Видавнича діяльність / 2012 / "В країні слова вона - княгиня Ганна"

Вітаємо вас на нашому сайті!


Нашій землячці – відомій поетесі і громадсько-політичній діячці
Ганні Михайлівні Костів-Гусці – 65!

З нагоди цієї дати пропонуємо біобібліографічну довідку із серії «Наші славетні земляки»
В ній – короткий біографічний нарис, бібліографія творів авторки та матеріалів про її життя і творчість, що є у фондах нашої бібліотеки.
Матеріали довідки розміщено в чотирьох розділах в алфавітному порядку авторів та назв видань.

Наше видання адресуємо вчителям, краєзнавцям, бібліотекарям, читачам-учням.

Наша адреса: м. Тернопіль
вул. Коперника, 17
тел. 25–39–41
23–59–47
E-mail: [email protected]

Матеріал підготувала Колопенюк М. Д.

Відповідальна за випуск Новіцька Н. С.

Комп’ютерний набір Наконечна М. Й., Лось Т. І.


ЗМІСТ

1. Твори Г. Костів-Гуски………………………………С.18

2. Поезія на сторінках періодики………………...С.18

3. Про поетку і її творчість…………………………..С.22

• рецензії на твори………………….………...............С.24

4. Бібліографія Г. Костів-Гуски…………..….…….С.25

До 65-річчя від дня народження Ганни Михайлівни Костів-Гуски – поетки, лікаря, громадсько-політичної діячки


Біобібліографічна довідка


Тернопіль – 2012

Роки – за вітром. Знову молода.
Дарує квітень дні мені на щастя.
Така дзвінка, легка моя хода,
Життя лиш починаю: чи удасться?

Г. Костів-Гуска

     Ці слова належать нашій землячці – лікарю, поетесі, перекладачці, громадсько-політичній діячці Ганні Михайлівні Костів-Гусці, якій цьогорічний квітень дарує 65-річчя!
     18 квітня голодного 1947 року в родині Михайла Гуски народилася дівчинка. І лише Богові було відомо, що у світ прийшла ще одна поетеса. А сталося це в мальовничому селі Бабинці Борщівського району на березі тихоплинної Нічлави. Протягом тривалого часу тут жила і працювала Климентина Боярська-Попович – поетеса Франкового покоління і Франкової школи. Можливо, цей фактор і надихнув Г. Костів-Гуску на поетичну творчість.
    А спочатку було навчання в Чортківському медучилищі, робота фельдшером, далі – Тернопільський медичний інститут і фах лікаря-психотерапевта. Як пише землячка поетеси Марія Тимочків, «власне, лікарем Ганна Михайлівна залишилася, адже її вірші – це чудодійний бальзам для душі проти хвороб безпам’ятства, бездуховності, безвір’я».
   На сьогодні пані Ганна – відома поетеса, з 1982 року– член Національної спілки письменників України, автор понад десятка збірок поезії та перекладів, книжки ліричних пісень.
Лауреат літературних премій ім. Братів Лепких (2002), НСПУ «Благовіст» (2003), міжнародної премії ім.І.Кошелівця журналу «Соборність» (2003, Німеччина), має диплом за поезії, опубліковані італійською мовою в м. Мілан (1996, Італія). Твори поетки перекладені білоруською, киргизькою, російською, італійською мовами та мовою есперанто.
    Ганна Михайлівна була обрана депутатом Тернопільської обласної ради ІІІ та ІV скликань(1998, 2002). Очолювала конгрес Української інтелігенції Борщівщини, учасниця 8-ми міжнародних Шевченківських свят «В сім’ї вольній, новій». Нагороджена орденом княгині Ольги (1999).
    Не маючи літературної освіти і школи, а лише підтримку вже покійного Борислава Степанюка, теж поета, котрий був першим редактором її поетичних книг, пані Ганна впевнено творить. І як результат її творчої праці – поетичні збірки «Автограф вірності» (1978), «Нічлава» (1985), «Цвіте біля хати калина» (1993), «Червоні коралі», «Зона», «Зелені свята» (усі – 1996), «Неприручена пташка» (1997; переклад з білоруської Євгенії Янішиць), «Голгофа», «Страсна дорога» (2001), «Цей тихий сум вечірнього вікна» (2002), «Жоржиновий вогонь» (2004, пісні), «Червоні кетяги калини» (2006).
    Ганна Михайлівна зізнається, що поезія для неї – це «намагання сказати людям і Богові щось нове. Через поезію переймаюся тим, як врятувати душу, вибілити її, бо знаю, що варто берегти не тільки свою, а й душі метеликів, дерев, буслів…».
       
    Перша поетична збірка «Автограф вірності» (1978) своєю щирістю привернула увагу і читача, і критиків, переконала усіх, що авторка має неабиякий талант. Звичайно, є в збірці поезії патріотичного звучання, що відображають ту епоху і настрої, в яких поетка росла і мужніла, одним словом – «ідейно правильні». Але лірична поезія – висока і світла, наскрізь пронизана почуттям любові до світу, рідного краю, до людей, надією на добру творчу долю:
Ой, пустіть мене, мамо, до вирію,
Адже в хаті узимку тісно…
Може, в далях придумаю, вимрію
Я свою найспівучішу пісню.


     
     Наступна збірка «Нічлава» (1985) захоплює відвертістю почуттів, закоханістю в рідне село. Вона сповнена тремтливими спогадами і переживаннями про минуле – війну, долю солдатських вдів. І, безперечно, продовжує щире зізнання в глибокій любові до всього живого, з яким поетка відчуває безпосередню спорідненість:
Природо! В нас одна душа,
Мені сестрою ця калина…
І я не винна, я не винна,
Що виросла з її куща.
В ліриці Ганни Михайлівни стільки справжніх емоцій, душевного тепла і ніжності, що зігріває серце кожному, хто візьме в руки збірку. «Ваші журбу, радість кохання і розлуку я зустрів, як своїх рідних, далеких і близьких»,– написав п. Ганні один із поціновувачів її поетичного слова.
Так багато осені довкола:
Птахів переліт і листя злет!
Зачароване любові коло
Не пускає із своїх тенет.
      Саме життєдайне любові коло спричинить появу нової збірки поезій Г. Костів-Гуски «Цвіте біля хати калина» (1993).
    
    Всеперемагаюча любов до своєї вже вільної Вітчизни, зовсім інші – високі і щирі, не з обов’язку, а з глибини душі – патріотичні почуття і величезна біль за землю, ліси і води, які осяяла «страшна звізда, чорнобильська зоря». Тут і спомин про трагічні Крути і січових стрільців, жертв сталінських репресій і «цинкових хлопчиків», а
Лозунги, гасла, портрети відомих –
Вже у минулій добі.
Слово – довірливе, щире, вагоме
Вперто шукаєм в собі.
І знаходимо його разом з поеткою в занімілих від горя мальвах, в пахощах молодих медів, в старому і мудрому лелеці, в соняшниках, що, мов солдати, виструнчились, задивившись у небо синє. І при цьому знову і знову переживаємо нероздільне кохання, розлуку і втрати, і віру в те, що «ніколи не пізно поставити крапку і все розпочати начисто. Спочатку», щоб хоч трохи побути щасливою.

     Минуло три роки і збірка «Зона» (1996) поповнила доробок поетеси. Який сердечний біль у кожній строфі кожного вірша! 
Тут навіть сніг від горя почорнів.
І ця земля давно від нього чорна.
Нема ночей тут і немає днів –
Усе злилося в божевільне: ЗОНА.

    Мерці-дерева, німі ліси, хати, як запечатані конверти, радіоактивний дощ, душі атомами мічені…

Ні гнізд, ні пташок, поруділа трава.
Навічно закриті класи.

Забита криниця наглухо,
Щоб хтось не напився води.

…Мертвий панує спокій,
Де рясно буяло село.

     Ці страшні картини чорнобильської біди, як пересторога майбутньому – гіркий біль і крик душі:

Єдина земле, що тепер ми маєм?
Вже стільки усього від тебе взято!
Все менше й менше солов’їв над гаєм,
І в серці України – «мирний атом!»

     Чорнобиль реальний і Чорнобиль духовний – переплетені два крила великої біди.

Невже немає меж людським потребам?
Де той поріг, що маємо спинитись?
Ще нашу пісню доспівати треба!
Ще наші внуки мають народитись!

     
       Плідним виявився 1996 рік. Збірка «Червоні коралі» зібрала стільки сердечного тепла і щему за коханням, перелитого в поезію!

Я знову тебе люблю. До гіркоти,
До хрускоту у пальцях побілілих…
До божевілля. Боже, як мілію
Без того всього, що зоветься «Ти!»
Здається, про кохання написано стільки і високо, і крилато!
Що може нового додати поетеса з провінції?! Але візьміть до рук її збірочку – і отримайте відповідь: не бракне ні свіжості почуттів, ні слів, бо не може бути висока лірика провінційною. «Хіба для жінки з села чи містечка зрада милого чи перше кохання – менша буря в душі, аніж для рафінованої столичної дами?» – пише П.Довгошия, журналіст і літературний критик.
Лірична героїня Г.Костів-Гуски чуттєва і беззахисна, віддає всі свої почуття на вівтар кохання.

      І як продовження і доповнення попередньої збірки– «Зелені свята» (1996), улюблена збірка поетеси, яку взяла б на безлюдний острів. Не повторюється тут ні одна думка, ні одна строфа. Почуття пережитого і очікуваного виливаються в щирі рядки: туга за отчим домом, де чекають «калини достиглі ягоди», «старі ясени, мов варта», «чорнобривцева ватра», «Нічлави сонний сплеск…»

За образами – цвіт калини,
І пахне на долівці м’ята.
І входить мати – Україна
В Зелені свята!

Клечальний день. Субота. Зелен світ!
Зелені свята. Все навкруг зелене.
Той неповторний у дитинство слід
Ще буде довго, довго коло мене…

    Тому що саме тут, на Поділлі, найкращому місці для мисткині, корінь, колиска, благодатна земля і цілюща криниця.

Лиш в нас так пахне м’ята,
співає джерело.
Душа моя багата
Звідсіль взяла тепло.

       І тепер ділиться ним з читачами, нагадуючи кожному, що «самотня хата і хвіртка, що скрипить, завжди чекають нас у гості», «як пахнуть яблука осінні», і що «згубився вже юності слід», але «невидимий вогонь горить у серці й досі», та гучно «звучить натягнута струна забутої любові…»

    1997 рік – ювілейний в житті пані Ганни – ознаменувався появою перекладів з білоруської. Збірка «Неприручена пташка» (переклад з Євгенії Янішиць) так невимушено передала нам переживання і думки білоруської поетки. Після виходу збірки критики відмітили, що духовний світ автора поезій і перекладача дивно гармоніюють. «Настрій передається на настрій, рана – на рану, слово – на слово, біль – на біль». Звичайно, це сила таланту Г. Костів-Гуски допомогла їй так глибоко відчути трагічну душу Є.Янішиць.







   2001 рік в житті нашої талановитої землячки виявився дужеуспішним. Світ побачили ще дві її збірки – «Голгофа» і «Страсна дорога». Першу з них авторка присвятила 2000-літтю Різдва Христового. Осмислення і співпере-живання хресних мук Спасителя, напевно, найго-ловніший мотив зібраних тут поезій. А ще усвідомлення того, що
Лиш ця ДОРОГА СТРАСНА, шлях Його –
Для всіх нас – всеочищення вогонь!

     Бо життя на землі часто сповнене болем, гріхом, гіркотою. І приходить час задуматися про душу, бо рано чи пізно доведеться покидати земне життя. А там – страшний суд. Щоб зробити його нестрашним, як пише Петро Сорока, одрятувати душу для вічного життя, ми маємо час – наше земне життя, щоб покаятися і прийти до Господа. Безперечно, це дуже нелегка дорога. Але стати на неї і йти мусимо, заручившись Його підтримкою і благословінням.
      Та не лише свою душу має рятувати кожен, і не тільки на Бога надіятись кличе поетка. Звертається до всіх:

Не спи, народе!
Бо проспиш усе!

Це може, нам уже останній шанс:
З цього болота вилізти ще раз!

Не спи народе!

      Болить просвітлена і вистраждана душа за свою землю, за народ! У віршах цих двох збірок переважає релігійна тематика. А це значить, що поетка передає свої найпотаємніші почуття. Бо, в принципі, уся поезія високо духовна, а значить і релігійна. Роздуми Ганни Михайлівни над Голгофою Спасителя – це і біль за голгофою нашої України і її народу, чий історичний шлях вона порівнює зі страсною дорогою Ісуса Христа. Тут і роздуми над долею відомих діячів нашої землі та над призначенням поета. А ще – пересторога сучасним правителям за той духовний біль найвідоміших синів і дочок нашого народу. Ганна Костів-Гуска вірить, що дороги України – це дороги до щастя і добробуту. Дуже нелегкі, дуже тернисті, але здоланні.

І мусимо все зробити для того,
Щоб родилися дитинчата,
І багатством повнилася хата,
Щоб міцніла наша родина,
Щоб цвіла моя Україна!


     «Твоя «Страсна дорога» – важка річ…,– пише поетеса Тамара Севернюк.– І. Марчук (книга ілюстрована його картинами) тут такий природній… Але душа втомилася від горя, втрат, мук і тому йде до твого «вечірнього вікна» вдихнути полегкості…» А має вона на увазі книгу лірики «Цей тихий сум вечірнього вікна» (2002). Хтось із критиків назвав лірику Г.Костів-Гуски «кардіогра-мою духовного биття жіночого серця». Героїні її ліричних поезій – чутливі і романтичні, і, водночас, сильні і мужні.

А сама любов –
немов сльоза – терпка.
Гірка, ніби полин.
Неначе мед – цілюща.
Бурхлива і стрімка,
наче гірська ріка,
Свавільна і страшна,
як глупа ніч у пущі.

      Все пам’ятає закохана жінка: і краплі літнього тепла, і клапті сизого туману, і дощ, що барабанив в шибку, і сни, позначені печаллю, і хризантем сумну осінню пісню, бо

Любити – це життя, забути – пропасти.
Котиться, котиться колесо щастя…
Не розгубити б, не дати пропасти,
І не втопитись самій у напастях.
Не спопеліти, не розлюбити…
Доки любити, допоки і жити!
      Любов – Кохання – Слово – ось кредо Ганни Костів-Гуски – жінки-лірика. Читаєш її вірші – і переживаєш разом з нею піднесення, очищення, причастя душі, перемагаєш сумніви і розчарування, лікуєш відчай і зневіру, і, обов’язково, знаходиш сили для духовного оновлення:

Нерозгадано, несподівано,
Не чекала нікого я.
Знову пісня звучить недоспівана,
Знову любить душа моя.


   
    Окремою збіркою вийшла пісенна лірика п. Ганни «Жоржиновий вогонь» (2004). Милозвучні тексти стали піснями: «Ах, конвалії» (муз. А.Горчинського), «Червоні кетяги калини», «Як після бурі у душі моїй» (муз. Я. Цюприк), «Червоні коралі» (муз. З.Присухіної), «Білила мама полотно» (муз. П. Гоцка), «Розквітає бузок» (муз. Г.Мосійчук), «Стежка до тебе», «Дівчина з синіми очима», «Такі прості слова», «Романс» (усі – муз. Я Злонкевича) та багато інших. Словом, пісень у Ганни Михайлівни вже кілька десятків.
     
     Приємно відзначити, що в 2006 році видавництво «Джура» благословило у світ дванадцяту книгу відомої української поетеси – «Червоні кетяги калини. Вибране». Все найкраще, найдобірніше зерно, зібране за тридцять років творчої праці Г. Костів-Гуски наповнило це оригінально оформлене і об’ємне видання. Розділи книги ілюстровані зображеннями обкладинок попередніх збірок поезій. А ще друзі і колеги по перу висловили свої строгі і захоплюючі думки про творчість взагалі і про різні збірки зокрема в статті «Я слово, мов кетяг калини червоний тобі подарую…». Дуже символічно – і сила слова Ганни Михайлівни, і сила ягоди калини – цілющі: перша лікує і облагороджує душу людини, а друга – оздоровлює тіло.
       Пані Ганна «у сяйві бабиного літа» продовжує шукати оригінальні образи, шліфує думку, допомагає це робити і молодим поетам літературної студії «Джерельце».
   Поетка підготувала книгу «Я доторкаюся до Слова»– зібрання рецензій, літературознавчих статей про неї, її творчість, добре ілюстроване. Переклала повість В. Бикова «Полюби мене, солдатику», драматичну казку С.Маршака «Дванадцять місяців», підготувала до друку книгу віршів для дітей. На цю книгу чекаємо особливо. Віримо, що скоро наші маленькі читачі матимуть змогу читати і слухати поезію щиру, добру і людяну, що будить любов до України.
     А ще кипить її громадська діяльність – Ганна Михайлівна влаштовує виставки «Шевченко в моєму житті», «Моя Шевченкіана», активна на фестивалях «В Борщівському краї цвітуть вишиванки», де експонує надбання свої і своєї родини.



      І знову надворі квітень. Ще не дуже сонячний і теплий. Але знову ювілейний. Ганні Михайлівні – 65! Значить будуть цікаві зустрічі з друзями і любителями поезії, зацвітуть знову конвалії, тюльпани, і бузок і, обов’язково, калина!
     І знову горітимуть на шиї червоні коралі! Не страшно, що «білесенькі, тонесенькі нитки заплутались в волоссі» нашої славної землячки, її «душа, немов родюча нива, що обіцяє словом прорости».

І хоч за даллю голубою
Минають і зникають дні,
Ви, пані Ганно, молодою
Завжди лишайтесь на землі.

Нехай душа вже не страждає,
А в ній цвіте любов й весна.
Нехай лиш ніжністю засяє
Цей тихий сум вечірнього вікна!

     Доброго здоров’я, творчих злетів і гідного пошанування зичимо нашій славній землячці!

Твори Г. Костів-Гуски


Костів-Гуска, Г. М. Автограф вірності: [Текст]: лірика/ Г.М.Костів-Гуска – К.: Рад. письменник, 1978. – 86с.: портр.

Костів-Гуска, Г. Голгофа [Текст]: поезії / Г. Костів-Гуска. – Т.: Джура, 2001. – 56с.

Костів-Гуска, Г. М. Нічлава [Текст]: поезії / Г.М.Костів-Гуска. – К.: Рад. письменник, 1985. – 94с.

Костів-Гуска, Г. Страсна дорога [Текст]: духовна лірика / Г. Костів-Гуска. – Т.: Джура, 2001. – 164с.

Костів-Гуска, Г. Цвіте біля хати калина [Текст]: поезії/ Г. Костів-Гуска. – Т.: Кн.-журн. вид-во «Тернопіль», 1993. – 96с.

Костів-Гуска, Г. Цей тихий сум вечірнього вікна [Текст]: лірика. – Т.: Джура, 2002. – 84с.

Костів-Гуска, Г. Червоні кетяги калини [Текст]: вибране / Г. Костів-Гуска. – Т.: Джура, 2006. – 332с.: портр.
Поезія на сторінках періодики


Костів-Гуска, Г. Автопортрет Т. Шевченка 1861 року. Останній [Текст]: [вірш] / Г. Костів-Гуска // Свобода. – 2006. – 11 берез. – С.6.
Костів-Гуска, Г. Аральський берег (Тарасу Шевченку); Хлопцям-афганцям; Мамин голос; Таки щаслива [Текст]: поезії / Г. Костів-Гуска // Вільне життя.– 1989. – 6верес.

Гуска, Г. Батьківщині [Текст]: [вірш] / Г. Гуска // Вільне життя. – 1973. – 31 груд.

Гуска, Г. Батьківщині [Текст]: [вірш] / Г. Гуска // Ровесник. – 1977. – 9 черв.

Гуска, Г. Весілля [Текст]: [вірш] / Г. Гуска // Ранок. – 1976. – №3. – С.2.

Костів-Гуска, Г. Вірші [Текст] / Г. Костів-Гуска // Русалка Дністрова. – 2002. – Ч. 1– 2. – С. 5 – 6.

Костів-Гуска, Г. Давидові псалми [Текст]: [добірка поезій] / Г. Костів-Гуска // Тернопіль. – 2008. – № 1. – С.28 – 30.

Костів-Гуска, Г. [Добірка віршів] [Текст]: [є коротка біогр. довідка] / Г. Костів-Гуска // Тернопіль. – Дод. 2. Тернопільщина літературна. – Т., 1991. – С. 59.

Костів-Гуска, Г. З днем народження, Україно! [Текст]: [вірш] / Г. Костів-Гуска // Свобода.– 2006.– 23 серп.–С. 1.

Костів-Гуска, Г. З нових поезій: [Текст] / Г. Костів-Гуска // Ровесник. – 1983. – 6 верес.

Костів-Гуска, Г. Зона [Текст]: [цикл] / Г. Костів-Гуска// Літ. Україна. – 1997. – 17 квіт. – (Сторінка поезії).

Костів-Гуска, Г. Крути [Текст]: [вірш] / Г. Костів-Гуска // Свобода. – 2006. – 28 січ. – С. 3.

Костів-Гуска, Г. Лесин «білий будиночок» [Текст]: [вірш] / Г. Костів-Гуска // Свобода.– 2011.– 25 лют.– С. 8.– (Написано серцем).

Гуска, Г. Матері Анатолія Живова [Текст]: [вірш] / Г.Гуска // Вільне життя. – 1974. – 8 берез.

Костів-Гуска, Г. Мені цвіте любові цвіт [Текст]: [вірш]/ Г. Костів-Гуска // Ваше здоров’я. – 1997. – 14 черв.

Костів-Гуска, Г. «Ніколи не пізно поставити крапку...» [Текст]: [вірші] / Г. Костів-Гуска // Вітчизна. – 1986. – № 12. – С. 13.

Костів-Гуска, Г. Остання ніч Кобзаря [Текст]: [вірш]/ Г. Костів-Гуска // Свобода. – 2000. – 11 берез. – С. 4. – (У сім’ї вольній, новій).

Костів-Гуска, Г. Піврозпад болю [Текст]: [вірші до 20-річчя чорнобильської катастрофи] / Г. Костів-Гуска// Свобода. – 2006. – 22 квіт. – С. 60.

Гуска, Г. [Поезії] [Текст]/ Г. Гуска // Ровесник. – 1976.– 12 черв.

Гуска, Г. Полотно [Текст]: [вірш] / Г. Гуска // Ранок. – 1976. – №3. – С. 2.

Костів-Гуска, Г. «Слухаю мелодію землі» [Текст]: з нових поезій / Г. Костів-Гуска // Вільне життя. – 1986. – 8лип.

Костів-Гуска, Г. Соломії [Текст]: [вірші] / Г. Костів-Гуска // Тернопіль. – 1994. – №5 – 6. – С. 82.

Гуска, Г. Соломії [Текст]: [вірш про С.Крушельницьку] / Г. Гуска // Вільне життя. – 1973. – 8берез.

Костів-Гуска, Г. Схиляє день до вечора крило [Текст]:/ Г. Костів-Гуска // Україна, – 1984. – №51. – С.16.

Костів-Гуска, Г. Тайна вечеря [Текст]: [нові вірші] / Г.Костів-Гуска // Літ. Україна. – 2003. – 8 трав. – С. 3.

Костів-Гуска, Г. Тато війну пам’ятає [Текст]: [вірш] / Г. Костів-Гуска // Ровесник. – 1982. – 4 верес.

Костів-Гуска, Г. Тернове поле [Текст]: [вірш] / Г.Костів-Гуска // Вільне життя. – 1990. – 7 берез.

Костів-Гуска, Г. Цвіте біля хати калина [Текст]: [вірші зі збірки; є коротка біогр. довідка] / Г.Костів-Гуска // Тернопіль. – 1993. – №4. – С. 22 – 23.

Костів-Гуска, Г. «Цей хрест важкий. І ця гора – висока» [Текст]: [вірші; коротка біогр. довідка] / Г. Костів-Гуска // Русалка Дністрова. – 1998. – №19 – 20. – С. 5 – 6.– (Золота книга Тернопілля).

Костів-Гуска, Г. Чорний біль [Текст]: [вірш] / Г.Костів-Гуска // Вільне життя. – 1990. – 29 верес. – С. 6.– (Дод. «Слово і край». – 1990. – №3).

* * *
Рідне місто Борщів [Текст] / сл. Г. Костів-Гуски, муз. Я. Злонкевича // Вільне життя. – 2006. – 7 жовт. – С. 8.


Про поетку та її творчість


Лауреати премії «Благовіст»: [М. Матіос, М. Влад, Н.Степула, Г. Костів-Гуска та ін.] // Літ. Україна. – 2003.– 10 лип. – С. 2.

Ганна Костів-Гуска – лауреат високої міжнародної відзнаки [Текст]: [міжнар. літ. премія ім. Івана Кошелівця ж-лу «Соборність»] // Свобода. – 2003. – 17 трав.– С.1.
 
 

* * *

Ганна Костів-Гуска: «Талант – це крила, є крила – і ти злітаєш...» [Текст]: [розмова з поетесою Ганною Костів-Гускою] / спілкувалася І. Нога // Свобода. – 2008. – 22серп. – С.8. – (Розмова за кавою).

Гладиборода, Я. Жінка у червоних коралях [Текст]: [про зустріч з поетесою Ганною Костів-Гускою у Борщів. ЗОШ № 1] / Я. Гладиборода // Свобода. – 2011. – 9 лют. – С. 10.

Гром’як, Р. Ганні Костів-Гусці – 50 [Текст] / Р.Гром’як// Літ. Україна. – 1997. – 8 трав.

Гром’як, Р. «Ущух мій біль, рівніший крок» [Текст]: до 50-річчя Ганни Костів-Гуски: [про поета і лікаря] / Р.Гром’як // Свобода. – 1997. – 15 квіт.

Демків, Б. Цвіте калина біля хати...[Текст]: до 50-річчя від дня народження поетеси Ганни Костів-Гуски / Б.Демків // Тернопіль вечірній. – 1997. – 23 квіт.

Довгошия, М. Шевченко в житті поетеси [Текст]: [виставка «Шевченко у моєму житті»] / М. Довгошия // Нова Тернопільська газета. – 2007. – 21–27 берез. – С. 5.

Довгошия, П. «У сяйві бабиного літа» [Текст]:[напередодні ювілею Г. Костів-Гуски] / П.Довгошия // Свобода. – 2007. – 18 квіт. – С. 5.

Іващук, М. В країні слова вона – княгиня Ганна, в родині подолян – донька Ганнуся... [Текст]: із літ. вечора відомої укр. поетеси Г. Костів-Гуски // Свобода. – 2007. – 2 трав. – С. 5:. фотогр.– (Ювілеї).

Кирилюк, В. Борщівська вечорина в столиці [Текст]: [про поетесу Г. Костів-Гуску] / В. Кирилюк // Літ. Україна.– 1996. – 23 трав.

Костів-Гуска, Г. У передчутті зелених свят [Текст]: [розмова з поетесою] / розмовляла Г. Вандзеляк // Свобода. – 2000. – 15 черв. – С. 4. – (Цікаві зустрічі).

Мадзій, І. Виставка поетеси [Текст]: [«Моя Шевченкіана» – добірка експонатів із колекції Г. Костів-Гуски] / І. Мадзій // Вільне життя. – 2007. – 10 берез. – С.3.

Миколаєнко, Г. Її поезії – з глибини серця і душі [Текст]: [Г. Костів-Гуска в Теребовлянському вищому училищі культури] / Г. Миколаєнко // Свобода. – 2007. – 8 груд.– С. 8.

Правдива, Л. І вірші, і пісня, і «Многая літа»... [Текст]: [відбулася репрезантація книги Г. Костів-Гуски «Червоні кетяги калини»] / Л. Правдива // Вільне життя.– 2007. – 28 квіт. – С. 2.

Сорока, П. Перед незримим вівтарем любові [Текст]: [про поезію Г. Костів-Гуски] / П. Сорока // Вільне життя.– 2002. – 12 лют. – С.3. – (На здобуття премії ім. братів Лепких).

Татарський, С. Я червоного стяга кровинка [Текст]: на здобуття обл. комсомольської премії ім. С. Будного / С.Татарський // Ровесник. – 1989. – 27 жовт.

Тимочків, М. «Мелодійність і трепетність рядка...» [Текст]: [про Г. Костів-Гуску] / М. Тимочків // Вільне життя. – 2007. – 21 квіт. – С. 8. – (Ювілей).

Цицюра, Р. Відклала білий халат і вибрала білий папір [Текст]: [про Ганну Костів-Гуску] / Р. Цицюра // Нова Тернопільська газета. – 2007. – 18 квіт. – С. 5.

Шот, М. Слово, мов кетяг калини дозрілий [Текст]: [ювілей Г. Костів-Гуски] / М. Шот // Урядовий кур’єр. – 2007. – 12 трав. – С. 8.

Яковишин, С. «...І вслухався в поезію древній Дністер» [Текст]: [репрезентація творчості Ганни Костів-Гуски у Заліщиках] / С. Яковишин // Свобода. – 1997. – 18лют.

Рецензії на твори

Алепський, П. Сім разів одміряй... [Текст]: [про книгу Г.Костів-Гуски «Голгофа»] / П. Алепський // Літ. Україна.– 2002. – 13 черв. – С.6.

Бартків, Б. І шепіт колосся, і грім космодромів... [Текст]: [про першу збірку поезій Г. Костів-Гуски «Автограф вірності»] / Б. Бартків // Вільне життя. – 1978.– 16 лип.

Гонтар, І. Стежка до рідного порогу [Текст] / І.Гонтар// Молодь України. – 1986. – 20 серп. – Рец. на кн.: Костів-Гуска, Г. Нічлава / Г. Костів-Гуска. – К.: Рад. письменник, 1985.

Куза, М. Довірливість [Текст] / М. Куза // Ровесник. – 1985. – 30 трав.: – Рец. на кн.: Костів-Гуска, Г.Нічлава: поезії / Г. Костів-Гуска. – К.: Рад. письменник, 1985.

Романів, Д. Побачили світ «Червоні кетяги калини» Ганни Костів-Гуски [Текст] / Д. Романів // Місто. – 2007.– 25 квіт. – С. 6.

Сорока, П. Перед незримим вівтарем любові [Текст]: [про збірки «Голгофа» і «Страсна дорога» Г. Костів-Гуски]/ П. Сорока // Дзвін. – 2004. – № 4. – С.145 – 147.

Ткачук, М. Незгасність пам’яті [Текст] / М. Ткачук // Жовтень. – 1985. – № 12. – С. 111 – 112. – Рец. на кн.: Костів-Гуска, Г. Нічлава: поезії / Г. Костів-Гуска.– К.: Рад. письменник, 1985 – 94с.

Ткачук, М. Твої, поезіє, уроки [Текст]: [про збірку Г.Костів-Гуски «Нічлава»] / М. Ткачук // Вільне життя. – 1985. – 27 верес. – (Книги наших земляків).

Бібліографія Г. Костів-Гуски

18 квітня – 60 років від дня народження Ганни Михайлівни Костів-Гуски (18.04.1947) – поетеси, лікаря [Текст] // Літ-ра до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2007 рік: бібліогр. покажчик. – Т., 2006. – С. 55 – 56.

Дем’янова, І. Костів-Гуска Ганна Михайлівна (18.04.1947, с. Бабинці Борщівського р-ну) – лікар, поетка, перекладачка, громадсько-політична діячка / І.Дем’я-нова// ТЕС. – Т., 2005. – Т.2. К–О. – С. 196 – 197: фотогр.

Костів-Гуска Ганна Михайлівна (1947р.н.) [Текст] // Дуда, І. Тернопільщина літературна: путівник / І. Дуда. – Т., 1990.– С. 3, 23, 49, 63.

* * *