Видавнича діяльність / 2012 / "Сім природних чудес Тернопільщини" / Природний заповідник "Медобори" (пам’ятка для користувачів-учнів 5–11 класів)

Вітаємо вас на нашому сайті!
 

Медобори (Подільські Товтри) – сильно розчленовані, скелясті вапнякові пасма. Частина єдиного у світі гірського кряжу Товтри, що з'явився не внаслідок тектонічних процесів, а утворений живими організмами – кораловими поліпами. Унікальне геологічне утворення з неповторними ландшафтами. За багатство медоносних рослин народ назвав Товтри (у межах України) Медоборами.
Горбисте, заввишки 350–430 м, пасмо Медобірських гір простягається з північного заходу на південний схід від смт Підкамінь Львівської області через Збараж, Скалат, Сатанів, Кам'янець-Подільський до Дністра. Довжина Товтрового кряжа – близько 200 км, з них 110 кілометрів проходить територією Тернопільської області. З усіх боків гряди височать поодинокі горби з гострими скелястими вершинами, а також з пологими вершинами. Південно-західні схили круті, північно-східні пологі.
Основні гори у межах Галичини: Крайній Камінь (431), Зембова, Сабариха, Скала (417), Гостра Могила (398), Вікно, Богит (417). Найвища вершина – гора Нижній Камінь (Крайній Камінь) (431 метр).
У далекому геологічному минулому Медобори були морським рифом, що простягався уздовж східного узбережжя теплого сарматського моря, яке займало територію сучасної Подільської височини. Риф утворився з відкладів скелетів давніх молюсків, коралів, моховаток, різноманітних водоростей та інших організмів.
Під впливом горотворення в Карпатах територія Подільської височини піднялась, море відступило на південний схід.
Товтри мають мальовничі краєвиди, провали (найкрасивіший провал Збруча), карстові явища. Круті прямовисні часто гострі (білого і сірого кольору) скелі чергуються з пологими схилами, гребнеподібні вершини переходять у затишні долини.
Ще в недалекому минулому Медобори були вкриті дубовими лісами, але за часів Польської та Радянської імперії переважна більшість їх була знищена. На місці прадавніх дібров залишилися молоді грабняки та оголені схили, які піддавалися ерозії. Зникло багато видів рослин, птахів, звірів.

Багата флора Медоборів налічує понад 1100 видів вищих судинних рослин із значною часткою рідкісних, ендемічних, реліктових і примежово ареальних видів, з яких 120 є регіонально рідкісними, 29 занесено до Червоної книги України. Місцева флора багата також на медоносні, лікарські та вітамінні рослини.
Склад лісів дуже різноманітний. У деревостані панують дуб і граб. Поряд з ними ростуть дуб скельний, ясен, явір, бук, клен гостролистий, липа серцелиста, черешня, в'яз, береза, осика тощо. У підліску переважають бруслина бородавчаста та європейська, ліщина звичайна, свидина кров'яна, гордовина, глід, трапляються смородина чорна, аґрус відхилений. Трав'яний покрив лісів має різну густоту залежно від типу лісу та зімкнутості деревостану. Його утворюють яглиця звичайна, осока волосиста, підмаренник запашний з участю копитняку європейського, зірочника ланцетолистого, підлісника європейського, анемони жовтецевої та дібровної, герані, фіалки, рівноплідника рутвицелистого, медунки темної, купин багатоквіткової та широколистої, жовтців шорсткого та кашубського, переліски багаторічної, папороті.
Особливу цінність становлять ділянки степової, лучно-степової та наскельно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковили волосистої та пірчастої. Тут крім характерних степових росте багато ендемічних видів: шавлія кременецька, шиверекія подільська, змієголовник австрійський, аконіт кущистий і шерстистовусий, ясенець білий, вівсюнець Бессера, ломиніс цілолистий, півники угорські, цибуля подільська, молочай волинський, зіноваті біла, подільська та Блоцького, відкасник осотоподібний.

Тваринний світ Товтрів теж надзвичайно багатий. Тут поширені всі фонові види Подільсько-придністровського зоогеографічного району. Це понад 1200 видів комах, 11 земноводних, 4 плазунів, 176 птахів, 32 ссавців. Поряд із звичними трапляється багато рідкісних видів. До Червоної книги України занесено 15 видів комах, серед яких махаон, мнемозина, перелівниця велика, жук самітник, жук-олень, сатурнія руда. Досить численними є земноводні.
Найчисленнішою є група птахів. Насиченою є група хижих птахів: сови, яструби, канюки, соколи. Особливу цінність становлять рідкісні види, занесені до Червоної книги України. У гніздовий період тут можна зустріти орла-карлика, підорлика малого, пугача, луня польового, на зимівлю прилітають сорокопуди сірі, іноді сова довгохвоста, сапсан, на перельотах лелека чорний, журавель сірий. Трапляються сарни, кабани, дуже рідко – лось. Звичними є лисиця, куниця лісова, тхір, їжак, борсук. Особливу групу становлять рукокрилі, які населяють переважно невеликі печери та ніші.
З метою збереження особливо цінних геологічних пам'яток природи, рідкісних видів тварин та рослин, в 1990 році на базі Подільських Товтр було організовано державний заповідник «Медобори». Це наразі єдиний заповідник у Тернопільській області і один з найбільших в Україні, загальною площею 10454 гектари.
З Медоборами пов'язано багато легенд та переказів. У своїй міфопоетиці народ описав різні варіанти виникнення хребта, а також відтворив історичні події, пов'язані із цими територіями.
Також історія Медоборів тісно пов'язана з язичництвом. У Товтрах був один з найбільших язичницьких релігійно-культурних комплексів – Збручанський культовий центр (основний осередок на горі Богит).
Познайомся, прочитай

 Корчемний, В. Г. Державний заповідник «Медобори» [Текст] / В. Г. Корчемний // Заповідники та парки Надзбруччя / В. Г. Корчемний.– Тернопіль, 1994.– 50с.

 Радзієвський, В. Медобори [Текст] / В. Радзієвський, В. Бурма.– Львів, 1975.– 88с.

 Бойко, Т. Блукає Медоборами осінь [Текст] / Т. Бойко // Свобода.– 2005.– 24 вересня.– С. 4.

 Гетьман, В. Заповідні перлини Тернопільщини [Текст]: [розповідь про природний заповідник «Медобори»] / В. Гетьман // Нова ера.– 2008.– 24 грудня.– С. 8; 2009.– 18 лютого.– С. 8.

 Гетьман, В. «Медобори» багаті не тільки на мед [Текст] / В. Гетьман // Культура і життя.– 2009.– 22 квітня.– С. 4.– (Туристичні оази України).

 Єлагін, І. Диво - сонечками сяють Медобори [Текст] / І. Єлагін // Вільне життя.– 1998.– 19 вересня.– С. 3.– (Репортаж із заповідника).

 Єлагін, І. Таємниця неопалимої купини [Текст]: [природний заповідник «Медобори»] / І. Єлагін // Свобода.– 2003.– 2 вересня.– С. 4.

 Земанський, І. У «Медоборах» мешкає 18 видів кажанів [Текст] / І. Земанський // Місто.– 2012.– 29 лютого.– С. 2.

 Кулиняк, Д. Бездонні очі «Медоборів» [Текст] / Д. Кулиняк // Молодь України.– 1998.– 13 жовтня.– С. 2.

 «Медобори» – цілюще диво Тернопілля! [Текст] // Нова Тернопільська газета.– 2002.– 20 лютого.– С. 9.

 Мичко, С. Медобори. Там чудеса, там ідол бродить…[Текст] / C. Мичко // Україна молода.– 1998.– 4 листопада.

 Мурська, О. Заповідник «Медобори» – унікальний природний об’єкт України [Текст] / О. Мурська // Вільне життя.– 2008.– 6 червня.– С. 3.

 Мурська, О. Подільське диво – «Медобори» [Текст] / О. Мурська // Свобода.– 2010.– 26 березня.– С. 5.

 Набожняк, О. Зелена візитка Тернопільщини [Текст]: [Медобори] / О. Набожняк // Вільне життя.– 2006.– 16 серпня.– С. 10.

 Новіцька, К. Солодкі гори – диво Медобори [Текст]: [природному заповіднику – 20] / К. Новіцька // Свобода.– 2010.– 26 травня.– С. 7.

 Свинко, Й. Медобори [Текст] / Й. Свинко // Краєзнавство. Географія. Туризм.– 2006.– № 14–15 (квітень).– С. 26–28.

 Шот, М. Медобори [Текст] / М. Шот // Урядовий кур’єр.– 2005.– 8 листопада.– С. 14.

 Якель, Р. Медобори, заховані від туристів [Текст] / Р. Якель // Дзеркало тижня.– 2002.– 8 червня.– С. 23.

* * *

 Оліяр, Г. Медобори [Текст] / Г. Оліяр // ТЕС.– Т, 2005.– Т. 2.– К–О.– С. 488–490.