Бабин Яр: не маємо права забути

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша… Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Скривавлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

Дивися Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум’ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

Минає 84 роки від страшної трагедії, коли лише за два дні 29–30 вересня 1941 року каральні підрозділи гітлерівської Німеччини розстріляли в Бабиному Яру близько тридцяти чотирьох тисяч євреїв. Загалом же Бабин Яр став некрополем для більш ніж 100 тисяч осіб, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках.

Серед невинно закатованих були і тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочинів в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє…