Вітаємо вас на нашому сайті!
 
     
  Микулинецький замок
— кам'яний замок знаходиться в смт. Микулинці, Тернопільської області, на відстані 23 км. від Тернополя. Замок має вигляд квадрата з довжиною стін 75 метрів і товщиною оборонних мурів — 2 метри. На 3-х кутках замку височать круглі вежі, які мали 3 яруси з бійницями для гармат. Із західного боку, де оборонні мури додатково захищені глибоким ровом, замок мав в'їзну браму із звідним мостом. Ще один в'їзд у замок зі східного боку. Всередині фортеці були житлові будинки, а під ними льохи і підземні ходи.
    Кам'яний замок розпочали будувати лише у 1550 р. за наказом тодішньої власниці Микулинець Анни, дочки польського гетьмана Миколи Сенявського (володаря Бережанського замку), дружини краківського каштеляна і королівського підскарбія Спитка Йордана. Як придане їхньої дочки Софії, фортеця перейшла до родини Зборовських, а потім — Конєцпольських.
    Повз Микулинці пролягав загарбницький татарський шлях, і ординці нападали на містечко мало не щороку. На стінах фортеці досі видно сліди від смоли, яку захисники виливали на голови войовничим степовикам. Також, за переказами місцевих жителів, для захисту давні мешканці містечка збудували підземний хід аж до Теребовлі, завдовжки 9 км. Входи до підземель можна побачити й досі, але пройти ними далеко не можна, бо вони завалені. У часи Хмельниччини фортецю руйнували козаки, та власники знову і знову її відновлювали.
    У І пол 18 ст. Микулинці належать Сєнявським, потім — Любомирським. З ІІ половини того ж століття місто — власність найбагатшого магнатського роду Потоцьких. Саме тоді розпочинається поступовий, але незворотній занепад замку, як оборонної фортеці. Микулинецький замок за володарювання Потоцьких перетворюється на панське житло.
    На початку ХІХ столітття, замок купує австрійський барон Ян Кнопка, котрий у 1815 році відкриває в приміщенні замку власну суконну фабрику. Для цього він здійснив перебудову замкового комплексу, замість вузьких бійниць в стінах пробив великі вікна(їх ряд видно й до цього часу). Цими нововведнями остаточно порушивши фортифікаційність споруди. Але з часом виробництво підприємливого барона збанкрутіло, і замок спорожнів. З того часу він не відбудовувався і ним ніхто не цікавився. Фактично замок був залишений на самознищення.
    В 20-их роках ХХ столітття, замком володіла графиня Юзефа Рей. У неї була улюблена служниця, яка не лише прислуговувала графині, але й допомагала їй ввести домашнє господарство, бо була писемною. Графиня колись взяла на виховання до себе цю сільську дівчинку, яка була сиротою. Коли Анна виросла і вирішила одружитися, то стара графиня, щоб не розлучатися із улюбленою покоївкою запропонувала їй із чоловіком жити разом із нею допоки молоде подружжя не збудує власну хату. Юзефа Рей навіть виділила деякі будівельні матеріали для будівництва цього житла, але здійснитися омріяному не судилося. Розпочалася війна, і чоловік Анни був змушений піти на фронт, залишивши дружину із двома малюсінькими дітлахами на руках. З фронту він так і не повернувся. Навічно забрала війна і рідного сина графині. Від тифу загинула графська дочка, поховавши її, через деякий час померла і сама Юзефа Рей. З того часу, замок і його приміщення перейшли у розпорядження Анни, бо інших спадкоємців у цієї родини не було.
    Коли Микулинці захопили німецькі війська, то за старезними замковими мурами розмістилися танки, а в самому замку квартирували солдати. За радянських військ в Микулинецькому замку була організована ветеринарна лікарня в якій доглядали поранених, і хворих коней. Після утвердження радянської влади, залишки муру та веж влада внесла в реєстр пам’яток архітектури, але поселенців звідти не виганяла. Зі слів доньки графської служниці, пані Стефанії, її матері було запропоновано працювати сторожем у замку. Як житло напівзруйнований замок використовуюється до сих пір. Ніяких робіт по реставрації не велося. Проте до 900-річчя Микулинців проектний інститут «Укрпроектреставрація» (місто Львів) виготовив документацію на відновлення замку.
    В національному заповіднику «Замки Тернопілля» заявили про намір оновити зовнішній вигляд та інтер’єр багатьох пам’яток до чемпіонату «Євро-2012». Це стосується, зокрема, і Микулинецького замку. Зважаючи на вигідне розміщення замку, львівські і тернопільські архітектори розробили проектні пропозиції щодо його пристосування під готельно-туристичний комплекс. Передбачено консервацію і реставрацію збережених елементів пам’ятки, а також відновлення втрачених об’єктів.
Легенда замку
Існує легенда, що з XIX - початку XX ст. в Микулинецькому замку оселилися привиди. Колись у підвалі під квартирами сучасних мешканців фортеці жив коваль. У нього була дочка, яка народила позашлюбну дитину. Батьки не могли змиритися з такою ганьбою і дуже дорікали їй. Жінка не витримала, захворіла і померла, залишивши немовля сиротою. Як неодружену, її поховали за звичаєм у білій сукні, а потім люди не один раз бачили молоду дівчину в білому, яка заглядала у вікна нижніх поверхів замку.