Скарбничка методиста / Сценарії бібліотечних заходів / "Баба Віхола прийшла, купу свят нам принесла (Миколая, Новий Рік, Різдво, Василя, Йордан)

Вітаємо вас на нашому сайті!

 
"Баба Віхола прийшла, купу свят нам принесла" 
 
(Миколая, Новий Рік, Різдво, Василя, Йордан)


Мета.
В доступній формі прилучити дітей до традицій зимового циклу календаря українців; виховувати пошану до святинь, основ християнської моралі; розвивати пізнавальну активність, прагнення вивчати звичаї, обряди свого народу; виховувати патріотичні почуття до своєї рідної землі.

Обладнання.
Виставка літератури «Зимонька іде... Веселі свята нам несе».
(Зал святково прибраний. У центрі - ікони святого Миколая, Христа Спасителя; макет вертепу; українські рушники, гілочки ялинки, сніжинки. Виставка новорічних композицій, зроблених руками дітей. Музичні записи колядок, щедрівок, («Ой хто, хто Миколая любить»). У центрі художньо оформлений напис: «У сяйві Різдвяної зірки». Ілюстрації зимових пейзажів (В. Полєнов «Ранній сніг», М. Глущенко «Зимовий ліс»).

Вступне слово бібліотекаря.

    Грудень... Цей місяць рік кінчає, а зиму починає. Зиму називають біловолосою, білосніжною, білогрудкою. Шкода, коли на календарі вже зима, а довгоочікуваного гостя - першого снігу — ще нема. І яка то радість для малят, коли нарешті дочекаються вони першого снігу, коли почнуть виблискувати проти сонечка малесенькі сніжинки, коли на віконцях мороз-чарівник намалює свої дивовижні малюнки, чого тільки не побачиш: і диво-квітку казкову, і листя широке, і чарівні сніжинки. Вибігаєш надвір - чисто, біло і пахне сніг своїм тонким, ніжним, морозним запахом. А незабаром прийде і справжня зима, з колючим вітром, із хуртовинами, тріскучим морозом. (Вірші дітей про зиму).
      Але приносить зима не тільки холод і люті морози, її сестра Віхола несе велетенський міх, і коли він розв'яжеться, то висиплеться з нього, крім снігу і вітру, ціла низка веселих свят, яких чекає дітвора.

Для потішечки
Попід вікнами Мороз
Ходить – щулиться,
То загляне у садок,
То на вулицю:
«Де це дітоньки малі –
Поховалися?
Та невже ж вони мене
І злякалися?
Я їм шкоди не зроблю
Ані трішечки,
Тільки носика вщипну
Для потішечки!».
     Катерина Перелісна

Іній

Усі дерева в інею –
У білому, у синьому.
Ростуть димки над хатами
Стовпцями волохатими.
Гілки похитує вітерець,
Снігур сніжок покльовує,
А Морозенько-пустунець
Нам вікна розмальовує.
      Анатолій Камінчук

Зима на возі
Подивіться - по дорозі
Торохтить зима на возі,
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
А тим часом хуртовині
Славно спиться на перині,
Нагулялась на весіллі
В молодої заметілі.
Нагулялась, натомилась,
Спать надовго завалилась.
Що тут вдієш!
По дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
    Тамара Коломієць

Кожух
Зиму мороз дуже любив,
Зимі мороз кожух пошив.
- Носи, зимо, оцей кожух
Із сивих хмар, із білих мух...
Пильнуй: як сонце припече,
Кожух твій, зимо, утече...
     Володимир Підпалий

Зимою
Сипле, сипле сніг,
Криє переліг,
Білим килимом лягає
Аж під наш поріг.
Тиша кругом.
Спи спокійним сном,
Заки збудишся весною
З рутяним вінком.
Легкий білий пух,
Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі й завірюх.
         Богдан Лепкий

Срібні дерева
Срібні дерева,
Срібне гілля,
Сріблом пухнастим
Вкрита земля.
Срібні
У синьому небі
Хмарки,
В срібних заметах
Срібні стежки.
Срібний-пресрібний
Ліс приберіг
Білочці срібній
Срібний горіх.
       Леонід Первомайський

Зимовий ранок
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ґанок
І на шлях за ворітьми
Упаде із неба промінь,
Дим пов'ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків.
Сніг ясним кришталем слище,
Лютий холод допіка,
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека...
      Яків Щоголів

Ведучий.

19 грудня - Святителя Миколая.
Їхала, їхала баба Віхола,
Та й витрусила перше
Радісне для дітей свято –
Свято Святого Миколая.


       Серед святих, яких шанують у народі, навряд чи знайдеться інший, кого б любили більше, ніж святого Миколая. «Микола - другий після Бога заступник», - кажуть у народі. Зимовий Миколай розносить дітям гостинці по цілому світі. Кажуть, він ходить так раненько, що ніхто з дітей не може ще й очей розплющити, тому святий Миколай кладе подарунки під подушку. Але кажуть, що декотрих неслухняних він може і лозиною набити.
      Із давніх-давен не було в нас жодної християнської хати, де б не висів на стіні образ святителя Миколая. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце чує і знає, що він колись, за свого життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні він може подати нам руку в біді або радощах.
(Діти хором співають пісню «Ой хто, хто Миколая любить»).

1-й учень.
Всі чекають Миколая,
Всі на світі - кожний край,
Та не кожний, мабуть, знає,
Хто ж то добрий Миколай.

2-й учень.
Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак...
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.

3-й учень.
Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі
Миколая полюбив.

4-й учень.
Став єпископом все знаним
Миколай і чемно жив.
Особливої пошани
Він у Бога заслужив.

5- й учень.
Запитав Господь: - Що хочеш
За свої заслуги ти?
- Хочу, Господи, я хочу
Раз у рік на землю йти.

6-й учень.
Завітати в кожну хату,
Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати
Подарунки за любов.

7-й учень.
І отак щоразу діти,
Вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом –
Подарунки роздає!

8-й учень.
Він за них не хоче плати,
Лиш, як то велить Господь,
- Батька, матір шанувати,
Рідну школу і народ!

Інсценівка вистави «Святий Миколай»

Дійові особи: чорт Антипко, 1-й ангел, 2-й ангел, хлопчик, святий Миколай.

Чорт Антипко
(вбігає, кульгаючи, в подертому кожусі). А я — чорт кучерявенький, маю два ріжки, маю хвостик чималенький, цап'ячі ніжки. Є у мене капелюх, капелюх-невидюх. Як натягну на ріжки - стаю дух, стаю дух! Тоді я йду до діток, до діток, до діток. І веду їх у куток, у куток. А в куточку стиха научаю всього лиха! Де ж ті нечемні діти? Я їх зараз буду бити! І посаджу в веселі кліті...

1-й ангел. Моліться, діти, о, моліться діти, бо он нечистий уже кліті ладнає...

Чорт. Ану, котрих я маю брати? Диви, як заступились батько й мати? Цілують, пестять, по голівці гладять. А виросте яке? Батькам на радість, чи мені на втіху? Скажете колись: «О лихо, лихо! Зросло дитя - і де поділась щирість? Ні слова доброго, ні в домі миру».

2-й ангел. Отож ховайтесь у молитві й честі, не все легке в житті. Дороги хресні зуміє той пройти хто серцем до Бога прихилився, до добра святого. То ж ви, батьки, в щоденнім герці з гріхами власними змагайтесь, аби злого не дати прикладу.Не забувайте Божої науки. А зараз ми покличемо Миколая, котрого Бог на землю посилає, аби дав міць, здоров'я, силу дітям.

Хлопчик.
О, святий наш Миколаю, загости до нас із раю. З янголятами малими. Із дзвінками голосними, із собою забери чемним діточкам дари: літаки, ракети, лялі, черевики й кораблі, і цукерочків торбинку. Обдаруй дітей книжками, казочками з образками, всіх маляток обдаруй, всіх дітей розвесели.

Святий Миколай.
Привіт вам, діти з України, із далекої дороги, утомились старі ноги (до ангелів). Чи даруночки готові для моєї дітвори? Ану, кошик відкривай!

Чорт.
Старенький отче! О, слова прошу! Про твоїх діток вістку приношу. Ти сидиш у раю, а я збираю інформацію про них (витягує з кишені записник і читає). А той Михась бив Катрусю, а Ганнуся розбила вазу, а той малий Тарас без молитви заснув не раз, а Іван ходить, наче пан, а дівчата крутять гривку, Богдан бігає по школі, а Кирило розлив мило, а той Стах ліз на дах... А всі діти до книжки не мають охоти й трішки, лиш кричати й пустувати, й збитками промишляти.

1-й ангел.
Святий наш отче! Не вір ти тому, що Чорт меле. Духові злому завидно, що ця дітвора рано і ввечері молитви читає, до книжки старань докладає. Гріха немає в дітвори.

Чорт.
Так той білий промовляє, що аж мене розбирає. Аж у горлі давить. Стид тобі, Антипко, стид.

Святий Миколай.
Мовчи, Антипко! Більше ані слова. Все, що верзеш ти - вітер, полова. Ти вже не в силі мене змилостити, а цю дітвору мушу любити. Діточки любі! Тут вас сторожать мої ангели перед злим духом. Тому не бійтесь і приступайте в чергу до мене. А я, чим зможу, вас обдарую. Відтак до Бога занесу ваші мольби сердечні! І я вам кажу: «Будьте безпечні! Ваше терпіння не пропаде марно!».

Чорт.
Як я сюди поспішав, ногу в поспіху зламав, кіт дорогу перебіг, я й змізкувати не міг, що я така халепа. А то все отой наклепа (показує на ангела), так мені побороздив.

2-й ангел. За моїм приказом щезай відразу!
Чорт (відходячи). Капелюх-невидюх, із Антипка знову дух.

Святий Миколай. О, діти любі, голос ваш долинув до Господа. Тож ростіть ви чистими і щирими, і добрими, і щедрими, і вірними. Щоб тішилися вами батько й ненька, й Україна. Ну, а тепер скоренько ходім дарунки оглядати.

Ведучий.
Я знаю, скільки ви приготували гарних віршів до свята Миколая. (Діти читають вірші).

Святий Миколай
Святий Миколаю,
Прийди до нас із раю,
Принеси нам дари,
Кожному до пари.
Цукерки смачненькі,
Булочки пухкенькі,
Книжечок багато
Читати у свято.
      Марія Підгірянка

Молитва до Миколая
Святий Миколаю,
Я тебе благаю:
Пошли щастя й світлу долю
Козацькому краю.
Дідусь і бабуся –
Щоб були здорові,
Татусь і матуся –
Щоб жили в любові,
Усім добрим діткам
Принеси гостинці
І подаруй Божу ласку
Кожній сиротинці.
      Надія Гуменюк

Гість із неба

У дитячий край щасливий
Йде весела вість:
Бо коником білогривим
Іде з неба гість!
Дарів гість везе багато –
Повні саночки;
Радість буде в кожній хаті,
Бо в них книжечки.
Книжечок там тисячами,
Цікаві такі:
З казочками, з байочками,
Повно образків!
Їде, їде гість багатий
У дитячий край –
Хто гість, ви хочте знати?
Святий Миколай!
     Антін Лотоцький

У лісовій школі
Жде ось лісова вся школа,
Чи не йде святий Микола.
Починає вже смеркати,
А святого не видати.
Чи надії всі даремні?
Може, ви були нечемні?
Перша Мишка тут присіла:
Шкварки в п'ятницю я з'їла...
А ти чемний був, Бурмилку?
Раз з Лосятком мав я бійку...
А сороки невеликі:
В школі ми зчиняли крики...
Тут признались зайченята,
Що не слухалися тата,
Їжачок покаявсь знов,
Що когось там поколов...
Похвалилась тільки Білка:
- Чемна я від понеділка.
Раптом з хмарки для усіх
Щось посипалось, як сніг:
І цукерки, й мандаринки
Просто з неба до торбинки.

Ведучий. Свято Миколая вчить нас злагоди і доброзичливості, кличе нас до милосердя, будить наше людське сумління, вчить любові до ближнього, до оточуючого середовища, до своєї неньки України.
А попереду ще низка веселих свят...

1-й учень.

Новий рік
Знову рік Новий прийшов,
Календар наш з нами знов.
Показав усім який
Буде славний рік новий.
Скільки буде в ньому буднів,
Свят чудових незабутніх.
Хай школярів всіх він
До нових веде вершин!
     Михайло Литвинець

Ведучий. Хто з вас не любить Новий рік? Підніміть руку!.. Так, зрозуміло. Таких немає. Звісно, сніг, заметіль, Снігуронька, новорічний ранок, Дід Мороз із подарунками і чарівною паличкою...
    А чи відомо вам походження Діда Мороза? Послухайте, хто не знає. Стверджують, що раніше замість Діда Мороза був кельтський бог Бела, господар підземного царства, такий собі казковий велетень. На початку XIX століття його зображували високим, худим, і тільки у 1863 році американський карикатурист Томас Наст створив новий образ Діда Мороза, якого у різних країнах звуть по-різному: у нас - Дід Мороз, в американців - Санта Клаус, у французів - Пер-Ноель, у італійців - Баб- бо-Натале...
        Скільки йому років ніхто не знає. Проте, за свідченням французького фольклориста ван Деннепа, згадка про цього улюбленця дітвори зустрічається в народних піснях, складених ще у XIII сторіччі.
Він добрий, має онучку Снігуроньку. А чи має він дружину? Дехто вважає, що це невтомна трудівниця Зима. Вона пряде і шиє, випікає солодощі, майструє гарні іграшки, а її чоловік усе це роздаровує дітям. (Діти читають віршики про Новий рік).

Під Новий рік

1-й учень.
Під Новий рік бувають чудеса,
Це диво навкруги - яка краса!
Легесенькі і ніжні, наче пух,
Сніжинки так і просяться до рук.

2- й учень.
Під Новий рік я казку змалював
- Її за тим вікном спостерігав:
Маленький гном запалював вогні
І подарунки ніс тобі й мені.

3-й учень.
Під Новий рік бажання загадай
І швидше друзям двері відчиняй.
Нехай лунає спів, веселий сміх,
А радості тут вистачить на всіх.
      A. A. Бовсуновська

Ведучий. Для всіх Новий рік – свято. А чи свято це для ялинки, до якої ми радісно вигукуємо: «Засвітись!». «Який Новий рік без ялинки?» - як правило чуємо ми. У центрі залу стоїть ялинка вся у гарних іграшках, гірляндах, велика, гарна. Всім весело біля неї. А як же їй?
     Росла вона у лісі, серед своїх подруг, тішила око своєю пишною кроною! На її розкішних гілках будували свої гніздечка пташки, восени білочка збирала шишки, а сорока, сидячи на самісінькій верхівці, розповідала різні новини всьому лісові.
    І ось під Новий рік приїхали люди з сокирами, зрубали ялинку і повезли у місто. А там, у пишному залі, вона постоїть день чи два, потішить своєю красою - і загине на звалищі за містом. І так кожен рік. До того ж рубають багато дерев - у кожну школу, дитячий садок, у магазини і квартири.
      Чи можемо ми допомогти ялинці? Звичайно! Для цього замість ялинки можна зробити ялинковий букет, який буде також гарно пахнути лісом, також на ньому будуть радісно блищати іграшки, а у лісі та ж сорока буде дякувати вам за незрубане дерево. (Діти презентують виставку малюнків, новорічних букетів).

Ялинка
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик - плиг!
Став ялинку віднімати.
Я сюди, а він туди...
Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо.
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці!
Страшно стало... «Ой, пусти,
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!».
       Олександр Олесь

Ведучий. Тільки зустріли Новий рік, а на порозі три празники в гості. Перший Святий вечір, на який треба приготувати 12 пісних страв. Це тому, що в Ісуса було 12 учнів-апостолів. Головна страва - кутя. Її варять із пшениці, бо пшениця допомогла врятувати Христа. Ще на різдвяному столі мають обов'язково бути узвар, страви з бобів і квасолі, гороху, картоплі... Варять ще й вареники із капустою, печуть коржі з маком. Ставлять ще й страви з грибів. І як зійде перша зоря, вся родина сідає за стіл.        Усі в святковому одязі, найстарший у сім'ї запалює свічку, читає молитву.
    Коли Мати Божа втікала від Ірода, побачила хлопця Василя, який сіяв пшеницю. «Сьогодні сієш, а завтра будеш жати», - сказала юнакові. Наступного дня Ірод питає Василя: «Чи не бачив матері з дитям?». «Бачив, - відповів, - коли сіяв, а тепер ось жну;..». Від сіяння до жнив багато часу, значить їх не впіймати, - вирішив Ірод і повернувся. Відтоді пшениця має головне право на столі.
     У Святий вечір ходять колядувати. Колядників ласкаво запрошують господарі. Запросимо й ми, послухаємо, чи вивчили ви колядки. (Учні співають колядки).

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи та все килимами, радуйся,
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся...
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся...
Ой перший празник - то Різдво Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, син Божий народився!

(Співають колядку «Нова радість стала»).

Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік, пеленами убого повився.
Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі мир проповідають.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:
Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні!

Ведучий. Свято це веселе, і колядки були веселі.

1-й учень.
Ви, чеснії люди, мене порятуйте,
Ковбасу -та сало мені наготуйте.
Коли ж на сало неспроможність ваша,
То дайте у кошик хоч кусень м'яса...
А за таку вість
Дайте ковбас шість!
Теє вам повідаю
І з празником
Усіх поздоровлю!..

Колядник
Під ногами сніг рипучий,
Вітер стріхи обміта:
Нині день ясний, блискучий
- День Народження Христа!
Прийдуть з церкви батько й мати,
Я торбинку одягну
І піду колядувати –
Ані хати не мину.
Хай мороз хоч як там давить –
Я його не побоюсь:
«Бла-го-сло-віть Хри-ста, сла-віть!» -
Попід вікна запрошусь.
І озветься хтось привітно:
«Колядуй! Ждемо давно!».
А хто саме, то й не видно
В замуроване вікно.
Та дарма! Я «Нову радість»
Проспіваю залюбки,
Щоб моя колядка в хату
Долетіла й крізь шибки.
В хаті будуть пильно слухать,
Посхилявшись при вікні,
На шибки замерзлі дмухать,
Усміхатися мені.
А як Я доколядую,
Вийде з хати сивий дід:
Його з святом повіншую,
І він дасть мені «дохід».
Дід попросить передати
Мамі й татові поклін,
І словами ще сказати,
Що... у них хороший син!
Я тоді подамся далі –
В кожній хаті ждуть мене,
І щхто, хоч би й не ждали,
З-під вікна не прожене.
Олекса Кобець

Ведучий.
На Різдво так вітаються:
- Христос рождається!
- Славіте його!
А після Різдва, через тиждень, друге свято - свято Василя!
Їдуть санчата баби Віхоли поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело усміхається. Він знає, що цієї ночі всі повинні бути щасливі. І ті, хто робить подарунки, і ті, хто їх отримує. Бо найбільше щастя в житті - це робити добро.
     Свято святителя Василя Великого припадає на 14 січня, що збігається з першим днем нового року за старим стилем. Багато народних прикмет і звичаїв пов'язано з цим днем. Одним із головних є «посівання». Перший посівальник на новий рік звичайно є й першим «полазником» - тим, хто приносить щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять, тому й посівати вони не повинні. Першого посівальника запрошували сісти на порозі - «щоб кури сідали та курчат висиджували». Зерно після посівальника збирали та давали птиці — «щоб великі росли».
   Пошануймо ж і ми прекрасні звичаї нашого народу. А які ви знаєте щедрівочки, а ну ж бо, заспівайте.

1-й учень.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Сійся, родися, зерно крилате,
Хай буде радість у вашій хаті!

2-й учень.
Хай вам уродить овес по коліна,
Щоб вам ніколи голова не боліла.
Дай, Боже, вам цей рік добре прожити,
Кращого діждати.

3-й учень.
Щоб були ви здорові, як вода,
А багаті, як земля.
Щоб родило у вас добре у полі,
Щоб було всього доволі.
На Новий рік вам!
На цілий вік! Дай, Боже.

4-й учень.
А в полі, в полі господар ходив,
Коника по ниві
Із плужком водив.
А за тим плужком -
Синок з батіжком.
Сію-сію, посіваю,
З Новим роком поздоровляю!



5-й учень.

В полі, в полі плужок оре,
За тим плужком Господь ходить,
Святий Петро поганяє.
Божа Мати їсти носить,
Їсти носить, Бога просить:
«Ори, синку, цюю нивку,
Та й посієм пшениченьку.
З колосочка та жменьочка,
А з другого - жита много»
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір.

6-й учень.
Ой, на річці, на сітниці
Пече баба паляниці.
Ой, дай мені хоч їдную,
То я тобі защедрую.
Щедрик-бедрик, дай вареник!
Прилетіла ластівочка,
Сіла, впала, заспівала:
«Щедрик-бедрик, дай вареник!».

7-й учень.

На щастя, на здоров'я,
На Новий рік,
Аби вам родило
Краще, як торік:
Жито, пшениця,
Коноплі - по стелю,
і Сорочка - по землю,
А льон - по коліна.
Аби в вас, хрещених,
Голова не боліла.
Будьте здорові,
З Новим роком!
3 Василем!


Ведучий.
Свято Йордану - Водохреще - то третій останній празник, який припадає на 19 січня, а перед ним - святкове надвечір'я. Християнський Йордан - це пам'ятка хрещення Ісуса Христа в річці Йордані. В народному календарі - це закінчення свята Коляди. Надвечір'я - це майже точне повторення Святого вечора, а ще називають «голодною кутею», бо страви всі мають бути пісні. В цей день люди святять воду і зберігають її цілий рік, бо вона має цілющі властивості, лікує від хвороб. На Йордан люди співають:
Йордан, Йордан, вода студена.
Пречиста Діва воду брала,
Своє дитятко напувала.
     Священики ходять зі свяченою водою від хати до хати. Нею кроплять і господу, і подвір'я, і всі прибудови, щоб вигнати з них злих духів.

Свято Водохреще

Хоч сніжок не сипле і мороз не креше,
І без криги річка - як одна Йордань,
Урочистим кроком Святе Водохреще
Все ж до нас приходить у січневу рань.
Третій празник гостем в кожнім домі-хаті –
І немає нашій радості кінця.
Ой, радуйся, земле, свято Водосвяття
Звеселяє наші душі і серця.
За звичаєм мудрим нашого народу,
Щоб стояли міцно у борні зі злом,
Поспішаєм брати чудодійну воду
Ту, що освятили золотим хрестом.
       Петро Марценюк