Книгоманія / Улюблена книга відомих тернополян / Інтерв'ю з Олександром Вільчинським

*** Вітаємо на нашому сайті! ***

Олександр Казимирович Вільчинський
 (нар. 2 січня 1963, с. Купчинці Козівського району Тернопільської області) — український прозаїк, журналіст, науковець, викладач кафедри журналістики ТНПУ. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2002», володар Гран-прі і першої премії «Коронація слова 2003».

Невдовзі після його народження сім'я переїхала у с. Борщівка Лановецького району. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1985 р.).

У 1985–1990 роках працює на Одещині, у комінтернівській районній газеті «Слава хлібороба», багатотиражній газеті «Одеський взуттьовик», обласній газеті «Комсомольська іскра», у 1989-му вступає у Народний Рух України.

На початку 1990 року переїжджає до Тернополя, де працює у новоствореній газеті «Тернопіль вечірній» завідувачем відділу культури, а у 1991–1998 і 2000–2002 роках — головним редактором, займається громадсько-політичною діяльністю. У 1994–2002 роках — депутат Тернопільської міської ради. З 1995 року член Національної спілки письменників України, з 2002 року — Асоціації українських письменників. Стипендіат «Gaude Polonia - 2005» (Польща), «Hawthornden Castle - 2016» (Великобританія). Починаючи з 2004 року, пише колонки у тернопільських газетах «RIA плюс» і «20 хвилин». З 2006 року викладач кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. У 2012 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Преса Тернопільщини 1985–1991 років: структурно-змістовий аспект» в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кандидат наук із соціальних комунікацій.

Опублікував кілька книжок та десятки статей в українській пресі та наукових збірниках. Поряд із літературними темами активно досліджує український медіа-простір, проблеми становлення національної ідентичності, формування громадянського суспільства.

Дружина — Тетяна Вільчинська, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови, декан факультету філології і журналістики ТНПУ ім. Володимира Гнатюка. Син Андрій (1987), онук Дмитро (2014).
Олександр Вільчинський автор новел, оповідань, повістей, романів. Активно включився в літературне життя на початку 1980-х у Львові. Брав участь у літературних читаннях, підготував до друку книгу оповідань. Після закінчення університету поїхав працювати на Одещину. Одеський період знайшов відображення у оповіданні «Маслини на десерт», повісті «День восьмий». У 1989 році в одеському видавництві «Маяк» вийшла книжка «Що скаже батько».

На початку 1990-х, коли Олександр Вільчинський переїздить до Тернополя і працює у газеті «Тернопіль вечірній», довкруж редакції згуртовуються молоді тернопільські письменники та поети, які невдовзі утворюють поетичне об'єднання «Західний вітер» (Гордій Безкоровайний, Віталій Гайда, Василь Махно, Борис Щавурський"), редакція започатковує літературну премію «Автограф». Проте у 1990-х з-під пера Вільчинського з'являється лише кілька оповідань («Лора», «Останні лови»), і тільки на початку 2000-х він повертається до активної літературної діяльності.

Впродовж наступного десятиліття виходять романи та повісті «Неврахована жертва», «Суто літературне вбивство», «Останній герой», «Віагра для мера», «Дерева на дахах», «Криївка», п'єса «На всі гроші». У 2012 році журнал «Сучасність» публікує новий роман Вільчинського, цього разу в жанрі антиутопії — «Льодовик».

Олександр Вільчинський автор концепції «Тернопільська альтернатива», де означує літературний феномен, що склався на рубежі 2000-х років на Тернопільщині (домінування жанрів так званої «масової літератури» — творчість Лесі Романчук, Олексія Волков, Сергія Ухачевського та ін.), ініціатор та упорядник книжкової серії «Український детектив» у видавництві «НК — Богдан».

 
Інтерв'ю з Олександром Вільчинським 

Бібліотекар: Чи пам’ятаєте Ви свою першу улюблену книгу?

Пан Олександр: Сат Ок "Земля солоних скель"
 
Бібліотекар: Вибір книги для читання був Ваш особистий, чи може хтось допомагав Вам у цьому?


Пан Олександр: Мій особистий

Бібліотекар: Чи був у Вас улюблений літературний герой. чому саме цей? Чи ставили Ви себе на його місце? Може, траплялося так, що Ви хотіли змінити щось у сюжеті книги?


Пан Олександр: Улюблений герой був, на його місце себе ставив, змінити щось у сюжеті не хотілось.

Бібліотекар: З яким кольором веселки у Вас асоціюється книга? І чому?


Пан Олександр: Із коричневим (може шкіряна палітурка).

Бібліотекар: Зараз Ви стали дорослим, чи дружите Ви з бібліотекою?


Пан Олександр: Так.

Бібліотекар: Якщо у Вас з’являється вільний час, як Ви його використовуєте?


Пан Олександр: Риболовля, ну і книга також.

Бібліотекар: На Вашу думку, чи потрібна книга у житті людини?


Пан Олександр: Без цього не може бути щастя