колір червоний”. На цьому шляху він веде діалоги тіней із війною, любов’ю, містами, випадковими персонажами, поразками і перемогами та своєю філософією, у яку одразу занурює читача.
Бурак, Тарас Васильович. Останній написаний лист [Текст] / Т. В. Бурак ; передм. Б. Боденчук ; фот. А. Бодак. — Тернопіль : Заза Прінт, 2025. — 72 с. – ISBN 978-617-7521-39-5.
Перед тобою збірка листів, які написані, щоб бути почутими. Останній написаний лист автор надсилає невідомому адресату, адже у своїх віршах Тарас Бурак не називає ні імен, ні адрес. Водночас кожен читач впізнає себе у словах, які ми так часто хочемо сказати, але не наважуємося.
Тарас пише так, ніби поруч сидить хтось дуже рідний, ніби час завмер і це якраз той шанс сказати головне. Вірші поета – ніби листи з майбутнього, які отримуєш саме тоді, коли вони найбільше потрібні. Рядки не обіцяють відповідей, але відкривають щось дуже важливе – чесність почуттів, ніжність, відгомін того, що пережив сам. Навіть у найтемніші часи в словах автора можна знайти світло.
Читати цю збірку – це як відкрити конверт із приємним присмаком літа, теплими моментами із минулого, людей, які нам так потрібні і близькі. Це поезія, яка не закінчується останнім рядком, її варто читати без поспіху – до останнього символа. Ця збірка – як послання саме до тебе, бо в кожній строфі може бути щось дуже інтимне, що спонукатиме читача написати власного листа.