Бурак Тарас
Поет, журналіст, кореспондент.
Народився 2 жовтня 1989-го в Тернополі. Навчався у Тернопільській ЗОШ № 27.
у 2011-му закінчив інститут журналістики Київського міжнародного університету.
Віршує з дитинства. Друкувався в альманасі «Подільська толока». Чимало поетичних рядків стали «крилатими фразами», окремі — лягли на музику, учасник багатьох різноформатних літературних і мистецьких фестивалів.
Від 2017-го веде власний поетичний YouТubе-канал. Популяризує симбіоз відео, музики та поетичного слова. Із 2012-го по 2014-й – журналіст телеканалу «ІНТБ».
Від 2017-го і до сьогодні – кореспондент телеканалу «Суспільне Тернопіль».
Бурак, Тарас Васильович. Діалоги тіней… [Текст] / Т. В. Бурак. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2024. — 72 с.
Поетичній збірці простежується дорога чоловіка, який живе в буремний час, у країні, де “на мапі тривог знову колір червоний”. На цьому шляху він веде діалоги тіней із війною, любов’ю, містами, випадковими персонажами, поразками і перемогами та своєю філософією, у яку одразу занурює читача.

Перед тобою збірка листів, які написані, щоб бути почутими. Останній написаний лист автор надсилає невідомому адресату, адже у своїх віршах Тарас Бурак не називає ні імен, ні адрес. Водночас кожен читач впізнає себе у словах, які ми так часто хочемо сказати, але не наважуємося.
Тарас пише так, ніби поруч сидить хтось дуже рідний, ніби час завмер і це якраз той шанс сказати головне. Вірші поета – ніби листи з майбутнього, які отримуєш саме тоді, коли вони найбільше потрібні. Рядки не обіцяють відповідей, але відкривають щось дуже важливе – чесність почуттів, ніжність, відгомін того, що пережив сам. Навіть у найтемніші часи в словах автора можна знайти світло.
Читати цю збірку – це як відкрити конверт із приємним присмаком літа, теплими моментами із минулого, людей, які нам так потрібні і близькі. Це поезія, яка не закінчується останнім рядком, її варто читати без поспіху – до останнього символа. Ця збірка – як послання саме до тебе, бо в кожній строфі може бути щось дуже інтимне, що спонукатиме читача написати власного листа.


«Павутинні шляхи» Тараса Бурака — це більше, ніж просто поетична збірка. Це життєві шляхи, лабіринти людських переживань, рядки, що ведуть читача по дорозі, яка буде знайомою для кожного. Поет майстерно використовує образ павутини, як метафору життя, де «надпрозорі нитки заплітались в густу павутину, ми заплутали в них безперервну дорогу зі слів».
Вірші Тараса Бурака є своєрідним поетичним щоденником, який складається зі спогадів, переживань, надій, глибоких роздумів, кохання, болю, втрат, війни — все це переплетено у павутину життя. Автор запрошує читача пройти цей шлях лабіринтом разом, зануритися в його думки і почуття.



