Іван Гнатюк

Не в дріб’язках – життя людського суть:
У пам’яті, що люди бережуть»…

Зі села Дзвиняча, що на Збаражчині, почалася хресна дорога відомого поета Івана Гнатюка, якому сьогодні було б 95! Покинув він цей світ у 76…😞
Сувора доля забрала у нього молодість і вготувала каторжні табори.
У дитинстві Іван був великим бешкетником. І дня не проходило, щоб він чогось не накоїв. Тільки-но зранку розплющував очі – зразу думав, що б таке вчинити, щоб скуштувати березової каші. 😋
Проте в школі вчився добре. Любив малювати. Директор школи хотів послати його вчитися за державні кошти на художника. Та навчання перервала війна…
Іван Гнатюк у душі був бунтарем (в ньому жили гени прадіда, який палив маєтки панів і двічі його засилали в Сибір, де й загинув безіменно).
За підпільну діяльність в ОУН (Іван Федорович був зв’язківцем Почаївського проводу) в 1948 році був заарештований і засуджений на 25 років каторжних робіт на уранових рудниках.
Від непосильної праці та нелюдських умов він важко хворів. Але творити поезію не покидав. В доробку письменника – понад 15 книжок віршів та поем і два томи спогадів. Своєрідний підсумок – книга вибраного «Хресна дорога» (2004).😊
Гнатюк кілька разів відмовлявся від нагород і премій, якими його хотіла приручити колишня влада. Від Шевченківської премії (2000) не відмовився, сказавши: «Шевченко для мене – земний Бог. Відмовитись від премії його імені означало б відмовитись від самого Шевченка».
«Щодо характеристики моєї особи: звичайний селянин – працьовитий, правдивий, мужній, принциповий; головна риса – смертельна любов до України і життєдайний гнів до її ворогів, а ще більше – до запроданців…»
(Іван Гнатюк)
Довідайтеся більше про нашого нескореного земляка тут:

(Письменники-ювіляри)
(Гордість нації)\