Вітаємо вас на нашому сайті!
 

 Кременецький замок старовинна фортифікаційна оборонна споруда в м. Кременець на високій (397 м) стрімкій горі (остання має нині дві назви: давню — Замкова — та більш пізню — Бона, на честь королеви Бони Сфорца Арагонської, яка володіла містом і замком у 16 ст.). Перша письмова згадка про укріплення м. Кременець міститься в Галицько-Волинському літописі під 1227, у ній ідеться про те, що військо угор. короля Андраша II не змогло захопити місто. У той час Замкова гора була укріплена земляним валом з частоколом. Узимку 1240—41 місто не змогло взяти після тривалої облоги військо хана Батия, 1254 воно вистояло перед воїнами золотоординського воєводи Куремси. Однак 1259 на вимогу темника Бурундая волин. кн. Василько Романович змушений був таки зруйнувати кременецькі укріплення.
   14—15 ст. під час воєн між Короною Польською та Великим князівством Литовським за галицько-волин. землі м. Кременець не раз переходило із рук у руки і кожен його володар намагався відновити укріплення на Замковій горі. Бл. 1350—52 містом володів кн. Юрій Наримутович. 1354 його захопив волин. кн. Любарт, але невдовзі на деякий час втратив. Саме тоді новий господар міста — польс. король Казимир III Великий — зміцнив замок. Від 1370 (і до останніх днів свого життя — бл. 1384) містом і замком знову володів (з деякою перервою) волин. кн. Любарт, він же звів на Замковій горі мури з каменю-пісковику. Потім замок належав городенському кн. Вітовту, а 1392—95 був власністю Скиргайла Ольгердовича. 1395 повернутий вел. кн. литов. Вітовтові. За його наказом 1409—18 тут був ув’язнений кн. Свидригайло. Він же (кн. Свидригайло) після смерті Вітовта (1430) володів замком (з перервами) до своєї смерті 1452.
   1529 король Сигізмунд I Старий передав Кременець із замком своєму позашлюбному синові — віленському єпископові Янусу. За розпорядженням останнього в Кременці було проведено ремонт замкових укріплень. 1535—56 замком володіла дружина Сигізмунда I — королева Бона Сфорца Арагонська; вона доклала багато зусиль для зведення на горі нових фортифікаційних споруд. Згідно з люстрацією 1545, замок був кам’яним, від міста недоступним, мав 2 мости на ланцюгах, 3 вежі, що іменувалися — «Над воротами», «Черлена», «Над новим домом», а також палац, приміщення для гарнізону, 25 закінчених і 8 незакінчених сховищ («городнів»), церкву св. архістратига Михаїла. У той час на озброєнні замку було 29 гармат, 2 мортири, 22 фальконети, 10 гаківниць, 33 рушниці. Мурами замку йшла крита галерея з бійницями. Тогочасну могутність замку підтверджують також люстрації 1552 та 1563. Природна недоступність гори, посилена фортифікаціями, значна кількість зброї та запасів пороху, води і харчів давали змогу захисникам замку, в разі потреби, тримати тривалу облогу. Нападники, зокрема крим. ординці, навіть не намагалися його всерйоз штурмувати.
    Однак восени 1648, після 6-тижневої облоги, замок був узятий козац. полками М. Кривоноса та Ф. Джалалія за підтримки місц. повстанців на чолі з Колодкою. Тоді ж замок було зруйновано. Відтоді його повністю не відбудовували, а від кін. 17 ст. він втратив своє оборонне значення.
    До нашого часу збереглися квадратна в плані в'їзна двоярусна надбрамна вежа з арочним готичним проїздом, вежа з боку міста та частина оборонних стін (товщина 2,3 м, висота 8-12 м), що завершуються зубцями-мерлонами та мають щілиноподібні бійниці.