Інформаційний дайджест “Топ-5 фільмів, які повинен побачити кожен” (до 130-річчя від дня народження О. П. Довженка, українського кінорежисера)

Минуло 130 років з дня народження легенди не тільки українського кінематографу, але й одного з найвпливовіших кіномитців Європи – Олександра Довженка.

Американці назвали його першим поетом в кіно, греки – Гомером XX століття. Японці вважали, що найкращі їхні фільми створено під впливом українського режисера. Американський кінорежисер і актор Чарлі Чаплін вважав, що слов’янство дало світові в кінематографії лише одного митця, і це – Олександр Довженко.

У день народження митця згадуємо його знакові кінострічки, одна з яких у 2015 році увійшла до п’ятірки головних фільмів у світовій історії за версією ЮНЕСКО.

«Сумка дипкур’єра» (1927)

Ідея створення фільму виникла в зв’язку з убивством радянського дипломата Теодора Нетте, якого Довженко добре знав, коли був на дипломатичній роботі. Кінематографіст зняв один із перших гостросюжетних детективів вітчизняного кіно, використовуючи прийоми німецького експресіонізма. В цьому фільмі Олександр Петрович випробував себе як актор – зіграв Кочегара, але бути режисером йому подобалося набагато більше.

Сюжет розвивається навколо сумки із дипломатичною поштою, яка після загибелі кур’єра потрапляє спочатку до робочих, а потім до матросів на корабель. Попри намагання агентів розвідки захопити сумку, її доставляють до СРСР.

Уже після перегляду цієї стрічки багато хто зрозумів, що українське кіно набуло в особі Довженка справжнього майстра.

«Звенигора» (1928)

Цей чорно-білий німий фільм – епопея про історичну долю українського народу. Сюжет охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України: скіфи і варяги, війни українських козаків з польською шляхтою, гайдамацька вольниця, світова війна 1914–1918, боротьба Української Народної Республіки з більшовиками, більшовицький рух і протилежний йому рух гайдамаків-націоналістів на чолі з Симоном Петлюрою, білоукраїнська еміграція. Ці етапи, викладені у 12-ти епізодах, об’єднані однією постаттю діда, що є уособленням патріархального селянства з його вірою у минулі цінності та байдужого до революційних змін.

Митець так захопився роботою, що створив фільм «одним духом» – за сто днів. Як казав сам Довженко, фільм він «не зробив, а проспівав, як птах». Кінокартина надзвичайно складна за будовою, викликала бурхливе обговорення: хтось захоплювався, хтось лаяв автора за перекручування історії, але, що найголовніше, вона нікого не залишила байдужим!

Поява на екранах України «Звенигори» була сенсацією. Фантастично-символічний і реальний плани фільму химерно переплітаються навколо наскрізного героя – шукача скарбу діда Невмирущого, який виступає фанатичним охоронцем повитою легендами Звенигори. Паралельно у фільмі розгортається драматична історія життя двох дідових онуків, які різними шляхами шукають своє щастя. Природа і пісня у фільмі створюють поетичний світ, якого доти ще не знав екран.

Новою картиною Довженка захоплювалися не лише вітчизняні митці: після показу «Звенигори» в Парижі французький критик Шарль Леже назвав картину «чудовою». Фільм займає 19-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

«Арсенал» (1929)

Український/радянський художній чорно-білий німий фільм. Другий фільм трилогії Олександра Довженка: («Звенигора», «Арсенал», «Земля»).

Основою сюжету фільму стали події київського робітничого збройного повстання на заводі «Арсенал» 26 січня 1918 року, до якого приєднались робітники інших підприємств. Патетичне сприйняття дійсності, притаманне режисеру, перетворює кінострічку на майже документально правдивий фільм про трагічну спробу побудови української держави, роздавленої червоними робітниками й матросами, одуреними революційними гаслами.

Фільм демонструвався не лише на екранах Радянського Союзу, але й далеко за його межами. Одна з найскладніших за формою картина Довженка посіла 27-ме місце у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, а Національна рада американських кінокритиків відзначила «Арсенал» серед п’яти найкращих стрічок 1929 року.

«Земля» (1930)

Легендарний фільм, де митець виступив як режисер та сценарист. Це третій фільм української трилогії Олександра Довженка й найвідоміший український фільм, визнаний шедевром світового кіномистецтва, сценарій до якого режисер написав всього за три дні. Фільм вважають вдалою спробою демонстрації світогляду нації хліборобів, поетизації праці на землі. Сповнена драматизму історія селянської родини в епоху колективізації. Центральне місце у фільмі відведено метафоричному образу землі як сенсу існування українського селянина, який може бути втрачено внаслідок колективізації. Вже тут почав проявлятися неповторний авторський стиль Довженка з його знаменитими розлогими пейзажними планами.

Картина отримала велику популярність за кордоном. Близько п’ятдесяти позитивних рецензій з’явилося тільки у берлінській пресі. «Землю» назвали найкращим іноземним фільмом за версією Нацради кінокритиків США 1930 року та одним із пʼяти головних фільмів у світовій історії за версією ЮНЕСКО, а у Венеції італійські кінематографісти прозвали українського режисера «Гомером кіно».

8 квітня 1930 року «Земля» вийшла на великі екрани, а вже за 9 днів її зняли з показів через «натуралізм і замах на звичаї», тож у Радянському Союзі кінострічка була заборонена до 1958 року через надмірний натуралізм, а також недостатнє висвітлення питання класової боротьби.

У 2012 році Національний центр Олександра Довженка розпочав реставрацію стрічки на основі оригінальної версії 1930 року. Новий музичний супровід для фільму створив український етнохаус-гурт «ДахаБраха». Прем’єра відреставрованої версії «Землі» з новим саундтреком відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі 21 липня 2012 року.

«Щорс» (1939)

Історичний фільм «Щорс» розповідає про полководця, героя громадянської війни Миколу Щорса, стрічка насичена батальними сценами. Сюжет розгортається в Україні 1919 року, коли червона армія йшла до Києва і стояли бої з військами Петлюри та Драгомирова. На противагу своїм попереднім витворам, тут Довженко застосував соціалістичний реалізм.

Незважаючи на те, що фільм замовив Сталін, український режисер мав власне бачення картини, поставивши більшовицьке кіно на українському фоні – багатий піснями, танцями, народним гумором.

Дивитися сьогодні фільми Олександра Довженка важко, бо технічні досягнення сьогодення затьмарюють німий чорно-білий шедевр. Свого часу Довженко помилявся, скромно відмовляючись від характеристики «геній»: час розставив все по своїх місцях. І Олександр Довженко зайняв почесне місце генія українського народу, людини, яка намагалася творити вічне й величне там, де важко було навіть просто вижити. Тому насолоджуймося яскравою й неповторною творчістю митця й не забуваймо Довженкове: «Життя прекрасне, інакше люди давно би вже зневірилися в ньому»!

Джерела:

1. Панасенко, Т. М.

Олександр Довженко / Тетяна Панасенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. -Харків : Фоліо, 2018. – 120 с.: іл. – (Знамениті українці).

• 100 найвідоміших українців / під ред. Ю. Павленка. – Київ : ТОВ «Автограф», ТОВ «КД «Орфей», 2005. – 640 с.
• Капельгородська, Н. М.

Кіномистецтво України в біографіях / Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко,

О. Р. Синько. – Київ : АВДІ, 2004. – 712 с.