Роботи переможців обласного етапу Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу “Творчі канікули” – 2021
Номінація «Знайомтеся – це ми!»
вікова категорія 11–13 років
Переможець – Андрусів Софія
11 років, м. Монастириська Монастириської ОТГ
Знайомтеся – це ми!
Привіт усім. Я – Софійка, вже шестикласниця, мамина помічниця, татова красуня, бабусина та дідусева гордість… Мій світ – дуже цікавий і різнокольоровий. Я ніколи не сиджу на одному місці (про це скажуть усі, хто мене знає). Недарма в народі кажуть, рух – це життя. Я гарно навчаюся в школі, відвідую танцювальний гурток, музичну школу, а саме – граю на бандурі. Чесно кажучи, коли мама мене туди привела, то думала, що довго там не протримаюся… А вже три роки минуло. Люблю читати художню літературу, вивчати та декламувати вірші, особливо тоді, коли до мене прикута увага дорослих, їхні слова підтримки – мій стимул. Але хто ж відмовиться від цього?! Мені здається, що кожна людина, якби її хвалили, стимулювали, то вона б старалася і викладалася на всі двісті.
Школа, кажуть, – другий дім. Це точно. Там у всіх багато друзів. А скільки курйозних історій трапляється і винуватих звісно нема. Але вчителям до цього не привикати. Одного разу, коли була ще в початкових класах, я прийшла до школи і двері у наш кабінет були зачинені. Зібралося багато однокласників, продзвенів дзвінок на урок, а в нас – замок зламався. Усі раділи, бешкетували, складали грандіозні плани. Мріяли вже про відпочинок. Але сталося не так, як гадалося. Прийшла вчителька і перевела нас у вільний кабінет на іншому поверсі. Так і уроки відбулися, і ми побували в іншому новому класі. Бо тоді, будучи ще такими малими, нам не дозволяли ні бігати, ні ходити, ні заглядати кудись деінде. Наш клас і невеличка територія біля нього були для нас на той час Всесвітом.
Моє захоплення – танці. Це друге моє життя. Танцюючи, я поринаю в інший світ, світ емоцій, рухів. Наша вчителька Людмила Орестівна – гарний педагог. Вона не тільки навчає нас хореографії, а й бути гідними людьми у будь-якій ситуації. Це тайфун позитивних емоцій. Можливо, колись і я піду по її слідах. Але зараз не про це.
Я – ще старша сестричка. О, як це чудово! Я довго мріяла про таке миле дівчатко, ім’я для якої вибирали усією сім’єю – Діаночка. Тепер їй уже три рочки, тому я не можу завжди собі дозволяти пустувати, бо мушу бути прикладом для наслідування (принаймі так каже мама). Але, на жаль, це не завжди виходить. Ми вдвох – це ураган емоцій, з нами сумувати не доведеться. А ще я люблю слухати сучасні пісні і деяких навчаю Діану, тепер вона співає разом зі мною. Добре, що ми живемо в приватному будинку, а то сусідам не знаю, чи це сподобалося б.
Про себе і життя таких, як я, писати можна багато. Кожний новий день – це ціла історія, нова сторінка нашого життя. Зараз закінчую читати книгу Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки», то хочеться сказати, що і тим хлопчикам жилося весело у свій час, вони не шукали пригод, а пригоди самі їх знаходили. І дорослі не завжди їх розуміли.
Отже, потрібно вміти все в міру: і веселитися, і працювати, але не забувати, що ми живемо лише раз, цінувати кожну хвилину, бо вона є неповторною. А ще не забувати, що за свої вчинки нам прийдеться відповідати. Погоджуюся з висловом О. Уальда: «Сенс життя – самовираження. Проявити у всій повноті свою сутність – ось для чого ми живемо».
Номінація «Природа – джерело натхнення та краси»
вікова категорія 11–13 років
Переможець – Василишин Анна
11 років, с. Олексинці Більче-Золотецької ОТГ
Пташині розваги
Прилетіла раз сорока
Й сіла просто під вікно,
Й розказала білобока
Що, коли і де було.
Як сварилися завзято
Юні хлопці-горобці,
Поділити між собою
Крихти хліба не могли.
А синички жовтогруді
Подивилися на це,
Тихо-тихо підкралися
І поїли геть усе.
Ось така новина швидко
Облетіла навкруги,
Снігурі, ворони, дятли-
Всі сміялись залюбки.
вікова категорія 14–18 років
Переможець – Цьомик Марія
16 років, с. Гончарівка Монастириської ОТГ
Пейзажна замальовка
Лісова інтермедія
Від набридливого гамору, бензинового смороду, в`їдливої пилюки і асфальтно-бетонних оков шукаю порятунку в лісі. Ліс завжди зустрічає мене як друга, дорогого гостя, розкриваючи свої обійми, шанобливо стелячи під ноги товсті м`які доріжки з опалого бурого листя чи брунатної глиці. Легка приємна прохолода оповиває мене. Сонце, яке ще хвилину тому нестерпно пекло, здається, мої очі ложкою виїдало, стежить за мною згори, зазираючи крізь густі крони дерев і підморгуючи мені. Велетенські дуби, клени, граби дивляться на мене трохи зверхньо, насмішкувато і поблажливо – куди мені, такій мурасі, до них! Пахне зіпрілим листям і грибами. То тут, то там вигулькують з-під листочків сироїжки у сірих, зелених, червоних, фіолетових беретиках, ніби чарівні гномики; гуртуються біля кущів боязкі лисички; прикрившись солом’яними бриликами, тихенько виглядають з трави підберезники; а ось сам царствений боровик – усім грибам гриб – на товстій білій ніжці, а здоровецька каштанова шапка так і манить грибників.
Від гілки до гілки мережать павуки свої візерунчасті пастки і чекають на здобич, тихенько причаївшись у кутку, потираючи мохнатими лапками. Гнучкі ожини стеляться по землі, хапають за ноги, впиваються гострими тоненькими кігтиками в шкіру, як грайливі кошенята. Заховавшись у тіні дерев, синьооко цвіте барвінок. Зеленочуба папороть чекає Купайла, щоб розцвісти і, може, принести комусь щастя та небачені скарби. На тлі пташиного переспівування чітко вирізняється ритмічне постукування дятла. Перестрибуючи з гілки на гілку, зчиняючи галас та шарварок, ганяються одна за одною вогнехвості білки.
Під струнким грабом мурахи збудували височенний мурашник – справжній казковий теремок. У цих працьовитих комах немає і хвилинки спокою. Усе бігають, метушаться, копошаться, клопочуться, гнуть спини під важкими ношами, топчуть второвані стежечки і ні на що не відволікаються – ідеальна організація праці!
А сонечко тим часом не відстає ні на мить, веде мене, як малу дитину, ніби боїться, що я заблукаю у цьому напівказковому лісі, зустріну сірого вовка чи бабу-ягу. Воно посміхається до мене крізь листя дерев, час від часу торкається мого обличчя тонкими гарячими променями. І я, мружачи очі, посміхаюся йому у відповідь.
Виходжу на узлісся, до озера. Дерева щільно обступили непорушне плесо, немов чародії в темно-зелених мантіях з гостроконечними каптурами заглядають у чашу з ворожбитським варивом, над яким ледь струменить сизий димок – озеро дихає. Краї лісової водойми поросли жабуринням, наче дбайлива господиня постелила узорчасті ніжно-зелені килимки з м`якої шерсті, а посередині вода чиста, майже прозора. По рівному, спокійному, як дзеркало, плесі поодиноко плавають дикі попеласті качки, покрякуючи та занурюючи голови у воду в пошуках їжі. Десь-не-десь з берега сплигне бомбочкою жаба і проб`є у густому плетиві жабуриння дірку, виставить над водою свої булькаті очі і кумкає, мовляв, не тільки птахи гарно співати вміють.
По небу ліниво пропливають хмари, ніби череда ситих корів повертається з пасовиська, час від часу сонечко то ховається за них, то вигулькує, хитрувато підморгуючи мені: а непогана компанія!
Усе довкола насичує мене енергією. Відчуваю, як шальки терезів у моїй душі вирівнюються. Немає більшого щастя, ніж душевна рівновага. Тепер можна повертатися: вчитися і працювати, захищати і боротися, долати і перемагати!..
Махаю рукою сонцю на прощання, воно шле мені повітряний поцілунок з-над горизонту: до зустрічі завтра на світанку!
Ну, лісова стежино, веди мене назад, до людей, до цивілізації!!!
Номінація «Безмежний світ моєї уяви»
вікова категорія 11–13 років
Переможець – Світлична Олександра
11 років, м. Збараж Збаразької ОТГ
ПЛЕТИВО КАЗОК
(казки у віршах)
ЗВІДКИ БЕРУТЬСЯ СНИ?
Жили-були собі сни.
Керували ними гноми.
І щовечора вони
Вирушали на пригоди.
Добрий гном був Сміхотун,
Дарував він сни хороші,
А недобрий – Буркотун,
Дарував лиш сни негожі.
Мали гноми по мішку,
У яких тримали сни.
І кожнісінького ранку
Насипали їх туди.
Сміхотун любив дітей
Добрих, чемних, справедливих.
Буркотун любив дітей
Лиш похмурих й вередливих.
Отже, дітки, пам`ятайте!
Чемні ви – хороші сни,
Пустощів не затівайте,
Бо прийдуть Буркотуни!
вікова категорія 14–18 років
Переможець – Маліброда Вікторія
14 років, с.Дубенка Монастириської ОТГ
Безмежний світ моєї уяви
Ще з дитинства я дуже люблю читати книги. Щовечора, перед сном я поринаю у магічний світ, де здійснюються найпотаємніші бажання моїх дитячих мрій. Читаючи улюблені сторінки, білосніжною вуаллю огортаю уявою захоплюючі рядки, змушуючи фантастичне стати реальним, таким, яке перехоплює подих та поглинає у чарівний світ казки..
Неодноразово мені спадало на думку: а якби улюблені казкові герої з’явилися в реальності? Яким би було їх призначення у цьому світі? Були б вони супергероями чи звичайними людьми, як би поводилися, чим захоплювалися б найбільше?
Уявити тільки: улюблений Гаррі Поттер чи чарівна фея Дінь-Дінь стали реальними! Скільки яскравих барв, чудових моментів та магії вони б принесли у наш світ, своїм добрим серцем розвіяли б наші сірі будні і щоденні клопоти. Як було б чудово виконати найпотаємніші бажання одним змахом чарівної палички, а в яскраві барви веселки повела б нас крихітна фея, показала б небачені краєвиди чарівної країни, що зветься Казка!
Через кришталеві вітражі квітучих небосхилів, які, наче чарівний цвіт папороті під яскравим місячним промінням, що пробивається через сапфірові хмари з-за кам’янистої гори, виринає ще досі небачена постать… Що це? З трепетом перегортаючи сторінку, уявляю химерних персонажів, яким відведене особливе місце. Як їх багато в казковій країні… А що, якби і вони перенеслися із книги в реальність? Історичні битви, людство на межі вибору добра і зла, вражаючі перетворення та улюблені герої, які завжди на стороні добра, захищають людство, адже така кульмінація – найбільш захоплююча.
Коли роздумую про фантастичні подорожі між світами, не можу не згадати про Чарівника Смарагдового міста і маленьку дівчинку Еллі, яка через умисел злої чарівниці Бастінди потрапила до країни Жевунів і зустріла жахливого чарівника Гудвіна. Її чекали великі випробування, але з допомогою вірного песика Тотошки і нових хороших друзів, вона здійснила свою мрію і мрію друзів.
Якби і моя мрія стала реальною, я б побачила у своїй кімнаті улюблену Дінь-Дінь. А може б і Пітер Пен на моєму підвіконні послухав кілька прочитаних сторінок його історії?
Як чудово мріяти з улюбленими персонажами! Аж ось і ще одна подорож в улюблену країну – Казку. Це реальність чи вигадка, що це? Планета ніби не та: де ж поділося світло, зв’язок і інтернет? Може це апокаліпсис? Аж ось якесь просвітлення: це ж зачакловане вороже військо велетенських світлячків, наче ворожа орда з запаленими смолоскипами, гряде у невідомість на чолі з таємничим сторожем. Він, як химера, прямує з великою звірячою головою вдаль. Як цікаво розгорнути сторінки «У світлі світляків» та стати другом Єви-Лізи, замість Тіма провести її захоплюючими, хаотичними перехрестями і допомогти розгадати таємницю ночі…
Яка чарівна подорож в країну, що зветься Казка! Перехопило подих, дивлюся в вікно і бачу сиву млу, що опускається над мальовничими полями мого світу. Наступає вечір, останнє проміння опускається за небосхил, пробиваючись через пухнасті спокійні хмаринки.
Час ночі накриває землю… Надобраніч, улюблена книго, завтра ми знову помандруємо разом у неперевершено чарівний світ Казки!