*** Вітаємо на нашому сайті! ***


  Бережанський замок
іменований "східним Вавелем" вважають найвизначнішою захисною спорудою епохи українського ренесансу. Його зведено італійськими майстрами за новоголландською системою, розробленою Гійомом Л. де Бопланом. Досить солідна територія, що нині знаходиться в межах міського парку, обгороджена кам’яним муром.
    Будівництво замку розпочав 1534 р. руський воєвода М. Сенявський. Первісний варіант споруди завершено у 1554 р. Вона мала п'ятикутне накреслення і фортифікаційно-нерегулярне планування; палацова частина органічно вписана у систему оборонних стін і низьких широких веж. Замковий комплекс був різноярусний, у ньому гармонійно поєднувалися обороноздатні можливості з естетикою житлових приміщень.
      На відміну від інших твердинь, бережанський замок постав не на високій горі, а в глибокій заболоченій річковій долині на острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа. Цей замок створено не як військово-оборонну, а як оборонно-житлову споруду.
    У 17 ст. у східній частині замку вибудовано палац, який за пишне оздоблення порівнювали з краківським Вавелем. По периметру замку йшли не оборонні мури, а житлові будинки, однак були і бойові вежі, три з яких збереглися до наших днів. До замку вела оздоблена кам'яною різьбою в'їздна брама з перекидним ланцюговим мостом.
    Над його південною брамою було написано: “Вельможний пан Микола Сенявський, воєвода Руський, гетьман війська, староста галицький та коломийський вибудував цей замок з тесаного каменю власним коштом на похвалу Всемогутньому Богові і на оборону вірних християн року 1554”. Замок мав форму п’ятикутника з чотирма оборонними вежами. Внутрішнє подвір’я замку було влаштоване у формі італійського палаццо.
    На замковому подвір’ї була побудована каплиця Святої Трійці в готичному стилі, яка служила родинною усипальницею роду Сенявських. У 1570 році замок був додатково розбудований і зміцнений. Цього ж року на північ від Старого міста за Лісницьким потоком закладено Нове Місто (воно було без привілею). У 1619-1622 роках навколо замкових валів були закладені додаткові бастіонні фортифікаційні укріплення. Було зведено чотири бастіони. В'їзд до замку влаштовано через равелін. Підступи до замкових укріплень були захищені водою.
   В 1620 році татарські загони, що снували в околицях Бережан, навіть не наважились штурмувати міські укріплення.
     Бережанський замок ще багато разів відбивав татарські набіги, у 1675 р. витримав облогу турецького війська. Двічі фортецю захоплювали: у 1648 р. її взяли штурмом козацькі загони під команд. М. Кривоноса, а у 1655 р. гарнізон капітулював перед шведською армією. У 1698 р. в замку побував польський король Август II, у 1707 р. – український гетьман І. Мазепа і російський цар Петро I.
    Бережанський замок був резиденцією Сенявських до 1726 р. У 1726 р. він перейшов у власність родини Чарторийських, у 1778 р. - графського роду Любомирських, у 1816 р. - князів Потоцьких.
     У замку зберігалась одна з найбагатших приватних колекцій монументального та станкового живопису. Колекція розміщувалась у 14 залах, покоях та бібліотеці. Стіни залів були розписані картинами на військові теми. На плафонах 2-х великих залів – батальні композиції, що відтворювали битви проти турків під Журавним (1676) і Віднем (1683). Великий зал прикрашали 48 портретів польських королів, у «віденському» залі знаходились портрети царя Петра І та королеви Ядвіги, в інших приміщеннях - портрети М. Сенявського, його дружини та нащадків, А Потоцького, інших коронованих гетьманів. Нині окремі твори з колекції Бережанського замку зберігаються у Львівській картинній галереї, Державному музеї українського образотворчого мистецтва та інших музеях України.
    В 1600 році було почато будівництво Фарного костелу Різдва Діви Марії. У стіну костелу була вмурована плита, яка засвідчує що його заклав Адам-Єронім Сенявський. 31 серпня 1626 році костел було освячено.
   У костелі була розміщена скульптурна галерея надгробних пам'ятників Сенявських. Пам'ятники розміщувалися у вівтарній частині, і всі вони були виконані за участі голландця Гайнріха Горста (Ендриха Сницаря). Невдовзі, по зведенні правої каплиці храму в ній була встановлена велична едикула Адаму Сенявському коштом його дружини Катерини. Вона пережила і чоловіка і своїх дітей: Миколая, Олександра і Прокопа. Їм всім вона також встановила пам'ятники, автором яких був Ян Пфістер зі Львова, який 26 років був одночасно і громадянином Бережан.
    В 1920 році саркофаги Адама Єроніма Сенявського та трьох його синів Миколая, Прокопа й Олександра вивезено до Вавельського замку. Там вони знаходяться й понині.
   
    Після завершення бойових дій під час Першої світової війни Бережанський замок справляв враження майже цілковитої руїни. Його власник Якуб Потоцький уже був не в змозі утримувати цей архітектурний комплекс за власний кошт. У 1921 р. Потоцькі вирішили передати замок, а разом із ним і костел, у державну казну. У 1925 році замок перейшов у власність Польської держави. У тому ж році було відремонтовано дах костелу. Консервуються замкові стіни, вивчаються костьольні підземелля, проводяться аматорські розкопки. Все це проводиться фактично під контролем командування 51 піхотного полку прикордонних стрільців, що дислокувався в Бережанах з грудня 1921 р. Військові підрозділи підтримують місто у належному стані, зокрема зберігаючи замок від подальших руйнувань. За останній вид діяльності у 1933 р. звання почесного громадянина Бережан було надано полковнику 51 піхотного полку Станіславу Бідацькому. Військове командування передбачало відновлення замку в своєму стані на 1775 рік. Але коштів бракувало.
    З 1999 року Бережанський замок віднесено до переліку архітектурних об’єктів України, що підлягають відновленню. Але реальних дій поки-що не помітно.

Замковий костел


   Композиційним центром замкового комплексу був костьол Святої Трійці з двома каплицями, який став родовою усипальницею Сенявських.
  Так писав Б. Лепкий: ”…на замку прегарна, з тесаного каменю каплиця, з дорогоцінними пам’ятниками та саркофагами Сенявських…”.
   Костел споруджено у 1554 році на замковому дворі, в південно–західній його частині. Стильовий еклектицизм залишив сліди і на ньому – як наслідки частих перебудов. З 1619 року після смерті Адама Єронима Сенявського, його дружина будує одну бокову каплицю, в якій влаштовано саркофаг Адама Єронима та, пізніше, саркофаги його синів Миколи, Олександра, Прокопа. Ці саркофаги виконані відомими тогочасними різьб’ярами, відповідно голландцем та німцем за походженням, Генрихом Горстом та Яном Пфістером. В др. пол.XYII ст. добудовується з північно-східного боку костьолу ще одна каплиця. Весь цей культовий комплекс акумулює в собі суміш трьох архітектурних стилів – готика, ренесанс з елементами барокко. Ідентична стилістика прослідковується у внутрішньому оформленні костьолу та щодо розміщених у ньому скульптурних пам’яток.
   У Першу світову війну костьол, як і замок, зазнали великих руйнувань. Реставраційні пропозиції С. Бідацького 1933 р. не були здійснені. Не дали результатів також реставраційні проекти 1980, 1989 і 1991 рр.
     Доля будівлі органічно пов’язана з долею замку. Руйнація пам’ятки продовжується вже майже два століття. Спроби її реставрації не принесли бажаних результатів. 
  Сьогодні замковий комплекс – головна архітектурна пам’ятка Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани.