Скарбничка методиста / Сценарії бібліотечних заходів / Сценарії до свята Покрови Пресвятої Богородиці...

Вітаємо вас на нашому сайті!
Сценарій до свята Покрови Пресвятої Богородиці

 

Мета. Ознайомити учнів з особливістю свята Покрови Пресвятої Богородиці;
-         прилучати дітей до цінностей народного життя, традицій рідного краю;
-         розвивати естетичні почуття через знайомство з шедеврами світового мистецтва;
-         виховувати любов до рідної землі, її традицій, вірувань.

Обладнання. Фотографії Свято-Покровської церкви в Гостомелі, зображення Києво-Печерської лаври, репродукції картин майстрів живопису, вислови про Покрову.

 

(Під тиху музику звучить вірш).

Ведуча.
Під золотим дахом ліщини
Стою, дивлюсь не надивлюсь...
І до широкої рівнини
Душею трепетно молюсь:
«Благословенні одпочивні
Ясного жовтня мудрі дні.
І ночі, зоряністю дивні,
И проміння радісно-сумні.
Благословенна мудрість роду.
Коли в безтрепетність глибин
Скида тягар останній плоду,
Щоб започав свій біг годин.
Благословенне буде ж лоно,
Яке приймає стиглий плід.
Щоб через смерті перепону
В життя новий прокласти слід...»
Мовчанка мудрості довкола...
Дивлюсь - не надивлюся я ...
И благословляю стократ коло
Черги вмирання і життя.

Бібліотекар. Ось і знову ступила на наш поріг золоточола осінь. Свічками запалахкотіли берези, вбралися в золоті шати красені-клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання. Тихі, мрійливі, зажурені стоять ці осінні дні. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею -синє, чисте, бездонне небо. І здається, ніби це знову, вже вкотре, прийшла до нас Прекрасна Діва Марія і знову розкинула над нами свій небесно-синій омофор-покров, щоб знову, вже вкотре, захистити нас, змусити замислитись над цінностями життя. І здається, що ввібрала ця осінь всю красу, всю непорочність, все щастя і горе Тієї, що віддала Сина Свого на поталу людям, Тієї, що стояла біля Його хреста і кров'ю вмивалося її серце, Тієї, яка, незважаючи на все заподіяне їй людьми лихо, стала їх найпершою захисницею, Тією, до кого ми звертаємось у своїх молитвах.

Ведуча.
Діво Пресвятая -
Матір матерів,
пригорни до серця
всіх своїх синів.
Освіти їх душі
світлом золотим,
виповни любов'ю
неспокійний дім,
научи, як землю
вберегти від зла,
розумом,діянням
і крилом тепла.
Зоря-зоряниця,
сонце доброти,
землю України
щастям освіти!

Ведучий.
О, Мати Божа! Ми - твої діти.
Тобі сьогодні приносим квіти.
Тебе благаєм, уклінно просим,
До Тебе в небо ми руки зносим.
Прийми нас, Мати, під сій Покров,
Тобі даруєм серце й любов,
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи.

Бібліотекар.
Осінь. Пора радості та смутку, пора спокою і тривог, найбагатша, найщедріша пора. Можливо, саме тому так багато свят на честь Богородиці саме восени. Це і свято Різдва Пресвятої Богородиці, або, як кажуть у народі, «Друга Пречиста» , і одне з найбільших свят - свята Покрова- Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії.

Ведучий.
Свято Різдва Пресвятої Богородиці, або як кажуть у народі, «Друга Пречиста» відзначається 21 вересня. Святкування Різдва Богородиці в часі співпало із закінченням основних польових робіт. Богородицю вшановували й дякували в цей день за зібраний урожай, адже вона є покровителькою землеробства. В цей день Богородицю дякували як подательку всякого благополуччя.

Ведуча.
Похвалімо, похвалімо Царя Христа,
Прибитого, прибитого до хреста!
За нас, за нас страсти претерпівший
І від вічних мук, від вічних мук визволивший.
Похвалімо, похвалімо Матір його,
Та ізбудеш, та ізбудеш огню вічного! Матір його,
Матір його пречистая -Зірка у небі, зірка у небі пресвятая!
Скорая, скорая нам помощнице,
У бідах і скорбях наша заступнице,
Поручниця, поручниця за нас грішних,
Визволить, визволить нас від мук вічних!

Бібліотекар.
Та все ж найбільшим для нас є свято Покрови, із ним пов'язано чимало народних повір'їв, прикмет, прислів'їв.
За народним календарем у жовтні закінчувалась осінь, і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалось свято Покрови, яке відзначається на честь події, що відбулася цього дня у Візантії в X столітті.

Ведучий.

Царгород, столицю Візантії оточили араби. У храмі святої Богородиці на Влахернах, де переховувалися її ризи, правилася всеношна. Серед парафіян ревно молився Андрій Юродивий. Здавалося, становище захисників міста було безнадійне, якби не сталося чудо. Вранці він побачив у небі над містом Матір Божу із сонмом святих. Богородиця опустила додолу омофор (покривало у вигляді широкого шарфа, котрий звичайно жінки носили навколо шиї) й накрила ним християн. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів.

Ведуча.
Дослідники вважають, що культ Покрова - покровительки й заступниці - сформувався на основі давніх культів слов'ян-язичників на честь жіночого божества продовження роду (Лади, Живи). Відгомін цього культу добре простежується в дівочих заклинаннях - молитвах, приурочених до цього свята.
Ведучий.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване на Русі князем Андрієм Боголюбським у 1164 році. Встановлене воно на честь Божої Матері, яка зняла зі своєї голови хустку - покрову і розкинула її над людьми, що знаходились у церкві, одночасно молячись за їх спасіння і врятування від біди. Ось ця її довга біла покрова (омофор) і стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими землями.

Ведуча.
Яка ж Ти гарна,
Радосте моя!
Пренепорочна,
Вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я...
Та чи спинитись? -
Ні, я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, що іще додам?
Мій подив не поміститься у слові.
Якщо не Ти, хто допоможе нам?
Великий Бог: діла Його чудові.
Яка ж Ти гарна, квітко чистоти,
Пренепорочна в зоряній короні.
Коли б не Ти, о, що коли б не Ти?
Хто нас згадає при Господнім троні.
Яка ж Ти гарна,
Матінко моя!
Пренепорочна, вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я.
Та чи спинитись? -
Ні я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, о Маріє...
(Звучить музика «Аvе Маrіа»).

Бібліотекар.
Немає християнської душі без любові до Пречистої Богородиці. Сам Бог прийшов на землю через Марію і бажає, щоб ми через Марію наблизились до нього. Це вона оберігала маленьке Дитятко Ісуса від лукавого Ірода; так, це вона виховувала Божого Сина в Лазареті, це в обіймах Марії хлоп'ятко Ісус відчував материнську любов. Так це Марія співстраждала з Ним, коли Він, рівний отцеві і святому духові, в передсмертній агонії був спраглий до спасіння наших душ. Це вона молилася за тебе під хрестом, пам'ятаючи про всіх.
(Тихо звучить музика «Аvе Маrіа»).

Ведучий.
За все, за все сьогодні впаду ниць
Перед Тобою, о Небесна Пані.
За всю красу Господніх таємниць,
Що світові такі чужі й незнані.
Я дякую за те, що під хрестом
Колись за мене Ти молила Бога.
Тоді перед зневаженим Христом
Кровавилась Твоя Душа убога.
За все минуле і майбутнє теж
Схиляю розум, серце і коліна.
Своїм бажанням не поставлю меж
Лиш через те, що я Твоя дитина.

Бібліотекар.
Мати Божа - покровителька нашої землі. Тож і щедра вона своїми талантами. Щирі, добрі люди живуть, трудяться і творять на нашій гостомельській землі, їй присвячують вірші:

Ведуча.
Вже стелить шляхом золота Покрова
І губить срібну нитку павутин.
Углиб віків вдивляюся я знову,
У таїнство Гостомельських гостин.
Важкі сади Покровським урожаєм,
І щедре поле в плідності своїй.
Гостей щораз село моє вітає
У древньо-юній величі святій.
Іду селом серед свічок кленових,
Що так палають золотим вогнем.
Молюся щиро Пресвятій Покрові,
Хай рідний край бідою обмине.
Нехай горять Гостомельські гостини
Ще довгі сотні величальних літ.
Хай у труді блаженному спочине
Гостомель мій в Покровському брилі.

Бібліотекар.
Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. Після зруйнування Січі запорожці захопили з собою за Дунай і образ Пресвятої Покрови. Саме козакам завдячуємо ми, що маємо на гостомельській землі чарівну перлину -Свято-Покровську церкву.

Ведучий.
У найдревнішому регіоні селища височить найкрасивіша споруда козацького православного храму - Свято-Покровська церква. Храм Божий став свідком численних подій, що вирували впродовж сотень літ.
Храм перебудували козаки легендарного полковника Семена Палія, котрий жив у Госто-мельському замку і боронив ці землі.
З 1793 р. церква перейшла з унії до православ'я. На кінець XIX ст. в Гостомелі коштом парафіян було побудовано дерев'яну церкву, яка стала осередком культурного життя.

Ведучий.
Стояла ти гарна, струнка, білосніжна,
У зелені пишній як квітка цвіла.
Ти храмом була для людей православних,
Збудована ними — окраса села.
Дивилися в небо дзвіниця і купол,
На них золотії хрести.
І дзвони, і хори співали,
Туди всім хотілось прийти.
Були молодими у церкві вінчались,
І діток хрестили, й самі сповідались.
Приходила старість - молились за всіх,
До віри привчали нащадків своїх.

Бібліотекар.
Храми, монастирі будувалися на честь Пресвятої Богородиці, її шанували, до неї зверталися у своїх молитвах, їй присвячували свою творчість художники і композитори, поети і письменники, а вона в свою чергу надихала їх, допомагала будівничим.

Ведучий.
В Україні поширена легенда про допомогу Богородиці в будівництві Печерської лаври. Нібито 39 днів підряд клали монахи стіни лаври, а вони щоразу входили в землю. На сороковий день прокинувся старець печерський Феодосій і сказав Братії: «Ходімо подивимось, якщо й сьогодні немає стін на землі, то покинемо будувати -значить, Богу це невгодно». Вийшли вони на двір і побачили: стіни на місці! А на небі - Богородиця, яка каже їм: «Це я молила Бога, щоб стіни в землю входили, - щоб легше вам було будувати. Зводьте дах, робіть дзвіницю, а тоді й стіни з землі вийдуть». Так і сталося.
Тому, коли починали будівництво хати, намагалися закінчити його до 14 жовтня, щоб до свята увійти під дах - покров: «Тоді Покрова покриє усіх в новій хаті покровом, і всі нечисті духи щезнуть із хати, і весь рік буде спокійно», - так вважали на Київщині.

Бібліотекар.
Ніжна і лагідна, трепетна й мужня, вона взяла нас під своє покровительство, Вона говорить за нас перед Богом. Вона натхнення Бетховена і Моцарта. Захоплення Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, оспівана Шевченком, Гоголем і Тичиною. Цей день її. Це дуже чинне свято, піднесе-но-урочисте: кожен чекав покрову Матері Божої і собі.

Ведуча.
Ніч перед Покровою набирала якоїсь таємничості. Дівчата виходили на поріг і закликали: «Свята Покровонько, покрий головоньку». А вранці йшли до церкви покривати ікону Матері Божої хусткою: «Матінко Господня, на Тобі від мене, дай мені від Себе. Як я Тебе покриваю, так і мене покрий».

Ведучий.
За станом погоди в цей день намагалися передбачити характер наступної зими: «Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде холодна і з хуртовицями, якщо з півдня, - то тепла». Говорили також, що «Покрова покриває або листом, або снігом». Звертаючись із проханням промовляли: «Покрово-Покрівонько, постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати і ногам по болоті ляпати».

Ведуча.
На Русі Покров святкували по закінченню польових робіт. А Богородицю вважали покровителькою землеробства. За звичаєм у цей день обов'язковим було вшанування пожинального снопа. Для цього прибирали світлицю, прикрашали її квітами та рушниками. Проводили ярмарки і веселі забави, на які збирали всі дари осені.

Бібліотекар.
Якби можна було зібрати в одне всі почуття та любов усіх найчутливіших сердець та найбільш люблячих матерів світу, то вони не зрівнялися б з материнським серцем Божої Матері. Те серце тішиться праведними, болить над грішними. Воно відчуває нещастя кожного грішника й хоче допомогти йому, лиш би він хотів прийняти цю поміч.

Ведуча.
Свята Заступнице! Пречиста Діво!
Ти оповий нас Покровом білим,
І під опіку візьми Вкраїну,
Не дай їй впасти знов на коліна.
Народ наш просить захисту в Тебе,
Бо Ти - Цариця Землі і Неба,
Прийми нас ще раз під свій Покров,
Вкотре благаєм Тебе ми знов
. Ти захисти нам Матір-Вкраїну,
Не дай зробити з неї руїну,
З колін підвестись нам поможи,
Вкраїну вільну нам збережи.